Поняття і джерела авторського права

За авторським ліцензійним  договором автор або його право-наступник  надає організації право використати  твір, у тому числі шляхом перекладу іншою мовою або переробки в обумовлених договором межах і на визначений строк. Організація зобов'яза-на сплатити винагороду за надання цього права.

Як видно з наведеного, законодавець не проводить чіткого  розмежування між цими типами договорів. Практика склалася таким чином, що за авторським ліцензійним договором  автор надає організації право  використати твір для перекладу іншою мовою або для переробки одного виду твору на інший. Зокрема, за цим договором розповідний твір може бути перероблений на драматичний або на сценарій і, навпаки, сценарний чи драма-тичний твір може бути перероблений на розповідний.

6. Поняття і  види авторських договорів.

Авторський договір - це консесуальна угода, за якою автор або правонаступники передають готовий твір певній організації для використання або автор бере на себе обов'язок створити певний твір і передати його для використання обумовленим у договорі способом.

Договір двосторонній, оскільки кожна із сторін наділена пев-ними правами і обов'язками.

Існують конкретні види авторських договорів про передаван-ня твору  для використання: договір про видання або перевидан-ня твору в оригіналі (видавничий договір); договір про депону-вання рукопису; договір про публічне виконання неопублікова-ного твору (постановочний договір); договір про використання неопублікованого твору в кінофільмі чи телевізійному фільмі (сценарний договір), у радіо- чи телевізійній передачі; договір про створення твору образотворчого мистецтва з метою публічного виставлення (договір художнього замовлення); договір про використання у промисловості неопублікованого твору декора-тивно-прикладного мистецтва тощо.

Видавничий договір - це один з видів авторських договорів. Характеризується специфічним способом використання твору - виданням і розповсюдженням твору через торгівлю, бібліотеки та інші організації. Видавничі договори поділяються за своїм предметом так: договори на видання літературних творів, творів образотворчого мистецтва, музичних творів. Договори на видан-ня літературних творів поділяються на видання оригінальних творів та на видання творів у перекладі як вітчизняних авторів, так і іноземних.

Останнім часом дедалі більшого поширення набувають ко-мерційні видавничі договори, за якими видання  літературного твору здійснюється видавництвом за рахунок самого автора. На автора також покладається обов'язок розповсюдження твору. Ймовірно, що в умовах ринкової економіки ці договори будуть переважати.

Умови окремих різновидів видавничих договорів багато в чому збігаються, але вони й істотно відрізняються один від одного характером свого предмета. Так, при виданні літературних творів предмет договору визначається видом літератури, її жанром, при-значенням. Поданий рукопис має відповідати погодженій заявці, плану, навчальній програмі (для навчальної літератури), обумов-леному обсягу. Предмет видавничого договору на видання творів образотворчого мистецтва визначається назвою, темою, сюже-том, видом роботи, її розміром, технікою виконання тощо. Ви-дання музичних творів здійснюється шляхом передавання ви-давництву нот у вигляді клавіру, партитури.

Видавничий договір може бути укладений на готовий твір і на твір, який буде створено у майбутньому. Цей останній до-говір називається ще договором замовлення (літературного або художнього).

Договір на депонування рукопису. Депонування означає передавання на зберігання. У тих випадках, коли твір має вузь-коспеціальний характер і треба швидко одержати інформацію про нього, вдаються до депонування. За цим договором органі-зація за погодженням з автором передає належним чином оформлений оригінал разом з рефератом твору інформацій-ному органу, який зобов'язаний безплатно зберігати оригінал і здійснювати інформацію про нього шляхом публікації рефе-рату. Крім того, цей орган зобов'язаний на замовлення всіх заінтересованих осіб виготовляти копії твору повністю або частково і видавати їм. Найчастіше на депонування передають оригінали рефератів статей, оглядів, монографій, збірників наукових праць, матеріали конференцій, з'їздів, нарад і сим-позіумів вузькоспеціального характеру, які недоцільно вида-вати друкарським способом.

Постановочний договір. Твір може бути випущений у світ публічним виконанням у видовищному закладі. Контрагентами договору виступають, з одного боку, автор - творець сценічного твору або його правонаступники, а з іншого - видовищний заклад (поста-новник). Особливістю даного договору є те, що він укладається лише на неопубліковані твори. За цим договором автор передає або зобов'язується створити і передати видовищному закладу дра-матичний, музичний або музично-драматичний, хореографічний або пантомімний твір, а заклад-постановник зобов'язується здійсни-ти в межах обумовленого договором або законом строку постанов-ку і публічне виконання твору (випустити його в світ) та сплатити автору винагороду. Винагорода складається з двох частин: однора-зової винагороди та збору за кожний спектакль.

Сценарний договір. За цим договором автор передає або зобов'язується створити і передати кіно-, теле- чи радіостудії сце-нарій фільму або теле- чи радіопередачі в обумовлений догово-ром строк, а студія зобов'язується виплатити автору винагороду. Предметом договору може бути тільки неопублікований твір - літературний сценарій, який повинен відповідати творчій заявці, що додається до договору. В заявці викладаються основна ідея, сюжетний задум і характеристика головних дійових осіб.

Договір художнього замовлення. За цим договором автор зобов'язується створити і передати замовнику в обумовлений дого-вором строк твір образотворчого мистецтва, а замовник зобо-в'язаний виплатити автору погоджену винагороду. Це поки що єдиний з авторських договорів, в якому контрагентом автора може виступати не тільки юридична особа, а й громадянин. Особ-ливість вказаного договору (як і попереднього) полягає в тому, що замовник не зобов'язаний випускати твір у світ, тобто виставляти твір для публічного огляду. Це право замовника - він може це зробити, а може і не робити.

Предметом договору художнього замовлення є твір образо-творчого мистецтва. Це твори живопису, графіки, скульптури, декоративного мистецтва, фотографічні твори і твори, одержані способами, аналогічними фотографії. Перелік творів образо-творчого мистецтва невичерпний, оскільки досягнення науко-во-технічного прогресу обумовлюють появу нових об'єктів ав-торського права, отже, і нових об'єктів художнього замовлення.

Особливістю цього договору є й те, що твір образотворчого мистецтва, створений на замовлення, переходить у власність за-мовника, якщо інше не передбачено договором.

Договір про використання в промисловості неопублікованого твору декоративно-прикладного мистецтва. Законодавство не визна-чає, що слід розуміти під творами декоративно-прикладного мис-тецтва. Є тільки приблизний перелік таких творів, які можуть бути предметом вказаного договору. Це, наприклад, твори, які мають утилітарне, сувенірне або декоративне призначення і ви-різняються оригінальними художньо-естетичними властивостя-ми. Це можуть бути художні вироби побутового призначення, які задовольняють практичні потреби, а також є прикрасою се-редовища і людини. До цієї категорії відносять серветки, кили-ми, хустки, одяг, взуття; вироби з шкіри, кісток, пластмаси; іграш-ки, значки, сувеніри; вироби з скла, фарфору, металу; ювелірні і галантерейні вироби тощо.

Особливістю вказаного договору є те, що контрагентом автора завжди виступає промислове підприємство, яке зобов'язується випустити у світ твір на промисловій основі. Отже, за цим дого-вором автор передає або зобов'язується створити і передати нео-публікований твір декоративно-прикладного мистецтва підпри-ємству, яке зобов'язується випустити його у світ на промисловій основі. Твір повинен бути придатним для використання в про-мисловості і відповідати певним художньо-естетичним вимогам. Визнання твору об'єктом декоративно-прикладного мистецтва, і, отже, його придатності для використання в промисловості здійснюють спеціалісти (художні ради).

Закон України "Про авторське  право і суміжні права" передба-чає  ще один вид авторських договорів - договори на виконання випущених  у світ творів і на створення звуко- і відеозаписів та дві групи нових авторів: виконавців і виробників фонограм.

Виконавці - актори, диригенти, співаки, танцюристи, музи-канти - мають  право на ім'я, право на захист постановки і ви-конання від перекручень, право здійснювати і дозволяти вико-ристання постановки і виконання, право на винагороду.

Запис виконання, трансляція виконання по радіо і телебачен-ню, трансляція запису виконання або  будь-яке інше викорис-тання можуть здійснюватися лише з дозволу  виконавця на підставі відповідного договору.

Виконавці здійснюють свої права з дотриманням прав авторів  творів, що виконуються ними.

Особи, що зробили звуко- і відеозапис, мають право викорис-товувати його або дозволяти відтворювати. Використання цих записів іншими особами може мати місце лише з дозволу автора запису або його правонаступників на основі договору.

Право на звуко- і відеозапис включає: право на відтворення будь-яким способом; право на публічне розповсюдження, в тому числі передачу за кордон; право на захист від імпорту і розпов-сюдження примірників запису без дозволу правоволодільця. При цьому право комерційного прокату зберігається за автором зву-ко- чи відеозапису і в тому випадку, коли право власності на примірник цього запису належить не його творцю.

Творці звуко- чи відеозапису, організації ефірного мовлення здійснюють свої права в межах договору з автором твору і вико-навцем. Організації ефірного мовлення мають право дозволяти іншим організаціям ретрансляцію, запис і відтворення їхніх пе-редач.

Права, передбачені розділом III Закону "Про авторське право  і суміжні права", діють протягом п'ятдесяти років від дати пер-шого виконання або постановки, першої публікації звуко- чи відеозапису або першої трансляції в ефірі.

7. Зміст авторських договорів.

Як і будь-який цивільно-правовий договір, авторський договір має відповідати вимогам закону і містить усі необхідні умови та реквізити, без яких договір не дійсний (сторони договору, їхні адреси і місцезнаходження тощо). Сторонами в авторських дого-ворах, з одного боку, завжди є громадянин - автор або його пра-вонаступники, а з другого, як правило, - юридична особа, яка за родом своєї діяльності має змогу випустити твір у світ. Це можуть бути державні, колективні, акціонерні організації. З цього загаль-ного правила є лише два винятки - в договорі художнього замов-лення замовником може бути і громадянин, а в договорах про депонування рукописів з обох боків виступають організації.

Об'єктом договору, як вже зазначалось, є результат творчої праці - твір, втілений у таку об'єктивну форму, що робить його придатним для сприймання іншими особами, відтворення і розповсюдження.

Використання твору допускається виключно на основі автор-ського договору з автором або іншою особою, яка має авторське право. Форма авторського договору письмова, якщо законодавством не передбачено інше. Недодержання простої письмової форми, що вимагається зако-ном, у разі виникнення спору позбавляє сторони посилатися для підтвердження угоди на показання свідків. Проте недодержання письмової форми не тягне за собою недійсності автор-ського договору. Більше того, закон допускає можливість в ок-ремих випадках укладати авторський договір в усній формі, на-приклад, про опублікування творів у періодичних виданнях та енциклопедіях.

Строки в авторських договорах мають істотне значення. Для різних авторських договорів вони неоднакові. У видавничому договорі слід розрізняти строк його дії, строки випуску твору у світ, строк подання роботи до видавництва за договором замов-лення, строки для розгляду і оцінки твору та інші. Відповідно до чинного законодавства видавничий договір діє протягом вста-новленого строку. Безстрокові договори не допускаються, але якщо в договорі строк не вказано, то застосовується норматив-ний строк, тобто три роки, протягом яких автор не має права без письмової згоди видавництва передати цей самий твір третім особам для використання таким самим способом. Проте автор вправі без згоди видавництва, з яким уклав видавничий договір, але обов'язково повідомивши його, надрукувати свій твір в Ук-раїні в газетах, журналах, альманахах.

Строк для випуску твору  в світ коротший від строку дії видав-ничого договору. Цей строк конкретизується в Типових видав-ничих договорах. Так, твір обсягом до 10 авторських аркушів має бути випущений в світ протягом одного року, понад 10 ав-торських аркушів - протягом двох років.

Типові видавничі договори передбачають також конкретні стро-ки подання твору до видавництва. Строк, протягом якого автор зобов'язаний створити і передати видавництву обумовлений до-говором твір, визначається тільки угодою сторін, він не підлягає нормуванню.

Строки для розгляду і  оцінки твору нормовані і не можуть змінюватися угодою сторін ні в більший, ні в менший бік.

Відповідно до Типового видавничого  договору рукопис вва-жається таким, що надійшов до видавництва, якщо він  поданий комплектне, належним чином  оформлений і протягом 10 днів після його одержання видавництво не пред'явило авторові пре-тензій щодо оформлення чи комплектності рукопису.

Протягом 30 днів і додатково  ще по 4 дні на кожний автор-ський  аркуш видавництво зобов'язане  розглянути поданий у на-лежному  вигляді рукопис і повідомити автора або про схвалення твору, або про його відхилення на підставах, передбачених дого-вором, або про внесення до твору необхідних поправок з точ-ним визначенням їх суті. Виправлений автором рукопис видав-ництво повинно розглянути протягом 15 днів і додатково по 2 дні на кожний авторський аркуш. Якщо авторові протягом вка-заного строку не буде надіслано повідомлення, твір вважається схваленим. Для інших видів авторських договорів відповідними типовими договорами також встановлені конкретні строки для створення і передачі твору організації, для його розгляду і оцін-ки, але іншої тривалості.