Авторське право

2

            Міністерство освіти та науки України

Харківський економіко-правовий університет                            Факультет права та підприємництва

                КУРСОВА  РОБОТА

предмет:   Право інтелектуальної

          власності

на тему:   „Авторське право ”

                                                             Виконала:

                                                студентка групи № 62

                                                Завгородня Альона

                                                Іванівна

                                       Харків 2008

                                                                      План    

Вступ. – стор. 3.

Розділ 1. Поняття авторського права та сфера його дії. – стор. 4.

Розділ 2. Об’єкти  авторського права:   

              2.1. твори, які згідно законодавства не визнаються об’єктами авторського права. – стор. 8.

Розділ 3. Суб’єкти авторського права:

              3.1. поняття співавторства;

              3.2. поняття співробітництва. – стор. 12.

Розділ 4. Суб’єктивне авторське право, його зміст та межі:

              4.1. особисті немайнові права автора;

              4.2. майнові права автора;

              4. 3. строк чинності авторського права. – стор. 15

Розділ 5. Договори на створення та використання об’єктів авторського права. – стор. 24.  

Висновок. – стор. 34. 

Список використаних джерел. – стор.

              Вступ

Високий рівень інтелектуальної діяльності в країні зумовлює її політичну, економічну, територіальну незалежність. Держава, що опирається на потужний інтелектуальний потенціал, почувається у світовому співтоваристві набагато впевненіше. Інтелектуальний потенціал зумовлює рівень виробництва, побуту, добробуту народу.

Україна з давніх часів славилась і славиться своїм потужним творчим потенціалом. Українські літератори і художники, композитори і музиканти, співаки і танцюристи та інші митці викликали і викликають захоплення в усьому світі. Українські вчені, конструктори та інші розробники, які вписали не одну славну сторінку в історію розвитку світової науки і техніки, також відомі світу.

Творча діяльність – це розумова діяльність, що призводить до отримання якісно нового результату, який відрізняється своєю неповторністю та оригінальністю.

Прийнято виділяти сферу так званої художньої творчості, у процесі якої створюються художні образи. Ці образи можуть виникати за допомогою різноманітних виразних засобів: живопис, слово, музика, танець, фотографія або шляхом їх поєднання. Дану сферу творчості ще називають духовною творчістю[1], результати якої безпосередньо пов’язані з духовним життям людини, формують її духовний світ, її світобачення і світосприйняття, загальнолюдські цінності, ставлення до інших людей і навколишнього середовища. Результатом такого роду творчої діяльності є твори науки, літератури, мистецтва.

Правовий інститут інтелектуальної власності, що призначений для охорони результатів художньої творчості – творів науки, літератури та мистецтва, називають авторським правом.

Розділ 1. Поняття авторського права та сфера його дії.

Авторське право в об'єктивному розумінні являє собою сукуп­ність правових норм, що регулюють коло суспільних відносин зі створення та використання творів науки, літератури і мистец­тва. 

Авторське право в суб'єктивному розумінні - це особисті немайнові та майнові права, які виникають у автора в зв'язку зі створенням ним твору і охороняються законом. 

Інтелектуальна, творча діяльність зі створення творів науки, лі­тератури і мистецтва називається літературно-мистецькою діяльністю. Літературні твори — це твори написані чи записані. Проте чинний Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 11 липня 2001 р. до літературних творів відносить і усні твори, що відповідають вимогам закону. 

Літературні твори у свою чергу поділяються на твори наукової літератури і твори художньої літератури. Отже, літературна діяль­ність об'єднує два види діяльності — наукову і літературно-художню. Але коло об'єктів авторського права об'єднує ще одну досить велику групу — твори мистецтва. Цей поділ творів, що охороняються авторським правом, безперечно, в певній мірі є умовним. Адже наука і художня література теж є видами мистецтва. При цьому слід додати, що із досить великої кількості різноманітних мистецьких творів переважна більшість є або писаними творами, або яким-небудь іншим способом зафіксованими на матеріальному носії. До неписаних творів належать усні твори, скульптури тощо. Зрозуміло, що твори образотворчого мистецтва, малюнки, музичні та пластичні твори пишуться не літерами. Отже, більшість творів, що охороняються авторським правом, можна було б визнати як літературні, оскільки вони за загальним правилом набувають об'єктивної форми через письмо.

З іншого боку, зазначені твори за своїм змістом здебільшого є також мистецькими. Але традиційно склалося так, що всі вони поділяються на твори науки, літератури і мистецт­ва, при цьому маючи на увазі, що наукові твори також є літературними. Отже, будемо дотримуватися традиційного поділу.

Правові засади розвитку творчої діяльності людини і охорони її результатів закладені у Конституції України, яка проголосила свобо­ду літературної і художньої творчості та захист інтелекту­альної власності У ст. 54 Конституції України закріплено основний принцип охорони інтелектуальної власності: кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом. 

Відносини у сфері авторського права регулюються цілою низкою актів цивільного законодавства, центральне місце серед яких посідає Цивільний кодекс України Книга четверта якого - «Право інтелектуальної власно­сті», містить загальні та спеціальні норми. Глава 36 «Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право)» стосується питань, що регулюються авторським правом. Визначає перелік об’єктів авторського права, його суб’єктів, особисті майнові та немайнові права автора тощо.

Крім Цивільного кодексу, питанням регулювання авторського права при­свячені численні закони: «Про авторське право і суміжні права» (в ре­дакції Закону від 11 липня 2001 р.), «Про охорону прав на зазначення походження товарів» (від 16 червня 1999 р.). Крім цього, питання прав інтелектуальної власності почасти відне­сені до сфери регулювання й інших законів: «Про наукову та науко­во-технічну діяльність», «Про власність»[2].

На основі та у розвиток положень законів України прийнято бага­то підзаконних нормативно-правових актів. Серед них постанови Кабінету міністрів України – «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права та суміжних прав» від 18.01.03р. № 72, «Про державну реєстрацію авторського права та договорів, які стосуються права автора на твір» від 27.12.01. № 1756, накази Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, які присвячені питанням дер­жавної реєстрації інтелектуальних прав, видачі охоронних докумен­тів, встановленню мінімальних ставок авторської винагороди тощо.

Право на об'єкти авторського права врегульовуються та­кож договорами, що укладаються між особою, яка володіє виключни­ми правами, та користувачем інтелектуального продукту (автор­ський, ліцензійний договір та ін.). Враховуючи правило ст. 6 ЦК, цими договорами відносини можуть врегульовува­тися інакше, ніж це передбачено ЦК та спеціальним законодавством. Крім того, джерелом регулювання у цій сфері є багатосторонні і дво­сторонні міжнародні угоди, що укладаються в процесі співробітницт­ва між державами у сфері охорони інтелектуальної власності. Участь будь-якої держави у них має на меті забезпечення на своїй території охорони інтересів іноземних правовласників, а також захист своїх громадян та юридичних осіб від порушень їх авторських прав за кордоном. Міжнародні угоди можуть містити й умови про співробіт­ництво у діяльності з виявлення та усунення порушень авторських прав громадян країн-учасниць, про взаємне визнання охоронних документів, про взаємодію організацій, що управляють майновими правами на колективній основі, про співробітництво у сфері оформ­лення авторських прав іноземців в уповноважених органах дер­жави тощо.

На сьогодні Україна приєдналася до багатьох міжнародних кон­венцій та уклала двосторонні угоди з питань авторського права. Серед них найвідоміші та найдавніші:

-            Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів 1886 р., учасницею якої Україна є з 1995 р.;

-            Всесвітня конвенція про авторське право 1952 р., що є обов'язковою для України як правонаступниці колишнього Со­юзу РСР, з 1973 р.;

-            Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право та Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми, які були прий­няті Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 р., а Україна при­єдналася до них у 2001 р.; 

-            Конвенція, що створює Всесвітню організацію інтелектуальної власності, підписана 14.07.1967р.

Для інституту авторського права характерний принцип незастосування будь-якої формальності для визнання твору його об'єктом[3]. Цей принцип закріплений у ч. 2 ст. 433 ЦК, а також у ст. 11 Закону «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон) і означає, що автор­ське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для його виникнення і здійснення не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також додержання будь-яких ін­ших процедур. Особа, яка є творцем, вправі спеціальним знаком охо­рони сповістити про наявність у неї авторських прав і не повинна доказувати їх приналежність, оскільки законом передба­чена презумпція авторства особи, яка зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. Обов'язок підтвердження приналежності прав може бути покладено на неї лише у ході судового провадження у разі оспорювання цього факту іншою особою.

Розділ 2 . Об'єкти авторського права.

Об’єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, виражені у будь-якій об’єктивній формі. Твір – це результат творчої праці, комплекс ідей, образів, поглядів тощо. При цьому твір визнається об’єктом правової охорони незалежно від його призначення, художнього рівня, а також змісту та способу його вираження.

Відповідно до ст. 433 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі Закон) об'єктами авторського права є: 

1)      літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, нау­кового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);

2)      виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; 

3)      комп'ютерні програми; 

4)      бази даних; 

5)      музичні твори з текстом і без тексту; 

6)      драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні
та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки; 

7)      аудіовізуальні твори; 

8)      твори образотворчого мистецтва; 

9)      твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; 

10) фотографічні твори, у тому числі Твори, виконані способами,
подібними до фотографії;

11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного
ткацтва, кераміки, різьблення, лихварства, з художнього скла, ювелірні
вироби тощо, якщо вони не охороняються законами України про правову
охорону об'єктів промислової власності;

12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що
стосуються географії, геологи, топографії, техніки, архітектури та інших
сфер діяльності;

13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини і оброб­ки фольклору, придатні для сценічного показу;. 

14) похідні твори;  

15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та ан­тології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони
є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуван­ням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них
як складові частини; 

16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування укра­їнською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів; 

17) інші твори. 

Необхідною умовою авторсько-правової охорони є ознаки, яким повинен відповідати будь-який твір. До таких ознак належать: творчий характер результату діяльності людини та об'єктивна форма виразу твору. 

Творчість визначається як сфера духовного виробництва, інтелек­туальна діяльність людини, яка характеризується певними якостями. Продукт творчості - це результат відображення у свідомості людини оточуючої її об'єктивної дійсності. Творчість - складний процес, який зумовлюється індивідуальними здібностями творця, умовами, за яких він творить, метою, яку він перед собою поставив, та іншими факторами. Творчість породжує щось якісно нове та таке, що відріз­няється неповторністю, оригінальністю та унікальністю[4].