Авторське право

У разі смерті автора право на опублікування твору мають його правонаступники, якщо це не суперечить волі автора. 

Відтворенням, згідно зі ст. 1 Закону, вважається виготовлення од­ного або більше примірників твору, відеограми, фонограми у будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постій­ного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер. Відтворення може відбуватися у вигляді виготовлення друкованих примірників літератур­ного твору або копій, репродукцій чи ілюстрацій із зображенням картин, або виготовлення примірників запису музичного твору на магнітній стрічці або компакт-диску, виготовлення примірників відеозапису. Твори живопису, графіки, скульптури, художньої фото­графії, декоративно-прикладного мистецтва можуть відтворюватись у промислових виробах - на шкатулках, коробках, футлярах, упаков­ках, обкладинках, флаконах, тощо[7]. 

Право на публічне виконання охоплює дії з подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, три, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому вико­нанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винят­ком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно вед того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або у різних місцях і у різний час. 

Публічною демонстрацією слід вважати публічне одноразове чи багаторазове представлення публіці за згодою суб'єктів авторського права і (або)

суміжних прав у приміщенні, в якому можуть бути при­сутніми особи, які не належать до кола однієї сім'ї або близьких знай­омих цієї сім'ї, аудіовізуального твору чи зафіксованого у відеограмі виконання або будь-яких рухомих зображень. 

Публічний показ визначений законом як будь-яка демонстрація ори­гіналу або примірника твору, виконання, фонограми, відеограми, пере­дачі організації мовлення за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слай­да, телевізійного кадру тощо (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) або за допомогою інших пристроїв чи процесів у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї особи, яка здійснює показ, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або у різ­них місцях і у різний час (публічний показ аудіовізуального твору чи відеограми означає також демонстрацію окремих кадрів аудіовізуально­го твору чи відеограми без дотримання їх послідовності). 

Публічне сповіщення творів охоплює декілька різновидів дій з доведення твору до загального відома: 1) передача творів в ефір за до­помогою радіохвиль, а також лазерних промінів, гама-променів, то­що, у тому числі з використанням супутників; 2) передача на відстань за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших ви­дів). Ознака публічності дій полягає утому, що їх результатом є мож­ливість сприйняття творів необмеженою кількістю осіб у різних міс­цях із значною віддаленістю від місця передачі. 

Право на переклад твору означає можливість для автора здійсню­вати переклад на іншу мову самостійно, давати згоду на це іншим особам, або, навпаки, забороняти таке. 

Право на переробку означає право на будь-яку творчу зміну твору, в результаті якої виникає новий твір похідного характеру. Найбільш поширеними способами переробки є адаптація, аранжування, оркестровка. Переробка

літературного твору можлива у формі переведен­ня розповідного твору у драматичний, драматичного - в сценарний, віршованого - у прозу тощо. 

Право на включення творів до складених творів поширюється на включення творів як складових частин до збірників, антологій, енцикло­педій та інших складених творів, що виникають в результаті поєднання інших самостійних творів (або їх частин) різних авторів за будь-яким критерієм (тематикою, жанром, науковою спрямованістю у певній галу­зі, історичним періодом, сферою діяльності людини, тощо). 

Розповсюдження творів дає можливість необмеженому колу осіб ознайомитися із твором в індивідуальному порядку або придбати його примірник у власність. Виходячи з ст. 441 ЦК та ст. 15 Закону розпов­сюдженням визнається: 

-  перший продаж або інше відчуження (обмін, дарування, поставка,
правовою метою яких є передача права власності на примірник твору); 

-  передача творів у майновий найм (оренду) чи у прокат як до пер­шого продажу, так і після такого. 

Приналежність автору права на імпорт означає, що імпорт при­мірників твору потребує окремої згоди особи, яка має авторські пра­ва, незалежно від мети ввезення і здійснення у подальшому будь-яких дій з їх розповсюдження. Тиражування творів у країнах, де права укр­аїнських авторів не охороняються, також не дає правової можливості ввезти їх в Україну без згоди автора. 

Право на подання творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором, передба­чене п. 9 ч. З ст. 15 Закону. Його введення мало за мету охопити всі можливі способи доведення творів до загального відома публіки, які не підпадають під інші перелічені у законі форми їх поширення. Най­більш поширеним способом доведення твору до загального відома є розміщення інформації у глобальній інформаційній мережі Інтернет, що робить твори доступними для публічного використання. 

Чинне законодавство закріплює деякі майнові права, які можуть бути реалізовані тільки стосовно певних об'єктів авторського права. Так, ст. 448 ЦК і ст. 27 Закону регламентують так зване право сліду­вання щодо оригіналу твору образотворчого мистецтва. Воно поля­гає у можливості автора одержувати п'ять відсотків від ціни кожного наступного продажу твору, що здійснений за першим його продажем автором, якщо наступна продаж здійснена через аукціон, галерею, са­лон, крамницю, тощо. Це право автора на частку від суми продажу оригіналу художнього твору та оригіналу рукопису літературного твору значно розширює сферу застосування даного права та відпо­відає тенденціям міжнародно-правового регулювання.

Ще одне особливе право автора твору образотворчого мистецтва - це право доступу до твору. Воно закріплено у ст. 26 Закону і полягає у тому, що при передачі твору образотворчого мистецтва чи мате­ріального об'єкта, у якому втілено цей твір, у власність іншій особі автор має право вимагати доступу до цього твору (без його доставки авторові) з метою його використання для відтворення - виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо. 

Як окреме право ст. 15 Закону закріплює право авторів творів архітектури, містобудування, садово - паркового мистецтва на їх участь у реалізації проектів цих творів. 3 метою реалізації даного права автор (архітектор) може здійснювати авторський нагляд під час будівництва об’єкта архітектури. При виявленні відхилень від проек­тних рішень автор вправі заявити вимоги підряднику щодо їх усунен­ня, а у разі його відмови – повідомити про це замовника і відповідну інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю для вжиття заходів відповідно до законодавства. 

Авторське право на винагороду. Стаття 445 ЦК та ч. 5 ст. 15 Зако­ну передбачають, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Законодавство України, виходячи з принципу свободи догово­ру, дозволяє самостійно визначати форму, розмір і порядок виплати винагороди авторам, Вони можуть бути визначені в авторському до­говорі, який укладається безпосередньо між автором та користувачем, або у договорі, що укладається організаціями колективного управлін­ня за дорученнями авторів чи їх правонаступників. Формою винагоро­ди може бути паушальний платіж (одноразовий), або відрахування за кожний проданий примірник чи за кожне використання (роялті). Ав­торський гонорар може визначатися також у комбінованій формі, тоб­то шляхом поєднання одноразової виплати певної суми з наступними платежами пропорційно прибутку від використання твору.

Розмір винагороди автор узгоджує з користувачем на свій розсуд. Проте законодавство встановило мінімальні ставки авторської вина­городи за використання об’єктів авторського права, які затверджені постановою КМУ від 18 січня 2003 р. № 72 і мають на меті визначи­ти мінімальні гарантії забезпечення майнових інтересів авторів при використанні результатів їх творчої праці. Таким чином, визначені певні орієнтири для авторів щодо вартості використання їх твору, а для користувачів встановлені граничні межі, нижче яких розмір вина­городи бути не може. 

Стаття 17 Закону передбачає право автора на аудіовізуальний твір.

        Авторами аудіовізуального твору є:

а) режисер-постановник;

б) автор сценарію і (або) текстів, діалогів;

в) автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього;   

г) художник-постановник;

д) оператор-постановник.

Одна і та сама фізична особа може суміщати дві або більше із наведених у цій частині авторських функцій. Якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов’язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання музичних творів, включених до аудіовізуального твору. За оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і (або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом.

Автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не передбачено інше.

В авторському праві діє принцип відсутності формальностей щодо виникнення виключних авторських прав на твори науки, літератури та мистецтва. Стаття 437 ЦК та ст. 28 Закону закріпили, що авторське право виникає з моменту створення твору. Але строки чинності осо­бистих немайнових та майнових прав є різними. 

Щодо особистих немайнових прав, ст. 425 ЦК встановлює, що ці пра­ва є чинними безстроково, якщо інше не передбачено законом. Обов'я­зок їх дотримання необмежено у часі лежить на будь-якій особі. 

Майнові права інтелектуальної власності відповідно до ст. 425 ЦК є чинними протягом строків, встановлених Кодексом, іншим законом чи договором. Законодавством (ст. 446 ЦК, ст.28 Закону) визначено, що майнові права автора твору, за загальним правилом, діють протя­гом усього життя автора та сімдесят років після його смерті. Якщо твір було створено у співавторстві, цей строк обчислюється після смерті останнього співавтора. Сімдесят років відліковується з 1 січня року, наступного за роком смерті автора. 

Із названого правила щодо строку чинності майнових прав автора є певні винятки, передбачені ст. 28 Закону. Якщо особа автора невідо­ма з тієї причини, що твір було оприлюднено анонімно або під псев­донімом, строк дії авторського права закінчується через 70 років пі­сля його оприлюднення. Але у випадках, коли псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора, діє загальне правило, і 70 років відрахо­вується з 1 січня року, наступного за роком смерті автора. За загаль­ним правилом обчислюється також строк, якщо авторство твору, оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не пі­зніше ніж через 70 років після оприлюднення твору.

Авторське право на твори посмертно реабілітованих авторів діє протягом 70 років після їх реабілітації. Авторське право на твір, впер­ше опублікований протягом ЗО років після смерті автора, діє протя­гом 70 років від дати його правомірного опублікування. У разі коли весь твір публікується (оприлюднюється) не водночас, а послідовно у часі томами, частинами, випусками, серіями тощо, строк дії автор­ського права визначається окремо для кожної опублікованої (опри­людненої) частини твору. 

Крім безпосередніх творців творів та їх правонаступників, майнові правомочності щодо твору можуть належати особі, яка після закін­чення строку охорони не оприлюдненого твору вперше його опри­люднює. За своїм характером ці правомочності не є авторськими, але ч. 8 ст. 28 Закону встановлено, що дана особа користується захистом, який є рівноцінним захисту майнових прав автора. Строк охорони цих прав становить 25 років від часу, коли твір був вперше оприлюд­нений. 

Наслідком спливу строку охорони авторського права є перехід твору в     суспільне надбання. Такі твори, згідно зі ст. 447 ЦК та ст. 30 Закону, можуть вільно, без виплати винагороди використовуватися будь-якою особою, але з обов’язковим дотриманням особистих немайнових прав автора.

Розділ 5. Договори на створення і використання об’єктів авторського права.

Усі цивільно-правові відносини, що складаються в процесі створення і використання численних об’єктів авторського права мають бути врегульовані такими самими численними договорами, що об’єднані одним поняттям «авторські договори».

За авторським договором автор передає або зобов’язується створити і в установлений договором строк передати свій твір замовникові для використання обумовленим договором способом, а замовник зобов’язується здійснити або почати використання твору.

Численні авторські договори можна поділити на договори на створення творів науки, літератури чи мистецтва і договори на використання цих самих творів.  Більшість творів художньої літератури і мистецтва створюються не на замовлення, а за велінням душі, натхнення. Проте значна частина творів створюється на замовлення.