Авторське право

Найбільш типовими порушеннями умов авторського договору є: прострочення автором строку подання твору; виконання роботи не відповідає умовами договору або недобросовісне виконання; відмо­ва автора від внесення виправлень до твору, що були йому запро­поновані в порядку і межах, встановлених договором; робота вико­нана не автором; передача твору для використання третім особам за умови укладення ним договору про передачу користувачеві ви­ключних прав на використання. 

Серед названих можливих порушень авторського договору з боку автора найбільш складним є визнання його недобросовісності при виконанні роботи. Чинний Закон України «Про авторське право і суміжні права» та інші нормативні акти з авторського права не да­ють визначення недобросовісності. У спеціальній літературі прийня­то вважати дії автора недобросовісними, якщо у процесі створення твору автор навмисне припустився неправомірних дій, що знизили якість твору або призвели твір до стану, непридатного для викорис­тання. Груба необережність автора прирівнюється до навмисних дій. Відповідно до практики, що склалася раніше, до неправомірних дій автора, які дають підставу визнання їх недобросовісними, належать: неправомірне використання чужих творів при створенні свого тво­ру; подання свого раніше опублікованого твору як нового; перекручення фактів та інших даних у документальному творі; перекручення оригіналу при перекладі твору; включення до рукопису неперевірених даних, перевірка яких входила в обов'язок автора та інші порушення.

Відповідальність користувача за порушення умов авторського договору може бути у формі його неправомірних дій. Підставою для відповідальності користувача є невиконання або неналежне вико­нання авторського договору. Умови відповідальності ті ж самі, а підстави можуть бути різні — замовник може нести відповідальність за невикористання твору, якщо такий обов'язок лежав на ньому за договором, наприклад, за видавничим договором; за втра­ту матеріального носія; за зміну твору без згоди автора; за відмову виплати винагороди або за несвоєчасну її виплату тощо.

Користувач зобов'язаний використати твір за умови, що автор­ським договором такий обов'язок передбачений. Правда, користу­вач може навести доводи, що неможливість використання настала не з його вини, в такому разі він звільняється від відповідальності. Відповідальність користувача в такому разі зводиться до виплати визначеного договором гонорару в повній сумі. 

Інколи з вини користувача настає пошкодження або втрата матеріального носія твору. У такому разі автор має право на відшкодування заподіяної шкоди. Доцільно в авторському договорі передбачити конкретний розмір такого відшкодування. 

Користувач не має права вносити до твору будь-які зміни чи до­повнення. Якщо вони були зроблені без згоди автора, останній має право вимагати їх усунення. Користувач не має права передавати твір для використання третім особам, якщо авторським договором не передбачене інше. При порушенні цього автор має право на відшкодування збитків.

Припинення авторського договору настає із закінченням строку його чинності. Але при цьому слід розрізняти припинення авторського договору і при­пинення використання твору, передбаченого цим договором. При­пинення використання твору не припиняє прав і обов'язків за самим авторським договором. 

Якщо за авторським договором ко­ристувачеві були передані виключні права на використання на весь період чинності договору, автор зобов'язаний протягом цього стро­ку не передавати право на використання цього самого твору третім особам, якщо навіть використання твору користувачем припинено. Тобто користувач свій обов'язок використати твір виконав, але це виконання не звільняє автора твору від обов'язку не передавити право на його використання третім особам. Водночас користувач може використовувати твір протягом усього строку чинності ав­торського договору. Коли ж користувач із тих чи інших причин не використав твір, закінчення строку дії авторського договору припи­няє його чинність. Авторський договір може передбачати можли­вість дострокового припинення його чинності. Безперечно, ав­торський договір може бути припинений за взаємною згодою сто­рін. Авторський договір може бути припинено у зв'язку з немож­ливістю його виконання через обставини, що не залежали від авто­ра. Такими обставинами можуть бути різні події — стихійне лихо, деякі явища громадського життя, війна тощо. Договір буде припи­нений і в тому разі, коли створений автором твір випадково заги­нув без вини автора, — передавати замовнику нема чого, але автор у цьому не винен, тому він звільняється від відповідальності.

Підставою для припинення чинності авторського договору може бути смерть автора, ліквідація юридичної особи без правонаступництва. Авторський договір може бути припинений і за односто­роннім волевиявленням, коли другий контрагент порушив істотні умови договору. 

                                                    Висновок

Людина з найдавніших часів була творцем: забезпечуючи свою життєдіяльність, виробляла продукти харчування, будувала житло, створювала знаряддя праці, одяг, прикраси, твори мистецтва. У про­цесі праці, у постійній взаємодії з навколишнім природним середо­вищем відбувалося становлення, самостворення людини і як біоло­гічного виду, і як розумної істоти, яка пізнає світ і саму себе. Ра­зом з фізичним розвитком людини здійснювався її розумовий роз­виток. З часом людина збагнула, що важку виснажливу фізичну працю можна полегшити за рахунок посилення своїх фізичних зу­силь певними придуманими знаряддями праці та способами вико­ристання земельних і сировинних ресурсів. 

Творчою працею людини створюються всі багатства суспільства. Так було, є і буде. Людство у своєму розвитку ніколи не досягне та­кого стану, коли б його задовольняли наявні засоби забезпечення життєдіяльності. Людина постійно перебуває у творчому пошукові. Це невід'ємна властивість людини, якою природа наділяє кожного із нас. 

Тенденції розвитку науки, культури, техніки і виробництва свідчать про те, що людство у своєму розвитку підійшло до тієї межі, коли подальший прогрес бу­де зумовлюватися саме розумовою діяльністю суспільства. Тобто, саме результати розумової діяльності або за теперішньою терміно­логією — інтелектуальної діяльності будуть визначати стратегію і тактику соціально-економічного розвитку будь-якої країни. Уже те­пер видно, що високий рівень інтелектуальної діяльності у тій чи іншій країні зумовлює високий рівень добробуту її народу. 

Там, де поважають науку, культуру і мистецтво, люди живуть краще, адже досягнення інтелектуальної діяльності зумовлюють рі­вень виробництва, культури, освіти тощо.

   Список використаних джерел.

1.      Конституція України від 28 червня 1996р. – К.: Преса України, 1997р.;

2.      Цивільний кодекс України, -  Х.: ТОВ «Одіссей», 2006р.;

3.      ЗУ «Про авторські та суміжні права»   від 11 липня 2001р.;

4.      «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999р.;

5.      ЗУ «Про наукову та науко­во-технічну діяльність» від 13 грудня 1991р.;

6.      ЗУ «Про власність» від 26 березня 1991р.;

7.      Постанови Кабінету міністрів України  «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права та суміжних прав» від 18.01.03р., № 72;

8.      Постанови Кабінету міністрів України  «Про державну реєстрацію авторського права та договорів, які стосуються права автора на твір» від 27.12.01р., № 1756;

9.      Андрощук Г.А. Право інтелектуальної власності. – К.: Ін Юре, 2004р.;

10. Борисова В.І., Баранова Л.М. Цивільне право України. К.: Юрінком Інтер, 2004р.;

11. Гаврилов Е.П. Авторське право: загальні положення. Тенденція розвитку. – М.: 1990р.;

12. Єлісовенко Ю.П. Основні чинні кодекси і закони України. К.: Махаон, 2003р.;

13. Підопригора О.О. Законодавство України про інтелектуальну власність. – Х.: Консул, 1997р.;

14. Підопригора О.А. Святоцький О.Д. Право інтелектуальної власності. Академічний курс. – К.: Ін Юре, 2004р.;

15. Чорнишева С.А. Правовідношення в сфері  художньої творчості – 2002р.;

16. Шишка Р.Б., Кройтор В.А. Практикум права інтелектуальної власності. – Х.: Еспада, 2002р.;

17. Гераменко В. Договір у правовідносинах при використанні інтелектуальної власності. // Інтелектуальна власність. - 2000р., № 4 ;

18. Стефан М.І. Відповідальність за порушення авторських та суміжних прав. // Підприємництво, господарство та право. – 2000р., № 9.

[1] Підопригора О.О. Законодавство України про інтелектуальну власність. – Х.: Консул.

[2] Єлісовенко Ю.П. Основні чинні кодекси і закони України. К.: Махаон, 2003 року.

[3] Підопригора О.А. Право інтелектуальної власності. – К.: ВД «Ін Юре», 2002

[4] Гаврилов Е.П. Авторське право: загальні положення. Тенденція розвитку. – М.: 1990р.;

[5] Чорнишева С.А. Правовідношення в сфері  художньої творчості.

[6] Борисова В.І., Баранова Л.М. Цивільне право України. К.: Юрінком Інтер, 2004.

[7] Основи інтелектуальної власності. – К.: Ін Юре, 2000.

[8] Підопригора О.А. Право інтелектуальної власності. – К.: ВД «Ін Юре», 2004.

[9] Офіційний вісник. – 2003. - № 4, ст. 128-129.