Підприемництво та його ознаки

План

1. Визначення поняття підприємництва

2. Ознаки підприємництва

Список використаної літератури

 

 

 

1. Визначення поняття  підприємництва

 

          Домінуюче місце серед суб'єктів господарського права належить такому суб'єктові, як підприємство. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах та послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючого суб'єкта є центральною частиною системи господарського права України, його правовою основою.

          Усі основні закони та інші нормативні акти господарського законодавства приймаються виходячи з економічного та правового становища підприємства.

           Поняття "підприємство" є узагальнюючим, або збірним. Воно, по-перше, визначає підприємства як суб'єкти господарського права стосовно всіх форм і видів власності в Україні (організаційні форми і види підприємств). По-друге, це поняття є загальногалузевим, тобто взагалі визначає промислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торговельні та інші підприємства. Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних, організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий суб'єкт і суб'єкт права. За допомогою цих ознак, систематизованих ст. 1 Закону України "Про підприємства в Україні", уніфіковано визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства.

          Закон встановлює, що підприємство є основною організаційною ланкою народного господарства України. Ця організаційна ознака кваліфікує підприємство як організаційну форму господарської ("бізнесової") організації, тобто організації, в якій власники засобів виробництва і робочої сили об'єднують свої виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку. Визначення "основна ланка", з одного боку, відмежовує підприємство від інших організаційних форм економічної діяльності (типу домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств, так званих тіньових структур тощо), а з іншого - від суб'єктів господарського права, які не належать до основної ланки: об'єднань підприємств, фінансових і посередницьких інститутів, органів управління економікою.

            Закон також встановлює, що підприємство - це господарюючий суб'єкт. Суть визначення "господарюючий суб'єкт" полягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб'єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність. Термін "господарюючий" означає, що підприємства належать до комерційних, спрямованих на прибуток, організацій (на відміну від неприбуткових організацій - релігійних, об'єднань громадян тощо).

           Підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом. Самостійність у прийнятті господарських рішень є однією з основних і необхідних умов діяльності підприємства як товаровиробника. Юридичний аспект такого визначення полягає в тому, що підприємство при здійсненні своєї господарської діяльності "має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України" (ст. 27 Закону України "Про підприємства в Україні").

           Нарешті, підприємство - це статутний господарюючий суб'єкт. Статут підприємства як локальний акт господарського законодавства нормативне визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприємству заборонено. Статут також визначає межі спеціальної правоздатності підприємства як юридичної особи. Це один з найважливіших правових актів підприємства, тому ст. 9 Закону України "Про підприємства в Україні" спеціально визначає обов'язкові й альтернативні пункти, які включаються до статуту підприємства.

           Підприємство має необхідне для господарюючого суб'єкта майно - основні і оборотні кошти, інші цінності, якими воно володіє, користується і розпоряджається на певному правовому титулі (на праві власності, повного господарського відання чи оперативного управління). Це майно юридичне відмежоване, як правило, від майна власника підприємства і закріплене за підприємством як суб'єктом права. Основні і оборотні кошти перебувають на самостійному бухгалтерському балансі, гроші - на поточному рахунку підприємства в банку.

           Підприємство є самостійним суб'єктом права. З одного боку, закон визначає його компетенцію (права та обов'язки) як господарюючого суб'єкта, з другого - зазначає, що підприємство є юридичною особою, яка не має у своєму складі інших юридичних осіб (ст. 1 Закону України "Про підприємства в Україні"). Цим підприємство істотно відрізняється від об'єднань підприємств (господарських об'єднань), до складу яких входять юридичні особи.

             Як господарюючий суб'єкт з правами юридичної особи підприємство починає діяти від дня його державної реєстрації.

            Таким чином, підприємство - це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі (продукції, роботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами і виконує обов'язки щодо своєї діяльності, є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банках.

 

2. Ознаки підприємництва

 

           Правове становище підприємств в українському законодавстві, що почало формуватися після здобуття Україною державної незалежності, вперше було визначено Законом України від 27.03.1991 р. “Про підприємства в Україні”, більшість положень якого була врахована при розробці Господарського кодексу України (набув чинності з 01.01.2004 p.). Слід зазначити, що в новому Цивільному кодексі поняття підприємства дається в главі 12 “Загальні положення про об'єкти цивільних прав” у ст. 191 “Підприємство як єдиний майновий комплекс”. Відповідно до цієї статті “підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності”, і як така є сукупністю нерухомих і рухомих речей, майнових та інших прав, а також може бути в цілому чи в частині об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. На відміну від Цивільного кодексу, Господарський кодекс (статті 62-72) визначає підприємство самостійним суб'єктом господарювання, якому притаманні такі риси:

   - належність до  основної ланки економіки;

   - безпосереднє здійснення  виробничої, науково-дослідницької  і комерційної діяльності та  іншої господарської діяльності - як комерційної (підприємницької), так і некомерційної;

   - можливість функціонування  на будь-якій формі власності:  державній (державні та казенні  підприємства), комунальній (комунальні  підприємства), колективній (підприємства  у формі виробничих кооперативів, господарських товариств, колективних  підприємств), приватній (приватні  підприємства);

   - установчий документ - зазвичай статут, якщо інше не  встановлено законом (так, для  підприємств, що діють у формі  повного чи командитного товариства, установчим документом буде засновницький  договір - ч. 1 ст. ГК 82);

   - функціонування  на базі відокремленого майна,  що знаходить вираз у наявності  самостійного балансу та рахунку  в банку; це майно може бути  закріплено за підприємством  на праві власності (підприємства  у формі господарських товариств  і виробничих кооперативів, приватне  підприємство, якщо засновник (власник  майна) сам (без найманого керівника)  управляє цим підприємством), праві  господарського відання (державні  підприємства, комунальні підприємства, приватні підприємства з найманим  керівником, а також підприємства  громадських, релігійних, кооперативних  організацій, якщо засновник застосував  цей правовий титул при закріпленні  за підприємством виділеного  йому майна), праві оперативного  управління (казенні підприємства, а також інші унітарні - зазвичай  не комерційні - підприємства, якщо  власник для закріплення за  останніми майна обирає цей  правовий титул), праві користування (може застосовуватися як додатковий  правовий титул до одного з  вищеназваних, як це має місце,  наприклад, в орендному підприємстві);

   - наявність господарської  правосуб'єктності, в тому числі  статусу юридичної особи з  одночасною забороною мати у  своєму складі інших юридичних  осіб; підприємство може складатися  з виробничих структурних підрозділів  (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), функціональних  структурних підрозділів апарату  управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо), а також мати філії,  представництва, інші відокремлені  підрозділи;

   - індивідуалізація  підприємства як самостійного  суб'єкта господарювання забезпечується  наявністю у нього власного  найменування (фірмової назви), що  відображається в його вихідних  документах, печатці; як платник  податку підприємство повинно  мати ідентифікаційний код;

   - порядок управління  підприємством залежить від типу  підприємства - унітарного (управління  здійснюється одноособовим керівником, що призначається власником майна  підприємства) чи корпоративного  типу (управління здійснюється за допомогою створених учасниками органів: збори учасників, виконавчий та контрольний органи);

   - ступінь самостійності  підприємства (обсяг його прав  та обов'язків) залежить від  правового режиму майна підприємства: (а) підприємства-власники майна  мають максимальний обсяг прав (затверджують свій статут, вирішують  усі питання стратегічного плану  - щодо реорганізації і ліквідації  підприємства, зміни напрямків діяльності, використання майна (у т. ч.  розподіл прибутку тощо) та мінімум  обов'язків (сплата податків та  інших обов'язкових платежів, ведення  бухгалтерського обліку та подання  статистичної звітності, внесення  змін до відомостей державної  реєстрації у разі наявності  підстав для цього; дотримання  вимог екологічного, трудового, містобудівного  та іншого законодавства; виконання  умов укладених договорів та  дотримання прав і законних  інтересів інших осіб); (б) щодо  підприємств - не власників (правовий  титул майна такого підприємства - або право повного господарського  відання, або право оперативного  управління) стратегічні питання  створення та діяльності таких  підприємств вирішуються власниками  їхнього майна (їх представниками), які затверджують статут підприємства, призначають його керівника, визначають  правовий титул майна та межі  майнової самостійності підприємства, в т. ч. порядок використання  його прибутку, вирішують питання  реорганізації та ліквідації  підприємства тощо.

           Частина питань погоджується з власником майна (створення філій, представництв підприємства, випуск облігацій підприємства тощо).

         Лише деякі питання вирішуються підприємством самостійно (формування виробничої програми, прийняття (неприйняття) державного замовлення, встановлення господарських зв'язків, наймання та звільнення працівників, організація виробничого процесу і т. ін.). Таке підприємство має додаткові обов'язки, крім вже названих: виконувати вказівки власника або погоджувати з ним питання діяльності підприємства у передбачених законом та статутом підприємства випадках (якщо це не суперечить вимогам законодавства), відраховувати власникові визначену ним частину чистого прибутку підприємства; використовувати закріплене за підприємством майно лише в межах, визначених законом та статутом підприємства.

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Конституція України. -- К., 2001.
2. Господарський кодекс України. -- К., 2003
3. Цивільний кодекс України. -- К., 2003.
4. Закон України "Про підприємства в Україні"
5. Л. А.Жук, І.Л. Жук, О. М. Неживець:  Правові основи підприємницької діяльності. Наук, керівник Л. А. Жук. — К.: Вид-во Європ. ун-ту,

2002. — 292 с.

6. Мамутов В. К. Хозяйственное право. -- К.: Юринком Интер, 2002.
7. Шавкун В.І. Правові основи підприємницької діяльності.-К.: Правові джерела, 1997.
8. Щербина В. С. Господарське право: Підруч. -- К.: Юрінком Інтер,2003