Контрльная работа по "Гражданскому праву"

На письмову вимогу споживача на час ремонту  йому надається (з доставкою) товар  аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені  частиною першою цієї статті) зобов'язані  створювати (мати) обмінний фонд товарів. Перелік таких товарів визначається Кабінетом Міністрів України.

За кожний день затримки виконання вимоги про  надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад  установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка  відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.

При усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини  товару, на які встановлено гарантійні строки, гарантійний строк на новий  комплектуючий виріб і складову частину обчислюється починаючи  від дня видачі споживачеві товару після ремонту.

10. Споживач  має право пред'явити виробнику  (продавцю) вимогу про безоплатне  усунення недоліків товару після  закінчення гарантійного строку. Ця вимога може бути пред'явлена протягом установленого строку служби, а якщо такий не встановлено - протягом десяти років, якщо в товарі було виявлено недоліки (істотні недоліки), допущені з вини виробника. Якщо цю вимогу не задоволено у строки, передбачені частиною дев'ятою цієї статті, споживач має право на свій вибір пред'явити виробникові (продавцеві) інші вимоги, відповідно до частини першої цієї статті.

11. Вимоги  споживача розглядаються після  пред'явлення споживачем розрахункового  документа, а щодо товарів,  на які встановлено гарантійний  строк, - технічного паспорта чи  іншого документа, що його замінює,  з позначкою про дату продажу.

Під час продажу  товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

У разі втрати споживачем технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, їх відновлення  здійснюється у порядку, визначеному  законодавством.

12. Виробник  зобов'язаний відшкодувати всі  збитки продавця (підприємства, що  задовольняє вимоги споживача,  встановлені частиною першою  цієї статті), який розглядає претензію  споживача до придбаного товару.

Продавець (виробник) товарів зобов'язаний у місячний строк відшкодувати підприємству, що виконує його функції, збитки, яких воно зазнало у зв'язку із задоволенням вимог споживача, передбачених цією статтею.

13. Вимоги, встановлені  частиною першою цієї статті  щодо товарів, виготовлених за  межами України, задовольняються  за рахунок продавця (імпортера).

14. Вимоги  споживача, передбачені цією статтею,  не підлягають задоволенню, якщо  продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача,  встановлені частиною першою  цієї статті) доведуть, що недоліки  товару виникли внаслідок порушення  споживачем правил користування  товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь  у перевірці якості товару  особисто або через свого представника.

Права споживача при придбанні товару належної якості

1. Споживач  має право обміняти непродовольчий  товар належної якості на аналогічний  у продавця, в якого він був  придбаний, якщо товар не задовольнив  його за формою, габаритами, фасоном,  кольором, розміром або з інших  причин не може бути ним  використаний за призначенням.

Споживач  має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем.

Обмін товару належної якості провадиться, якщо він  не використовувався і якщо збережено  його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий  документ, виданий споживачеві разом  з проданим товаром.

Судовий захист прав споживачів

1. Захист  прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

2. При задоволенні  вимог споживача суд одночасно  вирішує питання щодо відшкодування  моральної (немайнової) шкоди.

3. Споживачі  звільняються від сплати судового  збору за позовами, що пов'язані  з порушенням їх прав.

Виходячи з ГПК України:

Порядок пред'явлення претензій. Відповідно до ст. 6 ГПК, підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього  врегулювання спору з порушниками  цих прав та інтересів звертаються  до них з письмовою претензією, в якій зазначаються:

а) повне найменування і поштові  реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія  пред'являється; дата пред'явлення і  номер претензії;

б) обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтверджують  ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;

в) вимоги заявника;

г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;

ґ) перелік документів, що додаються  до претензії, а також інших доказів.

Терміни розгляду претензій

У тих випадках, коли обов'язковими для обох сторін правилами або  договором передбачено право  перепровірки забракованої продукції (товарів) підприємством — виготовлювачем, претензії, пов'язані з якістю та комплектністю продукції (товарів), розглядаються протягом двох місяців.

Транспортна організація зобов'язана  розглянути пред'явлену претензію й  повідомити заявника про задоволення  або відхилення її протягом трьох  місяців — стосовно претензій, які  виникають із перевезень одним видом  транспорту; протягом шести місяців  — щодо претензій, які виникають  із перевезень у прямому змішаному  сполученні; протягом 45 днів — з  приводу претензій про сплату штрафів.

Про результати розгляду претензії  заявника повідомляють у письмовій  формі.

Згідно зі ст. 8 ГПК, у відповіді  на претензію зазначається:

а) повне найменування і поштові  реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і  номер претензії, на яку дається  відповідь;

б) коли претензію визнано повністю або частково, — визнана сума, номер і дата платіжного доручення  на перерахування цієї суми чи термін та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;

в) коли претензію відхилено повністю або частково, — мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обґрунтовують відхилення претензії;

г) перелік доданих до відповіді  документів та інших доказів.

Коли претензію відхилено повністю або частково, заявникові повертаються оригінали документів, отриманих з претензією, а також надсилаються документи, що обґрунтовують відхилення претензії, якщо їх немає у заявника претензії.

Розгляд спорів судом. Розгляд справи в господарському суді є основною, центральною стадією господарського процесу, в якій найбільш наочно розкривається зміст діяльності суду і виконуваних ним функцій. Спір має бути вирішено господарським судом у термін не більше двох місяців із дня отримання позовної заяви, а спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено судом у термін не більше одного місяця.

Порядок розгляду справи в господарському суді між юридичними, а також між  фізичними суб'єктами підприємницької  діяльності визначається суддею, а  в разі розгляду справи трьома суддями  — суддею, головуючим у засіданні. Суддя оголошує склад господарського суду, роз'яснює учасникам судового процесу їхні права й обов'язки у здійсненні належних їм прав, з'ясовує заявлені клопотання, розглядає заяви  щодо відводу складу суду чи судді  тощо. Після цього оголошується позовна  заява, заслуховуються представники позивача і відповідача та інші особи, які  беруть участь у засіданні. Розгляд  справи закінчується постановленням рішення.

Про кожне судове засідання, а також  про огляд і дослідження письмових  або речових доказів у місці  їх розміщення складається протокол. Це важливий процесуальний документ, в якому відображається суть і  зміст процесуальних дій, що були виконані судом, сторонами, іншими особами, котрі беруть участь у справі, та учасниками судового процесу в судовому засіданні під час розгляду справи чи поза засіданням, пов'язаних з розглядом  справи, зокрема, оглядом на місці, забезпеченням  доказів.

У  протоколі судового засідання  зазначається:

— рік, місяць, число і місце  судового засідання;

— найменування суду, що розглядає  справу, та склад суду;

— номер справи і найменування сторін;

— відомості про явку в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу  або про причини їхньої неявки;

— відомості про роз'яснення  господарським судом сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав та обов'язків, зокрема, права заявляти відводи та попередження перекладача  про відповідальність за завідомо неправильний переклад, судового експерта за завідомо неправильний висновок або відмову від надання висновку;

— усні заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;

— усні роз'яснення судовими експертами своїх висновків і відповіді  на поставлені їм додаткові запитання.

Протокол веде секретар судового засідання. У триденний термін його підписують суддя (суддя — головуючий у колегії  суддів). З ним мають право знайомитися  сторони та інші особи, які беруть участь у справі. Вони протягом п'яти  днів після підписання протоколу  можуть подавати письмові зауваження з приводу допущення у ньому  неправильностей або його неповноти. Зауваження на протокол долучаються до матеріалів справи.

Господарський суд розглядає зауваження щодо протоколу протягом п'яти днів з дня подання зауваження або  мотивовано відхиляє їх. Він може здійснювати  фіксування судового засідання за допомогою  звукозаписувального технічного засобу.

Прийняття рішення. Судове рішення виступає процесуальним актом, який підсумовує діяльність суду щодо розгляду і вирішення справи по суті. Ним підтверджується наявність або відсутність між сторонами правовідносин, воно є актом застосування норм матеріального права, має елементи наказу. Прийняттям рішення завершується стадія судового розгляду.

Рішення викладається в письмовій  формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні. У разі розгляду справи трьома суддями  суддя, не згідний з рішенням, зобов'язаний викласти у письмовій формі свою окрему думку, яка приєднується до справи.

Постановляючи рішення, господарський  суд має право визнати недійсним  повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог; зменшувати у необхідних випадках розмір неустойки; стягувати у дохід Державного бюджету України з винної сторони штраф; відтермінувати або зняти термін виконання рішення.

Стосовно самого змісту й структури  рішення господарського суду, яке  має бути законним та обґрунтованим  і ухваленим іменем України, то воно складається з таких чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної  і резолютивної. У кожній з них  повинно бути відображено:

— найменування господарського суду, прізвища судді (суддів), час і місце  прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову;

— зміст вимог позивача і заперечень (пояснень) відповідача, докази, якими  вони обґрунтовуються;

— причини виникнення спору, обставини  справи, встановлені господарським  судом, докази, що їх покладено в  основу рішення, правові норми, якими  керувався суд при постановленні  рішення;

— остаточний висновок про задоволення  позову або про відмову в позові повністю чи частково з кожної зі заявлених  вимог.

У четвертій (резолютивній) частині  рішення при задоволенні позову вказуються конкретні засоби захисту  прав та інтересів позивачів. Суд  у цій частині вказує найменування сторони, на користь якої присуджено стягнути грошові суми або яку  зобов'язано виконати відповідні дії, термін виконання цих дій.

У спорі, що виник при укладенні  або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з  кожної спірної умови договору, а  у спорі про спонукання укласти  договір — умови, на яких сторони  зобов'язані його укласти, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

При задоволенні заяви про визнання акта недійсним у резолютивній частині вказуються найменування акта й органу, що його видав, номер акта, дата його видання, чи визнається акт недійсним повністю або частково (в якій саме частині). У цій частині рішення також вказується про розподіл судових витрат між сторонами.

Оголошення рішення та набуття  ним чинності. Розгляд справи закінчується постановленням рішення, яке оголошується суддею у судовому засіданні після  розгляду справи. Воно набуває чинності після закінчення десятиденного  терміну з дня його постановлення. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання  рішення, якщо його не скасовано, набуває  чинності після розгляду справи апеляційною  інстанцією.

У складних справах за згодою сторін суддя може оголосити тільки вступну  та резолютивну частини рішення. У цьому разі воно набуває чинності після десятиденного терміну  з дня підписання належно оформленого  рішення.

Відповіді на питання:

1. Чи правильно діяв  суддя?

Відповідно до вимог   про   захист   прав   споживачів   порядок обов'язкового попереднього  позасудового  розгляду  застосовується лише  в  тому  разі,  коли  це  передбачено  законодавством.  Якщо споживачем встановлений законодавством порядок не  додержано,  але можливість скористатися ним не втрачена, суддя відповідно  до  п.2 ст.136 ЦПК 1963 року  відмовляє  у  прийнятті  позовної  заяви. Пропуск строку для позасудового вирішення  вимог  споживача  не  є підставою для відмови йому в судовому захисті.