Интелектуальная собственность

 4. Право виробників фонограм і відеограм.

 1. До  майнових прав виробників фонограм  і виробників відеограм належить їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:

 а) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх  фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом;

 б) розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм  та їх примірників шляхом першого продажу або іншої передачі права власності;

 в) комерційний  прокат фонограм, відеограм і їх примірників, навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми чи відеограми або за їх дозволом;

 г) публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором;

 д) будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм;

 е) ввезення на митну територію України фонограм, відеограм та їх примірників з  метою їх поширення серед публіки.

 2. Майнові  права виробників фонограм і  виробників відеограм можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання фонограми (відеограми), розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору, строк використання фонограми (відеограми), територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

 Майнові права виробника фонограми чи відеограми, який є юридичною особою, можуть бути також передані (відчужені) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації юридичної особи - суб'єкта суміжних прав.

 3. Якщо  фонограми, відеограми чи їх примірники введені виробником фонограми (відеограми) чи за його згодою у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їх наступне розповсюдження шляхом продажу, дарування тощо без згоди виробника фонограми (відеограми) чи його правонаступника і без виплати йому винагороди. Проте й у цьому випадку право здавання таких примірників фонограм (відеограм) у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно правом виробника фонограми (відеограми).

 5. Право організацій мовлення.

 1. До  майнових прав організацій мовлення  належить їх виключне право  на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:

 а) публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції;

 б) фіксацію своїх програм на матеріальному  носії та їх відтворення;

 в) публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом.

 Організація мовлення також має право забороняти поширення на території України  чи з території України сигналу  із супутника, що несе їх програми, розповсюджуючим  органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався.

 2. Майнові  права організації мовлення можуть  передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб і строк використання програми мовлення, розмір і порядок виплати винагороди, територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо.

 Майнові права організації мовлення можуть бути також передані (відчужені) іншій  особі у встановленому законом  порядку внаслідок ліквідації юридичної особи - суб'єкта суміжних прав.

Висновок

 Норми, які регулюють суміжні права, складають важливий сегмент суспільно-правових відносин, що безпосередньо пов’язаний з авторським правом та його охороною. Регулювання охорони суміжних прав здійснюється в Україні Конституцією, а також численними законами та підзаконними актами. Нарешті, українське національне законодавство про захист суміжних прав доповнюється міжнародними нормативно-правовими документами. Сфера суміжних прав охоплює різноманітні правовідносини,які виникають між виконавцями, видавцями, перекладачами та іншими учасниками процесу створення та розповсюдження продуктів творчої діяльності. Об’єктом суміжних прав виступає, певним чином, продукція чи відносини другого порядку, оскільки йдеться про вже створений творчий доробок, посередниками між автором і реципієнтами якого є виконавець, видавець, транслятор тощо. Проте суб’єкт суміжних прав також має конституційне право відстоювати свій внесок у розповсюдження та трансляцію твору, на своє виконання, на видання тощо. Таким чином, поруч із авторським правом, суміжні права є невід’ємним атрибутом нормативного регулювання правовідносин, які виникають у зв’язку з творчою працею, зі створенням авторської продукції.

 Коло  суб’єктів суміжних прав є надзвичайно  широким, а правовідносини, що виникають у зв’язку з ними, є надзвичайно різноманітними, включаючи право на виконання, на розповсюдження (наприклад, друковане видання), тому структура нормативних актів, які стосуються суміжних прав, досить розгалужена. Проте, розвиток технологій призводить до постійного виникнення нових засобів виконання, розповсюдження творів, тож неминучий творів, тож неминучий подальший розвиток відповідної нормотворчості. 

 Список  використаної літератури

1. Интеллектуальный капитал /Пер. с англ. под ред. Л.Н. Ковалик. — Питер, 2001. — 288 с.
2. Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Интеллектуальная собственность. Законодательство и практика применения. — М., 1977. — С. 11.
3. Долга В.О. Інтелектуальна власність: економічний захист та форми реалізації: Автореф. дис. к. е. наук: 08.01.01. / Хар. держ. у-т. Харків, 1996. — 18 с.
4. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. — Вид. 2-ге, перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.
5. Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну власність // Інтелектуальна власність. — 2000. — №3. — С. 3—14.
6. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 336 с.