Интелектуальная собственность

 У разі коли виконавець під час першої фіксації виконання безпосередньо дозволить виробникові фонограми чи відеограми її подальше відтворення, вважається, що виконавець передав виробникові фонограми чи відеограми виключне право на розповсюдження фонограм, відеограм та їх примірників способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, а також способом здавання у майновий найм, комерційний прокат та іншої передачі. При цьому виконавець зберігає право на одержання справедливої винагороди за зазначені види використання свого виконання через організації колективного управління або іншим способом.

 Права виробників фонограм та відеограм. Законом передбачено виключні права виробників фонограм та відеограм, а саме:

 - відтворення  (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм  у будь-якій формі і будь-яким  способом;

 - розповсюдження  серед публіки фонограм, відеограм  та їх примірників шляхом першого продажу або іншої передачі права власності;

 - комерційний  прокат фонограм, відеограм та  їх примірників, навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми чи відеограми або за їх дозволом;

 - публічне  сповіщення фонограм, відеограм  та їх примірників через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором;

 - будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм;

 - ввезення  на митну територію України  фонограм, відеограм та їх примірників для розповсюдження їх серед публіки.

 Зазначені права виробники фонограми та відеограми можуть передавати іншим  особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання фонограм (відеограм), розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору, строк використання фонограми (відеограми), територія, на яку поширюються передані права, тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

 Майнові права виробника фонограми чи відеограми, який є юридичною особою, можуть бути також передані (відчужені) іншій особі у встановленому Законом порядку внаслідок ліквідації юридичної особи - суб'єкта суміжних прав.

 Якщо  фонограми, відеограми чи їх примірники введені виробником фонограми (відеограми) чи за його згодою у цивільний оборот шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їх подальше розповсюдження шляхом продажу, дарування тощо без згоди виробника фонограми (відеограми) чи його правонаступника і без виплати йому винагороди. Проте й у цьому випадку право здавання таких примірників фонограм (відеограм) у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно правом виробника фонограми (відеограми).

 Допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковано для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовано у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:

 - публічне  виконання фонограми або її  примірника чи публічну демонстрацію  відеограми або її примірника;

 - публічне  сповіщення виконання, зафіксованого  у фонограмі чи відеограмі  та їх примірниках, в ефір;

 - публічне  сповіщення виконання, зафіксованого  у фонограмі чи відеограмі  та їх примірниках, по проводах (через кабель).

 Права організації мовлення. Організації мовлення, до яких належать телерадіоорганізації, мають виключні права щодо використання своїх програм у будь-якій формі, дозволяти чи забороняти публічне сповіщення своїх програм шляхом їх ретрансляції, фіксації на матеріальному носії, відтворення своїх передач, сповіщення в ефір і по проводах, публічного сповіщення передач у місцях з платним входом, а також забороняти поширення на території України чи з території України сигналу, що несе програми, органом, який поширював цей сигнал і для якого він не призначався.

 Організаціям  мовлення належить право на одержання  винагороди за будь-яке використання їх передач.

 Законом передбачено виключні права виробників фонограм, а саме: виробники відеограм  та фонограм мають право дозволяти  чи забороняти їх відтворення, розповсюдження примірників способом першого продажу, іншого відчуження, а також шляхом здачі в найм, в оренду, прокат та іншої передачі незалежно від першого продажу, а також на переробку, імпорт фонограм.

 Зазначені права виробники відеограм і  фонограм можуть передавати іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання відеограм і фонограм, розмір і порядок виплати винагороди, термін дії договору, використання відеограм і фонограм.

 Організації мовлення мають виключні права щодо використання своїх програм у  будь-якій формі, дозволяти чи забороняти публічне сповіщення своїх програм  шляхом їх ретрансляції, фіксації на матеріальному  носії, відтворення своїх передач, сповіщення в ефір і по проводах, публічного сповіщення передач у місцях з платним входом, а також забороняти поширення на території України чи з території України сигналу, що несе програми, органом, який поширював його і для якого цей сигнал із супутника не призначався.

 Організаціям  мовлення належить право на одержання  винагороди за будь-яке використання їх передач.

 Строки  чинності суміжних прав визначаються статтею 456 Цивільного кодексу України [20, 740].

 Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років, починаючи з 1 січня року, наступного за роком здійснення першого  запису виконання, а за відсутності  такого запису - з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання. Особисті немайнові права охороняються безстроково.

 Права організації мовлення охороняються протягом 50 років, починаючи з 1 січня  року, наступного за роком першого  здійснення передачі (програми).

 Законом в окремих випадках можуть встановлюватися  інші строки чинності суміжних прав.

 До  спадкоємців виконавців і правонаступників виробників фонограм і відеограм  та організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання виконань, фонограм, відеограм, публічні сповіщення, а також право на одержання  винагороди у межах вищезазначених строків.

 

 2. Еволюція суміжних  прав.

 Ключовим  моментом у розвитку авторського  права послужив винахід друкувального верстата винахідником Гуттенбергом у XV столітті, що уможливило копіювання літератури механічним способом, а не переписуванням від руки Однак це вимагало великих додаткових витрат. У цих умовах знадобився захист від конкуренції з боку виготовлювачів і продавців незаконних копій. Королі в Англії і Франції і курфюрсти в Німеччині стали надавати підприємцям привілею у вигляді виключних прав на відтворення друкованих копій і їхнє поширення протягом обмеженого терміну. У випадку порушення цих прав здійснювалися примусові міри захисту через накладення штрафів, арешти, конфіскації незаконних копій і вимоги відшкодувати можливий збиток.

 Із  впровадженням друкарства різко  виріс обсяг продажів, а отже і доход друкарів і продавців. Тому автори книг порушили питання про захист своїх прав. Унаслідок цього в Англії в 1709 році парламентом було прийнято відомий Статут королеви Анни - перший закон про авторське право (копірайт¹) "Про заохочення утворення шляхом закріплення за авторами чи набувачами копій друкованих книг прав на останній на час, що встановлюється відтепер" Закон забезпечував автору виключне право друкувати І публікувати книгу протягом 14 років від дати першої публікації, а також передавати це право торговцю. Законом передбачалося подвоєння цього терміну ще на 14 років, якщо автор був живий.

       У 1791 і в 1793 роках був закладений фундамент французької системи  авторського права. На відміну від англійської системи, у французькій права автора інтерпретуються як авторські права, якими автор користується все життя. Однак і в Англії і у Франції авторські права розглядалися, по суті, як права власності, що мають економічну цінність, тобто як матеріальні права.

 Наступний імпульс розвитку авторського права  додали філософи Німеччини, зокрема Еммануїл Кант. Вони бачили в копірайті не просто форму власності, що забезпечує економічну вигоду для автора, а щось більше - як частину своєї особистості. Зрештою ця ідея привела до вироблення системи неекономічних або моральних прав.

 Пріоритетне значення інтелектуальної власності  серед інших об'єктів власності  було втілене в законодавстві деяких штатів США. Наприклад, у законі штату Масачусетс від 17 березня 1789 р. відзначено, що "немає власності, яка належить людині більше, ніж та, котра є результатом її розумової праці".

 Сучасна форма закону про копірайт закріплена в законі Сполучених Штатів Америки 1976 року, що передбачає захист здобутків протягом усього життя автора і 50

 років після його смерті.

       Зазначимо, що існує концептуальне розходження  у відношенні до копірайту в країнах  загального права і країнах з кодифікованим цивільним законодавством. У перших відносяться до копірайту як до форми власності, що може бути створена індивідуальним чи колективним автором і, будучи створеною, підлягає комерційній експлуатації, так само як будь-яка інша власність. При цьому складові права копірайту спрямовані винятково на здобуття економічної вигоди. У країнах з кодифікованим цивільним законодавством авторське право також має характеристики власності й закон спрямований на захист економічного змісту цієї власності. Однак у цьому випадку авторське право втілює також ідею про те, що твір автора є вираженням його особистості, що вимагає такого ж захисту, як і економічний потенціал твору.

 

 3. Майнові права виконавців

 1. Майновим  правом виконавців є їх виключне  право дозволяти чи забороняти  іншим особам:

 а) публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий ефір);

 б) фіксацію у фонограмах чи відеограмах своїх  раніше незафіксованих виконань;

 в) відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх  виконань, зафіксованих без їх згоди  у фонограмі чи відеограмі, чи за їх згодою, але якщо відтворення  здійснюється з іншою метою, ніж  та, на яку вони дали свою згоду;

 г) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі  чи відеограмі, шляхом першого продажу або іншої передачі права власності у разі, коли вони при першій фіксації виконання не дали дозволу виробнику фонограми (виробнику відеограми) на її подальше відтворення;

 д) комерційний  прокат, майновий найм своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було їх згоди на комерційний прокат і майновий найм, навіть після розповсюдження виконань, здійсненого виробником фонограми (відеограми) або за його дозволом;

 е) розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах чи відеограмах, через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка  особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором, якщо при  першій фіксації виконання не було їх згоди на такий вид розповсюдження.

 2. Майнові  права виконавців можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору і використання виконань, територія, на яку розповсюджуються передані права тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

 3. У  разі, коли виконання використовується  в аудіовізуальному творі, вважається, що виконавець передає організації, яка здійснює виробництво аудіовізуального твору, або продюсеру аудіовізуального твору всі майнові права на виконання, якщо інше не передбачено договором.

 4. У  разі, коли виконавець під час першої фіксації виконання безпосередньо дозволить виробнику фонограми чи виробнику відеограми її подальше відтворення, вважається, що виконавець передав виробнику фонограми чи виробнику відеограми виключне право на розповсюдження фонограм, відеограм і їх примірників способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, а також способом здавання у майновий найм, комерційний прокат та іншої передачі. При цьому виконавець зберігає право на одержання справедливої винагороди за зазначені види використання свого виконання через організації колективного управління або іншим способом.