Теорія поділу влади: основні етапи розвитку та проблеми реалізації в сучасній Україні

Автор: Пользователь скрыл имя, 25 Июня 2013 в 23:55, курсовая работа

Краткое описание

Одним із важливих завдань у процесі побудови та зміцнення соціальної демократичної правової держави Україна є пошук оптимальних, виважених шляхів та механізмів творчої реалізації положень нової Конституції України, розвитку і функціонування усіх гілок державної влади. Проблематика розвитку та функціонування держави завжди була актуальною і в теоретичному і в практичному плані, але особливого значення вона набуває за нинішніх умов. Необхідне подальше дослідження складного теоретичного питання про співвідношення соціальної єдності влади як вираження суверенітету народу та організаційно-правової системи поділу єдиної влади на різні її гілки, що реалізують специфічні функції та повноваження.

Файлы: 1 файл

курсовая.doc

— 218.00 Кб (Скачать)

2) призначення  на посади та звільнення з  посад за поданням Президента  України суддів Верховного Суду  України;

3) надання згоди  на призначення Президентом України  глав дипломатичних представництв  України в інших державах і при міжнародних організаціях;

4) призначення  на посаду та звільнення з  посади заступника Голови Рахункової  палати і половини її членів;

5) надання згоди  на призначення Президентом України  Генерального прокурора;

6) надання згоди на призначення Президентом України Голови Антимонопольного комітету;

7) призначення  за поданням Президента України  складу Центральної виборчої  комісії з виборів Національних  Зборів України та Президента  України;

8) утворення  за поданням Президента України Ради оборони України;

9) схвалення  рішення про надання військової  допомоги іншим державам, про  направлення підрозділів Збройних  Сил України до іншої країни  чи допуск підрозділів збройних  сил іноземних держав на територію  України;

10) затвердження  протягом двох днів з моменту звернення указів Президента України про запровадження воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, оголошення окремих місцевостей зонами екологічного лиха;

11) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів

і районів.

В главі Президент України визначаються головні вихідні повноваження Президента:

За статтею 105 Президент України:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

 

2) звертається  з посланнями до народу та  із щорічними і позачерговими  посланнями до Національних Зборів  про внутрішнє і зовнішнє становище України;

 

3) представляє  державу у міжнародних відносинах, здійснює загальне керівництво  зовнішньополітичною діяльністю  держави, веде переговори і  укладає міжнародні договори  України;

 

4) приймає рішення  про визнання іноземних держав;

 

5) призначає за згодою Сенату і звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях;

 приймає  вірчі і відкличні грамоти  дипломатичних представників іноземних  держав;

6) призначає  всеукраїнський референдум щодо  змін Конституції відповідно до статті 157 Конституції;

 проголошує  всеукраїнський референдум за  народною ініціативою;

7) призначає  вибори до Палат Національних  Зборів у строки, передбачені  Конституцією;

8) розпускає  Палату депутатів у випадках, передбачених статтею 90 Конституції;

9) призначає  за згодою Палати депутатів  Прем'єр-міністра України та звільняє його з посади;

10) призначає  за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також глав державних адміністрацій та звільняє їх з посади;

11) призначає  за згодою Сенату Генерального  прокурора та звільняє його  з посади;

12) призначає  за згодою Сенату Голову Антимонопольного  комітету та звільняє його  з посади;

13) утворює,  реорганізовує та ліквідовує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті на утримання цих органів;

14) скасовує  акти Кабінету Міністрів України,  центральних і місцевих органів  виконавчої влади та уряду Автономії Крим;

15) є Верховним  Головнокомандувачем Збройних Сил  України;

 призначає  і звільняє вище командування  Збройних Сил України;

16) входить до  Національних Зборів з поданням  про оголошення війни та приймає  рішення про використання Збройних  Сил у разі збройної а«ресії проти України;

17) у випадку  загрози нападу, небезпеки державній  незалежності України приймає  рішення про загальну або часткову  мобілізацію та запровадження  воєнного стану в Україні або  в окремих її місцевостях;

18) оголошує  в разі необхідності в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайний стан;

 оголошує  в разі необхідності окремі  місцевості України зонами екологічного  лиха;

19) призначає  половину складу Конституційного  Суду України;

20) утворює суди  у визначеному законом порядку;

21) присвоює  вищі військові звання, дипломатичні  ран«и, інші спеціальні звання;

22) нагороджує  державними нагородами, засновує  президентські відзнаки і нагороджує  ними;

23) приймає рішення  про прийняття до громадянства  України та припинення громадянства України, надання притулку;

24) здійснює  помилування;

25) створює для  здійснення своїх повноважень  консультативні, дорадчі та інші  допоміжні органи і служби  в межах коштів, передбачених  у Державному бюджеті на утримання  органів виконавчої влади;

26) здійснює  інші повноваження, передбачені  Конституцією.

Президент України  на основі і на виконання Конституції  і законів України видає універсали, укази і розпорядження, які обов'язкові до виконання на території України.

Акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених пунктами 3, 4, 8, 10, 12, 13, 15, 16, 17, 18, 21 цієї статті, скріплюються підписами Прем’єр-міністра України і Міністра, відповідального за його виконання.

Аналіз законодавства, що визначає статус Президента України  свідчить про те, що президентська республіка не є “вотчиною”, всевладдям президента і не веде до «захоплення очолюваної ним виконавчої влади. Цьому запобігають, крім сказаного вище, юридичні перестороги, безпосередньо закріплені в Конституції (Основному Законі) України.

 

Висновок

     В даній курсовій роботи ми проаналізували питання розподілу, взаємодії та правового регулювання державної влади в Україні, а також розглянули історичні та теоретично-правові аспекти поділу влади і зробили такі висновки. - Первинним актом утвердження правової держави повинна бути легітимна влада, утвердженням якої повинен бути закон, а джерелом влади – народ. Законодавчо положення влади закріплені у Конституції України. - Розподіл влад – це працюючий механізм, який досягає єдності на основі погоджень та правових процедур. із законодавчого закріплення принципу розподілу державної влади і починається сама її організація. Початком організації державної влади є законодавче закріплення загальної системи органів, які здійснюють цю владу. - Будь-який орган влади представляє Україну як державу як всередині країни, так і ззовні. Державний орган діє за дорученням держави, яка законодавчо визначає правовий статус кожного з цих органів. Державно-владні повноваження, що закріплюються у компетенції відповідних державних органів, визначаються на основі встановлених законом чи іншим правовим актом предметів відання, прав і обов'язків, які необхідні їм для виконання їхньої діяльності. Компетенція цих органів визначається Конституцією України, законами України, нормативними указами Президента України, окремими постановами Кабінету. - Система органів державної влади побудованою за принципом розподілу влади, єдина система органів державної влади складається передусім із органів трьох видів. Згідно із ст. 6 Конституції України, розрізняють органи законодавчої, виконавчої і судової влади. - Законодавчу владу в Україні представляє Верховна Рада України, яка формується шляхом вільних і демократичних виборів. Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України. - Виконавчу владою в Україні є Президент України і Кабінет Міністрів. Основні функції і повноваження Президента визначаються Конституцією України. За Конституцією Президент є главою держави і виступає від її імені. Згідно з Конституцією, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, яку складають центральні і місцеві органи виконавчої влади. Як вищий колегіальний орган, він здійснює владу як безпосередньо, так і через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовуючи і контролюючи їх діяльність. Функціонування та вибори членів Кабінету Міністрів регулюється відповідно до закону України «Про Кабінет Міністрів» від 2 лютого 2007 року. - Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами згідно із Конституцією України (ст.. 124). Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються тільки закону. Проект Концепції судово-правової реформи, розроблений на підставі нової Конституції України, передбачає таку систему судів загальної юрисдикції: місцеві суди — районні (міські) суди, апеляційні суди, вищі суди, Веровний Суд України. Діяльність органів правосуддя регулюється законом України «Про судоустрій» із змінами і доповненнями. - Конституційний Суд України – це єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України – є завдання Конституційного Суду. Основними функціями Конституційного Суду України є вирішення питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційне тлумачення Конституції України та законів України. - Народний суверенітет є виразом конституційно-правових відносин. Народний суверенітет в Україні виявляється як про¬яв державної волі її громадян, яка реалізується через конституційні інститути народного волевиявлення, вири, всеукраїнський референдум, інші форми безпосередньої демократії, а також через єдиний представниць¬кий орган всього народу — Верховну Раду України. - Теорія розподілу влад як концепція пов’язана з іменем Ш. Монтеск’є, який в результаті своїх політико-правових досліджень прийшов до висновку, що свобода можлива при будь-якій формі правління, якщо в державі владарює право, гарантує дотримання законності через розподіл влад на законодавчу, виконавчу і судову, які взаємно стримують один одного. А також Дж. Локка, який виходив з взаємодії влад у державі, але визнавав їхню взаємопідпорядкованість і вважав, що законодавча влада у разі необхідності повинна бути верховною, а всі інші влади в особі якихось членів суспільства виходять з неї і підлеглі їй. - Принцип поділу влади доповнюється системою «стримувань і противаг». Зазначена система допускає конкуренцію різних органів влади, наявність засобів для їх взаємного стримування і підтримування відносної рівноваги сил. «Стримування» і «противаги», з одного боку, сприяють співробітництву і взаємному пристосуванню органів влади, а з іншого боку – створюють потенціал для конфліктів, які найчастіше вирішуються шляхом переговорів, угод і компромісів. - Принципи розподілу влад і система «стримування» і «противаг» відображена також і в Конституції України. Суб'єктами системи стримувань і противаг за Конституцією України є Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд і Верховний Суд. Дана система виражається насамперед через повноваження цих органів, що включають суворо визначені взаємні обмеження. В даній курсові роботі також проаналізовано статті стосовно сучасної політико-правової ситуації в Україні. Висвітлені проблемні питання щодо формування і функціонування виконавчої влади України, зокрема Кабінету Міністрів України. Розглянуті законодавчі зміни у Конституції України і закону України«ПроКабінетМіністрів». 
Використана література

 

    1. «Конституція України».
    2. Андрусяк Т.И. «Теория государства и права» - Львов. 1997 г.
    3. Ботыр К.И. «Всеобщая история государства и права» - Москва. «Юрист» 1998 г.
    4. Комаров С.А. «Общая теория государства и права в схемах и определениях» - Москва. «Юрист» 1998 г.
    5. Хропанюк В.Н. «Теория государства и права» - Москва. 1993 г.
    6. Лазарев В.В. «Общая теория государства и права» - Москва. «Юрист» 1996 г.
    7. Венгеров А.Б. «Теория государства и права» - Москва. «Юрист» 1995 г.
    8. Фрицький О.Ф. Конституційне право України. - К., 2002.
    9. Український парламентаризм: минуле і сучасне / За ред. акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. - К., 1999.
    10. Державне управління в Україні: Навч. посібн. - К, 2003.
    11. Конституційне законодавство України. /Зб. Нормативних актів. - К., 2000.
    12. Шаповал В. Вищі органи сучасної держави. - К., 2000.
    13. Адміністративна реформа для людини: Наук.-практ. нарис. - К., 2001.

Андрійко О. Виконавча  влада має бути контрольованою // Юридичний вісник України. - 2003. - 24-30 трав.

    1. http://ua.referats.net.ua/view/33853
    2. http://www.referat-bank.com/
    3. http://zotin.ru/?book=referat&cat=politolog&str=80
    4. Юридична енциклопедія. - К., 2001
    5. «Государственное право буржуазных и освободившихся стран» -Киев. – 1998 г.



Информация о работе Теорія поділу влади: основні етапи розвитку та проблеми реалізації в сучасній Україні