Нормативно-правовые акты

 

      Види нормативних актів — це їхні підрозділи у відповідності з об’єктивно існуючою ієрархічною структурою. Вихідним критерієм для віднесення нормативного акту до того чи іншого виду слугує його юридична сила.

      Юридична сила нормативних актів залежить від місця органа, що видав акт, в державному механізмі. Всі нормативні акти державних органів прийнято поділяти на;

        закони

        підзаконні акти.

Провідне місце в системі нормативних актів займають закони. Акти останніх видів видаються на підставі та для виконання законів і тому мають назву підзаконних.

     Виды нормативных актов. Нормативно-правовые  акты классифицируют

ся по разным критериям:

1) за  субъектами принятия - на акты  органов государства, народа в

процессе  референдума, территориальных общин, общественных объединений, трудовых коллективов, должностных лиц, общие акты органов государства и негосударственных формирований и др.;

2) за  юридической силой - на законы  и подзаконные нормативные акты;

3) за  сферой действия - на общеобязательные, специальные, локальные;

4) за  степенью всеобщности правовых норм на общие и конкретизаційні;

5) за  характером волеизъявления - на акты  установления, изменения и

отмена  норм права;

 6) за отраслями законодательства - на гражданские, криминальные, кримінально_процессуальные и др.;

7) по  времени действия - определенно_сроку и неопределенно_срочные.

    Наиболее распространенной считается классификация нормативных актов

за их юридической силой. [6; 321-322].

     Юридическая сила нормативно-правового акта определяется Конституцией и Законом о нормативных актах. Юридическая сила нормативно-правового акта — это его специфическое свойство иметь строго обозначенное место в иерархии иных правовых актов и зависеть по формальной обязательности от того, какой орган издал акт, т.е. кто является субъектом нормотворчества

      Тому  що вони єдині по засобу формування, положення в правової системі держави та ролі в регулюванні суспільних відношень, закони поділяються на деякі види. Взагалі, по значенню змісту в них норм вони поділяються на конституційні та звичайні. Конституційні закони — це конституція та ті закони, що примикають до неї та присвячені головним питанням суспільного та державного ладу. До кола конституційних законів відносяться закони, які додають зміни, необхідність яких передбачена безпосередньо конституцією (наприклад, Закон України від 16.10.96 р. “Про Конституційний Суд України”.[8; 321-2]. 

Виды  нормативно-правовых актов по сфере  действия:

• общие;

  •   специальные;

• локальные.

Виды  нормативно-правовых актов по характеру  волеизъявления:

• акты установления норм права;
• акты замены норм права;
• акты отмены норм права.

  Виды  нормативно-правовых актов по отраслям законодательства:

гражданские;

уголовные;

административные;

уголовно-процессуальные;

  Административно-процессуальные и др. Основные нормативно-правовые акты по отраслям законодательства именуются отраслевыми кодексами (Гражданский Кодекс, Уголовный кодекс, Административный кодекс, Уголовно - процессуальный кодекс, Административно-процессуальный кодекс и др.).

     Виды правовых актов по субъектам нормотворчества в Украине:

Верховная Рада Украины — законы и постановления;

   Верховный Совет Автономной Республики Крым —  постановления (по вопросам, носящим нормативно-правовой характер) и решения (по вопросам организационно-распорядительного характера);

   Президент Украины — указы (нормативные и ненормативные) и распоряжения;

   Кабинет Министров Украины — постановления и распоряжения;

   руководители  министерств и ведомств — нормативные приказы, инструкции, распоряжения, положения, указания министра;

   Совет Министров Автономной Республики Крым — постановления, решения и распоряжения;

   главы местных (областных и районных) государственных  администраций — распоряжения;

  местные советы народных депутатов, их исполнительные комитеты — решения и нормативные постановления; руководители их управлений и отделений — нормативные приказы;

администрация государственных предприятий, учреждений, организаций — нормативные приказы, уставы, положения и инструкции. [7; 341-342]. 
 
 
 

3.Законы и подзаконные нормативно-правовые акты.

    

     Загальновизнано в юридичній науці, що основою правової системи є норма права, а зовнішньою формою її об'єктивації є нормативно-правовий акт. Так, за Гегелем, перетворення права на закон завдяки законотворчості надає праву форми загальності та повної визначеності. Різноманітність нормативно-правових актів (в Україні налічується понад 60 тис. нормативно-правових актів, які врегульовують весь комплекс суспільних відносин) зумовлює їх співвідношення та вплив один на одного. Враховуючи це, існує необхідність їх узгодження і належне функціонування. Однією з властивостей нормативно-правових актів, яка забезпечує таке узгодження, а отже, і злагоджене функціонування системи права та всієї правової системи держави, є юридична сила.

     В юридичній науці поняття та сутність юридичної сили не можна вважати дослідженими. Поняття як вираз сутності явища виникає в результаті розумової діяльності, тому наведемо наявні у юридичній літературі позиції, точки зору щодо поняття юридичної сили нормативно-правових актів. Переважна більшість авторів вважає, що юридична сила виявляє насамперед співвідношення нормативно-правових актів між собою.

     Юридична сила є релятивною, за висловом В.Ф. Котока, чи співставлюваною, за висловом І.Е. Фарбера, властивістю нормативних актів. Вона є такою, тому що виражає ступінь "підпорядкованості" нормативно-правового акта актам вищих органів. Це властивість, яка виражає співвідношення цього виду актів з іншими видами актів державних органів, його місце в системі правових актів.[9;40] 

1. Законы

 

     Закон - нормативный акт высшей юридической силы, который регулирует наиболее важные общественные отношения. Он принимается органом законодательной власти или референдумом и является основной категорией законодательной системы, потому его изучение занимает центральное место в юридической теории.

  Характеристика  закона как правового документа  высшей юридической силы означает, что:

   — закон является непререкаемым, т.е. никакой другой орган, кроме законодательного, не может его отменить либо изменить, все другие нормативные акты (государственных органов, общественных организаций, коммерческих корпораций) находятся «под» законом, являются подзаконными. Они основаны на законах и не противоречат им.

    Признаки закона:

1. Акт строго определенных, высших по статусу субъектов 
   власти в государстве, как правило, высшего представительного 
   органа страны (в Украине — Верховная Рада) или гражданского 
   общества (непосредственно народа) (референдум);
2. Акт, который может быть только нормативным по содержанию (в отличие от акта применения норм права и акта толкования норм права);
3. Всегда письменный акт-документ, закрепляющий вводимые 
   нормы права или их изменения, содержащий первичные, изначальные нормы права, которых ранее в правовой системе не было, 
   притом нормы по ключевым, основным вопросам жизни, устанавливающий права и обязанности граждан;
4. Акт, принятый в строгом соответствии с конституцией и 
   ранее принятыми законами, и не нуждающийся в дополнительном утверждении;
5. Акт, который может быть заменен, как правило, только за 
   коном и проверен на соответствие конституции только Конституционным судом;
6. Акт, обладающий высшей юридической силой, т.е. акт самого высокого юридического «ранга»; все иные акты должны 
   соответствовать закону, ни в чем ему не противоречить;

7.Акт,  принятый с соблюдением особой законодательной процедуры, которая называется законодательный процесс. [7;342-343]

     Основним законом є Конституція держави, яка має найвищу юридичну силу і втілює принцип верховенства права. Термін «конституція» латинського походження і означає «засновую», «установлюю». Розуміння конституції як основного закону суспільства формується, починаючи з XVIII століття. Першими такими конституціями були американська (1787 р.), французька (1791 р.).

     Залежно від способу вираження основного  закону держави розрізняють писані і неписані конституції. Писана конституція  може складатися як з одного, так  і із кількох окремих документів, що були прийняті в різний час і  офіційно проголошені основними  законами держави. Так, Конституція  Швеції складається з акта «Форма правління», акта про престолонаслідування і акта про свободу друку. Неписаною  конституцією називають сукупність несистематизованих законів, судових  прецедентів і звичаїв, які фактично закріплюють певний державний лад  у країні, проте є не проголошеними  формально її основними законами. Неписані конституції мають Великобританія, Нова Зеландія, Ізраїль.[10;156].

     Конституція необхідна для правового оформлення організації і здійснення суверенної влади, вона визначає правові орієнтири  розвитку держави. Стаття 8 Конституції  України закріплює положення  про те, що закони та інші нормативні правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні  відповідати їй. Конституція як акт  найвищої юридичної сили є юридичною  базою решти законів. Усе ж, що суперечить Конституції або не відповідає їй, вважається незаконним.

     Норми Конституції України є нормами  прямої дії. Всі органи, посадові особи  і громадяни при розв'язанні правових спорів і конкретних справ можуть посилатись на норми Конституції. Допускається постанова судових рішень на основі безпосереднього застосування норм Конституції.

     Конституція — акт установчого характеру, який закріплює загальні засади громадянського суспільства і держави, основи правової системи, правового статусу громадян, державно-територіального устрою, організації органів державної влади і місцевого самоврядування. Конституція — нормативний акт, що має виняткові властивості, вона засновується на загальнолюдських цінностях, виступає гарантом демократії, свободи, справедливості. Це стабільний правовий акт тривалої і постійної дії. Охорона Конституції України забезпечується спеціальним органом — Конституційним Судом України. [11; 300].

     Забезпечення  Конституційним Судом конституційності нормативно-правових актів є, по суті, реалізацією вимог принципу конституційної законності, незважаючи, що терміни  „конституційність” і „законність” у Законі про Конституційний Суд України належать до різних категорій системи нормативно-правових актів. Тому деякі автори стверджують, що виходити з того, що при закріпленні повноважень Конституційного Суду термін „конституційність” вживається як особливий аспект поняття „законність”. Так, у п. 1 ст. 13 згаданого вище Закону визначається, що Конституційний Суд приймає рішення у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради, актів Президента України, Кабінету Міністрів, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. А у ст. 14 встановлюється, що до повноважень Конституційного Суду не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції. Але в цих формулюваннях не можна вбачати протиставлення конституційності і законності, оскільки сама Конституція є законом, хоча й основним, і вимоги законності щодо необхідності точного, неухильного і постійного виконання законів й інших нормативно-правових актів до неї належать також. [13; 27].