Концепція нормативного праворозуміння в системі типологізації права

Залучення у правову систему України європейських правових цінностей, міжнародно-правових норм і стандартів передбачає зміни унітарних позитивістських поглядів на право, включаючи рецепцію природного права; застосувати нові та «динамічні» принципи і методи тлумачення норм про права людини; змінити стиль написання судових рішень; розвинути конституційну юриспруденцію основних прав людини з урахуванням національних традицій і здобутків юридичної науки. На відміну від тих країн, де правові системи розвивалися поступово й еволюційно, в Україні відбувається прискорене формування національної правової системи як фактора регулювання правових процесів.
                                                                 ВИСНОВКИ

Народи найдавнішіх цивілізацій не просто першими побудували соціально-стратифіковані суспільства й держави, винайшли найдавніші форми письма, науково-практичні знання, релігійно-філософську думку, художню словесність, а й передали свої надбання нам. Ми користуємося абетковим письмом, яке винайшли фінікійці, розробленою стародавніми індійцями системою “арабських” чисел, удосконаленим староєгипетським календарем, системою конкурсних екзаменів. Їхні правові вчення пройшли багатовіковий шлях розвитку. Спочатку вони були частиною релігії, філософії, загального погляду на світ, а пізніше - осмисленням держави і права як людського мистецтва, підпорядкованого суспільним потребам.

Могутній імпульс розробці наукових вчень про державу і право дала епоха Відродження. Звільнення розуму від пут середньовіччя виразилось в безлічі правових учень про правову рівність всіх людей. Після буржуазних революцій бурхливий розвиток суспільства, звільненого від феодальних оков, показав, що недостатньо тільки юридичної рівності людей, необхідні матеріальні гарантії права, соціальна забезпеченість особи.

На всіх етапах розвитку історії правових учень кожна з правових доктрин несла на собі чіткий відбиток конкретно-історичних умов країни і епохи, політичних симпатій і антипатій автора доктрини і його однодумців. З розвитком загальнолюдської культури і систем світогляду мінялася і методологічна основа правових учень. Релігійне відношення до держави багато століть було основою консервативних і реакційних політико-правових програм; але посиланнями на божий промисел обгрунтовувалися і програми демократії. Із своїх розміркувань Руссо визнавав, що всяка влада – від бога, але і всяка хвороба від нього ж; чи означає це, що заборонено звати лікаря?.

Дослідження природи індивідів і їх відносин давало логічну аргументацію як авторитарній доктрині Гоббса, так і демократичній теорії Спінози. При будь-якому підході до рішення цих проблем головним було і залишається визначення місця людини в системі політичних і правових установ. У країнах Стародавнього Сходу і ще більш в Античному світі вже зароджувалися теоретичні основи подолання поглядів на державу і право як на щось надприродне. Тоді ж виникли ідеї демократії, думки про підпорядкування держави закону, проекти "Змішаної республіки".

У цивільному суспільстві закономірно різноманіття правових концепцій, заснованих на різних розуміннях права, кожне з яких наскільки вірне, настільки й вразливе. Юридичний позитивізм і розроблена на його основі кельзенська нормативна концепція права є основою основ законності в правовій державі.  Проте нормативна концепція права ототожнює право і тексти законів, відкриваючи тим самим можливість як підміни юридичних норм деклараціями, беззмістовними дефініціями, гаслами і закликами в текстах нормативних актів, так і видання законів, що грубо суперечать загальновизнаним нормам гуманізму і моральності. Концепція природного права здатна прийняти і видати за право різноманітні і суперечливі уявлення про добро і зло, справедливе і несправедливе, похвальне і ганебне, моральне і аморальне,що містяться в суспільній, груповій, індивідуальній свідомості.Будь-яке розуміння права – необхідна противага іншим розумінням, що не дає піти за межі права до беззаконня і свавілля. За теорією Алєксєєва, між крайніми точками зору різних концепцій знаходиться не істина, а право, яке в будь-якій з своїх частин може стати і буттям свободи, і знаряддям поневолення і свавілля; і компромісом суспільних інтересів, і засобом пригноблення; і основою порядку, і порожньою декларацією; і надійною опорою прав особи, і узаконенням тиранення і беззаконня. Можливо, соціальне призначення і користь кожної з концепцій в тому і полягають, щоб через критику вразливих сторін інших концепцій можна виявити негативні властивості і небезпечні тенденції самого права.              

Змістово співставляючи різні підходи до праворозуміння, зазначимо, що спільним у них є, по – перше, інтегральність праворозуміння, в якому представлені природно-правові і позитивістсько-правові концепції, зокрема засади відповідно аксіологічного (ціннісного) і позитивістського (антиціннісного) підходів у його розумінні. По-друге,спільною рисою є гуманістичність їх праворозуміння,тобто орієнтація в першу чергу на забезпечення природних(загальнонаціональних) прав людини, її гідності та інтересів. Щож до відмінностей, то їх можна вбачати насамперед,у ситуативності ,специфіці, неповторності конкретної ситуації у різних державах при дотриманні певного права.Як наслідок,оскільки будь-які ситуації постійно трансформуються,”рухаються”, то час від часу виникає потреба вдаватись, використовуючи “динамічний та еволюційний” підходи до розвитку праворозуміння шляхом формулювання права, так би мовити, добудови.

Список використаних джерел :

1. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Підручник./Пер.з рос.- Харків.   Консум,2006 -Р.IV -  215-217с. ;

2. Козловський А.А. Право як пізнання. Вступ. - Ч., 1999. ;

3. Новгородцев П.И. Идея права в философии права, 4;

4. Чистое учение о праве Ганса Кельзена: Сб. переводов. - М., 1987. - Вып. 1. 51с. ;

5. История политических и правовых учений. Учебник / Под ред. О. Э. Лейста. / Под ред. М.К. Треушникова. М.: Городец, 2000 – 512 с.  ;

6. Мережко Олександр.Природне право //Юр.газета №23(59) від 19.12.2005;

7.Генрі Кемпбелл Блек, третє видання «Конституційного права» 1910. – P.10   (Henry Campbell Black. Constitutional Law, 3-d edition, 1910. – P.10);

8. Ейзенштадт Ш. Революция и преобразование обществ. Сравнительное изучение цивилизаций/ Пер. с англ. А. В. Гордона под ред. Б. С. Ерасова. – М.: Аспект Пресс, 1999. – 416 с. ;

9.Вказ. праця, 416с.;

10. Берман Гарольд Дж. Західна традиція права: епоха формування. – М.: Вид-во МГУ, 1998;
        11.Козловський А.А. Право як пізнання. Вступ. - Ч., 1999-23-24с. ;

12. Пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України від 9 липня 1998 року за № 12-рп/98. (www.minjust.gov.ua) ;

13. Лисенков С.Л. Теорія держави і права: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2007. – 269c. Глава 24;

14. Вісник Конституційного Суду України –2005 -№9;

15. Алексеев С.С. Теория права. — М., 1994. — 150c. ;

16. Заєць А. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. — К.: Парламентське видавництво, 1999. — 35c. ;

17. Лисенков С.Л. Загальна теорія держави і права: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2006;

18. Мережко Олександр. Автор/Юр.газета №23(59) від 19.12.2005;

19. Алексєєв С.С. Право. Опыт комплексного исследования. — М.: Статут, 1999. — 613с. ;

20. Вказ. праця,613с;

21. Смит А. Исследование о богатстве народов. — Петроград: Прибой, 1924 (1776). — 204c. ;

22. Шевчук C. Стаття із журналу №2 (http://www.eurocourt.org.ua.Сарреletti M. The Judicial Process in Comparative Perspective. — Oxford: Clarendon press, 1989. — Р.9) ;

23.Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» за № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року;

24. Шевчук С. Две концепции свободы и Украина // Зеркало недели. — 1998.№18.

Література, інтернет - джерела

      Котюк, І. І. Курс правознавства. Частина І: Основи теоріїї держави і права: Навчальний посібник/І. І. Котюк, О. І. Котюк. - Київ: Версія, Видавець Іван Котюк. - 2003. - 224, [2] с. - ISBN 966-96358-1-0.

      Правознавство: Підручник/А. І. Берлач, Д. О. Карпенко, В. С. Ковальський, А. М. Колодій, А. Ю. Олійник, О. О. Лідопригора, За редакцією В. В. Копєйчикова, А. М. Колодія. - Київ: Юрінком Інтер, 2006. - 748, [4] с. ISBN 966-667-154-9.

      Алексеев С. С. Право. Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования. - М.: Издательская группа НОРМА - ИНФРА * М. 1998.

      Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.