Юридичні особи як суб’єкти цивільного права

 

 

 

Курсова робота на тему

 

Юридичні особи 

як суб’єкти цивільного права

 

 

 

 

Виконала студентка 2 курсу заочного відділення групи 6111 Курлова Юлія

 

Науковий керівник ____________________________________________

 

Реєстраційний номер _______________

 

Дата _____________________________

 

Підпис___________________________

 

 

 

Реферат

 

Курсова робота: 28 с.,  13 дж.

Об’єкт дослідження  — юридичні особи як суб’єкти цивільного права України.

Мета роботи — вивчити  зміст і сутність юридичних осіб як суб’єктів цивільного права України.

Метод дослідження —  описовий, порівняльний аналіз.

В роботі викладено поняття юридичних осіб, яке закріплено законодавцем України; підпорядкованість юридичних осіб та їхньої діяльності нормам цивільного законодавства; розглянуті питання визнання різних організація та об’єднань громадян як юридичні особи та їх правоздатності; розглянута існуюча правова класифікація юридичних осіб, а також порядок виникнення та припинення юридичних осіб.

 

КОНСТИТУЦІЯ, ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО, ЮРИДИЧНА ОСОБА, ПІДПРИЄМСТВО, ОРГАНІЗАЦІЯ, УСТАНОВА, ЕКОНОМІКА.

 

Прийняті в роботі скороченні:

ЦК – цивільний кодекс

ст. — стаття

п. — пункт

ч. — частина 

 

Зміст

 

 

 

 

Вступ

 

Економіку останніх десятиріч прийнято називати економікою юридичних осіб. Інститут юридичної особи — традиційний інститут цивільного права. Його норми закріплюють організаційно-структурну, майнову і функціональну єдність суб’єкта права, встановлюють межі правоздатності, а також дозволяють вирішувати цілу низку інших питань, в загальній сукупності визначаючи становище організації як юридичних осіб.

Між тим категорій юридичної особи не є незмінною. Під впливом основних закономірностей розвитку суспільства змінюються саме поняття юридичної особи, її характерні ознаки, система, функції, з’являються нові види. Навіть існує думка, що інститут юридичної особи причетний до того, що ”трапилось знеособлення власності та господарського управління, а безліч функцій господарюючих індивідів перейшла до рук великих корпоративних суб’єктів” [9, 88].

Категорії юридичних осіб, що вступають в цивільно-правові відносини, дуже різноманітні. Це різного роду господарчі підприємства и фірми, суспільні організації, державні і релігійні установи тощо. Згідно зі ст. 23 ЦК України юридичними особами визначаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого ім’я придбати майнові та особисті немайнові права та нести обов’язки, бути позивачами та відповідачами в суді.

Дана курсова робота присвячена вивченню юридичних осіб як суб’єктів цивільного права України.

 

 

1 Поняття та ознаки юридичної особи

Інститут юридичної особи в цивільному законодавстві зумовлений становленням товарно-грошових відносин у ринкової економіці, суспільним розподілом праці, необхідністю включення до цивільного обороту майна держави, підприємств, установ, громадських та інших організацій.

Поняття та ознаки юридичної особи  розкриваються в ст. 80 ЦК України: юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, вона наділяється   цивільною   правоздатністю   і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. З цього визначення можна виділити такі істотні ознаки юридичної особи:

Організаційна єдність. Юридична особа — це не окремий громадянин (фізична особа), а колективне утворення, певним чином організований колектив людей (організація). Принципи формування цього колективу можуть бути різними, але кожна організація характеризується наявністю певної системи істотних соціальних взаємо звів, внутрішньою структурною і функціональною диференціацією.

Наявність відокремленого майна. Кожна юридична особа має своє майно, відокремлене, по-перше, від майна членів трудового колективу даної організації; по-друге, від майна держави чи автономного утворення, територіальної громади; по-третє, від майна інших організацій, у тому числі вищестоящих органів.

Виступ у цивільному обороті від свого імені. Кожна юридична особа має своє найменування (ім’я). Від свого імені вона набуває майнових та особистих немайнових прав і несе обов’язки, вступаючи в різні цивільно-правові відносини з іншими організаціями та громадянами. Інші особи можуть діяти від імені юридичної особи тільки за її згодою (наприклад), на основі довіреності.

Здатність нести самостійну майнову відповідальність. Здатність організації від свого імені брати участь у цивільних правовідносинах, самостійно набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки зумовлює і самостійну майнову відповідальність юридичної особи за своїми зобов’язаннями. Відповідно до ст. 850 ЦК України у разі невиконання замовником сприяння  підрядникові останній має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати,  викликані  простоєм,  перенесенням   строків   виконання роботи, або підвищення ціни роботи

Формою цивільно-правової відповідальності юридичних осіб є також неустойка  — визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання, зокрема у разі прострочення виконання (ч. 1 ст. 179 ЦК України).

Ст. 96 ЦК України  встановлює, що юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями належним їй майном, на яке за ст. 7 Закону України ”Про власність” та іншими актами законодавства може бути звернено стягнення. Держава не відповідає за зобов’язаннями державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають за зобов’язання держави.

Здатність бути позивачем  або відповідачем у суді. Широка участь господарських організацій у майнових та особистих немайнових відносинах, можливість покладення на них цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язань, заподіяння майнової шкоди іншим особам спричинюють потребу в захисті порушених цивільних прав, а у зв’язку з цим і необхідність звернення з позовом до суду, арбітражного чи третейського суду. Іншими словами, юридична особа стає стороною-позивачем або відповідачем у цивільному, арбітражному процесі або третейському розгляді цивільного спору.

Всі зазначені ознаки (риси) юридичної  особи взаємозумовлені і мають розглядатися в єдності, сукупності, бо лише разом вони розкривають суть юридичної особи. До ознак юридичної особи іноді відносять право організації мати рахунок у банку, круглу печатку тощо. Але ці ознаки не є істотними, вони другорядні, похідні. Адже коли організація створена і вже існує як юридична особа, то вона за законом повинна звернутися до установи банку із заявою про відкриття рахунку для зберігання своїх коштів і проведення безготівкових розрахунків з іншими організаціями. Цей обов’язок стає вже елементом цивільної правосуб’єктності організації як юридичної особи.

2 Правоздатність юридичної особи

 

Як суб’єкт майнових та особистих  немайнових відносин юридична особа  наділяється цивільною право  дієздатністю. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її державної реєстрації (статті 5 і 6 Закону України ”Про підприємства в Україні”), а у випадках, передбачених законодавчими актами (наприклад, ст. 13 Закону України ”Про свободу совісті та релігійні організації”), — з моменту реєстрації статуту. В цей самий момент виникає й цивільна дієздатність юридичної особи, тобто здатність своїм діям набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов’язки.

Цивільні права та обов’язки  юридичних осіб виникають з різних підстав, насамперед з угод (договорів). Так, у п. 1 ст. 21 Закону України ”Про підприємства в Україні” зазначається, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями та громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні змісту зобов’язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству.

Майнові права та обов’язки юридичної  особи можуть виникати з односторонніх угод (заповіту, оголошення конкурсу тощо), а також із неправомірних дій (заподіяння шкоди, придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав тощо).

 У зміст цивільної правоздатності  юридичної особи входить також  здатність її мати особисті немайнові права та обов’язки. До них належать права на найменування, виробничу марку, знаки для товарів і послуг, право на честь, гідність і ділову репутацію та ін.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває  цивільних  прав  та обов'язків і здійснює їх через свої органи,  які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення   органів  юридичної  особи  встановлюється установчими документами та законом.

Органи юридичних осіб залежно  від їх видів можуть бути єдиноначальними або колегіальними. Так, відповідно до ст. 14 Закону України ”Про підприємства в Україні” управління підприємством здійснюється згідно з його статутом, на основі поєднання прав власника з господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу. Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати. Власник здійснює свої права з управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. Ці права можуть делегуватися раді підприємства (правлінню) або іншому органові, який передбачений статутом підприємства і представляє інтереси власника і трудового колективу.

Виступаючи від імені юридичної  особи, орган виражає її волю, волю всього колективу, тому дії органу —  це дії самої юридичної особи. Проте дії органів, які не пов’язані  з цілями юридичної особи, не слід визнавати діями самої юридичної  особи. Відповідальність за ці дії має нести особа (орган), що їх вчинила. Вчинення ж органами юридичної особи дій від імені юридичної особи, але з перевищенням своїх повноважень, тягне за собою відповідальність юридичної особи відповідно до чинного законодавства. Цивільні права та обов’язки юридичної особи можуть виникати і наслідок дії її представників, належним чином уповноважених (наприклад, шляхом видачі довіреності). Але виробничо-господарська, соціально-культурна, управлінська та інша діяльність юридичної особи виявляється не лише в діях її органу і представників, а й у діях та рішеннях усього трудового колективу в цілому і кожного працівника зокрема. Тому в законі (ст. 1172 ЦК України) закріплено про те, що юридична  або  фізична  особа  відшкодовує шкоду,  завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

3 Порядок виникнення і припинення юридичних осіб

 

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичні особи утворюються в порядку, встановленому законодавством. Громадські організації, порядок виникнення яких законодавством не передбачений, утворюються в порядку, встановленому їхнім статутом.

Виникнення юридичної особи  неможливе без певних установчих документів, якими можуть бути: розпорядчий акт або статут (положення), або установчий договір і статут, або протокол зборів тощо. В установчих документах мають зазначатися найменування юридичної особи, її місцезнаходження, цілі і предмет діяльності, склад і компетенція її органів, а також інші відомості, що їх передбачають законодавчі акти про юридичні особи відповідного виду. Установчі документи можуть містити й інші реквізити, які не суперечать законодавству.

Законодавством передбачається кілька способів виникнення юридичних осіб. Прийнято виділяти такі основні способи утворення юридичних осіб: розпорядчий, нормативно-явочний, дозвільний і договірний.

Суть розпорядчого порядку полягає  в тому, що власник майна або  уповноважений ним орган приймає рішення (розпорядження) про створення організації та затверджує її статут або положення про неї. В такому порядку виникають, зокрема, підприємства (ст. 5 Закону України ”Про підприємства в Україні).

Нормативно-явочний порядок полягає  у тому, що умови створення юридичної  особи зафіксовано у законі (нормативному акті) у вигляді загального дозволу держави, але для виникнення конкретної організації потрібні вияв ініціативи (явка) її організаторів і реєстрація у відповідному органі. У такому порядку виникають кооперативи та громадські об’єднання.

Відповідно до статей 11 і 14 Закону України ”Про об’єднання громадян” політичні партії створюються за ініціативою громадян України, які досягли 18 років, не обмежені судом у дієздатності і не тримаються у місцях позбавлення волі. Засновником громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних і дитячих організацій — 15-річного віку. Рішення про заснування об’єднань громадян приймають установчий з’їзд (конференція) або загальні збори. Легалізація (офіційне визнання) об’єднань громадян здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. У разі реєстрації об’єднання громадян набуває статусу юридичної особи.

Юридичні особи можуть утворюватися на договірній основі, тобто шляхом укладення установчого договору громадянами чи організаціями, що добровільно об’єднуються для досягнення певних цілей. В нинішніх умовах у такому порядку виникають різні господарські товариства, асоціації, концерни та інші об’єднання підприємств з метою координації їхньої діяльності, забезпечення захисту їхніх прав, представлення спільних інтересів у відповідних державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях.