Боспорське царство: характерні риси і особливості розвитку

Після тривалих воєн, руйнувань і спустошень при Асандрі, але особливо при Аспурзі положення на Боспорі стабілізувалося. Почався період його нового, другого розквіту, що охопив I - - початок III ст. н.е. Характерна його особливість - активне втручання Риму в північнопонтійські справи, помітна зміна складу населення царства (з одного боку, вона поповнювалося еллінами з Південного Причорномор'я, з іншого боку - у значно більших розмірах - сарматами зі степових районів). Підсилилися варваризація суспільства й держави, ідеології й культури. Вона охопила навіть грецькі елементи міст, а тамгообразные знаки, явно сарматського походження, стали особистими символами боспорських царів.

     При Аспургові (8 р. до н.е./14 р. н.е. - 37 р. н.е.) розширилася територія царства за рахунок тимчасового приєднання до нього Херсонеса, а також у результаті успішних воєн зі скіфами й таврами в Криму й племенах Східного Приазов'я й Прикубання. З бажання одержати підтвердження своїх прав на престол новий правитель побував у Римі. Він домігся своєї мети, а заодно й звання «друга римлян» в 14 р. н.е. На його монетах красуються портрети римських імператорів. Для останніх Боспор стає джерелом хліба, сировини й важливим стратегічним пунктом на північному сході для стримування натиску варварських племен. Римляни прагнуть поставити на його престол своїх прихильників і одночасно тримають там свої війська. І все-таки ступінь залежності не була завжди однаковою й такою, якою бажали цього в Римі. Видимо, позначився зв'язок Аспурга (не виключено, що родинний) із сармато-синдо-меотськими племенами, особливо з аспургіанами.

     Уже син Аспурга Мітрідат II (39 - 45) воює з Римом. При наступних правителях зводяться оборонні споруди, зміцнюють границі, підсилюються армія й флот. Савромат I (93 -123) і Котис II (174 - 210) здобувають перемоги над скіфами. При Савроматі II ( 174-210) боспорський флот очищає від піратів південні береги Чорного моря. Ріскупорід III (210 - 226) називає себе «царем усього Боспору й тавроскіфів». Ці успіхи повинні були послабити залежність царства від Риму.

     Значною мірою варваризація торкнулася культури й все суспільство в цілому в III - IV ст. Це був час важких випробувань. В III  на Боспорі з'явилися алани, що зайняли пануюче становище серед інших сарматів і які дали їм своє найменування. З 30-х рр. III ст. державу починають турбувати готи, борани, воради. Багато міст і селищ гинуть у пожежах, далеко не все відновлюються. (Є думка, що ряд населених пунктів було зруйновано у середині - другій половині Ш ст. у результаті потужного землетрусу.) Риму вже не вистачає сил допомагати далекому Північному Понту. Тим часом в 50 - 70-х рр. III ст. прибульці роблять морські походи, опираючись на Боспор як на організаційну базу й використовуючи його флот. Прихід варварів супроводжувався спустошенням хори, перебоями у виробництві й торгівлі, напругою сил для змушеного забезпечення походів варварських дружин у Малу Азію, на Кавказ, Балкани, де вони також руйнували й грабували.

     Лише  в останній чверті III в. у зв'язку з розгромом готовий у Малій Азії положення стабілізувалося, трохи усталилися позиції боспорської династії, після перерви відродилося царське карбування монет. Втім, лише на час: в IV ст. Боспор змушений був звернутися до римлян, щоб ті за сплату щорічної данини допомогли забезпечити йому відносно спокійне життя. Однак Рим не зміг допомогти.

     До  кінця III - першим десятиліттям IV ст. відноситься серія боспоро-херсонеських збройних конфліктів, спровокованих римлянами, що не найкращим чином відбилося на стані Боспору.

     Натуралізація господарства й збідніння міст, занепад  міського будівництва, сильні руйнування й завмирання життя в ряді міських  і сільських поселень, занепад  добробуту населення й скорочення його культурних потреб, закриття скарбів, ремонт і будівництво оборонних стін, валів і фортець, занепад деяких галузей виробництва, скорочення внутрішньої й зовнішньої торгівлі, криза монетної справи й повне зникнення карбування в 341/2 р., спрощення й огрубіння окремих видів ремісничих виробів і предметів мистецтва, внутрішні смути, боротьба за престол, поява на ньому узурпаторів, протиріччя усередині пануючої верхівки й невдоволення рядового населення, військові конфлікти з Римом і Херсонесом, втрата царством частини своїх земель (на європейській Території - великої області на захід від Кіммеріка) - неповний перелік процесів, що протікали в боспорському суспільстві напередодні гуннської навали наприкінці IV ст. Ймовірно, тоді Боспор уникла розгрому, однак змушений був визнати верховенство більше сильних у військовому відношенні прибульців, що частково осіли на його землях. Цього не можна сказати про більше пізній час: пожежі й руйнування на городищах і поселеннях датуються другою чвертю VI ст. Із цього часу боспорські землі виявилися у владі Візантії - спадкоємиці полеглої Римської імперії.

ВИСНОВОК

      У І тис. до н.е. на землях сучасної України  відбувалися важливі події. Її територію заселяли різноманітні етнічні спільності, народи, племена, хвилями просувалися численні кочівники. Всі вони залишали сзій слід в історії, вступаючи в контакти між собою, впливали на економічний, соціальний, культурний розвиток, у тому числі і ранньослов'янського населення Середнього Подніпров'я. Важливу роль у цьому процесі взаємного впливу і збагачення відігравали державні утворення, які сформувалися у цей час на теренах України: Скіфська держава, грецькі міста-держави Північного Причорномор'я, Боспорське царство. Виникали і розвивались сталі економічні і політичні взаємовідносини між цими державними центрами і войовничими степовиками, а також землеробами українського Полісся та Лісостепу. Так, Скіфська держава складалася з значної кількості місцевого населення, відомого

під назвою скіфів-орачів. Постійні зв'язки з населенням Подніпров'я, носіями Черняхівської культури, різними етнічними групами Таврії підтримували грецькі міста-держави Північного Причорномор'я. Завдяки ньому місцеве населення — східні слов'яни — знайомилось з ціним для тих часів грецьким та римським технічним і культурним надбанням, а також політичними та правовими інститутами.

Скіфи, греки, римляни — всі вони на різних етапах через свої державні утворення впливали на розвиток місцевого населення, на певний час або назавжди стаючи його частиною.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Збірник наукових праць по історії Криму «Крим крізь тисячоріччя - Редкол.: Г.М. Бурів і ін. ; ред. Б. Д. Дейч. - Сімферополь : Лира, 2004. - 574 с.
2. Абрамов А. П. Новые данные о торгових связях Боспора в V-IV вв. до н. э. // Очерки археологии и истории Боспора. - М., 1992.
3. Блаватский В. Д. Пантикапей. Очерки истории столицы Боспора. - М., 1994.
4. Воронов А. А. Боспор Киммерийский. - М., 1993.
5. Гайдукевич В. Ф. Боспорское царство. - М., 1999.
6. Геродот. История в 9-ти книгах / перевод Стратановкого Г.А. - М., 2001.
7. Зубар В. М. Деякі питання історії Північного Причорномор'я наприкінці II - на початку III ст. - К., 2002.
8. Історія України: нове бачення. - Т. 1. - К., 2001.
9. Кошеленко Г. А., Кузнецов В. Д. Греческая колонизация Боспора // Очерки археологии и истории Боспора. - М., 1992.
10. Кругликова И. Т. Сельское хозяйство Боспора. - М., 1985.
11. Масленников А. А. "Царская" хора Боспора на рубеже V-IV вв. до н. э. // Вестник древней истории. - 2001. - № 1.
12. Русяева А.С. Зубарь В.М. Боспор Киммерийский: история и культура.- Николаев, 1998.
13. Скифия глазами эллинов. Серия "Античная библиотека", раздел "Исследования". / Под. ред. Скржинской М.В. - С-П., 1998.
14. Страхов М. М. Основні риси державного ладу Боспорського царства // Вісник Університету внутрішніх справ. - Харків, 1999. - Вип. 7. Ч. 2.
15. Фролова Н. А. Монетное дело Боспора VI в. до н. э. - середини IV в. н. э. в свете новых исследований // Очерки археологии и истории Боспора. - М., 1992.
16. Цветаева Г. А. Боспор и Рим. - М., 1999.
17. Эллинская хора на краю ойкумены. Сельская территория европейского Боспора в античную эпоху. / Під. ред. Масленникова А.А. - М., 1998.