Організація лісогосподарського виробництва

— раціональне використання лісового фонду;

— поліпшення якісного складу лісів, підвищення їх продуктивності й біологічної стійкості;

— підвищення водоохоронних, ґрунтозахисних, санітарно-гігієнічних, інших корисних властивостей лісів і захисних лісових насаджень;

— досягнення оптимальної лісистості шляхом створення в максимально короткі терміни нових насаджень найбільш економічно доцільними способами і технологіями.

Відновлення лісів здійснюється за спеціальними програмами і проектами, що розроблюються державними органами лісового господарства. Лісорозведення повинно передбачати цільове вирощування:

— насаджень загального призначення для забезпечення народного господарства деревиною та іншими продуктами лісу;

— плантаційних лісових культур для одержання окремих асортиментів деревини в максимально короткі терміни;

— водоохоронних насаджень на берегах річок, навколо озер, водоймищ, у зонах відводу каналів;

— ґрунтозахисних насаджень на ярах, балках, крутосхилах, пісках, інших непридатних для сільськогосподарського використання землях, а також полезахисних лісових смуг;

— захисних лісових насаджень у смугах відводу залізниць, автомобільних доріг тощо;

— санітарно-гігієнічних та оздоровчих лісів у зелених зонах міст, селищ, промислових об'єктів та в місцях масового відпочинку і оздоровлення людей.

Лісове законодавство передбачає охорону лісів від незаконних дій громадян, підприємств, установ та організацій, а також біологічний захист лісів від шкідників та хвороб, інших факторів, які впливають на санітарний стан лісових ресурсів.

Згідно зі ст. 85 ЛК України ліси підлягають охороні і захисту, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання.

Забезпечення охорони та захисту лісів покладається на центральні та місцеві органи виконавчої влади, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування та постійних лісокористувачів відповідно до законодавства.

Для охорони лісів від пожеж лісове законодавство передбачає заходи, які повинні здійснюватися органами місцевого самоврядування. До них належать: щорічна організація розробки і здійснення лісокористувачами заходів протипожежної профілактики у лісах; залучення до гасіння лісових пожеж населення, протипожежної техніки і транспортних засобів підприємств, установ та організацій у встановленому порядку; забезпечення осіб, залучених до гасіння лісових пожеж, харчуванням та медичним обслуговуванням; сприяння будівництву об'єктів протипожежного призначення, роботі повітряних суден авіаохорони; організація через засоби масової інформації пропаганди правил протипожежної безпеки, висвітлення проблем збереження лісів; забезпечення координації заходів, спрямованих на охорону лісів від пожеж.

Разом з тим, лісове законодавство передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни, діяльність яких впливає на стан і відтворення лісів, зобов'язані погоджувати з державними органами лісового господарства, державними органами управління у сфері екології та іншими органами проведення організаційних, санітарних, технологічних та інших заходів щодо охорони і захисту лісів.

Великого значення для охорони лісів набуває ведення Зеленої книги України. Відповідно до Положення про Зелену книгу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року, вона є державним документом, в якому зведені відомості про сучасний стан рідкісних, тих, що зникають, і типових природних рослинних угруповань України, які потребують охорони і мають важливе значення як складова частина біологічної різноманітності.

Охорона природних рослинних угруповань, внесених до Зеленої книги України, здійснюється шляхом:

— встановлення особливого правового статусу природних рослинних угруповань, що потребують охорони;

— створення на територіях, де наявні відповідні угруповання, природно-заповідних об'єктів або оголошення їх природно-заповідними територіями;

— врахування спеціальних вимог щодо охорони цих угруповань у разі вилучення і надання земельних ділянок, розроблення проектної документації та проведення екологічної експертизи;

— встановлення кримінальної та адміністративної відповідальності за пошкодження природних рослинних угруповань та місць їх зростання;

— ратифікації міжнародних конвенцій, угод стосовно охорони навколишнього середовища;

— проведення виховної роботи серед населення;

— проведення моніторингу за станом змін рослинних угруповань та необхідних досліджень з метою розробки наукових основ їх охорони, відновлення та невиснажливого використання.

Охорону і захист лісів в Україні здійснюють:

— лісова охорона спеціально уповноважених державних органів лісового господарства (державна лісова охорона);

— лісова охорона інших постійних лісокористувачів (ст. 87 ЛК України).

Для виконання покладених на лісову охорону завдань законодавство надає їй певні права: давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень лісового законодавства, встановленого порядку використання лісових ресурсів та використання земельних ділянок лісового фонду, інших порушень, що можуть завдати шкоди лісу; відвідувати безперешкодно підприємства, організації, установи для виконання контрольних функцій щодо забезпечення належної охорони та захисту лісів; доставляти осіб, що порушують лісове законодавство, в органи внутрішніх справ, місцеві органи влади; вилучати в осіб, що порушують лісове законодавство, незаконно добуту продукцію лісових користувань, інструменти, обладнання, транспортні та інші засоби, що були знаряддям правопорушень, а також відповідні документи; зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю в порядку, передбаченому законодавством.

Лісовим кодексом України передбачені обов'язки лісової охорони щодо забезпечення раціонального використання, відтворення лісових ресурсів, охорони та захисту лісів. Так, службові особи лісової охорони зобов'язані:

— запобігати порушенням правил охорони і захисту лісів, установленого порядку використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду та іншим діям, що можуть негативно впливати на ліс, і припиняти їх;

— вживати заходів щодо підвищення протипожежної стійкості насаджень, запобігання виникненню, поширенню лісових пожеж та їх ліквідації, а також захисту лісів від шкідників та хвороб;

— сприяти лісокористувачам, яким надані земельні ділянки лісового фонду для потреб мисливського господарства, у здійсненні заходів щодо організації мисливського господарства, охорони і розведення диких звірів і птахів.

Працівники лісової охорони можуть мати й інші права і обов'язки відповідно до лісового законодавства.

4.2.2. Види робіт, що здійснюються на підприємстві                            ДП «Словечанський лісгосп» з організації відтворення, охорони та захисту лісу

Головне завдання лісгоспу – відтворення лісів і збереження їх первозданної краси для прийдешніх поколінь. Відповідно пріоритетним у веденні лісового господарства є, насамперед, примноження лісових ресурсів, збільшення покритої лісом площі, формування високопродуктивних, біологічно стійких насаджень, захист лісових масивів від шкідників хвороб та лісових пожеж.

Особлива увага при на підприємстві приділяється питанню охорони лісу від самовільних рубок. З метою надання ефективності даній роботі та оперативного виявлення порушників, у кожному лісництві та апараті лісгоспу створені мобільні нрупи з числа найдосвідченіших працівників державної лісової охорони. Вони забезпечують комплекс лісогосподарських, лісоохороннних , інженерно – технічних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення та раціональне використання лісосировинних ресурсів.

В лісгоспі запроектовані протипожежні заходи,які позитивно впливають на попередження виникнення лісових пожеж і на оперативну локалізацію їх осередків з мінімальними збиткками для лісу. Існуюча організація територіії ДП «Словечанський лісгосп» за способами виявлення лісових пожеж і боротьби з ними відноситься до зони наземної охорони лісів від пожеж з авіа патрулюванням. Працює лісопожежна станція, яка укомплектована чотирма пожежними автомобілями, у лісових масивах є 3 пожежні вежі, з яких постійно ведеться спостереження.. Щорічно лісгосп проводить комплекс профілактичних та обмежувальних заходів, спрямованих на підвищення протипожежної стійкості лісів. Зокрема, влаштування протипожежних розривів і мінералізованих смуг та догляд за ними.

Лісгосп постійно працює над нарощуванням, покращенням матеріально- технічної бази, придбанням досконалішої протипожежної техніки,обладнанням та засобів пожежогасіння. Захист лісів від шкідників та хвороб – важливий напрямок лісогосподарської діяльності .На підприємстві  ведуться  заходи з попередження розвитку небезпечних хвороб та масового розмноження потенційних шкідників лісу, забезпечують охорону та покращення якісного складу лісових ресурсів.

У сфері мисливського спрямування підприємства найактуальнішим лишається питання охорони мисливського фонду від браконьєрів. Проводиться цілеспрямована робота із збільшення чисельності мисливськихї тварин в угіддях.

4.2.3 Шляхи удосконалення організації відтворення, охорони та захисту лісів

У системі лісозберігаючих заходів важливе місце належить удосконаленню деревопереробки. Адже у нас з одного кубометра деревини виробляється плит, картону, паперу в 6 – 20 разів менше, ніж у країнах Заходу. Стан деревопереробки і збереження лісів – тісно пов'язані процеси. Удосконалення промислової переробки деревини – важлива умова лісозбереження.

Отже,проаналізувавши стан організації охорони та захисту на            ДП «Словечанський лісгосп», можемо сказати, що керівництвом розроблена ефективна система заходів: захист від шкідників та хвороб; протипожежні засоби, захист від браконьєрства, але вона все ж не є оптимальною.

Для вдосконалення охорони та захисту лісів на підприємстві хотілося б запропонувати створення так званого «Центру охорони та захисту лісів», який би об’єднував в собі три підрозділи: протипожежний, підрозділ боротьби з браконьєрами та підрозділ, який би займався виявленням осередків хвороб та шкідників та боротьбою з ними. Керівником цього центру потрібно призначити одну людину,яка буде здійснювати нагляд за роботою підрозділів. Така структура організації дозволить мати  постійну інформацію про стан лісів.

Ще одним не менш важливим шляхом удосконалення охорони лісу є доукомплектування протипожежними автомобілями, адже чотирьох агрегатів є досить мало для такої значної площі (74852 га).

4.3 Організація сертифікації лісів

4.3.1. Суть, призначення, цілі, види сертифікації лісів

Лісова сертифікація – це оцінка відповідності системи ведення лісового господарства встановленим міжнародним вимогам щодо управління лісами та лісокористування на засадах сталого розвитку. Основною метою лісової сертифікації є забезпечення сталого управління лісами та ведення лісового господарства, що передбачає створення умов для збалансованого вирішення економічних, екологічних та соціальних питань шляхом покращення обліку та використання лісових ресурсів, підвищення рівня ведення лісового господарства. Вона передбачає проведення процедури, що дозволяє підтвердити те, що продукція заготовлена в лісах, в яких господарство ведеться на принципах сталості. Ця процедура включає сертифікацію лісів, технологічних процесів і лісового менеджменту; охоплює як екологічні, так і економічні та соціальні аспекти ведення лісового господарства. Екологічну сертифікацію, яку проводять у лісовому господарстві європейських країн, називають ще «зеленою сертифікацією», «зеленим менеджментом» тощо. В багатьох країнах світу, ліси яких сертифіковані, лісовласники отримують спеціальний сертифікат, який підтверджує, що їх ліси є добре доглянутими, а лісове господарство в них ведеться відповідно до міжнародних загальновизначених вимог. Головними цілями екологічної сертифікації є:

              - покращення екологічної, соціальної та економічної якості управління лісами;

              - підтримування та покращення доступів до ринків збуту,збільшення економічної вигоди.

Ознаки сертифікації – добровільність, технічна узгодженість та незалежність. Сертифікація лісів може бути індивідуальною (здійснюється в межах території одного об'єкту сертифікації), груповою (здійснюється в межах території декількох об'єктів сертифікації) та регіональною (здійснюється в межах окремого регіону). Групові та регіональні процедури сертифікації лісів пов'язані з меншими витратами на гектар лісової площі. Вони дозволяють оцінити сталість лісокористування дрібних лісовласників, що не завжди можливо зробити за допомогою індивідуальної сертифікації лісів. Більшість лісівників розглядає екологічну сертифікацію як ринковий інструмент, і, відповідно, виступає за добровільне її застосування. Сталими є також погляди щодо того, що сертифікація лісів повинна проводитися третьою стороною, яка може дати незалежну кваліфіковану оцінку стану лісового менеджменту і його впливу на стан лісів.

Проведення сертифікації здійснюється акредитованими на міжнародному чи національному (на підставі схвалених міжнародних процедур) рівні організаціями. Такі процедури сертифікації гарантують незалежність, неупередженість та об’єктивність оцінки ведення лісового господарства у будь-якій країні.

Найбільш відомими є три міжнародні організації, що причетні до організації екологічної сертифікації лісів: Лісова наглядова рада (FSC); Міжнародна організація із стандартизації (ISO); Пан-європейська лісова сертифікація (PEFC). У багатьох країнах світу створені національні органи з екологічної сертифікації лісів.

4.3.2.Мотиви запровадження сертифікації на підприємстві.

Основними мотивами лісової сертифікації є :

- підвищення прибутковості зовнішньоекономічної діяльності та отримання конкурентних переваг через встановлення партнерських та довгострокових стосунків із покупцями сертифікованої продукції;

- розширення доступу на нові ринки збуту, особливо ті, де важливе значення приділяється екологічним вимогам;

- прагнення удосконалити практику ведення лісового господарства та технологію лісозаготівель;

- формування привабливого іміджу підприємства;

- прагнення отримати новітні знання та практичні навики екологічно орієнтованого лісівництва

4.3.3. Запровадження лісової сертифікації в ДП «Словечанський лісгосп» та її переваги