Контроль за дотриманням бюджетного законодавства

Однією з функцій Головного  контрольно-ревізійного управління України і контрольно-ревізійного  управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі є  аналітична. Вони узагальнюють наслідки документальних ревізій і перевірок у випадках, передбачених законодавством, узагальнюють досвід проведення ревізій і перевірок. З аналітичною функцією тісно пов’язана інформаційна.

Значне місце у контролі держави за бюджетним процесом та дотриманням бюджетного законодавства  відіграють правоохороні органи України. Хоча їх роль досить специфічна та досить вузько направлена. Основним завданням  правоохоронних органів являється  викриття, попередження та профілактика злочинів у даній сфері.  Провідну роль в цьому відіграють державна служба по боротьбі з економічними злочинами та управління по боротьбі з організованою злочинністю  Міністерства внутрішніх справ України,  Прокуратура України, підрозділи по боротьбі з економічними злочинами  Служби безпеки України та у ряді випадків податкова міліція ДПС України. Дані служби керується у своїй діяльності рядом нормативних актів основними з яких є Кримінальний та кримінально – процесуальний кодекси України, Закони України “Про міліцію”, “Про прокуратуру”, “Про службу безпеки України”, “Про оперативно – розшукову діяльність” та ін.

На відміну від інших  органів державного контролю за дотриманням  суб’єктами бюджетних правовідносин  бюджеткного законодавства правоохоронні  органи не проводять планових перевірок, оскільки не можливо запланувати  кількість злочинів, які вчинять  суб’єкти бюджетних правовідносин  в той чи інший період. Робота правоохоронних органів, як правило, планується та проводиться  по двом напрямкам. [10]

Перший – коли в ході роботи державної контрольно – ревізійної служби України, Рахункової палати України, Міністерства фінасів України або  іншого контролюючого органу встановлюється факт порушення бюджетного законодавства  відповідальність за який передбачена  нормами Кримінального кодексу  України. В такому випадку матеріали  перевірки направляються в правоохоронні  органи  для прийняття рішення  згідно ст.97 Кримінально – процесуального кодексу України і якщо в даних  матеріалах вбачаються ознаки злочину, то відповідний правоохоронний орган  порушує кримінальну справу та проводить  попереднє розслідування.

Другий напрям роботи –  проведення оперативними підрозділами вищевказаних установ опереативно–розшукової діяльності, самостійне виявлення порушень бюджетного законодавства та притягнення винних у скоєнні злочину осіб до кримінальної відповідальності. В даному випадку оперативні працівники самостійно вибирають об’єкт для перевірки виходячи з наявної інформації отриманої оперативним шляхом, проводять подальший збір матеріалів необхідних для реалізації оперативно-розшукової справи та здійснюють безпосередньо реалізацію зібраних матеріалів.

Крім вищевказаних напрямків  роботи правоохоронних органів слід відзначити, що прокуратурою України  здійснюється контроль за додержанням  бюджетного законодавства в ході загального прокурорського нагляду. Відповідно до вимог ст.5 Закону України “Про прокуратуру” нагляд за виконнаням законів всіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами являється однією з основних функцій прокуратури.  В останні роки значна увага приділяється прокуратурою України нагляду за дотриманням законів, що стосуються, як економічних відносин у країні в цілому, так і в сфері бюджетного законодавства зокрема. Про вищевказане свідчить той факт, що за останні два роки у порівнянні з минулими роками значно зросла кількість порушених кримінальних справ по статтям кримінального кодексу України, що передбачають кримінальне покарння осіб за скоєні злочини у економічній сфері та притягнення їх до кримінальної відповідальності.

2.3 Відповідальність за вчинені порушення бюджетного законодавства

Необхідною умовою підвищення ефективності державного фінансового  контролю за дотриманням бюджетного законодавства є упорядкована і  скоординована діяльність усіх контролюючих органів у виконанні своїх  функцій, уникнення дублювання за тими напрямками контролю, що входять до компетенції кількох органів. Підвищення ефективності державного фінансового  контролю у сфері дотримання бюджетного законодавства і забезпечення відповідальності за бюджетні правопорушення визначаються дотриманням його карального, виховного і превентивного характеру.

Бюджетним правопорушенням  визнається недотримання учасником  бюджетного процесу, встановленого  Бюджетним кодексом та іншими нормативно-правовими  актами, порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання  бюджету чи звіту про виконання бюджету [17].

Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України, Державна контрольно-ревізійна служба України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад, головні розпорядники бюджетних коштів у межах своїх повноважень можуть призупиняти бюджетні асигнування у разі:

1. несвоєчасного і неповного подання звітності про виконання бюджету;
2. невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів;
3. подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету;
4. порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань;
5. нецільового використання бюджетних коштів.

У разі виявлення бюджетного правопорушення Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби України, місцеві фінансові  органи, голови виконавчих органів  міських, міст районного значення, селищних та сільських рад і головні  розпорядники бюджетних коштів у  межах своєї компетенції щодо тих розпорядників бюджетних  коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування, можуть застосовувати адміністративні  стягнення до осіб, винних у бюджетних  правопорушеннях відповідно до закону, та зупиняти операції з бюджетними коштами.

Накладення на особу заходу стягнення за бюджетне правопорушення не звільняє її від відшкодування  заподіяної таким правопорушенням  матеріальної шкоди в порядку, встановленому  законом.

Нецільове використання бюджетних  коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим Законом «Про Державний  бюджет України» чи рішенням про місцевий бюджет, виділених бюджетним асигнуванням чи кошторисом, має наслідком зменшення  асигнувань розпорядникам бюджетних  коштів на суму коштів, що витрачені  не за цільовим призначенням, і притягнення  відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.

У разі нецільового використання бюджетних коштів, отриманих у  вигляді субвенції, вони підлягають обов'язковому поверненню до відповідного бюджету у порядку, визначеному  Кабінетом Міністрів України. Відповідні посадові особи притягаються до відповідальності згідно з законом.

Зупинення операцій з бюджетними коштами передбачає припинення будь-яких операцій у здійсненні платежів з  рахунку порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами визначається Кабінетом  Міністрів України.

Зупинення операцій з бюджетними коштами можливе на термін до тридцяти днів, якщо інше не передбачене законом [15].

Особи, винні у порушенні  бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або  кримінальну відповідальність згідно з законами України.

Бюджетне правопорушення, вчинене розпорядником чи одержувачем  бюджетних коштів, може бути підставою  для притягнення його керівника  чи інших відповідальних посадових  осіб до відповідальності згідно з  законом залежно від характеру  вчинених ними діянь.

Посадові особи органів  державної влади, органів влади  Автономної Республіки Крим та органів  місцевого самоврядування, а також  підприємств, установ та організацій, які вчинили бюджетне правопорушення, несуть передбачену законом цивільно-правову відповідальність незалежно від накладення передбачених Бюджетним Кодексом заходів стягнення на розпорядника чи одержувача бюджетних коштів.

У разі порушення вимог  Бюджетного Кодексу та Закону «Про Державний бюджет України» щодо формування відповідного бюджету у частині  державних делегованих повноважень  Кабінету Міністрів України надається  право протягом місяця з дня прийняття  рішення про обласний бюджет, бюджети  міст Києва та Севастополя призупиняти  дію цього рішення з одночасним зверненням до суду. Рада міністрів  Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації наступного дня після підписання Головою  Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради рішення  про місцевий бюджет або внесення до нього змін надсилають його Міністерству фінансів України.

У разі порушення вимог  щодо формування бюджету згідно з  Бюджетним Кодексом, Законом «Про Державний бюджет України» чи рішенням районної чи міської (міст республіканського  Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) ради про бюджет у частині державних делегованих  повноважень голові районної державної  адміністрації, голові виконавчого  органу міської (міста республіканського  Автономної Республіки Крим чи міста  обласного значення) ради надається  право протягом місяця з дня прийняття  рішення про міський (міст районного  значення), сільський, селищний та районний у місті бюджети призупиняти  дію рішення про відповідний  бюджет з одночасним зверненням до суду. Виконавчі органи міських, міст районного значення, сільської, селищної, районної у місті рад наступного після підписання керівником рішення  про відповідний бюджет або внесення до нього змін надсилає його районній державній адміністрації чи виконавчому  органу міської ради. У разі призупинення рішення про місцевий бюджет видатки з нього здійснюються у порядку, визначеному Бюджетним Кодексом України [14].

У Бюджетному Кодексі зазначено, що відповідно до закону органи Державного казначейства України несуть відповідальність за невиконання вимог щодо ведення  бухгалтерського обліку та складання  звітності про виконання бюджетів. При цьому керівники органів  Державного казначейства України несуть персональну відповідальність у  разі вчинення ними бюджетного правопорушення та невиконання вимог щодо казначейського обслуговування бюджетів, встановлених Бюджетним Кодексом.

Передбачені Бюджетним Кодексом стягнення за бюджетні правопорушення накладаються за рішенням Міністра фінансів України, керівника органу Державного казначейства України, керівника органу Державної контрольно-ревізійної служби України, міністра фінансів Автономної Республіки Крим, керівника місцевого  фінансового органу, голови виконавчого  органу міської, міста районного  значення, селищної та сільської ради.

Рішення про накладення стягнення  за бюджетне правопорушення набирає  чинності з дня його підписання і  підлягає негайному виконанню.

Форма, порядок складання  та передачі за належністю протоколу  про бюджетне правопорушення встановлюється Міністерством фінансів України.

Рішення про накладення стягнення  за бюджетне правопорушення може бути оскаржене у порядку, встановленому  законом, в органі, що його виніс, або  в суді протягом 10 днів з дня його винесення, якщо інше не передбачене  законом.

Оскарження рішення про  накладення стягнення за бюджетне правопорушення не зупиняє виконання зазначеного  рішення.

У разі визнання судом незаконним рішення про накладення заходу стягнення  за бюджетне правопорушення повністю чи в частині особі, щодо якої воно було винесене, перераховуються недоотримані бюджетні кошти та поновлюються інші, обмежені таким рішенням, її права.

Рішення суду може бути оскаржене  у порядку, встановленому законом.

РОЗДІЛ 3 Вдосконалення організації бюджетного контролю в Україні

Зміни, що відбулися за останні  роки в економіці і фінансових відносинах України, започаткування нових  принципів господарювання на підставі ринкових взаємин, розвиток ділової  ініціативи і підприємництва потребують корінної перебудови управлінських  функцій держави, у тому числі  і контрольних. Фінансовий контроль, як зазначалось, представляє собою  діяльність державних і суспільних органів, що спрямована на перевірку  обґрунтованості процесів формування і раціонального використання грошових коштів з метою встановлення достовірності, законності і доцільності операцій. До того ж, фінансовий контроль є однією з найважливіших функцій управління, для підвищення значення якої необхідно дати оцінку сучасному стану державного фінансового контролю та окреслити напрями реформування державного фінансового контролю.

Водночас введення в нашій  країні нових законодавчих і інших  правових актів значно обмежило державний  контроль за фінансово-господарською  діяльністю підприємств, установ і  організацій, а у визначених сферах зовсім виключило можливість його застосування. Така стриманість по відношенню до контролю з боку держави закономірна  та цілком зрозуміла, особливо щодо приватного сектору економіки. Проте слід зазначити, що на сьогодні контроль послаблений  не тільки за приватними, а й за державними, муніципальними підприємствами та бюджетними установами. [21]

Фінансовий контроль в  Україні у відповідності з  чинним законодавством здійснюють у  міру необхідності і в межах своєї  компетенції різноманітні органи державного управління України та їх підвідомчі організації. До складу останніх слід віднести Рахункову палату, Головне  контрольне управління Президента України, державну контрольно-ревізійну службу, Державну казначейську службу України, Державну податкову службу, Державну митну службу, органи банківського контролю, а також різноманітні державні підрозділи, що здійснюють відомчий фінансовий контроль в межах своїх повноважень. Зазначені органи проводять оцінку реалізації державних програм і аспектів бюджетного процесу, а також здійснюють нагляд і перевірки органів державної влади, підприємств організацій та їх об’єднань.