Контроль за дотриманням бюджетного законодавства

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ 1 Законодавче та нормативне забезпечення контролю за дотриманням бюджетного законодавства……………………………………..5

РОЗДІЛ 2 Бюджетні правопорушення та органи, що здійснюють контроль за дотриманням бюджетного законодавства…………………………….…...10

2.1 Поняття та класифікація  бюджетних правопорушень………………………10

2.2 Органи державного фінансового контролю за виконанням бюджету та їх повноваження…………………………………………………………………….....15

2.3 Відповідальність за вчинені порушення бюджетного законодавства……...25

РОЗДІЛ 3 Вдосконалення організації бюджетного контролю в Україні…..30

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….37

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. Сучасне суспільство являє собою велику систему відносин, які взаємопов’язані між собою. Бюджетний процес це невід’мна складова, яка забезпечує функціонування держави. Тому дотримання законності в бюджетній сфері є головним завданням державної політики. На сьогоднішній день бюджетна система України  модернізується і реформується, більш активно здійснюється законодавче регулювання бюджетних правовідносин.

Необхідно зауважити, що  прийняття Бюджетного кодексу та нового Кримінального кодексу, а також нового Податкового кодексу зумовило виникнення необхідності прийняття великої кількості підзаконних нормативних актів, які вносили зміни до тих чи інших законів. Це в свою чергу підсилило ряд протиріч, що виникають в процесі притягнення до відповідальності.

Для здійснення контролю за формуванням та використанням фінансових ресурсів бюджетних установ в  Україні діють: від законодавчої влади – Рахункова палата при  Верховній Раді України та від  виконавчої – Міністерство фінансів України та його територіальні органи, державна контрольно-ревізійна служба, Державна казначейська служба України.

Робота контролюючих органів  в Україні зосереджується на посиленні  контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів та їх збереженням, максимальним відшкодуванням збитків винними посадовими особами, мобілізацією до бюджету платежів та інших надходжень, що були приховані  в обліку та звітності.

Питання фінансового контролю та ревізії бюджетних установ  розглянуті у монографічній літературі Білухи М.Т., Романіва М.В., Крисюка В.І. і в працях Каленського М.М., Стефанюка  І.Б., та багатьох інших авторів. Вченими зроблений значний вклад у теорію і практику організації державного фінансового контролю в Україні. Разом з тим розвиток ринкових відносин зумовлює потребу удосконалення в сфері методології, інформаційного забезпечення здійснення фінансового контролю.

Мета курсової роботи випливає з її актуальності і полягає в  комплексному узагальненні і практичному  аналізі організації фінансового  контролю за формуванням і використанням  фінансових ресурсів бюджетних установ  і організацій та розробці рекомендацій по вдосконаленню контрольно-ревізійного  процесу у бюджетній сфері.

На основі мети сформовані основні завдання: обґрунтувати необхідність державного фінансового контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів бюджетних установ; вивчити питання контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів бюджетних установ, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів; узагальнити прийоми і методи ревізії бюджетних установ та намітити основні напрями підвищення її ефективності.

Предметом дослідження виступають теоретичні і практичні аспекти  організації державного фінансового  контролю фінансово-господарської  діяльності бюджетних установ і  організацій на прикладі контролюючих органів.

Об’єктом дослідження  є фінансові ресурси бюджетних  установ та контроль за їх формуванням  і використанням.

Курсова робота виконана в  повному обсязі і складається  з 38 сторінок, до яких входить: зміст, вступ, 3 розділи, висновок та список використаних джерел.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 Законодавче та нормативне забезпечення контролю за дотриманням бюджетного законодавства

 

Прийнятий новий Бюджетний кодекс є першим законодавчим актом України, який встановлює засади для створення гармонійної системи державного контролю в бюджетній сфері. На відміну від нормативно-правових актів, що регулюють окремі питання, Бюджетний кодекс є законом, який поєднує і функціонально пов'язує між собою всі стадії бюджетного процесу. Системність цього документа передбачає формування загальних засад функціонування бюджетної системи і здійснення дієвого фінансово-бюджетного контролю на всіх стадіях бюджетного контролю в Україні.

У Бюджетному кодексі визначено, що на всіх стадіях бюджетного процесу  в Україні здійснюється фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів (пункт 2 статті 19) [2]. Важливість цієї статті для організації бюджетного контролю є подвійною: по-перше, стаття встановлює, що контроль за дотриманням бюджетного законодавства є не просто одним із елементів або етапів бюджетного процесу. Контроль повинен здійснюватись безперервно протягом усього бюджетного циклу, на кожному з його етапів. По-друге, у статті 19 наголошується, що невід'ємною складовою бюджетного процесу є не лише контроль за дотриманням бюджетного законодавства, а й контроль та оцінка ефективності використання бюджетних коштів. Таким чином, така правова норма підкреслює програмно-цільову спрямованість бюджетної системи, яку передбачає Бюджетний кодекс.

Засади бюджетного контролю представлено у загальній частині  Кодексу в розділі І “Загальні  положення”, де зазначається, що Бюджетним  кодексом регулюються відносини, які  виникають, зокрема у процесі  контролю за дотриманням як державного, так і місцевих бюджетів (стаття 1). Для чіткого і однозначного виконання контрольних функцій визначаються ключові бюджетні терміни та поняття (стаття 2) [2].

У Бюджетному кодексі визначені  принципи функціонування бюджетної  системи, які можуть стати основою  для побудови гармонійної системи  бюджетного контролю. Серед них дуже важливим є принцип відповідальності учасників бюджетного процесу, принцип  цільового використання бюджетних коштів та принцип публічності і прозорості бюджетних рішень як на державному, так і на місцевому рівнях (стаття 7).

Надзвичайно важливим і новим  елементом побудови системи бюджетного контролю є закріплений у Бюджетному кодексі принцип ефективності використання бюджетних коштів, згідно з яким (стаття 7) рішення про використання бюджетних коштів при складанні та виконанні бюджетів повинні прийматися, виходячи з прагнення досягти певних запланованих результатів із залученням мінімального обсягу коштів або максимальних результатів при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів. Саме цей принцип є фундаментом, основою для втілення в Україні програмно-цільового методу складання бюджету і, відповідно до нього, системи контролю за ефективністю бюджетного процесу [2]

Важливим принципом функціонування бюджетної ситеми є принцип самостійності. Він дозволяє більш чітко визначити  і, відповідно, контролювати відповідальність за бюджетними рішеннями, що приймаються  на різних рівнях влади в Україні, і більш чітко сформувати систему  міжбюджетних відносин та відповідного контролю (контрольних функцій органів  влади  щодо бюджетних рішень, які  приймаються на інших рівнях влади).

Поряд з цим, принцип єдності  бюджетної системи України, згідно з Бюджетним кодексом, вимагає  застосування в Україні єдиного  порядку виконання бюджетів та ведення  бухгалтерського обліку і звітності, що є також необхідною умовою для  нормального функціонування системи  бюджетного контролю.

Основні положення Кодексу  стосовно питань державного фінансового  контролю викладені у статті 26 "Контроль та аудит у бюджетному процесі".

До принципових положень Кодексу щодо організації бюджетного контролю можна віднести й порядок  подання та розгляду законопроектів, які впливають на доходну та видаткову  частини бюджетів (стаття 27).

Контрольні функції та повноваження головних розпорядників  бюджетних коштів передбачені у пункті 5 статті 22. Згідно з цією нормою Кодексу головний розпорядник кошті є ключовим агентом здійснення внутрішнього бюджетного контролю і наділений в цій сфері відповідними обов'язками та повноваженнями. Розпорядник бюджетних коштів (стаття 22) [2].

• розробляє план своєї  діяльності відповідно до завдань та функцій, визначені нормативно-правовими  актами та виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів  за рахунок бюджетних коштів;

• забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

• затверджує кошториси  розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня;

• здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень і витрачанням  коштів розпорядниками нижчих рівнів;

• одержує звіти про  використання коштів від розпорядників  бюджетних коштів нижчого рівня.

У статті 22 визначені також  повноваження головних розпорядників  коштів у забепеченні ефективності управління бюджетними коштами. Зокрема, розпорядник бюджетних коштів у  ході бюджетного процесу:

• розробляє план діяльності, виходячи саме з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок  наявних бюджетних коштів;

• аналізує ефективність використання бюджетних коштів розпорядників  бюджетних коштів нижчого рівня.                      

Для організації системи  бюджетного контролю важливе значення мають положення Кодексу щодо визначення стадій проходження бюджетних  коштів: від затвердження бюджетних  призначень, розподілу та доведення  бюджетних асигнувань, прийняття бюджетів та фінансових зобов'язань до отримання товарів та послуг і здійснення платежу з бюджетних рахунків (статті 23, 24).

У Бюджетному кодексі встановлено, що “будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна  здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення”. Одночасно  визначено використання коштів спеціального фонду.

Розділі ІІІ Бюджетного кодексу  встановлюється послідовність процесу  складання, розгляду, затвердження, виконання  та звітування  місцевих  бюджетів, що є необхідним елементом здійснення бюджетного контролю на місцевому рівні.

Вищезазначені норми Бюджетного кодексу торкаються питань бюджетного контролю на загальному рівні, або виходячи з його елементів на кожній із стадій бюджетного процесу. Розділ V Бюджетного кодексу – спеціальний розділ, в якому визначається контроль за порушеннями бюджетного законодавства та правові норми відповідальності за бюджетні правопорушення, висвітлюється система фінансового контролю, розподіляючи його за критерієм суб’єкта  контрольних повноважень.   

В 1993 році Верховною Радою  України прийнято Закон “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, яким визначено статус, структуру, функції, права і обов'язки органів цієї служби [6]. Особливість статусу державної контрольно-ревізійної служби (скорочено ДКРС) на цей час  полягає в тому, що вона діє при Міністерстві фінансів України, підпорядковується цьому міністерству і основним призначенням її органів є здійснення державного фінансового контролю.

Що стосується механізму  планування роботи органів державної  контрольно-ревізійної служби, то це питання  регламентується досить повно і  чітко такими нормативно-правовими  актами.

По-перше, це постанова Кабінету Міністрів України від 08.08.2001 р. № 955 “Про затвердження Порядку планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби”, якою встановлюється механізм розробки і затвердження планів контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби: основних її напрямів на рік, а також планів контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіки Крим, областях, містах Києві та Севастополі і контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах, районах у містах, в тому числі міжрайонних контрольно-ревізійних відділів, які складаються на півріччя [13]

По-друге, це постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1234 “Про затвердження Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів”, якою визначено механізм формування щорічних проектів планів-графіків проведення планових виїздних перевірок, їх погодження з органами державної податкової служби та затвердження.

Стратегією визначено  основні завдання ДКРС щодо реалізації політики у сфері державного фінансового  контролю за дотриманням законності, ефективності  та економності операцій з бюджетними коштами, державним  і комунальним майном та основні напрями їх виконання [19].

Необхідно наголосити, що Стратегія  розглядає підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи  не як самоціль, а як інструмент зміцнення  фінансової дисципліни в державі, в  тому числі при виконанні державних  програм та в процесі фінансово-господарської  діяльності підконтрольних органів  державного управління, підприємств, установ  і організацій. Саме це і є метою  діяльності державної контрольно-ревізійної служби.

 

 

 

РОЗДІЛ 2 Бюджетні правопорушення та органи, що здійснюють контроль за дотриманням бюджетного законодавства