Враховуючи  проблеми функціонування житлово-комунального господарства в період до початку реформ, складнощі галузі останнього десятиріччя, елементи зарубіжного досвіду, які придатні для використання в Україні, а також дотримуючись визначеного на державному рівні курсу перетворень в житлово-комунальному господарстві, як доцільні можуть бути запропоновані наступні основні напрямки його реформування:

     1)    Дієва демонополізація і розвиток  конкурентного середовища. Розвиток конкурентного середовища в системі управління і обслуговування житлової сфери повинен бути одним з найважливіших елементів реформи. Це дозволить власникам житла і об'єктів комунального призначення вибирати ту організацію, яка зможе забезпечити необхідний рівень якості робіт та послуг за найнижчими цінами. Розвиток конкуренції в житлово-комунальній сфері необхідно впроваджувати для усунення негативних наслідків монопольного або домінуючого становища, яке може бути обумовлене і технологічно, організацій житлово-комунального господарства.

     2) Удосконалення системи управління  житлово-комунальним господарством. Удосконалення системи договірних відносин, обумовлене появою в цій сфері господарюючих суб'єктів різних організаційно-правових форм, є необхідним кроком на шляху реформування житлово-комунального господарства України. При цьому поряд з відносинами "замовник - підрядник (підприємство житлово-комунального господарства)" необхідно передбачати формування складних багатосторонніх взаємовідносин, учасниками яких могли б бути:

     а) інвестиційні, будівельні та експлуатаційні організації різних форм власності, що здійснюють фінансування, будівництво, утримання об'єктів житлово-комунального господарства і управління ними;

     б) власники житлового фонду та об'єктів  комунального господарства, органи, що їх представляють та управлінські компанії;

     в) споживачі послуг - власники, наймачі  та орендарі житлових приміщень, товариства співвласників житла, інші організації.

     Надійна робота житлово-комунального комплексу  пов'язана перш за все із забезпеченням стабільного фінансування галузі, яке здійснюється з двох джерел: платежів населення та надходжень з місцевого бюджету. Зменшення бюджетного навантаження можливе в першу чергу за рахунок залучення приватних інвестицій. Для цього необхідно здійснювати реалізацію кредитних енерго-, і ресурсозберігаючих інвестиційних проектів на об'єктах житлово-комунального господарства. При цьому можна використовувати різні шляхи залучення капіталів. Увагу доцільно зосередити на тих комунальних підприємствах, потенціал яких здатний залучити інвестиції через механізм концесії.

     Здійснення  подібних кроків є необхідним, адже вже протягом тривалого періоду  доводиться констатувати, що практично  не використовуються механізми залучення  позичкових коштів з наступним їх використанням для реконструкції інфраструктури та запровадження ресурсозберігаючих технологій.

     3) Забезпечення економічно доцільного регулювання і контролю. Функціонування суб'єктів різних форм власності передбачає необхідність державного регулювання питань утримання і використання житлового фонду та об'єктів комунального призначення. Необхідно передбачити здійснення ефективного державного контролю і регулювання якості житлово-комунального обслуговування органами місцевого самоврядування, що контролюватимуть не тільки дотримання стандартів, але й наявність відповідних договорів. З врахуванням цього, відповідно створені органи повинні бути наділені правом адміністративного впливу на підрядні організації, що згідно договорів виконують певні види та обсяги робіт, на управляючі організації і власників житла та об'єктів комунального призначення.

     4) Стимулювання створення товариств співвласників житла. Об'єднання власників житлової площі в товариства співвласників житла в межах єдиного комплексу нерухомого майна (кондомініуму), що включає земельну ділянку і розташовану на ній житлову будівлю є одним з найбільш прийнятних способів захисту їх прав, впливу на вартість та якість послуг, і дозволить створити умови для залучення додаткових джерел фінансування робіт по обслуговуванню і ремонту житлового фонду. Проблеми, що перешкоджають розвитку товариств співвласників житла, повинні вирішуватися шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування.

     Реалізація  реформи житлово-комунального господарств а як обов'язкові складові повинна включати: перехід організацій житлово-комунального господарства на самофінансування та самоокупність, в умовах припинення виділення коштів для надання їм дотацій, а також ліквідацію перехресного субсидіювання споживачів; доведення тарифів на житлово-комунальні послуги для населення до економічно обґрунтованого рівня, що повинен в основному визначатися шляхом конкурсного відбору організацій, які надають відповідні послуги; запровадження стандартів нормативних витрат на утримання житла та проведення експертної оцінки собівартості організацій, що надають послуги.

     Захист  населення при переході на ринкові  принципи оплати житлово-комунальних  послуг має полягати в недопущенні  з боку органів державної влади  і уповноважених ними організацій:

• включення в економічно обґрунтовані тарифи затрат, пов'язаних з монопольним становищем організацій житлово-комунального господарства;
• стримування реформування програми надання субсидій на оплату житла і комунальних послуг;
• необґрунтованого заниження якості наданих послуг, що передбачені договорами найму не технічне обслуговування і надання житлово-комунальних послуг;
• введення невиправдано високого рівня ставок на оплату житла, що перевищує за площею санітарну норму й тарифів на понаднормативне споживання комунальних послуг.

     Крім  того, з метою захисту прав споживачів в договорах найму і договорах  на технічне обслуговування та надання  комунальних послуг, що укладаються  з власниками житлових приміщень, повинні  міститися права і обов'язки сторін, які гарантують оплату послуг у відповідності з реально досягнутими обсягами і якістю. Запропоновані напрямки реформування житлово-комунального господарства з відповідною їх адаптацією до конкретних місцевих умов можуть служити базою для розробки дієвих програм подальшого реформування галузі як великих так середніх і малих міст України.

ВИСНОВОК

     В результаті проведеного дослідження  автором були зроблені наступні висновки:

     Управління  процесами формування і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, які утворюються для опосередкування розподільних відносин на всіх стадіях суспільного відтворення, складає зміст фінансової діяльності як держави в цілому, так і окремих суб'єктів господарювання.

     Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань: фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності; пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності; виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками; мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу; контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

     Житлово-комунальне господарство включає в себе житлово-експлуатаційні контори і ремонтно-будівельні організації  та комунальне господарство (санітарно-технічні, енергетичні, транспортні підприємства, підприємства зеленого господарства спецкомбінати та ін.) і забезпечує задоволення першочергових потреб життєдіяльності населення.

     Свою  діяльність житлово-експлуатаційні господарства провадять на підставі господарсько-фінансових планів, а також кошторисів експлуатаційних  доходів і витрат. Державні житлово-експлуатаційні підприємства переважно планово-збиткові.

     Специфіка підприємств галузі визначається наступними особливостями: значна частина підприємств  житлово-комунального господарства повинна  забезпечувати виконання виробничої програми на постійній основі; встановлення необхідних для цього резервних потужностей (за неможливості уникнення виходу обладнання з ладу), призводить до зниження ефективності капітальних вкладень і роботи підприємств в цілому; виробнича потужність комунальних підприємств, що розрахована на забезпечення пікових потреб, в середньому використовується на низькому рівні, що, знову ж таки, знижує, ефективність вкладень в комунальне господарство і погіршує економічні показники роботи підприємств.

     До  доходів житлової організації зараховують: орендну плату; квартирну плату і відшкодування експлуатаційних витрат; надходження від підприємств і організацій за обслуговування внутрішньобудинкових мереж і обладнання; збори з орендарів за відшкодування експлуатаційних витрат; надходження від прийнятих на обслуговування будинків житлово-будівельних кооперативів; інші доходи.

     До  витрат підприємств ЖКГ відносяться:  утримання обслуговуючого персоналу; утримання домогосподарства; амортизація (знос) основних фондів, крім житлового  фонду; капітальний ремонт основних фондів, крім житлового фонду; поточний ремонт житлового фонду; експлуатація ліфтів; утримання апарату управління; інші прямі витрати.

     Фінансовий  стан підприємств галузі є  вкрай  тяжким. Основними причинами цього  є: заборгованість споживачів за житлово-комунальні послуги, зростання заборгованості бюджетних установ та організацій, заборгованість госпрозрахункових підприємств, недосконала тарифна політика.

     На  сучасному етапі вся економіка  держави вже підпорядковується  ринковим законам. Проблема житлово-комунального господарства України, яке тривалий час вимушено розвивалось за штучними економічними правилами, полягає в тому, щоб розбудувати таку систему його роботи, яка б реально вивела б галузь на значно вищий рівень функціонування. Це цілком реальне для вирішення навіть в недалекій перспективі завдання наразі є одним з першочергових. За умов швидкого впровадження проголошених державою в житлово-комунальному господарстві змін, що будуть мати економічне обґрунтування на місцях, вирішення проблем галузі стане поштовхом для розвитку інших пов'язаних з нею (а це майже всі) галузей народного господарства та сфер життя держави.

     Аналіз  господарської діяльності житлово-комунальних  підприємств дозволяє зробити висновок, що матеріальне зацікавлення та стимулювання, коли, в умовах ринку, основну роль відіграють не адміністративні, а економічні чинники, набуває першочергового значення. Таке стимулювання сприяє ефективному використанню виробничих потужностей, скороченню термінів будівництва, ремонту, реконструкції, модернізації, швидшому освоєнню нової техніки та технологій, економному використанню матеріально-технічних ресурсів, підвищенню продуктивності і якості праці як окремих працівників так і колективів в цілому.

     Як  доцільні можуть бути запропоновані  наступні основні напрямки реформування ЖКГ: дієва демонополізація і розвиток конкурентного середовища; удосконалення системи управління житлово-комунальним господарством; забезпечення економічно доцільного регулювання і контролю; стимулювання створення товариств співвласників житла.

     Запропоновані напрямки реформування житлово-комунального господарства з відповідною їх адаптацією до конкретних місцевих умов можуть служити  базою для розробки дієвих програм  подальшого реформування галузі як великих  так середніх і малих міст України. 

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України  “Про оподаткування прибутку підприємств” N 335/94-вр від 28.12.94. В редакції Закону  N  440-ІV  від 16.01.2003
2. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. //В редакції закону N 1829-ІІІ від 22.06.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.391
3. Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року N 1560-XІІ. В редакції Закону N 762-ІV від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247
4. Закон України „Про підприємства в Україні” N 887-XІІ  від 27.03.91 в редакції закону N 762-ІV від 15.05.2003 ВВР, 2003, N 30, ст.247
5. Закон України від 03.04.97 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами і доповненнями
6. Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування" від 30.11.99 р. №291
7. Наказ Мінфіну „Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування” N 291 від 30.11.99
8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87.  Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 червня 1999 р. N 391/3684 "Загальні вимоги до фінансової звітності"
9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда". Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 р. N 181
10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 290  від 29.11.1999
11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N87 від 31.03.99 
12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99                   
13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99
14. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 87 від 31.03.99                   
15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 92 від 27.04.2000 
16. Постанова Верховної Ради України від 18.03.99 р. №512-ХIV "Про оплату житлово-комунальних послуг населенням України"
17. Постанова Кабінету Міністрів України від 22.06.98 р. №939 "Про вдосконалення системи державного регулювання розміру квартирної плати і плати за утримання будинків і прибудинкових територій"
18. Постанова КМУ від 28 лютого 2000 р. № 419 "Про затвердження порядку подання фінансової звітності" // Нове діло. - 2000. - № 15 (34). - 13-20 жовтня.
19. Про підсумки роботи житлово-комунального господарства за 9 місяців 2002 року.// Рішення колегії Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 30 жовтня 2002р. № 15
20. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства. Затверджені наказом Держбуду України від 06. 03. 2002 р. № 47
21. Бабак А. Нич О. Слюсар І. Модель фінансового планування для підприємств теплового господарства. Посібник користувача. Підготовлено для Агентства США з міжнародного розвитку. К.: ПАДКО, Інк. Лютий 2003 р.
22. Бандурка О.М., Коробов М.Я. Фінансова діяльність підприємства. К:Либідь, 1998. – 312 с.