Фінансова діяльність підприємств  житлового господарства

ЗМІСТ

ВСТУП

     Тема  даної роботи – „Фінансова діяльність підприємств житлового господарства”.

     Мета  написання даної роботи полягає  в дослідженні питань, пов’язаних з особливостями фінансової діяльності підприємств житлово-комунального господарства (ЖКГ).

     Актуальність обраної теми полягає в тому, що у сучасних економічних відносинах суб'єктів господарювання особливе місце займають фінансові відносини. Головне місце в загальній системі фінансових відносин у суспільстві належить фінансам підприємств. Фінансові відносини, що виникають у процесі діяльності суб'єктів, подані широким спектром. Вони охоплюють різноманітні процеси: створення підприємств; одержання і розподілу прибутків і накопичень; формування відповідних фондів грошових коштів; взаємовідносин з різноманітними ланками фінансово-кредитної системи; формування та використання фонду оплати праці; розрахунків із постачальниками та підрядниками і т.д.

     В даній роботі розглядаються: сутність фінансів підприємств, принципи їх організації і функції, особливості організації фінансів на підприємствах житлово-комунального господарства, зміст і завдання фінансової роботи в підприємствах; сутність грошових коштів, канали їх надходження, порядок зберігання, витрачання й організація розрахунків за різноманітними формами; сутність фінансових результатів, їх види, порядок розрахунку та розподілу; сутність фінансового планування, його види та їх характеристика, зміст та порядок складання фінансового плану підприємства; сутність фінансового аналізу та ін.

     Дана робота може бути корисною і для фахівців економічного профілю, які займаються питаннями економіки, бухобліку та оподатковування підприємств.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи організації фінансової діяльності на підприємствах

1.1 Сутність фінансів  підприємств, принципи їх організації та функції

     У фінансовій системі держави головною, визначальною її ланкою виступають фінанси підприємств. Тому що вони функціонують у тій же сфері суспільного виробництва, де створюються матеріальні блага, валовий внутрішній продукт і національний доход суспільства, а також формується основна частина фінансових ресурсів держави.

     Розподіл  і перерозподіл матеріальних і духовних благ, які створюються, в грошовій формі здійснюється за допомогою фінансів шляхом створення цільових грошових фондів у відповідних підрозділах (ланках) народного господарства.

     Використання  фінансів дає можливість підприємствам  сфери матеріального виробництва забезпечити безперервність процесу відтворювання, вирішення виробничих, економічних та соціальних задач, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів як на рівні держави, так і на рівні господарюючих суб'єктів.

     Економічну  природу фінансів підприємств розкриває  сукупність грошових відносин, які виникають у господарюючих суб'єктів у процесі їх створення і здійснення виробничо-фінансової діяльності. До таких видів відносин належать [45. cт. 5-7]:

• грошові відносини між підприємствами та їх засновниками, які виникають при формуванні статутного фонду (капіталу), - одержання грошей з Державного бюджету, надходження пайових внесків та ін. Статутний капітал - головне джерело формування власних коштів підприємства. За його рахунок формуються основні фонди й оборотні активи підприємств. Сума статутного капіталу державного і муніципального підприємств відображає розмір статутного фонду, а акціонерного товариства - суму випущених ним акцій;
• грошові відносини між підприємствами та іншими суб'єктами господарювання (постачальниками, покупцями, будівельними та іншими організаціями), які виникають у процесі купівлі-продажу продукції, надання послуг тощо. Ці відносини досить значні в діяльності підприємств, оскільки вони виникають у сфері матеріального виробництва, де виготовляється та реалізується продукція, надходить виручка, створюються доходи і накопичення, які е джерелом відшкодування затрат, сплати податків і платежів, формування внутрішньогосподарчих грошових фондів та ін.;
• грошові відносини між підприємствами та різноманітними ланками фінансово-кредитної системи відповідно до внесків у ці ланки (бюджет, централізовані фонди і т.д.) різних видів податків і платежів і отриманих з них коштів на різні цілі. Сюди ж відносяться фінансові відносини підприємств з установами банків, які виникають у процесі отримання і погашення кредитів, здійснення безготівкових розрахунків, а також відносини з органами майнового і особистого страхування по лінії сплати до них підприємствами страхових внесків і отримання від них відповідних страхових відшкодувань. До цієї групи включаються й відносини підприємств з фондовим ринком та інвестиційними фондами;
• грошові відносини між підприємством і зайнятими на ньому працівниками з приводу формування фонду оплати праці, її виплати, матеріального заохочення; виплати дивідендів по акціях, а також стягування грошей за нанесений збиток і утримання податків;
• грошові відносини в середині самих підприємств, які виникають при розподілі отримуваних доходів і накопичень, формуванні різноманітних фондів грошових коштів. Так, при розподілі отримуваної виручки, її частину підприємства направляють, перш за все, на відшкодування вартості спожитих у виробництві основних і оборотних фондів, потім на відшкодування живої праці, а з частини, яка залишилась, формують чистий доход (прибуток), з якого утворюють і поповнюють відповідні резерви і фонди: резервний фонд, статутний фонд, фонд розвитку виробництва, фонд соціального розвитку, фонд матеріального стимулювання, фонд дивідендів (в акціонерних товариствах) тощо.

     Тобто створення і функціонування підприємств, їх господарська діяльність пов'язані з грошовими відносинами, які опосередковують процес виробництва і продажу продукції, отримання доходів і накопичень і їх розподіл по відповідних каналах (фондах). У цьому зв'язку, об'єктом фінансів підприємств виступають грошові відносини, пов'язані з отриманням доходів і накопичень, їх розподілом, формуванням і використанням відповідних фондів грошових коштів. Суб'єктами є підприємства і організації, установи (банківські і бюджетні), позабюджетні фонди та інші господарюючі суб'єкти.

     Матеріальною  умовою появи і функціонування фінансів виступають гроші, які лежать в основі функціонування відповідних видів грошових відносин підприємств.

     Виникнення  фінансових відносин підприємств відбувається в процесі первинного розподілу  отримуваного ними валового внутрішнього продукту (с + v + m), коли з нього відшкодовується, перш за все, вартість використаних у процесі виробництва засобів виробництва (с). Потім зі знов створеної живою працею вартості (v + m), що залишилася, формується фонд оплати праці (v - необхідний продукт), і чистий доход (m - доданий продукт), який розподіляється в подальшому на формування відповідних фондів грошових коштів, що приймають форму фінансових ресурсів. Тобто розподіл отримуваних доходів і накопичень у підприємств відбувається шляхом створення відповідних фондів грошових коштів.

     Таким чином, фінанси підприємств - це система  грошових відносин, які виникають у процесі отримання і розподілу грошових доходів і накопичень, формування і використання відповідних фондів грошових коштів.

     Матеріальною базою фінансів підприємств є виробництво. Тобто в процесі виробництва продукції, її продажу формуються відповідні доходи підприємств, фонди грошових коштів. Фінанси підприємств і виробництво взаємопов'язані між собою і впливають один на одного. Чим міцніша економіка підприємств, тим стійкіший їхній фінансовий стан. Тобто стійкість фінансового стану підприємств забезпечується зростанням виробництва і підвищенням його ефективності.

     Матеріальним  змістом фінансів підприємств є  фонди грошових коштів, які створюються в підприємствах при розподілі їх доходів і накопичень.

     Фінанси підприємств слід відрізняти від  грошей, грошових коштів, фінансових ресурсів. Гроші, грошові кошти, фінансові  ресурси - це специфічні, самостійні економічні категорії, які мають свій зміст, їх можна змінювати кількісно (збільшувати, зменшувати). Фінанси ж підприємств - це грошові відносини, які функціонують на основі грошей, їх не можна змінювати кількісно.

     Призначення фінансів підприємств - забезпечити  фінансовими ресурсами безперервність процесу виробництва господарюючих суб'єктів, розширення їх виробничих фондів (основних і оборотних), спричиняти активний вплив на зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, зростання накопичень і підвищення ефективності виробництва.

     Головними принципами, на основі яких базується  організація фінансів, є:

• демократичний централізм;
• плановість;
• господарський (комерційний) розрахунок;
• самофінансування. [45. cт. 8]

     Демократичний централізм у сфері фінансів проявляється в централізації державою частини доходів підприємств в централізовані фонди (Державний бюджет) шляхом стягнення різних податків і платежів, які встановлюються державою, а розраховуються і сплачуються самими платниками під контролем держави, в проведенні єдиної політики оподаткування, фінансування, кредитування і розрахунків - з одного боку, в господарській самостійності ведення підприємствами виробничо-фінансової діяльності, розподілу і використання отримуваних власних доходів і накопичень - з іншого.

     Принцип плановості у сфері фінансів виявляється в розробці на основі виробничих показників фінансових планів з визначенням у них фінансових ресурсів у обсягах, необхідних для виконання планів економічного і соціального розвитку підприємств.

     Господарський (комерційний) розрахунок - основний метод господарювання підприємств, який базується на співвідношенні витрат з результатами діяльності й передбачає відшкодування витрат власними доходами, а також забезпечення рентабельності виробництва.

     Впровадження  господарського (комерційного) розрахунку на підприємствах здійснюється шляхом реалізації його принципів:

• господарсько-оперативної самостійності;
• самоокупності;
• матеріального зацікавлення і матеріальної відповідальності;
• контролю гривнею за результатами діяльності.

     Найважливішим серед принципів госпрозрахунку с принцип самоокупності. Він передбачає покриття витрат підприємства власними доходами і отримання накопичень, необхідних для сплати відповідних податків до бюджету, розв'язання соціальних питань і матеріального стимулювання робітників підприємства за результатами їхньої праці. Мінімальний рівень рентабельності, який забезпечує підприємствам отримання накопичень (прибутку), необхідних для їхньої роботи на самоокупності, за розрахунками економістів, повинен складати 8-15% до собівартості проданої продукції, наданих послуг. Це значить, що на кожні 100 грн. затрат підприємство має отримати 8-15 грн. прибутку. [45. cт. 8]

     Досить  важливим принципом організації  фінансів підприємств виступає самофінансування. Воно проявляється в забезпеченні розширеного відтворення, матеріального стимулювання робітників і вирішенні соціальних питань підприємств за рахунок власних фінансових ресурсів (прибутку, амортизаційних відрахувань та ін.). При самофінансуванні не лише відшкодовуються витрати з виробництва і продажу продукції, вносяться платежі до бюджету, вирішуються питання соціального розвитку підприємства і матеріального стимулювання робітників, як при самоокупності, але й фінансуються капітальні вкладення, приріст власних обігових активів та інші витрати з розширення виробництва за рахунок власних фінансових ресурсів. У той же час, самофінансування не виключає (при нестачі власних фінансових ресурсів на фінансування розширення виробництва) залучення довгострокових кредитів банку на основі поверненості і платності. Фінансування ж з бюджету цих підприємств на розширення виробництва не здійснюється. Для роботи підприємств на умовах самофінансування, вони, за розрахунками економістів, мусять забезпечувати рівень прибутковості, який відповідає рентабельності в 30-35% до собівартості реалізованої продукції, послуг. Цей рівень рентабельності - величина відносна й залежить від віку і ступеня зношеності наявних у підприємства основних фондів, що підлягають заміні. Зі збільшенням обсягів заміщуваних основних фондів і їхнім розширенням підприємства повинні збільшувати обсяги накопичень (прибутку) як основного джерела фінансових ресурсів для їх фінансування, що має призводити, як правило, до зростання рівня рентабельності, і навпаки.

     Серед навчальних посібників та підручників  економічного і фінансового профілю при розкритті сутності фінансів підприємств не наводяться взагалі принципи їхньої організації або наводяться інші. Наприклад, у навчальному посібнику «Финансы предприятий» під редакцією Є.І.Бородіної (М.: Банки и биржи, 1995) наводяться такі принципи організації фінансів підприємств:

• самостійність у сфері фінансової діяльності; зацікавленість у підсумках фінансово-господарської діяльності;
• відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності;
• контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств;
• самофінансування.

     На  погляд О.С. Філімоненкова, перші чотири принципи - це принципи реалізації госпрозрахунку, а не організації фінансів підприємств. Проте Є. І. Бородіна госпрозрахунок як принцип організації фінансів підприємств не виділяє. Не визначаються в складі принципів організації фінансів підприємств і демократичний централізм, а також плановість.