Аналіз показників ліквідності і платоспроможності

     Зміст

Теоретична  частина

Аналіз  показників ліквідності  і платоспроможності……………………. 3

Практична частина 

Завдання 1………………………………………………………………………. 8

Завдання 2………………………………………………………………………..10

Список  використаної літератури …………………………………………... 11 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Теоретична  частина

Аналіз  показників ліквідності  і платоспроможності.

     Ліквідність характеризує здатність підприємства швидко перетворити активи на гроші. Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують достатність поточних (оборотних) активів для погашення поточних зобов’язань – короткострокової кредиторської заборгованості.

     Ліквідність підприємства в короткостроковому  періоді визначається його можливостями покрити свої короткострокові зобов’язання. Під короткостроковим періодом умовно розуміють строк до одного року, хоча іноді він також ототожнюється  з операційним циклом.

     Існує декілька ступенів ліквідності. Недостатня ліквідність, як правило, означає, що підприємство не може скористатися вигідними комерційними можливостями, що виникають. На цьому  рівні недостатня ліквідність означає, що немає свободи вибору, і це обмежує свободу дій керівництва.

     Більш значна нестача ліквідності свідчить про те, що підприємство не може оплатити свої поточні борги та зобов’язання. Це може призвести до інтенсивного продажу довгострокових вкладень та активів, а в найгіршому випадку  – до неплатоспроможності та банкрутства.

     Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення  прибутковості, втрату контролю та часткову або повну втрату вкладень капіталу. У випадку, коли власники несуть необмежену відповідальність, їх збитки можуть навіть перевищити початкові вкладення.

     Для кредиторів недостатня ліквідність  боржника може свідчити про затримку у сплаті процентів та основної суми боргу. Поточний стан ліквідності підприємства може також вплинути на відносини  з покупцями (клієнтами) та постачальниками  товарів та послуг. Такі зміни можуть призвести до неспроможності підприємства виконати умови контрактів та призвести  до втрати зв’язків з постачальниками.

     Ось чому ліквідності надається таке важливе значення. Якщо підприємство не може погасити свої поточні зобов’язання по мірі того, як наступає строк їх оплати, його подальше існування ставиться  під сумнів. Це відсуває всі інші показники діяльності підприємства на другий план.

     При проведенні аналізу балансу підприємства, насамперед здійснюють класифікацію активів  підприємства за їх ліквідністю та пасивів за терміновістю оплати (див. табл. 10.12).

     Таблиця 10.12 
 

Класифікація  активів та пасивів підприємства

 

     Баланс  підприємства вважають абсолютно ліквідним, якщо:

     А1 > П1, А2 > П2, А3 > П3, А4 < П4

     Для комплексної оцінки ліквідності  балансу в цілому можна визначити  загальний показник ліквідності  за формулою:

     (А1  х ВА1 + А2 х ВА2 + А3 х ВА3) / (П1  х ВП1 + П2 х ВП2 + П3 х ВП3),

     де  ВА та ВП – питома вага відповідних  груп активів та пасивів в їх загальному підсумку.

     Загальний показник ліквідності балансу показує  відношення суми всіх платіжних засобів  до суми всіх платіжних зобов’язань  з врахуванням їх ліквідності. Цей  показник дає змогу порівнювати  баланси підприємств за різні  періоди, баланси різних підприємств  та визначати найбільш ліквідні баланси.

     При оцінці ліквідності розраховують три  основні коефіцієнти:

• коефіцієнт покриття;
• коефіцієнт швидкої ліквідності;
• коефіцієнт абсолютної ліквідності.

     Ці  показники розраховуються на підставі даних форми № 1 шляхом зіставлення  поточних активів і поточних зобов’язань  підприємства.

     Поточні активи – це активи, які постійно обертаються в процесі господарської  діяльності підприємства. До них належать:

     оборотні  активи. Їх облік відповідно до Інструкції № 291 ведеться на рахунках 2 класу  “Запаси” і класу 3 “Кошти, розрахунки та інші активи”. У балансі вони відображаються в розділі ІІ Активу, рядках 100-260;

     витрати майбутніх періодів. Незважаючи на те, що це витрати, оплачені наперед, тобто  здійснені заради прибутку, очікуваного  в майбутньому, цілком можливо, що частина  цього прибутку може бути отримана протягом одного року або операційного циклу підприємства. Таким чином, витрати майбутніх періодів зберігають грошові кошти підприємства.

     Відповідно  до Інструкції № 291 витрати майбутніх  періодів обліковуються на рахунку 39 і згідно з П(С)БО 2 “Баланс” відображаються в розділі ІІІ активу балансу, рядку 270. Прикладом таких витрат є витрати, пов’язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості, з освоєнням  нових виробництв і агрегатів; оплачені авансом орендні платежі; оплата страхового полісу; передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання  та ін.

     Отже, у рядку 270 балансу у складі витрат майбутніх періодів обліковуються  витрати, які підлягають списанню як протягом 12 місяців з дати балансу, так і в більш пізній час.

     Доречно нагадати, що статті балансу, які включають  активи або зобов’язання, що підлягають використанню як протягом періоду, меншого 12 місяців з дати балансу, так  і в більш тривалий період часу, повинні бути розкриті у примітках  до фінансової звітності в тій  їх частині, яка буде використана (погашена) протягом терміну, що перевищує 12 місяців  з дати балансу.

     Згідно  з П(С)БО 2 поточні зобов’язання –  це зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати балансу. Вони відображаються в розділі IV пасиву балансу. Відповідно до Інструкції № 291 ці зобов’язання обліковуються  на рахунках класу 6 “Поточні зобов’язання”.

     До  поточних зобов’язань також слід віднести ту частину доходів майбутніх  періодів, погашення яких очікується протягом 12 місяців з дати балансу. Ця стаття балансу аналогічно статті “Витрати майбутніх періодів” повинна  бути розкрита у примітках до фінансової звітності.

     Коефіцієнт  покриття (інші найменування цього  коефіцієнта – коефіцієнт загальної  ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності). Він дає загальну оцінку ліквідності  активів, показуючи, яка сума поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Якщо поточні  активи перевищують за величиною  поточні зобов’язання, підприємство може розглядатися як таке, що успішно функціонує. Коефіцієнт розраховується за формулою:

     Коефіцієнт  покриття = Оборотні активи (ряд. 260 ф. 1) + Витрати майбутніх періодів* (ряд. 270 ф. № 1) / Поточні зобов’язання (ряд. 620 ф. 1) + Доходи майбутніх періодів** (ряд. 630 ф. 1)

     * Витрати майбутніх періодів включаються  до складу поточних активів  у тій частині, яка буде використана  (списана) протягом 12 місяців з  дати балансу.

     ** Доходи майбутніх періодів включаються  до складу поточних зобов’язань  у тій частині, яка буде погашена  протягом 12 місяців з дати балансу.

     Коефіцієнт  покриття, що дорівнює 2 (або 2:1), свідчить про можливість підприємства погасити поточні зобов’язання. Такий підхід пояснюється практикою, що склалася, згідно з якою при ліквідації активів  їх продажна ціна на аукціоні становить  приблизно половину їх ринкової вартості. Іншими словами, якщо вартість активів  зменшиться вдвічі, виручки, що залишилася, буде достатньо для погашення  поточної заборгованості в тому випадку, якщо до ліквідації коефіцієнт дорівнював 2:1.

     В Україні використовують наступні методики аналізу фінансового стану підприємства: Методика № 81, Методика № 22, Положення  № 323.

     Згідно  з Методикою № 81 і Методикою  № 23:

• значення коефіцієнта покриття в межах 1-1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно погашає борги;
• критичне значення коефіцієнта покриття дорівнює 1;
• при значенні коефіцієнта покриття менше 1 підприємство має неліквідний баланс.

     Звертаємо увагу на те, що в цих методиках  при розрахунку коефіцієнта покриття у складі поточних активів не враховуються витрати майбутніх періодів.

     У Положенні № 323 як орієнтовне значення, наведене теоретичне коефіцієнта покриття, яке повинне бути не менше 2,0-2,5. Розрахуємо коефіцієнт покриття, використовуючи дані таблиць 10.13 і 10.14.

     1) Визначимо коефіцієнт покриття:

     3700,0 : 1900,0 = 1,95 (або 1,95 : 1).

     Це  означає, що на кожну 1 гривню поточних зобов’язань (боргів) підприємство має 1,95 грн. поточних активів.

     2) Визначимо, на скільки підприємство  може зменшити вартість поточних  активів (3700,0 грн.) при їх продажу  з тим, щоб отриманої суми  було достатньо для погашення  поточних зобов’язань (1900,0 грн.). Для цього:

     – розрахуємо питому вагу заборгованості:

     1900,0 : 3700,0 х 100 = 51 %.

     – від загальної суми існуючих коштів (3700,0 грн.), прийнятих за 100 %, віднімемо  питому вагу заборгованості: 100 % – 51 % = 49 %.

     Отже, при ліквідації поточних активів  їх вартість буде зменшена на 49 %, що не перешкодить підприємству повернути  борги кредиторам. Зазначимо, що при  нормальних обставинах підприємство ніколи не ліквідує свої оборотні активи. Тому коефіцієнт покриття не є абсолютним показником здатності повернути  борги, оскільки він характеризує лише наявність оборотних активів, а  не їх якість.

     Коефіцієнт  швидкої ліквідності (інше найменування цього коефіцієнта – коефіцієнт “лакмусового папірця”). На відміну  від попереднього, він враховує якість оборотних активів і є більш  суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). Швидкий коефіцієнт розраховується за такою формулою:

     Коефіцієнт  швидкої ліквідності = Оборотні активи (ряд. 260 ф. 1) – Запаси (ряд. 100-140 ф. 1) + Витрати майбутніх періодів* (ряд. 270 ф. 1) / Поточні зобов’язання (ряд. 620 ф. 1) + Доходи майбутніх періодів** (ряд. 630 ф. 1)

     * Витрати майбутніх періодів включаються  до складу поточних активів  у тій частині, яка буде використана  (списана) протягом 12 місяців з  дати балансу.

     ** Доходи майбутніх періодів включаються  до складу поточних зобов’язань  у тій частині, яка буде погашена  протягом 12 місяців з дати балансу).