Вплив сучасної світової фінансової кризи на національну фінансову систему Росії

- система оподатковування  при виконанні угод про   поділ  продукції.

Податковим органом  у Російській Федерації є Федеральна податкова служба (у введенні Міністерства фінансів РФ) і її територіальні органи. У деяких випадках, передбачених Податковим кодексом РФ, повноваженнями податкових органів володіють митні органи  ― Федеральна митна служба (у введенні Міністерства економічного розвитку й торгівлі РФ). Федеральна служба податкової поліції, заснована в 1993 р., скасована з 1 липня 2003 р., і її функції передані органам внутрішніх справ. Органи внутрішніх справ можуть брати участь у проведених податковими органами виїзних податкових перевірках. Крім того, при виявленні податковими органами порушень законодавства про податки й збори, що включають ознаки злочину, податкові органи зобов'язані повідомляти про факти правопорушень в органи внутрішніх справ для вирішення питання про порушення кримінальної справи [2].

 

 

4. Банківська система  Росії

 

Сучасна банківська система  Росії є ринковою й складається  із двох блоків ― Центрального  банку РФ і комерційних банків.

 Центральний банк  РФ (Банк Росії) є центральним  банком країни. Він підзвітний Державній Думі Російської Федерації, яка призначає його Голову за поданнм Президента Росії,  і незалежний від виконавчих і розпорядницьких органів державної влади. Основні його завдання ― це:

- забезпечення  стійкості  національної грошової одиниці;

- організація грошового   обігу, розрахунків і валютних  відносин;

- захист інтересів  кредиторів і  вкладників шляхом  визначення правил діяльності  комерційних банків і контролю  за їхнім дотриманням; 

- сприяння розвитку  економіки, створенню єдиного ринку  країни і його інтеграцій у світову економіку [3,с.105].

 Центральний банк  Росії регулює діяльність комерційних  банків з метою створення загальних  умов для їхнього функціонування  й впровадження принципів сумлінної  банківської конкуренції. У поточну діяльність комерційних банків Центральний банк не втручається. Регулюючі й контрольні функції Центробанку спрямовані на підтримку стабільності грошово-кредитної системи. Із цією метою він визначає порядок формування банками фондів, призначених для покриття можливих збитків, а також встановлює для них ряд економічних нормативів, серед яких: мінімальний розмір статутного капіталу; показники ліквідності балансу; розмір обов'язкових резервів, розміщених  у Центробанку РФ і т.д.

  Створення й функціонування комерційних банків у РФ ґрунтується на базі Закону «Про банки й банківську діяльність у РФ». Відповідно до  цього закону, банки Росії діють як універсальні кредитні установи, тобто здійснюють широке коло операцій на фінансовому ринку. До цих операцій відносять надання різних за видами і строками кредитів, купівлю-продаж і зберігання цінних паперів, іноземної валюти, залучення засобів у внески, здійснення розрахунків, видачу гарантій, поручительств й інших зобов'язань, посередницькі й довірчі операції й т.д.

 Банкам забороняється здійснювати діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі матеріальними цінностями, всіх видів страхування.

 Як і в інших країнах, банки в РФ не відповідають за зобов'язаннями держави, а держава – за зобов'язаннями банків, крім випадків, передбачених законодавством.

 Банки в Росії можуть створюватися на основі будь-якої форми власності: приватної, колективної, акціонерної, змішаної, державної. Для формування статутних капіталів російських банків допускається залучення іноземних інвестицій. Такі банки можуть бути спільними (їхній статутний капітал формується за рахунок засобів резидентів і нерезидентів) і іноземними (статутний капітал формується винятково за рахунок засобів нерезидентів) [3,с.106].

 В останні роки російська банківська система інтенсивно розвивається, і в цьому розвитку намітилися позитивні тенденції. Кредитні організації стали прагнути до найбільшої прозорості, відкритості перед клієнтами. Впроваджуються передові бізнес-моделі, нові банківські технології (клієнт-банк, системи грошових переказів, дебетові й кредитні карти й т.д.), різні види кредитування (споживче, іпотечне й ін.).

 Проте, за всіма показниками банківська система Росії значно відстає від розвинених країн. Незважаючи на високий ріст, обсяг видаваних кредитів не відповідає завданням економічного росту, який стоїть перед країною. У структурі джерел фінансування капіталовкладень російських підприємств частка банківських кредитів залишається в порівнянні з розвиненими країнами незначною ― усього 10-12 % (США це показник ― 42 %, у ЄС ― 45-47 %, у Японії ― 65-68 %). Більша частина населення не включена в систему банківського обслуговування. За даними статистики, у Росії банківські рахунки мають тільки 45 % росіян, у той час як у західноєвропейських країнах ― все доросле населення. Менше 30 % населення користуються пластиковими картами, коли в розвинених країнах на кожного жителя припадають  1-2 карти [13].

 Гострим є питання насичення банківськими послугами регіонів, тому як споживче кредитування, іпотека, банківські карти популярні тільки у великих містах.

 Серед причин низького рівня розвитку банківської системи економістами називаються наступні:

 1. Внаслідок того, що економічне зростання в Росії підтримується, головним чином, за рахунок енергосировинного експорту, держава не приділяє значну увагу розвитку банківської сфери. Дотепер слабо сформульована чітка модель побудови необхідної державі банківської системи, не підтримуються необхідні умови для її розвитку.

 2. Російська банківська система не є інвестиційно привабливою сферою, її капіталізація перебуває на рівні, нижче середнього.

 3. Низький рівень монетизації економіки, що гальмує її розвиток і розвиток країни в цілому.

 4. Недостатня розвиненість інфраструктури надання банківських послуг.

 5. Значна питома вага готівково-грошового обігу й фінансових потоків держави, які проходять поза банківською системою.

 6. Відсутність адекватного захисту з боку держави комерційних банків, які є центральним елементом всієї кредитної системи країни й т.д. [3,с.108].

 

 

5. Фінанси суб’єктів господарювання Росії

Економісти багатьох держав світу вважають Росію  не досить вдалим  місцем для ведення бізнесу.

Так, класифікація за методикою МВФ відображає відносну роль країн-учасниць МВФ у міжнародній економіці за допомогою визначення їхнього місця у світовому господарському комплексі. Згідно даної класифікації, за номінальним ВВП на душу населення на 2011 рік Росія займає 52-е місце за даними Міжнародного валютного фонду; за даними на 2012 рік, частка економіки Росії у світовій економіці склала ― 4,1 %. [13]

 Зовнішньоекономічна діяльність Росії ― один зі пріоритетів розвитку економіки країни. Зовнішньоторговельний оборот Росії виріс в 2011 році до 713 млрд. дол. США [13]. Позитивне сальдо склало 198,4 млрд. дол. США Товарообіг Росії із країнами далекого зарубіжжя склав у 2011 році 608,7 млрд. дол. США Товарообіг Росії із країнами СНД склав 104,3 млрд. дол. США. [13]

 У покраїновій структурі зовнішньої торгівлі Росії особливе місце займає Європейський союз, як найбільший економічний партнер країни. На частку Європейського союзу в 2011 році  припадало 49 % російського товарообігу. На країни СНД в 2011 році припадало 14,6 % російського товарообігу; на країни ЄврАзЕС ― 8,4 %; на країни АТЕС ― 19,8% [13].

Основними торговельними партнерами Росії в 2011 році серед країн далекого зарубіжжя були Німеччина, товарообіг з якою склав 62,4 млрд. дол. США, Нідерланди ― 61,3 млрд. дол. США, Китай ― 51,5 млрд. дол. США, Італія ― 50,8 млрд. дол. США, Туреччина ― 32,7 млрд. дол. США, Японія ― 27,2 млрд. дол. США, США ― 24,3 млрд. дол. США, Польща ― 22,2 млрд. дол. США, Великобританія ― 22,1 млрд. дол. США, Фінляндія ― 22,0 млрд. дол. США.

 Імпорт у Росію в 2011 склав 263,5 млрд. дол. США.  Найбільший імпортер товарів у Росію ― Німеччина (22,8 млрд. дол. США) [13].

Якщо говорити про  класифікацію за методикою Світлового Банку, то тут основним критерієм для класифікації національних економік в операційних і аналітичних цілях є показник ВВП на душу населення. Крім того, використовуються інші аналітичні угруповання, в основі яких лежать географічні фактори, експорт і рівень зовнішньої заборгованості.

В останні роки валовий внутрішній продукт (ВВП) Росії досяг 2,376  млрд. дол. США, що забезпечує дохід на душу населення 13,2 тис. дол. США.  За класифікацією Світового Банку,  Росія відносяться до країн третьої категорії (1446-2995 дол. США на душу населення).

Також Світовій Банк використовує класифікацію за ступенем відкритості світовому  ринку, що вимірюється часткою експорту у ВНП, Росія відноситься до країн з групи 25-34% (тобто, саме на такий % відкрита країна для світового ринку).

 Якщо розглядати  країну за  індексом легкості ведення бізнесу,  який укладається Світовим банком на основі річних даних,  задля порівняння простоти підприємницької діяльності між країнами світу, то Росія посідає 120 місце серед 183 країн світу.  Загальний показник складається з таких показників: 

1.  Розпочинання бізнесу  (процедури, час, витрати та  мінімальний капітал для заснування  підприємства) ― 111 місце.

2. Робота з дозволами  на будівництво (процедури, час  та витрати на будівництво  складу) ― 178 місце.

3. Реєстрація майна  (процедури, час та витрати  на реєстрацію комерційної нерухомості) ― 45 місце .

4. Отримання кредиту  ( міць юридичних прав, глибина кредитної інформації) ― 98 місце.

5. Захист прав інвесторів (відкритість фінансових показників, відповідальність керівництва та легкість судових позовів від інвесторів) ― 111 місце.

6. Сплата податків (кількість  податків, час на підготовку податкових  звітів, загальний податок як  частка прибутку) ― 105 місце.

7. Міжнародна торгівля (кількість документів, витрати та час, необхідний для експорту та імпорту) ― 160 місце.

8. Забезпечення контрактів (процедури, час та витрати  на примушення сплати боргу) ― 13 місце.

9. Закриття підприємства (відсоток відшкодувань, час та  додаткові витрати на закриття  неплатоспроможної фірми) ― 107 місце [9 ].

За методикою ООН, яка визначає індекс розвитку людського потенціалу, Росія знаходиться на 72 місці і має індекс 0,795; і відноситься до країн з середнім рівнем розвитку людського потенціалу.

 У рейтингу конкурентоздатності країн світу, складеному в 2011 році аналітичною групою Всесвітнього економічного форуму, Росія перебуває на 64 місці зі 134 розглянутих країн.

У рейтингу економічної свободи Fraser Іnstіtute Росія займає 85-е місце зі  141 розглянутих країн.

За індексом економічної свободи Herіtage Foundatіon,  Росія займає 143-є місце зі 179 розглянутих країн.

У рейтингу Всесвітнього банку Knowledge Economy Іndex, який показує, як здійснюється у різних країнах використання винаходів вчених та інженерів на практиці, Росія займає 46-е місце зі 128 розглянутих країн.

У рейтингу недієздатності держав (Faіled States Іndex) американського Фонду світу й журналу Foreіgn Polіcy за 2011 рік Росія перебуває на 82-му місці (чим вище місце, тим менша дієздатність).

Згідно із прогнозом PrіcewaterhouseCoopers, Росія вже в 2014 р. обжене Німеччину за  обсягами ВВП і увійде в п'ятірку найбільших економік світу.

За індексом якості життя  Росія перебуває на 104 місці зі 112 розглянутих країн, а за міжнародним індексом щастя ― на 100 зі 143 розглянутих країн. [14]

 

 

5. Фінанси домогосподарств  у Росії

 

 Фінанси домогосподарств визначаються як соціально-економічні грошові відносини щодо формування та використання фондів фінансових ресурсів з метою задоволення особистих потреб громадян. Джерелом створення цих фондів е заробітна плата й інші джерела доходів кожного громадянина або його сім'ї.

Грошові доходи домогосподарств  складаються із суми грошових і натуральних  надходжень, одержаних членами домогосподарства у вигляді оплати праці (за виключенням податку з доходів фізичних осіб та обов'язкових відрахувань), доходів від підприємницької діяльності та самозайнятості, доходів від власності у вигляді відсотків, дивідендів, продажу акцій та інших цінних паперів, надходжень від продажу нерухомості, особистого та домашнього майна, худоби, продукції особистого підсобного господарства та продуктів, отриманих у порядку самозаготівель, соціальних допомог, субсидій, пенсій, стипендій, грошових допомог від родичів та інших осіб, а також інших грошових доходів.

 До складу грошових витрат домогосподарств входять: витрати на купівлю продуктів харчування, алкогольних і тютюнових виробів, непродовольчих товарів, на оплату послуг, витрати, пов'язані з веденням особистого підсобного господарства, грошову допомогу родичам й іншим особам, витрати на купівлю нерухомості, будівництво, придбання акцій, сертифікатів, валюти, збільшення вкладів до банківських установ, аліменти, податки (крім прибуткового), збори, внески та ін.