Становлення і розвиток податкової системи України

     Ще  однією ознакою класифікації податків є їх значення, тобто, за напрямом надходження податки розділяються на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні податки надходять в бюджет центральних органів влади (республіканський, федеральний), а місцеві надходять повністю до місцевих бюджетів. Загальнодержавні податки можуть використовуватись також для збалансування місцевих бюджетів у вигляді відрахувань, тоді вони відносяться до регулюючих доходів.

     Податкові системи різних країн відрізняються  одна від одної, але в будь-якому  випадку вони представляють собою  сукупність непрямих і прямих податків, які встановлені законодавством і надходять в бюджет держави.

     Отже  кожна податкова система відображає рівень розвитку економіки, фінансової науки, основні напрямки фінансової політики уряду. Її ефективність досягається в тому випадку, якщо дотримуються такі принципи:

• Рівномірність оподаткування незалежно від форми власності суб'єктів господарювання і соціальних груп населення пропорційно групам доходів.
• Раціональне сполучення фіскальної та стимулюючої функції податків, забезпечуючи формування стабільної бази доходів бюджету на базі розширення виробництва, збільшення його ефективності.
• Множина податків, що мають можливість розширити джерела надходження до бюджету, встановлення невисоких податкових ставок [16, c.212].

     При цьому необхідно забезпечити  тісний взаємозв'язок між всіма податками, виключивши багаторазове оподаткування об'єктів, високий рівень податків, оскільки це не дає розвиватися економічним стимулам, робить гіршими відношення до праці і збільшення доходності.

      2. Принципи побудови податкової системи 

     Податкова система, як було зазначено вище, - це сукупність установлених у країні податків. Саме діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків - це податкова політика держави, яка має певні принципи. Головним "девізом" здійснення податкової політики кожної держави можна назвати народним прислів'ям "щоб і вівці були цілі і вовки ситі". Як це розуміти? Податкова політика спрямована на мобілізацію грошових доходів у бюджеті для того, щоб сформувати фінансову базу держави з одного боку, а також не збільшувати податковий прес для організацій та підприємств з метою підтримки зацікавленості останніх в отриманні прибутку. Принципи оподаткування, що вперше були сформульовані А.Смітом у формі чотирьох положень, чотирьох основоположних, можна сказати, що стали класичними.

     Сьогодні  в Україні ці принципи розширені  та доповнені у відповідності  з вимогами сьогодення. Для України і для самих громадян дуже важливим є сам факт існування цих принципів, а також реальні результати від їх дії, такі, як створення сприятливого середовища для вітчизняних товаровиробників, для розвитку їх конкурентоспроможності; відлагоджена та компетентна робота податкових органів тощо.

     До  принципів побудови податкової системи України належать:

• стимулювання підприємницької діяльності й інвестиційної активності;
• обов’язковість;

• рівнозначність та пропорційність;

• рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;
• соціальна справедливість;
• стабільність;
• економічне обґрунтування;
• рівномірність сплати;
• компетенція;
• єдиний підхід до розробки податкового законодавства;
• доступність та зрозумілість норм податкового законодавства;
• адміністративна спрощеність;
• економічна ефективність;
• гнучкість;
• інфляційна нейтральність [5, c. 162-168].

     Розглянемо  деякі принципи більш детально для того, щоб зрозуміти основні напрямки податкової політики.

     Принцип соціальної справедливості. Цей принцип  базується на соціальних орієнтирах, які виступають первинним явищем по відношенню До податкової політики. Правильно встановлені соціальні орієнтири сприяють справедливій податковій політиці. Соціальними орієнтирами в даному випадку можуть бути фактори діяльності фізичних та юридичних осіб - доходи і споживання, майно і приріст грошового капіталу, ресурсна забезпеченість, видача вкладених коштів інше. Основна мета - створення податкової системи, яка б враховувала всі ці фактори [1].

     Принцип рівнонапруженості. Рівнонапруженість  означає поєднаність потенційних можливостей і досягнених результатів. Відносно до податкової політики, це означає, що зобов'язання перед державою для всіх платників здійснюється згідно з їхніми можливостями і результатами діяльності. Рівнонапруженість може досягатися різними способами: в одних випадках шляхом установлення єдиних для всіх платників ставок, в інших, навпаки, -за допомогою їх диференціації. Головне - забезпечення рівних початкових умов для всіх платників податків.

     Принцип економічної ефективності. Цей принцип  базується на двох основних функціях податків: фіскальної і регулюючої, тобто на двох аспектах. Перший, відображаючи фіскальну функцію податків, полягає в ефективності їх стягнення: повноти, своєчасності, недопущенні ухилення від сплати податків, мінімальні затрати, пов'язані із мобілізуванням податків в бюджет.

     Другий  аспект відображає регулюючу функцію  податків. Слід зазначити, що в деяких податках закладена регулююча дія, а деякі наділені нею посередньо, тому цей аспект першочергово стосується податків з чітко вираженою регулюючою дією. Але, навіть у цих податків не завжди регулююча функція діє автоматично. Саме тому податкова політика повинна забезпечити вплив податків на економічну справедливість. Інакше потрібно буде змінювати механізм стягнення податків, чи констатувати непридатність діючих податків [6, c.115].

     Принцип стабільності означає те, що податкова  політика повинна дотримуватись певних ознак, орієнтирів, які зазначені державою, а змінюватись - поступово, еволюційно. Це дає змогу, по-перше, суб'єктам фінансових відносин мати сталі інтереси, створювати певні перспективи в своїй діяльності. Постійно змінна податкова політика впливає на фінансову діяльність дуже погано, так як до змін, які можуть відбуватись, треба пристосовуватись. Тому, по-друге, стабільність податкової політики має велике значення для здійснення податкової роботи. Але треба зазначити, що в економіці кожної країни іноді потрібні зміни, які викликані постійним розвитком соціальних і економічних відносин. Країна потребує реформ, в тому числі і в податковій політиці. В зв'язку з цим, швидке реагування податкової політики на зміни в соціально-економічному житті суспільства визначає принцип гнучкості. Гнучкість податкової політики відображається у двох формах: в здійсненні реформи (ця дія проводиться у випадку негайної необхідності), а також в поступовій зміні еволюційним шляхом (це більш розвинутий засіб реагування і більш ефективний) [8, c.403-410].

     Треба сказати, що принцип стабільності та гнучкості знаходяться в протилежних  значеннях. Кожна країна повинна  знаходити оптимальне співвідношення між ними. З одного боку, не існує ідеальної податкової системи для всіх країн, а з другого - не можна безперервно змінювати податкову політику. Знаходження золотої середини - ось головна мета.

       Дотримання і чітке виконання згаданих принципів призведе до ефективної роботи податкової системи України. Реалізація їх на практиці допоможе побудувати ефективну податкову систему.

     Таким чином, податкова система вважається ефективною згідно виконання двох умов: коли фінансово забезпечується виконання функцій держави і коли достатньо виконується основні принципи оподаткування.  

3. Прямі та непрямі податки та їх місце в податковій системі 

     За  формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Приділяючи увагу прямим податкам, треба зазначити, що вони встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування.

     Поділяються прямі податки на дві підгрупи: особисті і реальні. Різниця полягає саме у відношенні об'єкта оподаткування і самого платника. При особистих прямих податках первинним явищем виступає платник, а об'єкт оподаткування - вторинним. При реальних прямих податках - навпаки.

     Найбільш  поширеними являються особисті види прямих податків, головними з яких виступають податок з доходу фізичних осіб та податок на прибуток.

     Податок з доходу фізичних осіб має свої переваги і недоліки. Головна його позитивна риса, це те, що він становить рівень оподаткування у пряму залежність від джерела сплати податків - доходу. А також при реалізації принципу справедливості велике значення має підхід до встановлення шкали ставок - пропорційних, прогресивних чи регресивних. Отже, справедливість прибуткового оподаткування реалізується через шкалу ставок. Але є й недоліки цього виду оподаткування. По-перше, існують труднощі, пов'язані із обліком об'єкта оподаткування. Мова йде про приховування доходів і ухилення від сплати податків. По-друге, необхідно належним чином вирішити, що саме відноситься до доходів і як ці доходи обчислюються [14, c.100-108].

     Вирішення цих проблем - головна мета діяльності спеціалістів у сфері цього податку. Велику роль відіграє податок з доходу фізичних осіб у фінансовому регулюванні економіки. Це здійснюється шляхом диференціації ставок і пільгове оподаткування. Регулююча функція податків найбільш притаманна саме прибутковому податку, пов'язаному з використанням доходів юридичних і фізичних осіб. Жоден інший податок не може забезпечити такий вплив на інтереси суб'єктів розподільних відносин у суспільстві. Таким чином, незважаючи на всі труднощі, пов'язані із стягненням цього податку, він використовується практично у всіх країнах світу, в тому числі і в Україні.

     Майновий  податок - другий вид прямого оподаткування, який повинен перебувати у тісному  взаємозв'язку із прибутковим оподаткуванням, і ось чому: джерелом сплати цього  податку є особисті доходи громадян. Саме перелік майна, що оподатковується в Україні, встановлюється чинним законодавством. Таким майном виступають транспортні засоби і механізми .

     На  відміну від прибуткового податку  приховування об'єкта оподаткування при майновому майже неможливе (об'єктами є будівлі, транспортні засоби інше). Недоліком майнового оподаткування є обмежена регулююча функція [11, c.78].

     Найбільш  поширеними видами реальних податків є земельний і податок на промисел.

     Земельний податок - це найдревніший вид податку. В податковій політиці зараз цей податок відіграє велику роль. Реалізація двох функцій податків - фіскальної і регулюючої - існують в повному обсязі в цьому податку. При стягненні земельного податку не існує можливості сховати об'єкт оподаткування. А також перевагою цього виду податку є те, що кожен, хто має земельну ділянку, платить пропорційно до її розміру і родючості ґрунту, тобто це наявний принцип соціальної справедливості.

     Податок на промисел стягується в Україні  у вигляді плати за патент на право торгівлі фізичними особами.

     Отже, прямі податки, хоча і поступаються непрямим за своєю питомою вагою  у формуванні доходів бюджету, мають  суттєве значення у податковій системі України.

     Особливістю непрямих податків є те, що вони стягуються в ціні товарів, тобто їх види залежать від особливостей ціноутворення. Непрямі податки поділяються на дві групи залежно від характеру торговельної діяльності. Внутрішня торгівля використовує акцизи і фіскальні монополії. Зовнішня характеризується встановленням мита на товари, що експортуються. Розглянемо ретельно кожен з видів непрямих податків [15].

     Акцизи - непрямі податки, що встановлюються у вигляді надбавки до ринкової ціни. В залежності від методу встановлення розрізняються фіксовані ставки акцизів (встановлюються у грошовому виразі на одиницю товарів) і пропорційні (встановлюються в процентах до обсягу реалізації). Так як товарів, що підлягають непрямому оподаткуванню багато, в залежності від обсягу товарів поділяються акцизи на специфічні (встановлюють на окремі види товарів), а також універсальні (встановлюють до всього обсягу реалізації).

     Однією  з форм акцизів є податок на додану вартість. Його особливість  полягає в тому, що він поширюється  на перенесену вартість, яка вже  була раніше оподаткована. Але якщо податок і сплачується багаторазово, він охоплює щоразу тільки знову створену вартість.

     Податок на додану вартість має високу ефективність із фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботи і послуги, забезпечує надійність та стабільність бюджетних надходжень від цього податку. Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю та своєчасністю сплати останнього. Стягнення ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб`єктами підприємницької діяльності. Крім того, оподаткування доданої вартості, а не обсягу реалізації, сплата податку пропорційно вартості, знову створеній саме на цьому етапі виробництва товару, наближають ПДВ до прямих податків з точки зору прогресивності об`єкта оподаткування.