Становлення і розвиток податкової системи України

     Відсутність належного податкового стимулювання призводить до погіршення фінансової стійкості підприємств, падіння інвестиційної активності, зменшення темпів розвитку і впровадження нових технологій та інноваційної діяльності.

     Серед вітчизняних та закордонних вчених-економістів, практиків та політиків немає єдиної думки щодо внесення змін в податкову систему. Так, на думку А.І.Крисоватого, корінному реформуванню не повинні підлягати такі головні групи податків як податок на прибуток підприємств, ПДВ, податок на доходи фізичних осіб [13, c.90-108]. І.О.Луніна та інші дотримуються думки, що для України заходи відносно зменшення ставок основних податків та істотного збільшення бюджетних видатків є неприйнятним взагалі [2, c.22].

  Необхідно внести певні зміни відносно тих основних податків, що будуть спрямовані на підвищення конкурентоспроможності підприємств. Важливим, при цьому, є надання податкових пільг, що за певних умов є дієвим інструментом підтримки національної конкурентоспроможності. Вітчизняна податкова система побудована таким чином, що податкові платежі зростають в міру зростання цін. Це зручно з точки зору фіскального утримання системи, проте абсолютно не прийнятно з позиції обґрунтованості системи оподаткування. Вважаємо, на першому етапі доцільно знизити ставку ПДВ до 18-17%%. Як наслідок, можемо очікувати певне зниження цін на деякі товари, що дозволить не допустити зменшення надходжень у бюджет за рахунок збільшення обсягів продаж. Наступним етапом, вважаємо, доцільне запровадження диференційованого оподаткування ПДВ на окремі групи товарів, що рівнозначно наданню податкових пільг певним галузям. Щодо оподаткування податком на прибуток звільнити від оподаткування (повністю або частково) ту частину прибутку, яка направлятиметься на інноваційну діяльність, а також застосування диференційованої ставки податку на прибуток залежно від використання коштів амортизаційних нарахувань [19].

     Актуальною  постає ціль забезпечити формування такої системи оподаткування, яка б сприяла розвитку економіки, формуванню повноцінних суб’єктів ринкової економіки з одночасним поступовим розв’язанням проблеми скорочення дефіциту бюджету і досягнення фінансової стабілізації з поступовим переходом до економічного росту. Потребує змін і сам механізм та цільове спрямування податків. Проте, в сучасних умовах не потрібно вдаватися до радикальних змін. Всі зусилля повинні бути спрямовані на зміцнення і вдосконалення податкової системи. Необхідно, разом з тим, приділити увагу підвищенню якості планування і фінансування державних видатків, зміцнити дохідну базу бюджетної системи, створити необхідні механізми контролю над ефективністю використання державних фінансових ресурсів [2, c.30].

     Реалізація  податкової реформи повинна відбуватись  цілеспрямовано, системно, відкрито, виважено, поступово у часі. Прослідковується відсутність системності та послідовності в питаннях зниження податків. Класична теорія ефективного оподаткування стверджує, що для досягнення максимального позитивного ефекту зниження ставок має супроводжуватися скороченням податкових пільг. Водночас, за різкого зниження ставок ПДВ та податку на прибуток, уряд значно розширює перелік пільг, звільнень та преференцій, особливо в рамках спеціальних податкових режимів. Це може призвести до падіння податкових надходжень в розмірі понад 2,8 % від ВВП.

     Метою реформування є досягнення якісно нового стану податкової системи України, за якого будуть створені сприятливі умови ведення бізнесу, зростання споживчого попиту на внутрішньому ринку при одночасному динамічному збільшенні сукупних податкових надходжень до державного та місцевих бюджетів [2, c.32].

     Розв’язання накопичених у податковій сфері  протиріч більшою мірою пов’язують з необхідністю створення єдиного правового поля у сфері податкових відносин. Прийняття Податкового є основою  здійснення податкової реформи. Цей документ не тільки об’єднає чинні нормативно-законодавчі акти, але й дозволить розв’язати певні проблеми в побудові податкової системи держави [20].

     Таке  поєднання дозволяє поступово забезпечити  новий, якісний рівень

вітчизняному  оподаткуванню та наблизити його до світових стандартів. Основним завданням податкової реформи як однієї з найважливіших умов функціонування ефективної податкової системи є значне зниження і вирівнювання податкового тягаря; спрощеної системи оподаткування, посилення податкового контролю за рівнем витрат виробництва, мінімізація витрат виконання й адміністрування податкового законодавства, зниження ставок податків.

     Отже, основними напрямками податкової реформи в Україні повинні бути наступні [2, c.22-32]:

 - побудова стабільної, зрозумілої і цілісної податкової системи з метою визначення збалансованих підходів до фінансового перерозподілу в межах країни і обґрунтування норм оподаткування;

 - послаблення податкового тиску і спрощення податкової системи шляхом скасування неефективних податків з адміністративної точки зору;

 - розширення податкової бази завдяки скасуванню непрозорих податкових пільг, розширенню кола платників податків і оподатковуваних доходів у відповідності з критерієм «доцільності» і принципом «соціальної справедливості»;

 - розв’язання ряду проблем, пов’язаних зі стягненням податків і контролем за дотриманням податкового законодавства;

 - зниження податкового тиску до теоретично допустимого рівня;

 - забезпечення стабільності податкового законодавства;

 - узгодженість усіх елементів в межах єдиного податково-правового простору (формування єдиної нормативно-правової бази оподаткування)

 - уніфікація системи оподаткування, уникнення подвійного оподаткування з

однієї і тієї ж бази оподаткування;

 - надання гнучкості системі оподаткування, за допомогою ставок оподаткування стимулювати прогресивні і обмежувати негативні явища, що безпосередньо впливають на стан національної економіки;

 - ефективно структурувати систему оподаткування на користь прямого оподаткування майна, капіталу, землі.

     Разом з тим, необхідно провести реформування податкової системи в напрямку її лібералізації і децентралізації; розширити права органів місцевого самоврядування при встановленні норм вилучення і їх використання на місцях; забезпечити збалансованість інтересів держави та її регіонів, регіонів між собою з метою забезпечення стабільності адміністративно територіального устрою країни; запровадити заходи по податковому стимулюванню інвестиційного процесу і спрямування коштів підприємств на вдосконалення і розширення виробничої діяльності, розвиток малого підприємництва, підтримку пріоритетних галузей національної економіки. Проте, окремі норми Податкового кодексу обумовлюють виникнення небажаної внутрішньої податкової конкуренції між регіонами України. Норма про «надання права» встановлювати додаткову ставку до основної ставки податку на прибуток, яку надано місцевим органам влади, створить ризик зниження надходжень даного податку до місцевих бюджетів. Регіони мають конкурувати за капітал не більш низькими ставками, що досить легко зробити, а якістю підприємницького середовища. Тому, вважаємо більш раціональним кроком закріплення за місцевими бюджетами 10% від надходжень податку на прибуток або надання імперативності встановленню додаткових ставок [18].

     Важливо посилювати, також, соціальну роль податків, забезпечити захист прав і законних інтересів платників податку у взаємозв’язку з податковими органами, запровадження поняття неумисного порушення податкового законодавства [21].

     Можна зробити такі висновки, що реформування чинної податкової системи повинно відбуватися в напрямку створення сприятливих податкових умов для вітчизняних товаровиробників, стимулювання вкладення коштів у інвестиційні програми,

     З метою формування раціональної податкової системи необхідно

використовувати регулюючу функцію податкової системи  у вигляді надання пільгового оподаткування, зробити пільги більш прозорими та підвищити їх стимулюючі і регулюючі властивості.

     Виконання цих та інших завдань приведе  до успішного досягнення поставленої мети реформування податкової системи держави – формування максимально досконалої системи оподаткування в Україні і, як наслідок, економічного росту загалом.

      ВИСНОВКИ 

     1. Збір податків – виключне право держави, жоден інший суспільний інститут не має такого права. Адже держава є політичною організацією, яка представляє все населення на певній території на відміну від будь-якої іншої організації, що діє в суспільстві і представляє окремі локальні групи інтересів за ознакою. Тому держава повноважна встановлювати і збирати податки з усіх суб'єктів (фізичних і юридичних осіб), що перебувають на її території, як певну плату за послуги, які вона надає суспільству, забезпечуючи ті чи інші спільні потреби всіх громадян. Податки – основа формування бюджету країни, а отже і фінансування цілої низки суспільно необхідних галузей життя – освіти, науки, культури, медицини, соціальних та економічних програм тощо, утримання державного апарату. Світова практика збирання податків накопичила величезний обсяг знань у податковій сфері. Практика податкової системи України функціонує і розвивається в одному напрямі з податковою практикою інших держав світу, що розвиваються. Аналізуючи історичне минуле, зазначимо, що за певних обставин податки можуть бути вирішальним чинником розвитку суспільства в цілому – допомагати йому виходити з кризового стану, або, навпаки, – призводити до кризу, зміцнювати існуючу владу чи спричиняти її падіння.

     2. Податки можуть бути інструментом впливу на зростання економічної ефективності й економічного прогресу суспільства, сприяти розвитку передових технологій, нових галузей економіки, конкурентоспроможних галузей на світовому ринку. Таким чином, податкова система повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості. Система доходів бюджету має включати насамперед такі, які б забезпечували сталу фінансову базу держави. Найкращими для виконання цього завдання є непрямі податки, а також податки на майно, землю, прибутковий податок з населення. Таких податків у системі доходів бюджету рекомендується мати в середньому до п'яти видів на випадок зриву у виконанні плану мобілізації одного з них.

     3. Отже, надійність та ефективність податкової системи залежать від двох факторів: раціональності побудови податкової системи і рівня організації податкової служби держави (це сукупність державних органів, які організують і контролюють надходження податків, податкових і окремих видів неподаткових платежів). До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України; державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах., а також у складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушеннями (податкова міліція).

       Врешті, необхідно формувати суспільну  свідомість доброзичливого ставлення  до податків, до обов'язку їх  добросовісної сплати. При цьому платники податків обов'язково повинні бачити суспільну ефективність їх сплати і відчувати цю ефективність особисто. Тільки дотримуючись принципу: «Я дбаю про країну, а потім країна дбає про мене» можна побудувати могутню економічно розвинуту державу.

     В Україні сучасний зміст основних податків неадекватний тим, що діють у країнах з розвинутою ринковою економікою. Вони не стали специфічною підсистемою виробничих відносин.

     Податки не сприяють нарощуванню виробництва  і фінансовому оздоровленню підприємництва. У чинній системі оподаткування переважають фіскальні інтереси бюджету і не працюють функції регулювання і стимулювання. Оподаткування досягло такого рівня, що робить виробництво невигідною сферою вкладення капіталу, гальмує структурну перебудову підприємства.

     4. Діюча податкова система України не повною мірою відповідає вимогам нинішнього стану економіки та суспільних взаємовідносин і вимагає кардинальної заміни окремих елементів податкових механізмів. Для цього не обов'язково повністю замінювати чинні елементи податкової системи, оскільки це може призвести до хаосу, знищення звичних для платників податків механізмів. Тому при підготовці розділу проекту Податкового кодексу України, яким регулюється справляння податків, не ставилася мета вносити кардинальні зміни до порядку його справляння, а лише передбачалося їх вдосконалити. При цьому ставилися такі головні цілі:

• по-перше, послабити податкове навантаження на платників податків за рахунок зниження ставок окремих податків;
• по-друге, зробити податки нейтральними по відношенню до всіх категорій платників податків шляхом скасування цілої низки пільг та винятків в оподаткуванні;
• по-третє, спростити адміністрування всіх податків.