Шляхи і засоби регулювання дебіторської заборгованості

З усіх вище названих видів заборгованості найбільший обсяг припадає на заборгованість за відвантажену продукцію та надані послуги. З загальної суми дебіторської заборгованості на розрахунки з покупцями припадає біля 80-90%. Тому, управління дебіторською заборгованістю на будь-якому підприємстві пов’язано, в першу чергу, з оптимізацією розміру та забезпеченням індексації заборгованості покупців по розрахунках за реалізовану продукцію. Для більш ефективного управління дебіторською заборгованістю на підприємстві повинна розроблятися і впроваджуватися особлива фінансова політика управління або кредитна політика по відношенню до покупців.

Формування  політики управління дебіторською заборгованістю підприємства або його кредитної  політики по відношенню до покупців продукції  здійснюється по наступним основним етапам:

• аналіз дебіторської заборгованості підприємства у попередньому звітному періоді;
• формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців продукції;
• визначення можливої суми фінансових коштів, інвестуємих у дебіторську заборгованість по товарному (комерційному) та споживчому кредиту;
• формування системи кредитних умов;
• формування стандартів оцінки покупців та диференціація умов надання кредиту;
• формування процедури інкасації дебіторської заборгованості;
• забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості;
• побудова ефективних систем контролю за рухом та своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості.

Після розгляду загальної характеристики дебіторської заборгованості доцільно розглянути питання  аналізу: складу та динаміки дебіторської заборгованості, заборгованості по розрахунках  за товари роботи і послуги, інвентаризації дебіторської заборгованості та узагальнити  результати аналізу дебіторської заборгованості і дати можливі шляхи прискорення  погашення дебіторської заборгованості.

В роботі також буде показана діюча  система аналізу дебіторської заборгованості на базовому підприємстві.

Дебіторська заборгованість поділяється на:

• безнадійну;
• сумнівну;
• дійсну.

Безнадійна  дебіторська заборгованість - це дебіторською заборгованістю, щодо якої існує впевненість  щодо її неповернення боржником або  за якою минув строк позовної давності, вона буде списана за рахунок резерву. Треба зазначити, що списання безнадійної  дебіторської заборгованості не торкається Звіту про фінансові результати, тому що витрати, понесені у зв’язку  з неповерненням боргу, підприємство визнало в тому ж звітному періоді, що й дохід від реалізації, пов`язаний з виникненням цієї дебіторської заборгованості. У цьому полягає  принцип нарахування та відповідності  доходів і витрат. За цим принципом  для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити  доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання  цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження  і сплати грошей.

Розглянемо ознаки визнання заборгованості безнадійною  наведені у Законі України «Про оподаткування  прибутку підприємства». Відповідно п.1.25 безнадійною вважається заборгованість:

• по зобов’язанням, термін позовної давності яких минув;
• прострочена заборгованість, яка залишилась не погашеною в наслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора направлені на примусове стягнення заборгованості майна боржника, не привели до повного відшкодування заборгованості ;
• заборгованість, що залишилась не погашеною в наслідок відсутності майна фізичної або юридичної особи, об’явленої банкрутом у встановленому законодавством порядку, або юридичної особи, що ліквідується;
• яка залишилась непогашеною внаслідок недостатньої кількості грошових коштів, отриманих від продажу на аукціонах майна боржника, яке було передане під заставу як забезпечення вказаної заборгованості за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не привели до повного покриття заборгованості;
• заборгованість стягнення якої стало неможливим у зв’язку з діями непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажор), підтверджених в порядку, передбаченому законодавством;
• прострочена дебіторська заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, визнаних в судовому порядку зниклими без вісті, померлими або не дієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, яких позбавлено волі.

Сумнівна  дебіторська заборгованість – це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення  боржником.

Сумнівні  борги завищують реальний результат  від реалізації, тому, згідно з принципом  обачності, підприємство повинне визначити  можливі витрати від неповернення частини боргів покупцями у момент визначення доходу від реалізації, а не в тому періоді, коли покупці  не змогли оплатити товар.

Величину  цих витрат можливо визначити  на основі аналізу даних підприємства за попередні роки про фактичні втрати від неповернення дебіторської заборгованості. З іншого боку, сума дебіторської заборгованості не є реальною, доки вона не скоригована  на величину сумнівних боргів.

Дійсна дебіторська  заборгованість – це заборгованість, яка буде повернута або термін сплати якої ще не настав.

Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється  на:

• дебіторську заборгованість за роботи, товари, послуги;
• векселі отримані;
• дебіторську заборгованість за розрахунками;
• іншу поточну дебіторську заборгованість.

 

 

 

1.2 Зарубіжний досвід управління дебіторською заборгованістю.

 

Дебіторська заборгованість буває: поточної, яка погашається в строк до 1 року або протягом операційного циклу. Основна увага приділяється поточної заборгованості. Управлінням дебіторською заборгованістю займається фінансовий менеджер за участю головного бухгалтера. У середньому частка дебіторської заборгованості в оборотних активах фірми становить.

Дебіторська заборгованість у світовій практиці є досить надійним забезпеченням кредиту в якості застави. Кредитор має повне право забезпечити дебіторською заборгованістю випускається вексель зі всіма витікаючими звідси наслідками.

Правила стандартів фінансового обліку в США, що стосуються дебіторської заборгованості:

1. Виділення різних типів дебіторської заборгованості, якщо це суттєво.
2. Забезпечення правильного розташування оцінних (коригувальних) статей поряд з відповідними статтями дебіторської заборгованості.
3. Дебіторська заборгованість, відображена в розділі «Оборотні активи», повинна бути перетворена в гроші протягом одного року або операційного циклу.
4. Розкриття будь-яких непередбачених збитків, пов'язаних дебіторською заборгованістю.
5. Розкриття будь-дебіторської заборгованості, право на яку передано або віддано в заставу в якості забезпечення.
6. Розкриття всіх значних ризиків, пов'язаних з дебіторською заборгованістю.

У балансі підприємства дебіторська заборгованістю відображається за такими видами:

• рахунки до одержання;
• векселі до отримання;
• не пов'язана з реалізаційною діяльністю.

Заборгованість «Рахунки до отримання» виникає при розрахунках по «відкритому рахунку», що означає виставлення покупцю для оплати підписаного ним рахунки. Заборгованість «Векселі до отримання» виникає при відстрочці платежу та видачі покупцем векселі, тобто письмового боргового зобов'язання.

        Вся дебіторська заборгованість поділяється на два види:

• пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг;
• пов'язана з позареалізаційної діяльністю; це видані аванси працівникам або філіям, різні депозити, дивіденди і відсотки до отримання, претензії щодо повернення зайво сплачених податків.

         Значний вплив на дебіторську заборгованість роблять застосовувані знижки з ціни товару, які бувають двох видів: торгові і за оплату в строк.

Торгові знижки використовуються в  наступних випадках:

• постійним покупцям;
• за певну кількість товару;
• у зв'язку з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту;
• при втраті товаром якості або інших споживчих властивостей;
• при наближенні дати закінчення терміну придатності або реалізації товару;
• при просуванні на ринки нових товарів, що не мають аналогів, або товарів на нові ринки;
• при реалізації дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Таким чином, за допомогою торговельних знижок враховуються всілякі ситуації, що виникають у продавця.

Знижки за оплату в строк - це стимул для покупця. Наприклад, умова договору «5/10-50» означає відстрочку платежу - 50 днів, але якщо покупець оплатить товар у перші 10 днів після поставки, він отримає знижку розмірі 5%. Якщо за договором умови такі: «5 / 10 ГГДМ-50», і «5 / 10 ЕОМ-50», це означає, що знижка надається,: платіж буде проведений протягом перших 10 днів наступного місяця, так як всі відвантаження (поставки ) в даному місяці вважаються в останній день місяця.

У бухгалтерському обліку дебіторська заборгованість в одних випадках враховується в цінах без знижок (валовий метод), в інших-знижками (чистий метод). У другому випадку виходять з того, знижка - основний варіант оплати в порівнянні з відстрочкою платежу. Тому якщо покупець не використовує знижку, підприємство-постачальник отримує додатковий дохід, який відображається у звіті про прибутки та збитки.

Списання безнадійних боргів здійснюється або прямо, за допомогою створюваного «резерву на покриття безнадійних боргів».

Напряму списуються, як правило, незначні суми, оскільки:

• не завжди можливо точно визначити момент появи безнадійної заборгованості;
• списання значних сум призводить до нерівномірності доходів і витрат підприємства і невідповідності їх один одному;
• на суму дебіторської заборгованості та її безнадійною частини впливають деякі фактори, такі, як знижки, повернення неоплаченої продукції та ін

Тому основним методом списання безнадійних боргів є їх списання через «Резерв на покриття безнадійних  боргів» («Резерв по сумнівних боргах» - в Росії). Розмір «резерву на покриття безнадійних боргів» визначають на основі досвіду минулих років виходячи з частки (відсотка) безнадійних боргів; або до загального обсягу продажів (обсягу продажів окремим покупцям); або до загального обсягу дебіторської заборгованості по рядку «Рахунки до отримання» (до загальній сумі або сумі в залежності від термінів виникнення) (табл. 1.1).

 

 

 

Таблиця 1.1

Розрахунок резерву на покриття безнадійних боргів

Строки виникнення (дн.)	Дебіторська заборгованість (Тис. дол)	Безнадійна заборгованість виходячи з минулих років (%)	Резерв на покриття безнадійних  боргів (Тис. дол)
До 30 31 - 60 61 - 90 91 - 120 Понад 120	1900 1520 1070 610 370	1 4 9 21 32	19 60,8 96,3 128,1 118,4
		Разом	422,6

Резерв затверджується саме в цій сумі. Відрахування до нього вносяться з урахуванням позитивного чи негативного залишку резерву на початок періоду. Рахунок «Резерв на покриття безнадійних боргів" показується в балансі окремим рядком після рядка «рахунки до отримання», є оціночними Контррахунки до цієї терміні та виплачується з неї при підрахунку суми балансу.

 

 

1.3 Методологічні  основи управління дебіторською  заборгованістю

 

Після того, як встановлено тривалість виробничо-фінансового  циклу, слід провести аналіз дебіторської заборгованості підприємства-постачальника.

Далі проводиться  аналіз оборотності дебіторської заборгованості, для чого використовують відповідні коефіцієнти. Для розрахунку цих коефіцієнтів використовується бухгалтерський баланс і Звіт про фінансові результати.

Оборотність ДЗ = , (1)

де ВР –  виручка від реалізації;

ДЗ сер  – середня дебіторська заборгованість.

Для розрахунку середньої дебіторської заборгованості використовуються формули:

середньої хронологічної (якщо є дані про розміри дебіторської заборгованості на початок кожного  місяця або кожного кварталу):

ДЗ сер = , (2)

де ДЗ1, ДЗ2,...,ДЗn – величина ДЗ на початок кожного  місяця або кварталу;

середньої арифметичної (якщо є дані про розміри дебіторської заборгованості тільки на початок і  кінець періоду):

ДЗ сер = , (3)

Чим швидше обертається дебіторська заборгованість, тим менший ризик її непогашення. Чим вищий є цей коефіцієнт, тим агресивніша політика стягнення  платежів;

Період погашення  ДЗ = .   (4)

 

Чим більший  період погашення дебіторської заборгованості, тим вищий ризик її непогашення. Період до 60 днів вважається нормальним, до 90 днів – поганим, а більше 90 днів – суцільні проблеми.

Слід проаналізувати також такі показники рівня дебіторської заборгованості як:

Частка ДЗ в поточних активах =  (5)

 

Частка сумнівної  ДЗ = .

Цей показник характеризує якість дебіторської заборгованості. Чим вищий цей показник, тим  нижча ліквідність дебіторської заборгованості.