Оподаткуавння фінансово-кредитних установ

     Відбулись  деякі зміни у визначенні платників  податку на прибуток. Так, у  відповідності до статті 156 Податкового  Кодексу на загальну систему  оподаткування переведені страхові  компанії, які тепер сплачують  податок на прибуток, а не відрахування  від суми валового доходу, отриманого  від страхової діяльності як  це було раніше. Прибуток страховиків  за договорами довгострокового  страхування життя та пенсійного  страхування в межах недержавного  пенсійного забезпечення та резидентів (страховиків), що здійснюють на  користь нерезидентів - фізичних  осіб виплати у межах договорів  із обов’язкових видів страхування  оподатковується за нульовою  ставкою. Прибуток резидентів (страховиків), що здійснюють на користь нерезидентів  виплати у межах договорів  страхування ризиків за межами  України оподатковується за ставкою  4 % .

     У відповідності  статті 157 Податкового кодексу від  оподаткування  звільняються  доходи неприбуткових організацій  (кредитних спілок та пенсійних  фондів) отримані у вигляді:

 коштів, які надходять  до кредитних спілок або пенсійних  фондів у вигляді внесків на  недержавне пенсійне забезпечення  або внесків на інші потреби,  передбачені законом;

 доходів від здійснення  операцій з активами (у тому  числі пасивних доходів) недержавних  пенсійних фондів та кредитних  спілок, за пенсійними вкладами (внесками), рахунками учасників фондів банківського  управління відповідно до закону  з цих питань;

 дотацій або субсидій, отриманих з державного або  місцевого бюджетів, державних цільових  фондів або в межах технічної  чи благодійної, у тому числі  гуманітарної, допомоги, крім дотацій  на регулювання цін на платні  послуги, які надаються таким  неприбутковим організаціям.

    Якщо неприбуткова  організація отримує доход із  інших, ніж розглянуті вище  джерел, така неприбуткова організація  зобов’язана сплатити податок  на прибуток за базовою ставкою.  Оподатковуваний прибуток визначається  як сума доходів, отриманих  із таких інших джерел, що зменшена  на суму витрат, пов’язаних з  отриманням таких доходів, але  не вище суми таких доходів.

    Заслуговує на  увагу прибуткове оподаткування  операцій особливого виду. До  них відносяться наступні операції, що відбуваються на ринку фінансових  послуг: з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні  папери, корпоративними правами,  з борговими вимогами та зобов’язаннями, лізингові операції тощо.

  У відповідності до  ст. 153.8 Податкового Кодексу з  метою оподаткування операцій  з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні  папери, корпоративними правами  платник – юридична особа визначає  фінансовий результат від таких  операцій. Якщо протягом звітного  періоду витрати, понесені у  зв’язку із придбанням цінних  паперів і деривативів, перевищують  доходи, отримані від їх продажу,  то від’ємний фінансовий результат  переноситься на зменшення фінансових  результатів від операцій з  цінними паперами або деривативами  такого ж виду майбутніх звітних  періодів. Якщо ж доходи перевищують  витрати – то прибуток включається  до складу доходів платника  за результатами такого звітного  періоду.

     Деякі норми  Податкового Кодексу будуть сприяти  також активізації діяльності  на вітчизняному ринку цінних  паперів. Особливо сприятливою  для учасників фондового ринку  є стаття 167, яка регламентує зниження  ставки податку при отриманні  дивідендів із п’ятнадцяти до  п’яти відсотків (для нерезидентів  вона збережена на рівні 15 %). Раніше такі доходи оподатковувалися  за сумарною ставкою 40 % (25 % податку  на прибуток і 15 % податку на  доходи фізичних осіб) [4].

     Стаття 167 також  передбачає зменшення втричі, до  п’яти відсотків, податку з  доходу, який виплачує компанія  з управління активами (КУА) клієнтам  інвестиційних фондів, а також  податку на доходи у вигляді  відсотків (дисконту), отриманих  власниками облігацій від їхніх  емітентів. Документ містить і  позитивне нововведення для іноземних  інвесторів - зрівняння ставки оподаткування  доходів від інвестицій (на рівні  15 %) нерезидентів та резидентів (раніше  нерезиденти повинні були платити  вдвічі більше).

    Податковий Кодекс  містить важливі положення щодо  регламентації оподаткування інвестиційних  операцій фізичних осіб, відносячи  цінні папери, корпоративні права  й деривативи до інвестиційних  активів. У відповідності до  статті 170. Податкового Кодексу оподатковуваний  інвестиційний прибуток, отриманий  фізичною особою, розраховується  як позитивна різниця між доходом,  отриманим платником податку  від продажу окремого інвестиційного  активу, та його вартістю, що визначається  із суми витрат на придбання  такого активу.

     Позитивною  рисою Податкового Кодексу є  диференційований підхід законодавства  до оподаткування позабіржових  і біржових операцій. Так, для  визначення інвестиційного доходу, отриманого фізичними особами  на організованому ринку від  операцій з інвестиційними активами, вже не існує так званої  проблеми тридцяти днів. Сутність  її полягала в тому. що у  разі здійснення операцій з  одним і тим же цінним папером  протягом 30-денного періоду, в  результаті якого інвестор зазнав  збитків, останні при розрахунку  податкових зобов’язань могли  не враховуватися. Відміна «правила 30 днів» значно спростить роботу  фізичним особам на фондовій  біржі. Тим не менше, ця норма  зберігається для позабіржових  угод.

     Недоліком  Податкового Кодексу є не віднесення  на витрати витрат фізичних  осіб на брокерське і депозитарне  обслуговування, без яких інвестори  не можуть здійснювати операції  з інвестиційними активами. Також  вважається, що запровадження оподаткування  відсотків за банківськими депозитами (заплановано на 2015 рік) з часом  змусить людей звернути увагу  на фондові інструменти і це  стимулюватиме розвиток фондового  ринку та ринку фінансових  послуг в цілому.

3.2 Шляхи поліпшення оподаткування  діяльності фінансово-кредитних   установ

Система оподаткування, що існує  сьогодні на фінансовому ринку України, формувалась більшою мірою стихійно, одночасно із процесами розбудови  ринкової економіки. Протягом останніх вісімнадцяти років економічна, політична  та соціальна ситуація в Україні  зазнали серйозних змін, тому нинішня  податкова система потребує значних  коригувань, щоб адаптуватися до нових  ринкових умов.

 Фінансовий ринок в  Україні характеризувався появою  банків, небанківських фінансово-кредитних  установ, страхових компаній тощо.

 На сьогоднішній день  податкова система України зосереджена  на здійсненні своєї фіскальної  функції, тобто акумуляції коштів  до бюджету, тоді як регулююча  функція податків, яка мала б  стимулювати розвиток підприємництва, а зокрема і діяльність фінансових  посередників, залишається нерозвиненою.

 Необхідність вести  подвійний облік (бухгалтерський  і податковий) на підприємствах,  нерівномірний розподіл податкового  тягаря, нестабільність і суперечливість  правового регулювання оподаткування,  високі ставки податків – все  це створює несприятливі умови  для діяльності фінансових установ  в Україні, стримує їх економічну  активність.

 Чинне податкове законодавство  передбачає різні підходи стосовно  оподаткування фінансових активів.  При цьому, в залежності від  розподілу прибутку у нас фактично  існують різні ставки оподаткування.

Проте, в залежності від  фінансових інструментів, що застосовуються на ринку фінансових послуг, така ситуація може змінюватися. Наприклад, якщо розподіл прибутку здійснюється із застосуванням  таких фінансових активів як облігації  та інші боргові зобов’язання, то фактично це є лише базою для оподаткування  податком з доходів фізичних осіб за 15-ти відсотковою ставкою. В інших  випадках всі витрати на виплату  відсотків відносяться до валових  витрат і оподаткуванню не підлягають.

 Крім того, на сьогоднішній  день дуже розповсюдженою є  практика використання при розподілі  прибутків фінансових посередників, зокрема банків. У такій ситуації  оподаткування практично відсутнє  оскільки відсотки, сплачені суб’єктом  господарювання по кредитах, а  також відсотки, виплачені банківськими  установами по депозитах, відносяться  на валові витрати. При цьому,  податок з доходів фізичних  осіб, отриманих у вигляді відсотків  по депозитах не утримується.  Це також відноситься і до  діяльності кредитних спілок.

 За таких обставин, на жаль, існуючий в оподаткуванні  підхід, що залежить від способів  інвестування, не створює конкурентних  умов на ринку фінансових послуг, які б стимулювали залучення  капіталу. І це саме та проблема, яка потребує вирішення.

 Підходи до її вирішення  можуть бути різні: починаючи  від встановлення оподаткування  пасивних доходів за більш  високими ставками, що дасть змогу  вирівняти податкове навантаження; або відмова чи обмеження, на  першому етапі, віднесення до  валових витрат платника податку  відсотків, сплачених по фінансовому  інструменту. На сьогодні, це питання  потребує широкого обговорення  для запровадження загальної  концепції вирівнювання оподаткування  на фінансовому ринку та вилучення  впливу різних ставок оподаткування  на конкуренцію у фінансовому  секторі.

 Потребує також врегулювання  ситуація щодо оподаткування  податком на прибуток та податком  на додану вартість операцій  з безоплатної передачі частини  новозбудованого житла органам  місцевого самоврядування та  їх виконавчим органам. Зрозуміло,  що такі витрати є нерозривно  пов’язаними з організацією будівництва,  проте через відсутність в  Законі України «Про оподаткування  прибутку підприємств» прямої  норми про можливість віднесення  таких витрат до складу валових,  на практиці виникають проблеми  з трактуванням органами державної  податкової служби податкових  наслідків зазначеної операції. Вирішення даного аспекту ми  пропонуємо через прийняття окремої  прямої норми.

 Проблеми є і в  системі оподаткування учасників  страхового ринку. Наразі сучасна  система оподаткування страховиків  суттєво відрізняється від звичайної  (загальної) системи оподаткування,  що застосовується до інших  підприємств, організацій в інших  галузях. Оскільки в Україні  дана сфера діяльності не є  достатньо розвинутою, виникає необхідність  стимулювання розвитку страхової  галузі шляхом звільнення страхувальників  і вигодонабувачів від податку  на доходи фізичних осіб з  отримуваної фізичними особами  страхової виплати, а також  впровадження системи пільг зі  страхування життя та пенсійного  страхування. Потрібно зазначити,  що доцільно було б впроваджувати  норми загальної системи оподаткування  для учасників страхового ринку  поетапно.

 Не менш проблемним  є використання похідних цінних  паперів, наприклад, таких як  житлові цінні папери, коли фактично  за рахунок використання таких  інструментів відбувається мінімізація  оподаткування не тільки податку  на прибуток, але й податку  на додану вартість. І наразі, ми маємо вже такі дуже цікаві  інструменти як похідні цінні  папери на встановлення телефонів,  продаж руди тощо.

 Враховуючи наведене, саме такі актуальні питання  у сфері оподаткування фінансово - кредитних установ мають стратегічне значення та потребують врегулювання при здійсненні єдиної державної податкової політики, оскільки подальше неналежне реагування на ці проблеми постійно створюватиме додаткові ризики для виконання державою своїх функцій.

 Доцільними будуть  також пропозиції щодо покращення  функціонування недержавної системи  пенсійного забезпечення в цілому. Це пов’язано з тим, що держава  не застосовує можливих заходів  економічного стимулювання відповідних  правовідносин, а також не використовує  потенційних можливостей зазначеної  системи в плані залучення  коштів населення в економіку  України. Практика показує, що  найбільш дієвим механізмом економічного  стимулювання є застосування  податкових пільг. Пропонуємо, щоб:  кошти, які вносяться підприємствами  на рахунки учасників недержавного  пенсійного фонду, включалися  до складу валових витрат такого  підприємства (тут виникає необхідність  розрахунку відсотку, який буде  включений); не оподатковувалися  податком з доходів фізичних  осіб кошти, перераховані фізичною  особою на її рахунок у недержавному  пенсійному фонді, доходи нараховані  платнику податку на його рахунок  у недержавному пенсійному фонді.

 Вважаємо, що вищевказані  пропозиції певною мірою дадуть  змогу поліпшити не зовсім  досконале законодавство в сфері  оподаткування фінансових установ.

Висновок.

Фінансово - кредитна система будь-якої країни - це унікальна система, що акумулюючи значні обсяги тимчасово вільних фінансових ресурсів держави, господарюючих суб'єктів і населення, перерозподіляє їх між тими суб'єктами фінансових відносин, які відчувають тимчасовий дефіцит коштів і забезпечує таким чином процес постійного відтворення виробництва. Це свідчить про те, що фінансова діяльність постійно супроводжується ризиками і має свої специфічні особливості. Зважаючи на це, певні особливості має і механізм оподаткування фінансово-господарської діяльності, хоча податкове регулювання здійснюється відповідно до законодавства, єдиного для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форми власності і сфери діяльності.