Оподаткуавння фінансово-кредитних установ

- з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків; 

- з 1 січня 2014 року - 16 відсотків.

Податкові канікули:

 На період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується  ставка 0 відсотків для платників  податку на прибуток, у яких  розмір доходів кожного звітного  податкового періоду наростаючим  підсумком з початку року не  перевищує трьох мільйонів гривень  та нарахованої за кожний місяць  звітного періоду заробітної  плати (доходу) працівників, які  перебувають з платником податку  у трудових відносинах, є не  меншим, ніж дві мінімальні заробітні  плати, розмір якої встановлено  законом, та які відповідають  певним критеріям. 

Застосування штрафних санкцій:

- у зв’язку з набранням  чинності цим Кодексом штрафні  санкції, які можуть бути накладені  на платників податків за порушення  нормативних актів Кабінету Міністрів  України, центрального податкового  органу, положень, прямо передбачених  цим Кодексом, починають застосовуватися  до таких платників податків  за наслідками податкового періоду,  наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були  введені в дію; 

- не застосовуються фінансові  санкції до платників податку  на прибуток підприємств та  платників податків, що перейшли  на загальну систему оподаткування,  за порушення податкового законодавства  за наслідками діяльності у  другому і третьому календарних  кварталах 2011 року;

- штрафні санкції за  порушення податкового законодавства  за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі  не більше 1 гривні за кожне  порушення.[9]

  

1.4 Значення податкового  обліку в банківських установах

Податковий облік - це облікова система підприємства, що базується  на даних бухгалтерського обліку і на підставі вимог законодавчих та підзаконних нормативних актів  забезпечує інформаційні потреби користувачів про нарахування та сплату підприємством  податків та зборів (обов'язкових платежів). Положення і норми, які визначають порядок ведення податкового  обліку, відображаються в податковому  законодавстві. Перш ніж розглядати податковий облік в банках в тому виді, в якому він існує зараз, повернемось до його історії.

    Прийнято  думати, що перші елементи податкового   обліку були відображення в  нашому законодавстві на початку  1992 р. в  зв’язку з проведенням  податкової реформи. Вони зв’язались, наприклад, в Законі України  “Про податок  на прибуток  підприємств і організацій”. Тут  вперше введено термін “виручка  з ціллю оподаткування”, введенні  спеціалізовані показники для  цілей  бухгалтерського обліку  і для  оподаткування. Наприклад,  якщо в формі  №2 бухгалтерського  звіту “Звіт  про фінансові  результати і їх використання”  показник прибутку називався   “Балансовий прибуток або збиток”,  то в формі “Розрахунок податку   від фактичного прибутку” цей   показник називався “Валовий  прибуток”  і визначається  із врахуванням коригування   балансового прибутку в сторону   зменшення (збільшення) при розрахунку  результатів від реалізації продукції   по ціні не вище собівартості.

    Ці  та інші  зміни проводились в зв’язку   з тим, що бухгалтерських (фінансових) показників було явно недостатньо  для  правильного нарахування  податків, що призводило до зниження  податкової бази.

    Державні  органи  поступово вводили елементи податкового  обліку шляхом введення законів,  відповідних інструкцій, листів, пояснень  і інших нормативних  документів, намагаючись вписати  облік  з метою оподаткування  в  систему фінансового обліку шляхом  розрахункового уточнення бухгалтерських  показників в податковій документації.

    В умовах реформування  бухгалтерського  обліку безсистемне  і періодичне регулювання податкового  обліку являється недопустимим, так як це веде до ненавмисних  податкових порушень, до постійних  правових конфліктів між  податковими  органами і платниками податків.

    Виправити становище,  що склалося було надано ПКУ,  як уніфікованому нормативному  документу, який визначив поняття,  мету, методологію, співвідношення  фінансового і податкового   обліку.

    В країнах за  кордоном розрізняють  дві  моделі існування фінансового   і податкового обліку :

“континентальну”, при якій ці види обліку фактично співпадають, фінансовий облік бере на себе виконання  всіх фіскально-звітних завдань (це звітні системи Німеччини, Швеції, Бельгії, Іспанії, Італії, а також України  до 1992 р.);

“англосаксонську” при  якій фінансовий і податковий облік  ведуться паралельно (ці види обліку характерні для США, Англії, Канади і ін.).

    Вітчизняна  система  обліку, закінчивши в основному   період, конфронтації з фінансовим  обліком, з 2002 р. відноситься  до англосаксонської моделі. При  цьому необхідно мати на увазі,  що податковий облік не відмінює  ведення фінансового обліку, а   паралельно з формуванням власних   методів використовує дані фінансового   обліку для нарахування податків  і зборів. Народжений в надрах  бухгалтерського  обліку, вирощений  ним, він стає самостійним   видом бухгалтерського обліку  на рівних правах з фінансовим  і управлінським  обліком.

    Цільовим  напрямком  обліку являється точне  визначення  податкових платежів. В  зв’язку  з цим невідповідність  податкового  і бухгалтерського  фінансового  обліку дозволяє розглядати податковий  облік в широкому і  вузькому  значенні цього слова.

    В першому випадку  – цей процес фіксації майна  платника податку, його змін, результатів  користування, які  дозволяють  нарахувати базу оподаткування,  в другому – це спеціалізована, уособлена, самостійна і незалежна   система фінансових відношень,  яка  використовується виключно  в тих  випадках, коли фінансовий  облік не приймається для розрахунку  сум  податків, які відраховуються  в бюджет.

    Але і в одному  і в другому випадку  необхідно  пам’ятати, що методика податкового   обліку основана на принципах  бухгалтерського  обліку, який  виконуючи свої чисто  фінансові  облікові завдання, надає  інформацію, необхідну для розрахунку податків. В нормативних актах  по  оподаткуванню положення, які   відносяться до податкового обліку, виділяються словами “з метою   оподаткування”.

    Предметом податкового  обліку як і всієї  системи  бухгалтерського обліку, являється  господарська діяльність організацій  або банку. В ході цієї діяльності  використовується майно  організації,  здійснюються господарські операції, формуються доходи і витрати,  виникають зобов’язання по нарахуванню  (стягненню) і сплаті податків  в бюджет.

    Мета  податкового  обліку – формування повної  і достовірної інформації про  господарські операції за звітний   період, яка дозволяє платнику  податків правильно визначити  податкову  базу, забезпечити  цією інформацією  внутрішніх  і зовнішніх споживачів, які здійснюють  контроль за правильністю нарахування  повної, достовірності  і своєчасності  сплати податків.

    Податковому обліку  властиві такі показники, як  платник  податків, податкова  база, ставка податку, податкова  декларація, податковий документ, податкова  таємниця, аналітичні регістри податкового  обліку, дані податкового  обліку  і ін. Характерною рисою  майже  всіх податкових показників являється   те, що вони зумовлені даними  бухгалтерського  обліку. Це відноситься  до таких  показників, як оподаткований  прибуток, середньорічна вартість  майна, методи оцінки майна  і зобов’язань, виручки від  реалізації продукції (робіт і  послуг).

    При розробці  правил податкового обліку враховувались  особливості ведення  податкового  обліку при здійсненні платником  податків різних видів  господарської  діяльності (банки, страхові організації), особливості визнання доходів  і витрат при реалізації різних  видів майна (продукції, товарів,  основних засобів цінних паперів,  дорогоцінних металів і ін.) при  виконанні  договору довірчого  управління майном і ін.. Всі  ці правила реалізують перш  за все фіскальну функцію   податкового обліку, а введення, інтерпретація і власне тлумачення  ряду загальноприйнятих визначень   сприяють демонстрації його самостійності.

    Основу  податкового  обліку складають документи   первинного обліку, включаючи довідки   бухгалтерії. Розрізняють три  види податкових документів :

податкові розрахунки ;

документація, яка обґрунтовує  показники податкових розрахунків ;

податкові регістри.

    Особливістю податкової  документації являється  те, що  в її складі до цих пір  були відсутні спеціалізовані  податкові  первинні документи,  так як основою  для ведення  податкового обліку являються  первинні бухгалтерські  документи,  які відображають факт здійснення  господарської операції.

    Документація, яка  узагальнила показники податкових  розрахунків, носить довідковий  характер. Її використовують для  того, щоб  обґрунтувати або  розшифрувати окремі показники  податкових розрахунків, а саме :

документація, необхідна  для нарахування податку (наприклад  “Розрахунок середньорічної вартості майна”);

документацію, не впливаючу  безпосередньо на нарахування сум  податкового платежу (наприклад  “Довідка про авансові внески податків в бюджет, виходячи із планового  прибутку”).

    Дані  документації  первинного обліку, ґрунтуються   згідно правил податкового законодавства,  встановленими ПКУ. Вони узагальнюються  в аналітичних регістрах податкового   обліку, що дозволяє розрахувати  податкову  базу по кожному  виду податків.

    Аналітичні  регістри  податкового обліку – це нагромаджувач  систематизованої інформації про  об’єкти оподаткування, відображеної  в документах первинного обліку. Їх призначення – розкрити  порядок  формування податкової  бази.

    Схеми документообігу  документів первинного обліку, форми  регістрів податкового  обліку  розробляються організаціями   – платниками податків самостійно  з урахуванням характеру відображеної  в них інформації і вимог  ПКУ. Аналітичними регістрами  податкового обліку можуть бути  паперові, електронні, будь-які інші  машинні носії інформації. Вони  повинні стати додатком до  облікової політики.

    Правилами податкового  обліку в ряді випадків передбачається  встановлення податкового  дисконту (“фіктивного доходу з  метою  оподаткування”). Податковим дисконтом  називають поправку на яку  платник податків з метою   оподаткування збільшує свої  доходи. Таке розрахункове донарахування  проводиться  в спеціальних  розрахунках. Воно не знаходить  відображення в бухгалтерському  (фінансовому) обліку. Метод податкового   дисконту застосовується в наш  час  при розрахунку податкової  бази по цілому ряду податків (ПДВ, податок  на прибуток, акцизи, податок фізичних осіб).

    Податкова база  являється основним показником  податкового обліку. Вона нараховується   для кожного податку на основі  даних аналітичних податкових  регістрів, де систематизовані  вихідні обліково-податкові  показники.

    Якщо  нормами  ПКУ не передбачений порядок   групування об’єктів і господарських   операцій, відмінний від правил  ведення  бухгалтерського обліку  то при розрахунку податкової  бази можуть використовуватись   дані бухгалтерського (фінансового)  обліку.

    Термін  формування  податкової бази і кінцевого   визначення розміру податкових  зобов’язань  прийнято називати  податковим періодом. Податковий  період не завжди співпадає   із звітним.

    Дані  податкового  обліку повинні передбачати   порядок формування суми доходів   і витрат, визначення долі витрат, які  враховуються з метою  оподаткування  в поточному  податковому (звітному) періоді,  суми збитків, які відносяться   на витрати в наступних податкових  періодах, порядок формування резервів, заборгованості по розрахунках  з  бюджетом і інших даних  податкового  обліку.

    Особливе  місце  відведено цьому питанню  в  податковому обліку банків і   інших кредитних установ, а  отже повинно передбачатися і  в  їх обліковій політиці  з метою  оподаткування.

    Введення  нової  25 глави Податкового Кодексу   України “Податок на прибуток  організації” вимагає введення  нового виду обліку банківських  операцій – так званого   “податкового обліку”. Податковий  облік  введений з 01 січня  2002 р. і передбачає особливості  ведення доходів і витрат банку  по методу нарахування.

    Позитивним  в  податковому обліку являється,  те що він більш точно, ніж  бухгалтерський, визначає оподатковуючи  базу для  нарахування податку  на прибуток.

    Доходи  і витрати,  враховані по методу нарахування,  дають реальну картину діяльності  банку за звітний період.

    Але банки, як  і всіх інших платників   податку, не влаштовує ведення  одночасно  подвійного обліку  – бухгалтерського  і податкового.  Причому, по веденню  бухгалтерського  обліку банки досягли  певних  результатів далеко не одразу.

    Прозорості  обліку  і звітності банки досягли   на протязі багатьох років,  починаючи  з 90-х неодноразово  Національний Банк України (далі  НБУ) видавав, допрацьовував   і переробляв Правила ведення   бухгалтерського обліку, змінював, доповнював план рахунків. При  цьому  в паралельному режимі  працювали  фірми і компанії  над питаннями  автоматизації  і програмування, бухгалтерського  обліку банківських  операцій. Пізніше банки в бухгалтерському   обліку досягли такого рівня,  що баланс і звіт про прибуток  і збитки можуть сформулювати  в режимі реального  часу.