Облігації. Вид позикового капіталу для розвитку підприємства

Рішення про випуск облігацій цього типу приймається в такому ж порядку, як і рішення щодо випуску акцій. На відміну від інших видів облігацій, курс емісії конвертованих облігацій може бути не меншим 100 %, тобто не менше номіналу.

В повідомленні про емісію конвертованих облігацій, окрім номінального курсу, процентної ставки, строків обігу, слід вказати:

-  переважні права на придбання облігацій (захист проти розмивання власного капіталу);

-  пропорції обміну (коефіцієнт конверсії);

-  строки конверсії;

-  необхідність, порядок та розмір доплат;

-  зауваження щодо захисту прав держателів облігацій.

Оскільки збільшення капіталу на основі обміну облігацій на акції призводить до змін курсу акцій та до розмивання прав акціонерів, вони мають переважні права на покупку конверсійних облігацій такі ж самі як і на покупку нових акцій. Переважні права визначаються відношенням статутного капіталу до загальної номінальної вартості емітованих облігацій. Наприклад, якщо статутний капітал підприємства - 180 тис. грн., а загальна номінальна вартість облігацій - 30 тис. грн., то переважні права будуть становити 6 до 1 (180 /30). Це означає, що акціонер, який володіє акціями, номінальною вартістю 60 грн., може придбати облігації номінальною вартістю 10грн. Якщо ж акціонер бажає придбати більше облігацій, або ж взагалі не хоче скористатися своїми переважними правами, то діє порядок, аналогічний тому, який описувався нами при характеристиці переважних прав на придбання нових акцій.

Поряд із захистом прав акціонерів, умовами емісії конвертованих облігацій повинні бути також передбачені механізми захисту прав держателів облігацій. З метою недопущення знецінення права на конверсію внаслідок позапланових емісій акцій за низьким курсом, збільшення статутного капіталу за рахунок реінвестицій чи надмірних виплат дивідендів протягом строку обігу конвертованих облігацій, умовами емісії останніх можуть передбачатися певні захисні застереження. До застережень, якій широко використовуються на практиці можна віднести зменшення рівня планових доплат при конверсії на величину переважних прав - у разі проміжної емісії акцій за курсом, нижчим за ринковий. Окрім цього, може бути передбачено надання держателям облігацій переважних прав на рівні з іншими акціонерами. Perridon, L. Finanzwirtschaft der Unternehmen. 10. Aufl. - Muenchen: Vahlen, 1999. - S. 389.

Коефіцієнт конверсії - це співвідношення з яким планується конверсія. Він показує, скільки облігацій слід представити для того, щоб одержати одну акцію. Він визначається шляхом ділення номінальної вартості всіх облігацій, які знаходяться в обігу на обсяг збільшення статутного капіталу. Якщо, наприклад, коефіцієнт конверсії становить 4 до 1 і номінальна вартість облігацій відповідає номіналу акцій, то це означає, що чотири облігації можна обміняти на одну звичайну акцію.

Доплати. Оскільки конверсія може проводитися через декілька років після емісії облігацій, за цей період прибутковість емітента та ринковий курс акцій можуть значно змінитися. З метою приведення у відповідність реальної ціни акцій з вартістю конверсії, стимулювання до ранньої чи пізньої конверсії, умовами випуску можуть передбачені доплати, які здійснюються при обміні.

При цьому можуть встановлюватися такі варіанти доплат:

1. Фіксований розмір доплат: курс емісії акцій визначається розміром доплат та коефіцієнтом конверсії;

2. Зростаючі доплати: курс емісії акцій зростає з плином часу, що стимулює до проведення більш ранньої конверсії;

3. Спадаючий розмір доплат: курс емісії акцій з плином часу зменшується, що стимулює до проведення більш пізньої конверсії;

4. Доплати, прив’язані до дивідендів: розмір доплат збільшується або зменшується пропорційно до ставки нарахування дивідендів за акціями підприємства;

5. Компенсації: у разі конверсії, окрім акцій, держатель облігацій отримує певну суму грошових компенсацій.

Випуск конвертованих облігацій економічно виправданий в таких випадках:

-  коли ставки на кредитному ринку є досить високими;

  -  курс акцій із-за низької прибутковості має тенденцію до зниження;

-  прогнози щодо майбутніх перспективі діяльності підприємства є не досить виразними.

За таких обставин проблематичним є як випуск акцій, так і емісія звичайних облігацій. Конвертовані облігації мають перевагу, що проценти по них є нижчими, ніж середня процентна ставка на кредитному ринку. В даному випадку інвестори дають згоду на одержання нижчого процента, властивого цим облігаціям, заради можливості обміняти їх на звичайні акції в майбутньому.

При прийнятті рішення щодо випуску облігацій чи акцій слід враховувати також податкові аспекти, наприклад те, що проценти по боргових цінних паперах відносяться на валові витрати емітента, а дивіденди за акціями, слід сплачувати за рахунок чистого прибутку.

Конверсію доцільно здійснювати, коли курс конверсії (вартість облігацій плюс доплати) нижче біржового курсу акцій. Оскільки курс емісії акцій визначається коефіцієнтом конверсії та доплатами, вони повинні бути встановлені таким чином, щоб курс емісії акцій був не нижчим їх номінальної вартості.

Емітуючи конвертовані облігації, підприємства можуть переслідувати завуальовану мету встановлення курсу емісії акцій на рівні максимально наближеному до ринкового або навіть його перевищення. Іншим словами, через інструмент конвертованих облігацій підприємства можуть отримати більший емісійний дохід, ніж при безпосередньому розміщенні звичайних акцій.

Емітент одержує також додаткові переваги щодо обслуговування залученого капіталу: проценти за конвертованими облігаціями є нижчими, ніж за звичайними облігаціями. Окрім цього, проценти за облігаціями слід відносити на валові витрати і зменшувати оподаткований доход, на відміну від дивідендів, які слід виплачувати за рахунок чистого прибутку.

Конверсійні облігації, як правило, випускаються крупними підприємствами на строк від 5 до 15 - ти років. Ринкова ціна конверсійних облігацій визначається їх інвестиційною вартістю та ціною звичайних акцій, обраних для конверсії.

Рішення держателів облігацій щодо їх конверсії в акції залежить від рівня прибутковості та надійності емітента. Відомості про обсяг емісії цінних паперів, що конвертуються в акції повинні міститися в статуті акціонерного товариства.

В науково-практичній літературі з питань фінансування конвертовані облігації характеризуються як особливо придатний санаційний інструмент. Вони є однією з форм кредитування санації власниками та кредиторами підприємства. Конверсійні облігації дають можливість заінтересувати інвестора в наданні фінансових ресурсів, якщо він не ризикує придбати звичайні акції.

Вкладаючи засоби в конверсійні облігації, інвестор досягає подвійної мети:

з одного боку - відносної безпеки вкладень (у разі банкрутства підприємства претензії власників облігацій задовольнятимуться в одній черзі з іншими кредиторами);

з іншого - можливості збільшення капіталу, яку дають звичайні акції.

1.6. Варанти.

Оскільки варант має характеристики опціону, згадаємо визначення останнього. Опціон - стандартний документ, який закріплює право (але не зобов'язання) його власника на придбання від емітента опціону (опціон на купівлю) чи на продаж емітенту (опціон на продаж) у термін, визначений в ньому, зазначену кількість базового активу за зафіксованою при укладанні ціною (ціною виконання).

Варант - різновид опціону на купівлю (опціон call), який випускається емітентом разом із власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власнику право на придбання простих акцій чи облігацій даного емітента протягом певного періоду на заздалегідь узгоджений умовах. Варанти, як правило емітуються в пакеті з облігаціями.

Згідно із вітчизняними нормативними актами, варанти можуть випускатися лише відкритими акціонерними товариствами і тільки в документарній формі. Термін дії варанту не повинен перевищувати 1 рік, а обсяг базового активу емітента варантів не повинен перевищувати 50% обсягу акцій даного емітента, випуск (випуски) яких було зареєстровано.

Сертифікат варанту повинен містити такі реквізити:

а) повну назву емітента варантів та його юридичну адресу;
б) зазначення кількості цінних паперів, які є базовим активом варанту;
в) загальну кількість варантів даного випуску;
г) термін розміщення;
д) термін дії варанту;
е) підпис уповноваженої особи та печатку емітента.

Варанти можуть куплятися та продаватися на ринку окремо від цінних паперів (облігацій) з якими вони були емітовані.

Забезпеченість виконання варантів може гарантуватися:

а) новою емісією акцій, які є базовим активом щодо даних варантів;
б) укладанням договору (договорів) комісії з власником (власниками) базового активу в кількості, передбаченій умовами випуску варантів з розміщенням цього базового активу у зберігача;
в) викупом у акціонерів належних їм акцій та утриманням їх до закінчення терміну дії варантів.

Умовами випуску варантів не передбачається обмін цінних паперів, з якими вони випускаються на базовий актив. Тобто після реалізації опціонного права, облігації залишаються в обігу і засвідчують зобов’язанні емітента щодо їх погашення.

В практиці фінансової діяльності найбільш відомими є дві форми варантів:

1) варанти, з правом придбання облігацій;

2) варанти, які випускаються разом з облігаціями і дають право їх власникам придбати прості акції емітента.

Отже, базовим активом, тобто предметом виконання зобов’язань за варантом можуть бути облігації або акції.

Варанти з правом придбання облігацій (Interest Warrants, Bond Warrants) особливого поширення знайшли на Євроринку капіталів. Цей вид опціонів засвідчує право на придбання в майбутньому однієї або декількох облігацій емітента, на умовах, передбачених їх випуском. Прибутковість варантів залежить від співвідношення між середньою ставкою доходності на ринку капіталів та прибутковістю облігацій.

Варанти з правом придбання простих акцій (Stock Warrant Bonds). На відміну від конвертованих облігацій, під час використання цього виду варантів, обмін облігацій на акції не відбувається. Власник опціону має право придбати прості акції на умовах, передбачених випуском облігацій, в пакеті з якими емітувались варанти. Таким чином, трансформації боргу у власність не відбувається: змінюється лише величина статутного капіталу або склад акціонерів.

Аналогічно до конвертованих облігацій, емісія облігацій в пакеті з варантом на придбання простих акцій потребує рішення загальних зборів акціонерів чи іншого уповноваженого на те органу власників АТ. Акціонери мають при цьому переважне право на придбання облігацій з варантом.

В повідомленні про емісію облігацій з опціоном на придбання облігацій, окрім стандартної інформації про облігації, слід вказати:

-  ціну виконання опціону (курс придбання нових акцій);

-  опціонне співвідношення (кількість акцій, які можна придбати на один варант);

-  термін дії та виконання варанту;

-  переважні права на придбання облігацій (захист проти розмивання власного капіталу).

Причини випуску облігацій з варантом на придбання акцій є здебільшого тими ж самими, що й при випуску конвертованих облігацій. Ціна (або премія) варанту - це не добуток номінальної ціни цінних паперів на їхню кількість, а величина, яка залежить від прогнозу курсової вартості цінних паперів (базового активу). Премія бути тим вищою, чим довшим є строк дії варанту там чим більший розмах варіації (рівень коливання) очікуваного курсу акцій протягом цього періоду. За високого рівня коливання курсу збільшуються шанси власника варанту отримати прибуток у вигляді курсових різниць, при використанні опціону. З іншого боку, збитки власника варанту обмежуються ціною його покупки. За несприятливого розвитку курсу відповідних акцій, ринкова ціна опціону може впасти до нуля, як наслідок, держатель варанту втратить кошти, затрачені на його придбання.

Ціна, або премія, виплачується відразу при покупці варанту, самі ж цінні папери (номінал x на кількість) оплачуються безпосередньо при їх одержанні. Від покупки цінних паперів можна відмовитися, але при цьому премія платнику не повертається.

Випуск варантів повинен бути зареєстрований в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

З цією метою емітент подає комісії такі документи:

а) заяву;
б) зразок сертифіката варанту;
в) зареєстровану інформацію про випуск цінних паперів, які є базовим активом;
г) річний звіт за попередній рік та (при наявності) останній після річного піврічний звіт.

Підкреслимо, що не дозволяється випуск варантів для покриття збитків від господарської діяльності емітента з зарахуванням надходжень від продажу варантів як результату поточної господарської діяльності.

      РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КАПІТАЛУ

                 ВАТ “Інститут “Харьківбудпроект”

2.1. Загальна характеристика підприємства

Таблиця 2.1. Відомості про досліджуване підриємство