Облігації. Вид позикового капіталу для розвитку підприємства

З графіків можливо зробити висновок : рівномірне поступове зростання власного та загального капіталу – є  показником  стабільного розвитку підприємства.

Процес оптимізації структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності можна розглянути по таблиці 3.2 При розрахунках використовувалась формула 3.1.

Таблиця 3.2. –  Розрахунок коефіцієнта фінансової рентабельності при різних значеннях коефіцієнта фінансового важеля

           Розглядаючи цей приклад розрахунку рентабельності власного капіталу можливо зробити такі висновки:

-         при збільшенні залученого капіталу збільшується коефіцієнт фінансового важеля;

-         але зменшується валовий прибуток підприємства, томущо збільшується процент відсотка кредиту;

-         збільшується рентабельність власного капіталу.

В той же час з більшим залучення позикового капіталу підприємство стає більш вразливим від зовнішніх змін, як ми розглянули у першму розділі: чим більший статутний капітал, тим стабільніша позиція підприємства зо зовнішніх факторів.

                                                   ВИСНОВКИ

Інтерес до ринку корпоративних облігацій пов'язаний насамперед з тими можливостями, які одержує компанія, залучаючи фінансування за допомогою випуску облігацій. Емітуючи облігації, підприємство одержує в першу чергу альтернативне банківському кредиту джерело фінансування. Це дозволяє підприємству більш гнучко керувати фінансами як по вартості, так і по обсягу залучених ресурсів (маючи можливість викупу своїх паперів на вторинному ринку – самостійно або через уповноваженого торговця). До того ж у даному випадку підприємство не залежить від одного кредитора, оскільки заборгованість по цінних паперах диверсифікується серед певної кількості інвесторів. Ще однією важливою перевагою є те, що в підприємства немає обов'язкової необхідності забезпечувати облігації заставою, як того вимагає банківський кредит. Останнє зберігає можливості одержання і додаткового банківського кредиту для підприємства.

Отже, облігації згідно чинного законодавства можуть випускатися далеко не всіма підприємствами. Публічний випуск облігацій, тобто той випуск, що розрахований на масового заздалегідь не визначене коло покупців, доцільно лише з метою залучення значних грошових коштів. За оцінками професіоналів, витрати на публічний випуск складають мінімум $15 тис. + 1-2% обсягу випуску. Тому якщо вже позичати гроші шляхом випуску облігацій, то не менше як суму еквівалентну $1-2 млн. Публічний випуск облігацій — це насамперед інструмент, який доцільно використовувати великим підприємствам, для значних позик. А маленькі підприємства можуть організувати для себе приватне розміщення облігацій, тобто випустити облігації під конкретного покупцям чи їх групу, заздалегідь домовившись з ними про купівлю облігацій. У цьому випадку можна не прибігати до послуг фінансового посередника і за рахунок цього значно скоротити витрати на розміщення емісії.

Якщо говорити про реалізовані проекти, то максимальна сума комісії банку склала 2% річних. Умовно говорячи, якщо на ринку облігації були запропоновані інвесторам під 17%, те для емітента вартість залучення фінансування в цілому склала 20% річних. У той час як процентна ставка по кредитах складала порядку 23-25% річних. Розглядаючи тему облігації, як позиковий капітал, який є складовою частиною загального капіталу підприємства та на прикладі розглянутого ВАТ « Інститут «Харьківбудпроект»  , яке може скористатися  випуском облігацій для залучення позикового капіталу, але як сказано в умовах випуску облігацій, тільки після погашення обов’язків по відношенню до своїх акціонерів, а судячи з фінансової звітності (додаток А-Г) виплат  акціонерам за досліджувані три роки проведено не було. Розглядаючи графік середнього розміру капіталу та прогнозу розміру капіталу можливо припустити, що підприємство розвивається надто повільно, хоча і стабільно, а лінія тренду показує, що капітал підприємства збільшується та і відсутність чистого прибутку у 2010 році і збільшення вкладу у необоротні активи приводить до думки, що підприємство піклується про завтрашній день, тобто  майбутній прибуток.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991року, №1577-ХХ (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991. - № 49, ст.683.

2. Воробйов Ю.М. Особливості формування фінансового капіталу підприємств // Фінанси України. – 2007. - № 2. – С.77 – 85.

3.  Салига С.Я., Дацій Н.В., Корецький С.О., Нестеренко Н.В., Салига К.С. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 274 с.

4. Рудченко О. Ю., Клименко С. О. Формування власного капіталу як  складова розвитку малого підприємництва // Фінанси України. – 2008. - № 6. – С. 54-62.

5. Клименко С. О. Використання власного капіталу малих і середніх підприємств в операційній діяльності // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. - № 12. – С. 94-98.

6. Терещенко О. О.  Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 554 с.

7. О.М. Бандарка, М.Я. Еоробов, К.Я. Петрова, Фінансова діяльність

підприємства: Навч.посібник. - К.: Либідь, 2002. - 325с.

8. В.П. Кудряшов, Фінанси:Навч.посібник. - Х.Олді-плюс, 2003. - 65с.