Інвестиційна політика України

5.Особливості, котрі утримують надходження інвестицій у країну

     Існуючі в Україні перешкоди реалізації пріоритетів формування інвестиційного клімату мають системний характер і охоплюють правову, економічну, науково-технологічну та фінансову  складові. Ключовими характерними особливостями, які стримують поліпшення інвестиційного клімату, є:

     1. Відсутність в Україні сталої  стратегії та відповідного національного  плану дій, який є прийнятним  та унаслідується усіма політичними  «командами» й орієнтований на  забезпечення усім суб’єктам  економічних відносин рівних  економічних прав та обов’язків  у здійсненні фінансово-економічної  діяльності. Суттєвою вадою розбудови  сприятливого інвестиційного клімату  є фокусування політики переважно на розвитку великого бізнесу і відставання у здійсненні регуляторної реформи, що гальмує розвиток підприємницького середовища в країні.

     Зосередження  заходів державних стратегій  і програм на розподілі державних  коштів чи наданні преференцій окремим  групам господарюючих суб’єктів  призвело до викривлення конкурентних можливостей на національному ринку  та непрозорості в сфері розподілу  ресурсів, не дозволило сформувати на державному рівні єдине нормативно-правове  поле реалізації економічної діяльності, яке у кінцевому підсумку і  формує високо мотиваційний інвестиційний  клімат, привабливий для вітчизняних  та іноземних інвесторів. Важливим негативним наслідком створення  «інвестиційного клімату для  обраних» стала втрата довіри суспільства до влади.

     Зміни, які сталися внаслідок політичної реформи, не сприяли підвищенню впевненості  суспільства в наступності економічного курсу, зокрема – ключових його складових  – політики щодо захисту прав приватної  власності, ринку землі, механізмів ПДВ, стабільності курсу національної валюти, напрямів зовнішньоекономічної інтеграції тощо.

     2. Обмеженість потенціалу залучення  ПІІ в Україну через приватизацію державних підприємств. Попри існування певної кількості державних підприємств, під які можна залучати інвестиції, перспектива розвитку цього джерела залучення інвестицій є обмеженою вже у короткостроковому періоді. Подальше залучення ПІІ в економіку України залежатиме від оперативності усунення невиправданих витрат, ризиків і бар'єрів для конкуренції, які стимулюють інвесторів здійснювати інвестиції. Малоперспективними є також сподівання виграти в конкуренції за залучення інвестицій на основі низької вартості трудових ресурсів, оскільки цей чинник дозволяє залучати інвестиції лише в сировинні та низько-технологічні сектори економіки.

     3. Переобтяженість регуляторними  нормами та складність податкової  системи. Так, за даними Світового  Банку, Україна за рівнем якості  середовища для здійснення господарської  діяльності посідає 128 місце з  175 країн, поступаючись всім країнам  Центрально-Східної Європи, та навіть  більшості пострадянських країн,  таким як Вірменія (34), Грузія (37), Казахстан (63), Киргизстан (90), Росія  (96), Азербайджан (99), Молдова (103).

     В Україні нараховується 98 видів податкових платежів, на опрацювання та сплату яких компанії витрачають 2185 годин  робочого часу щороку. При цьому  підприємство має заповнити 92 сторінки податкових декларацій, тоді як середній в світі показник становить 35 сторінок. Між тим, наприклад, в Естонії  підприємства сплачують 11 видів податків, на які витрачається лише 104 години, в Болгарії – відповідно 27 і 616, Польщі - 43 і 175, Казахстані - 34 і 156. Фактично податкова  система України є однією з  найбільш ускладнених та громіздких серед країн Центрально-Східної  Європи, для яких ці показники складають 50 і 423 відповідно. За даним критерієм  вона значно поступається країнам ЄС-25 (найбільша кількість податків в  Польщі - 43, Словенії - 34).

     4. Суттєве податкове навантаження. Ставка податку на прибуток  в Україні (25 %) є вищою, ніж у багатьох країнах Центрально-Східної Європи проте, зважаючи на високу порівняно з країнами ЄС прибутковість вкладення капіталу, ця різниця не є значною перепоною для інвестицій. Водночас стримуючим чинником для поліпшення інвестиційного клімату є механізм адміністрування податків, зборів та обов’язкових платежів, а також не прогнозованість дій уряду щодо встановлення та адміністрування інших податків та податкових платежів;

     5. Недієздатність механізмів забезпечення  ринкових прав і свобод інвесторів, а також низький рівень захисту  інвесторів. Значним є відставання  за цими показниками України  від «країн-еталонів» ОЕСР, з розвиненим  корпоративним законодавством та  менеджментом. Зокрема, найбільше  відставання спостерігається за критерієм розкриття інформації, що ускладнює прихід на український ринок іноземних інвесторів, а також підвищує ризики придбання пакетів акцій, які не є контрольними, внаслідок зростання витрат на вивчення потенційних партнерів та загроз втрати оперативного управління інвестиціями.

     Попри наявність важливих передумов, зокрема  макроекономічної стабільності, значного прориву у лібералізації підприємницької  діяльності, лібералізації зовнішньої торгівлі, міжнародного руху капіталу та оздоровленні фінансового сектору, в Україні зберігаються такі системні загрози для інвесторів як: політична  нестабільність, нестабільне й непередбачуване  правове поле, вади системи державного правочинства (зокрема, у сферах захисту прав власників та загрозливого поширення «рейдерства», дисципліни виконання законодавчих актів), високий рівень корупції, тінізація економіки. Негативну роль відіграє пасивність держави у забезпеченні інституційного поля для поліпшення інвестиційного клімату через моніторинг та контроль за дотриманням прийнятих норм законодавства. За рейтингом захищеності прав власності, складеним

     Property Rights Alliance, Україна серед 70 найбільших країн світу посіла 58 місце і поступається всім країнам Центрально-Східної Європи, зокрема, за такими критеріями, як незалежність судів, довіра населення до судів, корупція, захист прав інтелектуальної власності, авторських прав тощо Недосконалість судової системи України де-факто використовується окремими бізнесменами як додаткова конкурентна перевага, що призводить до зниження рівня конкуренції та перенесення її у позаекономічну сферу.

     6. Низький рівень ефективності  законодавства з питань корпоративного  управління, що обумовлює виникнення  конфліктів та протистоянь із  залученням силових органів, блокування  діяльності підприємств, нагнітання  соціальної напруженості. Зокрема,  найгострішими проблемами є непрозорість  системи реєстрації та можливість  викривлення відомостей про акціонерів, розмивання капіталу внаслідок  додаткових емісій акцій, блокування  проведення зборів акціонерів  тощо. Неврегульованим залишається  питання прав міноритарних акціонерів, що знижує гарантії захисту прав власників та значно підвищує ризики інвестицій в економіку України.

     7. Негативний міжнародний імідж  України, який склався внаслідок  відсутності масових «успішних»  інвестиційних історій, які б  могли слугувати засобом реклами  національного інвестиційного клімату;  низький рівень підготовки суб’єктів  національної економіки до формування  інвестиційних пропозицій; значні  диспропорції регіонального та  галузевого розвитку, що обумовлюють  концентрацію інвестицій у вузьких  сегментах ринків та територій;  застарілість інфраструктури тощо.

     Виходячи  з вищезазначеного, необхідними  завданнями державної політики є  якісна ревізія існуючої системи  формування та підтримання інвестиційного клімату України, стратегічний аналіз пріоритетів розвитку національної економіки, а також ідентифікація  чинників, які обумовлюють неефективність нормативно-правових актів, що приймаються  з метою підтримання сприятливого інвестиційного клімату України. 

Висновок

     Україна потенційно може бути однією з провідних  країн по залученню іноземних  інвестицій, як прямих так і портфельних. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована  і водночас дешева робоча сила, значний  науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявність інфраструктури, хоч і не набагато розвиненої.

     Проте притоку в інвестиційну сферу  іноземного та приватного національного  капіталу перешкоджають політична  нестабільність, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення, та ще однієї дуже важливої причини корупції. Саме через корупцію і бюрократію у світі склався  негативна думка про нашу державу, додамо до цього нашу систему оподаткування  і ось ми маємо результат - Україну  віднесли до групи країн з найбільшим інвестиційним ризиком.

     На  сьогоднішній день іноземні інвестори  які все ж наважуються інвестувати  в нашу економіку вимагають законодавчих гарантій, великі корпорації та інвестиційні компанії вимагають урядових гарантій та пільг. Проте механізм реалізації правових гарантій поки що недостатньо  відпрацьований. До того ж відсутні достатні судові засоби для забезпечення дотримання законних прав інвесторів та врегулювання спорів. Окрім того, для іноземних інвесторів більш  приваблива така інстанція для вирішення  суперечок, яка незалежна від  уряду країни-господаря. У зв’язку  з цим велике значення надається  приєднанню України до багатосторонньої конвенції по врегулюванню інвестиційних  суперечок між державою, та фізичними  і юридичними особами інших країн.

     Важлива умова, необхідна для приватних  капіталовкладень (як іноземних, так  і вітчизняних), - постійний та загальновідомий  набір норм та правил, сформульованих таким чином, щоб потенційні інвестори  могли розуміти та передбачати, що ці правила будуть застосовуватись  до їх діяльності. В Україні ж, яка  перебуває в стані безперервного  реформування влади, правовий режим  непостійний.

     Надалі  на різних рівнях влади діють закони та правила, що часто суперечать один одному. Додатковим джерелом нестабільності є надання законам та інструкціям  зворотньої сили. Така практика серйозно турбує іноземних інвесторів, особливо коли законодавство зачіпає вже існуючі капіталовкладення.

     Інноваційні процеси в Україні відбуваються досить повільно в результаті впливу багатьох факторів, основними з яких є втрата науково-технічного потенціалу в економіці, недостатнє фінансування інноваційних проектів та низька ефективність інвестиційного процесу. Інвестиції доцільно вкладати в нові види виробництв, нові продукти та нові форми організації  виробничих та організаційних відносин, одним з яких є виробництво  біологічно чистого пального та кластерний підхід до організації його виготовлення та використання.

     Впровадження  такого розвитку суміжних галузей національного  господарства та збільшенню обсягів  ВВП за рахунок виготовлення нових  видів продукції та їх реалізації як на території України, так і  за її межами, вирішенню ряду економічних  проблем. Це дозволить підвищити  ефективність інвестиційного процесу  на мезорівні та у національній економіці в цілому, покращити соціально-економічне становище регіонів та підвищити конкурентоспроможність України в європейському та світовому просторі.

     Основні тенденції розвитку інвестиційної  активності сформувалися в українській  економіці під впливом кумулятивного  ефекту світової фінансової кризи. Сад  темпів приросту прямих іноземних інвестицій в українську економіку пояснюється  впливом кризових явищ на рух капіталу, а також курсовою різницею, яка  виникла у зв’язку з девальвацією офіційного курсу гривні до долара.  

     Список  використаної літератури

1. Прямі іноземні інвестиції в Україну [Електронний ресурс]. – Електрон. текстові дані (25190,4 байт). – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2009/zd/ivu/ivu_u/ivu0409.html
2. Аналітичні матеріали Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]//Режим доступу: www.minfin.gov.ua.
3. Губський, Б. Проблеми міжнародного інвестування в Україні / Б. Губський // Економіка України. –К., 2008.-№1.-с.51-57.
4. Макарій, Н. Оцінка інвестиційної привабливості український підприємств / Н. Макарій // Економіст.-2005.№7.52-59.
5. Офіційний сайт Державного комітету статистики України. Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua/