Малий бізнес та підвищення ефективності його функціонування

Таким чином, загальна система оподаткування в Україні робить сьогодні неможливим ведення малого бізнесу. Але ж цей бізнес існує! На сьогодні в Україні понад два  мільйони підприємців, які не тільки сплачують податки і внески, але й створюють робочі місця, утримують сім‘ї. Відсутність спеціальних умов оподаткування поставить цих людей поза законом, зменшить надходження до бюджетів  усіх рівнів, збільшить витрати держави на утримання безробітних. Тож спеціальна система потрібна. До речі, в Програмі економічних реформ України на 2010-2014 рр., що затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 червні 2010 року  №1724-р, не зважаючи на прогнозування звуження сфери застосування спрощеної системи оподаткування, передбачено її збереження під час здійснення податкової реформи.  В умовах кризи, наявності вільних ніш, де саме малий бізнес є ефективним, доцільним бачиться створення більш лояльних умов для його розвитку.  Урядовий варіант реформи спрощеної системи оподаткування, зафіксований у проекті Податкового кодексу, виявився надмірно асиметричним у питанні співвідношення нових обмежень і можливостей для бізнесу. При формальному збереженні даного податкового режиму, уряд створив обмеження, які роблять його недоступним і нецікавим для підприємців, що займаються середнім бізнесом. Очевидно, що уряд в умовах кризи керувався, передусім, фіскальним пріоритетом.

Повертаючись до Програми економічних реформ  в Україні на 2010-2014 роки в частині проведення податкової реформи слід зауважити, що визначення в Програмі спрощеної системи оподаткування як однієї з податкових пільг є помилковим, про це свідчать наведені вище розрахунки. Так, крім двох видів діяльності, не  характерних для спрощеної системи  –  фінансова діяльність та державне управління, фіскальне навантаження на підприємствах-платниках єдиного податку з обороту значно вище, ніж фіскальне навантаження на підприємствах-платниках податку на прибуток, це 1,32% на  загальній проти мінімум 2,58% на спрощеній, при обороті до 3‘000‘000 гривень. Більше того, загальна система оподаткування ставить у нерівні умови малий бізнес, адже підприємець на загальній системі оподаткування повинен витратити на адміністрування податків 30,5% усього часу, передбаченого трудовим законодавством протягом року, що неможливо зробити на практиці без залучення найманого бухгалтера. Таким чином, спрощена система оподаткування не є пільгою для малого бізнесу, а є в умовах діючої загальної системи оподаткування єдиною можливістю для легальної підприємницької діяльності малого бізнесу.

Що стосується передбачених Програмою шляхів скорочення сфери застосування спрощеної системи оподаткування, то перегляд критеріїв застосування спрощеної системи дозволяє стверджувати про необхідність збереження спрощеної системи в зв‘язку із збереженням після запровадження Податкового кодексу України непрозорих механізмів сплати податків, великої кількості податків та зборів, а також їх складності адміністрування. Зі  спрощеної системи оподаткування дійсно доцільним буде виключення фінансової діяльності та державного управління, які мають вище фіскальне навантаження на загальній системі оподаткування. Щодо виключень з переліку обов‘язкових платежів, що замінюються єдиним податком, то після запровадження Податкового кодексу цей перелік слід доповнити нововведеними збором за побутове використання води та екологічним податком. Діяти спрощена система оподаткування повинна  щонайменше  до закінчення реального  реформування загальної системи оподаткування, після запровадження прозорих та легких механізмів адміністрування податків і зборів та скорочення їх числа до мінімуму.

Ключовими проблемами, що погіршили ефективність спрощеної системи оподаткування варто назвати:

– звуження реальних обсягів обороту товарів та послуг, що дають право підприємцям на застосування спрощеної системи оподаткування. Починаючи з 1998 р., коли була запроваджена спрощена система оподаткування, індекс споживчих цін зріс у 5,5 разу, мінімальна заробітна плата – у 20 разів. Попри стабільність граничної межі доходу, яка дає можливість застосовувати спрощену систему оподаткування (для фізичних осіб-підприємців (далі – фізичні особи) – 500 тис. грн, для юридичних осіб – 1 млн грн), висока інфляція знизила реальний допустимий показник більш, ніж у п’ять разів. Як наслідок, у період економічного зростання (2000-2008 рр.) суб’єкти малого бізнесу в умовах стрімкого зростання оплати праці мали скорочувати свої реальні обороти для того, щоб залишитися на спрощеній системі оподаткування. Фактично, спрощена система оподаткування наразі відіграє дестимулюючу роль у розвитку та зміцненні малого бізнесу;

– низьку фіскальну ефективність. Унаслідок інфляційного чинника знижуються і реальні доходи бюджету від справляння єдиного податку. Для фізичних осіб, які працюють на спрощеній системі оподаткування, верхня межа податку за весь час зросла лише на 20 грн – з 180 до 200 грн. Фактично, з кожним роком реальні доходи бюджету від єдиного податку знижуються, хоча номінально мають висхідну тенденцію. Загалом сектор економіки, де працює 13 % працездатного населення, формує лише 1,2 % доходів зведеного бюджету (за даними 2009 р.). Значний розрив між фіскальним тиском на підприємства, що працюють на загальних засадах, і тих, хто сплачує єдиний податок, є одним з ключових чинників посилення використання даного податкового режиму в цілях мінімізації оподаткування;

– мінімізацію оподаткування. Значна частина суб’єктів підприємницької діяльності, які застосовують спрощену систему оподаткування, займаються мінімізацією оподаткування власного доходу, або є учасниками схем ухилення від сплати податків. Наведемо лише найбільш популярні схеми.

 1. Перенесення прибутку, який є джерелом сплати податку на прибуток, та об’єкта оподаткування ПДВ на платників єдиного податку, які не сплачують дані податки. Суть полягає в тому, що оборот потужної компанії розбивається між декількома платниками єдиного податку, що звільняє бізнес від сплати ПДВ та податку на прибуток. Досить відомою є схема, коли у великих торговельних комплексах працює декілька платників єдиного податку, кожен з яких контролює певний павільйон. Сума єдиних податків значно нижча, аніж сума податку з прибутку та ПДВ, який би довелося сплатити компанії, якби вона одноосібно вела торговельну діяльність на загальних умовах .

 2. Мінімізація оподаткування доходів населення. Для оптимізації оподаткування роботодавець змушує (переконує) робітника зареєструватися платником єдиного податку і переводить взаємовідносини з ним на контрактну форму співробітництва. У даному випадку роботодавець уникає сплати внесків до пенсійного та соціальних фондів, а фізична особа – податку на доходи, внесків до пенсійного та соціальних фондів.

 Крім того, за реєстрації платником єдиного податку суттєво мінімізують свої податкові зобов’язання низка осіб, які займаються професійною діяльністю (адвокати, лікарі, консультанти). Гонорари (оплата) послуг таких осіб є достатньо високою, проте податок на доходи вони сплачують як наймані робітники із зарплатою 1333 грн на місяць.

 Попри досить серйозні аргументи проти самого інституту спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, його ліквідація не є ефективним рішенням (див. додаток Ж). Спрощена система оподаткування в Україні має важливе соціальне значення. Лише офіційно сумарна чисельність фізичних осіб-підприємців та найнятих ними працівників становить 2,5 млн осіб. Очевидно, що жодна галузь економіки не зможе адсорбувати таку кількість робочої сили. Крім того, багато видів діяльності, що здійснюються даним сегментом бізнесу, можуть бути рентабельними лише за наявності спрощеної системи оподаткування.

Розділ 3

Перспективи розвитку малого підприємництва в Україні та шляхи підвищення його ефективності

3.1. Реформування системи оподаткування малого бізнесу: світовий досвід та вітчизняна практика

У більшості країн держава приділяє багато уваги підтримці розвитку малого підприємництва .У Росії існує три види спеціального податкового режиму для малих підприємств. Це єдиний податок на дохід, спрощена система із ставкою податку на вибір та єдиний сільськогосподарський податковий кодекс. Єдиний податок сплачується незалежно від доходу, за зайняття визначеними видами діяльності. Спрощена система  в Росії може бути із ставкою 6% від обороту чи 15% від прибутку. Єдиний сільськогосподарський податок застосовують виробники, які випускають не менше 70% с/г продукції.  До складу спеціальних податків входять ПДВ, податок на прибуток, податок на майно та єдиний соціальний податок.

У ліберальних Сполучених Штатах Америки з 1953 року діє закон про малий бізнес, яким створено спеціальні умови ведення малого бізнесу в усіх напрямках. У сфері оподаткування передбачені  спеціальні ставки податку на прибуток, а сума доходу до 25‘000 доларів на рік не оподатковується. При цьому пільгову ставку мають виробничі види діяльності відносно інших. Діє в США і «бонус першого року», при якому податок сплачується тільки з половини доходу. Передбачено в США для малого бізнесу також:

застосування суб'єктами малого бізнесу прискореної амортизації основних засобів за рахунок одночасного списання частини їх вартості в період здійснення інвестицій; 

звільнення компаній від сплати податку на приріст вартості капіталу за умови цільового використання коштів, що вивільняються, на інвестиції у підприємства малого бізнесу. Стимулюючі податкові пільги доповнено низкою підтримуючих заходів, серед яких збільшення з 2 до 5 років максимального терміну для перенесення на минулі періоди збитків, отриманих суб‘єктами малого бізнесу за підсумками 2008р.; надання певним категоріям громадян (скоригований валовий дохід яких за попередній рік був меншим за 500‘000 дол. або за 250‘000 дол. для осіб, що перебувають у шлюбі, але подають окремі податкові декларації, а також тих, які можуть підтвердити, що понад 50% їхнього валового доходу, відображеного в податковій декларації, становили доходи від малого бізнесу) права, починаючи з 2009р., зменшувати податкові платежі до 90% податкових зобов'язань, відображених в податкових деклараціях за попередній податковий рік.

Разом з цим, під час фінансово-економічної кризи, пакети  антикризових податкових заходів у Німеччині включали такі стимулюючі податкові заходи, як розширення умов застосування прискореної амортизації для малого і середнього бізнесу шляхом збільшення обсягу чистих активів, що підпадають під це правило  (з 235 тис. до 335  тис.  євро), та рівня прибутку компаній, які мають право на прискорену амортизацію, - зі 100 тис. до 200 тис. євро. Крім того, було продовжено дію податкової знижки для самозайнятих осіб на суму витрат на технічне обслуговування і модернізацію обладнання, а також передбачалося подвоєння спеціального податкового бонусу для таких платників (до 1‘200  євро). Суттєвою підтримкою для бізнесу були також  заходи з відстрочення податкових платежів і зменшення терміну повернення переплачених податків. Водночас малі підприємства (чисельністю до 10 осіб) з 2009р.  звільнялися від нарахувань на фонд оплати праці додатково залучених найманих працівників (податкові канікули). 

В Румунії до малих підприємств відносяться ті, які мають до 10 найманих і прибуток яких не більше 100‘000  євро  на рік. Ці підприємства мають право обрати добровільно податок з обороту у розмірі 3%.

У Польщі на початку 90-х існував спеціальний режим оподаткування у двох формах – фіксованій та з обороту. Після проведення реформ, завдяки яким малий бізнес у Польщі почав виробляти 51,5% ВВП, для малого бізнесу до 10‘000 євро залишено фіксований податок, ставка залежить від видів діяльності, а також передбачено знижену ставку податку на додану вартість.  Фіксований податок для малого бізнесу існує і в Чехії та Хорватії. В Білорусії існує фіксований податок для магазинів площею до 25 м2, підприємств громадського харчування, торгівлі на ринках і виставках, для інших малих підприємств вдвічі знижено ставку податку на прибуток.

Найкращим прикладом на пострадянському просторі створення стимулів для легального виробництва через оподаткування є Грузія. З 2003 до 2008 року кількість податків скорочена у 8 разів (з 26 до 6); встановлено лінійну ставку прибуткового податку 12%, яка сплачується разом із соціальними платежами і при цьому загальна ставка становить 20%; ставку податку на прибуток знижено до 15%, представники мікробізнесу звільнені від застосування розрахунково-касових апаратів. Це умови, які забезпечують детінізацію доходів. Забезпечення самозайнятості передбачено відміною оподаткування для підприємців, які мають доходи до 15 тис дол. США на рік.

Чи можливо в рамках діючої загальної системи оподаткування визначити деякі спрощення адміністрування чи виключення із обов‘язкової сплати окремих податків? Зважаючи на те, що основні податки для суб‘єктів підприємницької діяльності  –  податок на прибуток та податок на додану вартість  –  є значною мірою непрозорими та складними для адміністрування, спрощення їх адміністрування для окремих категорій платників практично неможливе, а зниження ставки податків не ефективне. Єдиним «спрощенням» цих платежів є їх відміна або заміна єдиним платежем через впровадження спеціального режиму оподаткування для малого бізнесу.

Спеціальні режими можуть бути у вигляді фіксованої ставки або у вигляді податку з обороту (доходу, прибутку) за зменшеними ставками.  В Україні станом на початок вересня 2011 року діє Указ Президента України від 3 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» яким передбачено і фіксовану ставку для фізичних осіб, і спеціальну ставку з обороту для юридичних осіб малого бізнесу. Зважаючи на те, що зазначений вище Указ Президента України діє з 1998 року із незмінними фіксованими ставками, він потребує змін. Тим більше, що пунктом 1 підрозділу 8 Прикінцевих положень Податкового кодексу України передбачено імплементацію спрощеної системи до розділу XIV Кодексу.

Зважаючи на складність загальної системи в адмініструванні, спеціальний режим (спрощена система) не повинна базуватись на загальних нормах. Необхідно визначити для малого бізнесу окремий порядок нарахування і сплати податків, який забезпечить реальну можливість підприємцям його виконувати.

Досвід країн, які успішно та ефективно розвивають свої економіки і знаходяться за оцінками експертів на перших позиціях в міжнародних рейтингах свідчить про те, що спеціальна система оподаткування повинна включати в себе мінімум платежів, що автоматично зменшить і кількість часу для обрахунку сплати та звітності за податковими зобов‘язаннями.