Малий бізнес та підвищення ефективності його функціонування

Джерело: Держкомстат України. Електронний ресурс режим доступу:  http://ukrstat.gov.ua/

За підсумками 2010 року із загальної кількості працюючих на МП близько 22% було зайнято в у сфері здійснення операцій з нерухомістю, здавання в найм, надання послуг юридичним особам, що може бути пояснено динамічністю розвитку цієї сфери. Питома вага зайнятих в оптовій та роздрібній торгівлі, торгівлі транспортними засобами, наданні послуг з ремонту також досить висока та складає близько 20,2 % від загальної чисельності працівників, зайнятих на МП. В структурі зайнятих питома вага працюючих на малих підприємствах, створених в промисловості, складає 19,4 %. Значною залишається частка зайнятих на підприємствах, орієнтованих на надання послуг в будівництві (11,2 %). (

Щодо показників економічної діяльності малих підприємств, то у 2010 рік малими підприємствами реалізовано продукції та надано послуг на суму 714,8 млрд. грн., що проти 2006 р. в 1,5 разу більше (табл. 2.1.) Частка обсягу реалізованої продукції малих підприємств до загального обсягу реалізації також невпинно зростає разом із часткою прибутку, що припадає на малі підприємства (рис. 2.3).

Рис. 2.3 Джерело: Держкомстат України. Електронний ресурс режим доступу:  http://ukrstat.gov.ua/

Показовим в контексті усвідомлення особливостей розвитку малих підприємств в Україні є аналіз їхньої галузевої структури. У цій структурі малого підприємництва за кількістю підприємств та обсягами випуску продук­ції провідні місця посідають торгівля і операції з нерухомістю (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Галузева структура малих підприємств України у 2010р. %

Джерело: [53, 56 ], Держкомстат України. Електронний ресурс режим доступу:  http://ukrstat.gov.ua/

          Розрахунок реальної діяльності малих підприємств завжди був ускладнений значним рівнем «тінізації» діяльності малого бізнесу в Україні. «Тіньова» діяльність, на жаль, є деструктивною родовою ознакою малого бізнесу на всьому пострадянському просторі. Відсутність дієвого внутрішнього конт­ролю разом із недостатнім контролем за дотриманням вимог законодавства з боку держави створили сприятливі умови для приховування частини доходів малих підприємств.

«Тінізація» малого бізнесу набуває різних форм. Найбільш поширеними є приховування обороту, приховування доходів, зниження розмірів заробітної плати, ухилення від оподаткування. Так, заданими опитування, проведеного Міжнародною фінансовою корпорацією у червні 2011 р. серед керівників 900 малих підприємств у 12 містах Ук­раїни, 85% підприємств приховували свої доходи [43]. Згідно з експертними оцінками, за непрямими ознаками у 2010 р. в Украї­ні спостерігалося підвищення рівня «тінізації» економіки порівняно з попе­реднім роком. Слід зазначити, «тінізація» малого бізнесу в Україні спричинена, насамперед, надто високим рівнем податкового тиску на підприємства і населення та збереженням загальних несприятливих умов для ведення бізнесу. Відтак «детінізація» цієї сфери в Україні нерозривно пов'язана із загальною страте­гією підтримки розвитку малого бізнесу.

Таким чином, у результаті дослідження стану, тенденцій і закономірностей розвитку діяльності малих підприємств України виявлено, що на сучасному етапі їх розвитку, хоч і спостерігається стійка тенденція росту, але абсолютні та відносні економічні показники залишаються поки що на низькому рівні. Залишається значною диспропорція в розвитку малого підприємництва та інфраструктури його підтримки в більшості регіонів країни.

2.3. Оподаткування малого бізнесу

Система оподаткування є важливим чинником розвитку бізнесу в усіх країнах. При цьому важливими в оподаткуванні є не лише ставки податків, але й їх кількість, процедури обліку та сплати. У 2011 році за оцінкою журналу «Forbes» Україна увійшла до п‘ятірки найгірших економік світу зайняла 17 місце у світі за найбільш високою ставкою податку на прибуток.

Ставки податків є не єдиним, але первинним чинником при оцінці впливу оподаткування на розвиток бізнесу в тій чи іншій країні, адже саме вони є прямими витратами бізнесу при виробництві та визначаються на законодавчому рівні.  За міжнародними оцінками (дослідження Doing Business-2011) сумарна ставка податків в Україні складає 55,5% від прибутку. Це показник, обрахований з врахуванням норм Податкового кодексу України, яким зменшено суму податків з 57,2% у 2010 році.  Не зважаючи на те, що Податковий кодекс України декларується владою України як документ, що реформує податкову систему, загальна ставка податків в Україні сьогодні суттєво відрізняється від частини податків у прибутку підприємств в економічно розвинених та в таких, які ефективно розвиваються країнах.

Більше, ніж в Україні, відсоток податків лише в Білорусії та Киргизії (80,4% та 57,2% відповідно). У Польщі, для прикладу, податки складають сумарно 42,3% від прибутку, Молдові – 30,9%, в Казахстані 29,6%. Є зрозумілим, що такі ставки оподаткування в Україні, які передбачені сьогодні Податковим кодексом України, не тільки не сприяють розвитку виробництва в Україні, але й роблять українські товари і послуги неконкурентними у світовій економіці. Зважаючи на те, що оподаткування складається не лише із ставок податків, але й із умов їх адміністрування, можна було б передбачити, що великі ставки податків компенсуються в законодавстві простотою їх обрахування, звітності і сплати, що могло б посилити позиції українського бізнесу.

Використовуючи дослідження Doing Business 2011 можемо побачити що дійсно, кількість платежів протягом року зменшилась з 147 у 2010 до 135 у 2011, як зменшилась і кількість часу на підготовку документації по сплаті податків з 736 годин на 2010 рік до 657 годин на 2011 рік. Ці зменшення, хоч і не значні, можна б було використати для компенсації ставок податків, якби не порівняння цих показників із сусідніми країнами.

У Білорусії та Киргизії сумарна оцінка по адмініструванню податків краща, ніж в Україні, адже 798 годин в Білорусії «перекриваються» економією часу на платежі, що у них в 1,6 раз менше, ніж в Україні.

Таблиця 2.4.

Кількість податкових платежів та витрачений час

Джерело: Зелена книга малого бізнесу України: оцінка та перспективи шляхів розвитку Київ, 2011. – С.27.

Врахування зазначених вище факторів залишило Україну  у 2010 році по рівню оподаткування на 181 місці, не зважаючи на прийняття Податкового кодексу України та на задеклароване проведення в країні податкової реформи. Зважаючи на те, що у 2009 році відносно 2008 року час на сплату податків зменшився в 2,46 рази, зміни у 2011 році, введені Податковим кодексом України, не є реформаторськими і такими, що покращують систему оподаткування в Україні [1]. Про це свідчить загальне місце України в Рейтингу Doing Business, яке залишилось незмінним на позиції 181 з 183 країн світу.

Таблиця 2.5

Порівняльний аналіз кількості податків в Україні за 2008-2011 рр.

Джерело: Зелена книга малого бізнесу України: оцінка та перспективи шляхів розвитку Київ, 2011. – С.27.

Порівняння різних чинників оподаткування за останні декілька років в Україні, свідчить про те, що умови, створені в Україні, Податковим кодексом в 2011 році, зменшили ставку податків в 1,03 рази (на 1,7%), кількість платежів зменшилась  в 1,09 разів (на 12%), а витрати часу на сплату податків зменшились в 1,12 раз (на 79 годин на рік) відносно показників 2010 року. Порівняння системи оподаткування України з країнами східної Європи також не на користь Україні, але не є такими вражаючим, як порівняння з країнами, які зайняли перші місця по рівню оподаткування в дослідженні Doing Business 2011. Зважаючи на те, що українська економіка потребує кардинальних змін, для її розвитку через відсутність в оподаткуванні умов для конкурентоспроможності українського бізнесу, необхідність змін умов оподаткування очевидна. І це стосується абсолютно усього бізнесу, який сплачує податки в Україні у відповідності до загальної системи оподаткування.

Що стосується малого бізнесу, то сьогодні він не може на практиці забезпечити виконання чинного податкового законодавства України. Так, аналіз зазначених в дослідженнях показників свідчить про те, що підприємець – фізична особа, яка перебуває на загальній системі оподаткування, повинен в 2011 році витратити на адміністрування та сплату податків 82 робочих дні (з 250 робочих днів протягом року), а це 30,5% часу, передбаченого для роботи за трудовим законодавством України.  Зрозуміло, що підприємець, який не має найманих осіб і який повинен, крім сплати податків, заробити для цього кошти, не має об‘єктивної можливості ля такого забезпечення адміністрування податків і зборів.

Що стосується ставок податків та їх частки у прибутку малого підприємця, то немалі 55,5%, а вище – 80,4%, тільки в Білорусі, слід розглядати спільно із єдиним соціальним внеском, який також створює фіскальне навантаження на бізнес і також розраховується у відсотках до прибутку підприємця. Таким чином, для малого підприємця в Україні ставка оподаткування визначена у відсотках до прибутку міжнародними експертами, збільшується ще й на розмір єдиного соціального внеску. І якщо розмір витрат і, відповідно, розмір податку залежить від конкретного виробництва, то розмір єдиного внеску  –  мінімум 33,2% від прибутку.

Отже, сумарно фіскальне навантаження для малого бізнесу становить сьогодні 55,5 + 33,2 = 88,7% від прибутку, що на 8,3% вище, ніж в Білорусі. І вищого фіскального навантаження на бізнес, ніж на підприємця на загальній системі оподаткування і Україні, немає серед 183 країн світу. Слід враховувати також і перелік витрат, які враховуються при визначені прибутку по – різному, згідно із національним законодавством різних країн. За Податковим кодексом України підприємець – фізична особа не має можливості включати до валових витрат амортизаційні відрахування, витрати на навчання, рекламу та інші, які не оподатковуються в динамічно розвинених економіках, а отже повинен сплачувати 88,7% і з цих витрат.