Кредитування підприємств

     Поряд з перевагами лізинг має певні недоліки:

• вартість лізингу для лізингоодержувача вища на суму лізингової маржі, ніж вартість звичайної позики;
• складання лізингової угоди потребує тривалого часу та складнішої організації, ніж складання угоди про звичайну банківську позику;
• лізингодавець бере на себе ризик можливого морального старіння основних фондів та неповного і несвоєчасного отримання лізингових платежів.

     Підприємство, що прагне отримати основні фонди на умовах кредиту-оренди, має пройти лізинговий процес, який складається з таких етапів:

• підготовка та обгрунтування лізингового проекту;
• юридичне оформлення лізингової угоди;
• виплата лізингових платежів;
• повернення об’єкта лізингу або викуп його за залишковою вартістю.

     Механізм  укладання та реалізації лізингової угоди зображено на рис. 1.8.

     Підприємство  подає до лізингової компанії чи банку: заяву, економічне обгрунтування лізингової угоди (бізнес-план), нотаріально засвідчені копії установчих документів, бухгалтерський баланс за останній рік або квартал та інші документи на вимогу лізингодавця. Лізингодавець здійснює оцінку платоспроможності підприємства (лізингоодержувача) за схемою, що її прийнято для аналізу банком кредитоспроможності своїх клієнтів. У зв’язку з тим, що лізингова операція має довгостроковий характер, лізингодавця цікавить, насамперед, не поточний, а перспективний фінансовий стан підприємства-лізингоодержувача. Після позитивного висновку щодо платоспроможності лізингоодержувача й ефективності лізингового проекту лізингодавець направляє постачальнику замовлення-наряд на придбання об’єкта лізингу. Між підприємством-постачальником та лізинговою компанією укладається договір купівлі-продажу основних фондів, які передаються в лізинг підприємству-лізингоодержувачу. Ці операції оформлюються такими документами:

1. Акт приймання-передачі об’єкта лізингу в експлуатацію.
2. Лізинговий договір між лізингодавцем та лізингоодержувачем.
3. Договір на технічне обслуговування майна, що передається в лізинг, коли обслуговування здійснюватиме лізингодавець.

 

     

     Рис. 1.8. Механізм укладання і реалізації лізингової угоди

 

     1. Надходження замовлення на лізинг  обладнання. 2. Аналіз замовлення, замовника (як потенційного лізингоотримувача). 3. Вивчення та обговорення умов постачання обладнання. 4. Прийняття рішення щодо участі в угоді. 5. Укладання лізингової угоди. 6. Укладання кредитної угоди, отримання кредиту для виплати авансу та сплати митних зборів. 7. Укладання кредитної угоди, отримання кредиту для придбання обладнання. 8. Укладання договору купівлі-продажу, оплата вартості майна. 9. Постачання обладнання. 10. Укладання приймально-передавального акта щодо обладнання. 11. Страхування майна на користь лізингодавця за рахунок лізингоодержувача. 12. Сплата лізингових платежів. 13. Погашення кредиту лізингоодержувачем. 14. Погашення кредиту лізингодавцем.

 

     Майно передається в лізинг тільки після  укладання лізингоодержувачем договору страхування об’єкта лізингу  на користь лізингодавця.

     Лізингоодержувач  зобов’язаний забезпечити підтримування  в належному стані лізингового майна, а також здійснювати виплати відповідних лізингових платежів.

     До  складу лізингових платежів включають:

• суму відшкодування вартості об’єкта лізингу, що амортизується, на строк, за який вноситься лізинговий платіж;
• суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток для придбання майна згідно з договором лізингу;
• платіж-винагорода лізингодавцю за отримане в лізинг майно;
• відшкодування страхових платежів за договором страхування об’єкта лізингу, якщо об’єкт застрахований лізингодавцем;
• інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

 

     Приклад 5.

     Лізингодавець передає обладнання підприємству-лізингоотримувачу терміном на 5 років на умовах фінансового лізингу. Вартість обладнання становить 100 000 грн. Для фінансування угоди лізингодавець залучає банківський кредит на 5 років у сумі 100 000 грн. під 30% річних із щорічним погашенням відсотків та основної суми боргу (при цьому відсотки нараховуються на непогашену суму боргу). Лізингові платежі згідно з чинним законодавством України не оподатковуються ПДВ. Річна норма амортизації — 20%, розмір щорічної маржі лізингодавця — 3%, щорічного страхового платежу — 2%. Періодичність виплати лізингових платежів — щорічна.

     На  основі цих вихідних даних лізингодавець для підприємства-лізингоотримувача складає графік лізингових платежів (табл 1.3).

     Виплата лізингових платежів здійснюється згідно з графіком, погодженим з обома сторонами.

     Таблиця 1.3

     РОЗРАХУНОК  ЛІЗИНГОВИХ ПЛАТЕЖІВ, тис. грн.

 

     Підприємство-лізингоодержувач перестає сплачувати лізингові платежі  після закінчення терміну чинності лізингової угоди. Лізингоодержувач при цьому має право:

• повернути обладнання лізингодавцю;
• поновити або укласти нову лізингову угоду;
• придбати обладнання за залишковою вартістю.

     Спосіб  подальшого використання лізингового  майна залежить від напрямків інвестиційної стратегії підприємства.

     Лізинг-кредит сприяє активізації інвестицій приватного капіталу у сферу виробництва, поліпшенню фінансового стану товаровиробників, а також підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

 

6. Особливість отримання кредитів за кредитною лінією.

Види  кредитних ліній.

 

     Кредитна  лінія — це згода  банку надати кредит протягом певного  періоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми.

     Кредитна  лінія відкривається, як правило, на рік, але її можна відкрити й на коротший період. Відкрита кредитна лінія дає змогу оплатити за рахунок кредиту будь-які розрахункові документи, передбачені у кредитній угоді, що укладається між підприємством та банком. Протягом строку дії кредитної лінії підприємство може будь-коли одержати позику без додаткових переговорів з банком та інших формальностей. Проте за банком зберігається право відмовити підприємству у позиці в межах затвердженого ліміту, якщо банк виявить погіршання фінансового стану позичальника. Через це кредитну лінію відкривають підприємствам зі стійким фінансовим становищем та доброю репутацією. На прохання підприємства ліміт кредитування можна переглядати.

     Розрізняють два види кредитних ліній: сезонну  й постійно відновлювальну. Сезонну кредитну лінію відкривають за періодичного браку оборотних коштів, пов’язаних із сезонністю виробництва або з необхідністю створення запасів товарів на складі. Таку лінію може бути відкрито, наприклад, цукровому заводу для формування запасів цукрових буряків або овочевій базі для створення запасів овочів на зиму. Кредити овочевій базі і цукровому заводу погашаються за рахунок виручки від реалізації продукції. Погашення боргу й відсотків здійснюється одноразовим платежем. У разі відкриття сезонної кредитної лінії банк в обов’язковому порядку вимагає від підприємства забезпечення.

     Відновлювальну  кредитну лінію може бути відкрито підприємству тоді, коли воно відчуває постійний брак оборотних коштів для відновлення процесу виробництва в заданому обсязі.

     Відновлювальна  кредитна лінія надається на термін, який не перевищує одного року. Особливість відновлювальної кредитної лінії полягає в тім, що підприємство, погасивши частину кредиту, може одержати нову суму, але в межах відповідного ліміту і періоду дії кредитної угоди. У зв’язку з цим підприємство повинно заставити банку основні фонди або надати якусь іншу гарантію.

 

7. Особливості кредитування  малих підприємств

комерційними  банками  України.

 

     Організація роботи з обслуговування бюджетних  кредитів, їх обліку і проведення розрахунків з позичальниками покладається на вповноважені комерційні банки України.

     Механізм  надання бюджетних позик підприємствам  зображено на рис. 1.9.

     Уповноважені  банки використовують бюджетні кредити  відповідно до цільового призначення.

     Оплата  виконаних робіт з будівництва, реконструкції, технічного переозброєння підприємств і об’єктів виконується вповноваженими банками в межах бюджетної позики за умови надходження від позичальника розрахунково-грошових документів.

     

     Рис. 1.9. Порядок фінансування інвестиційних  потреб підприємств 
за рахунок бюджетних позик через уповноважені банки України

     1. Перерахування на окремий рахунок  коштів, у межах яких надається  бюджетна позика відповідно до  Державної програми економічного і соціального розвитку України. 2. Укладання кредитної угоди з визначенням умов надання позик і їх гарантованого повернення у відповідний термін. 3. Порядок подання інформації про об’єкти, які фінансуються. 4. Укладання кредитних договорів у місячний термін з моменту одержання замовником бюджетних позик. 5, 5а. Копії кредитних договорів і додатків до них, які подаються у двотижневий термін з моменту їх підписання банком.

     За  користування бюджетним кредитом підприємства сплачують відсоток бюджету й банку в установлені терміни. Зокрема, кошти підприємств, які надходять у банк за користування бюджетною позикою, перераховуються в державний бюджет в обсязі 60%, а коли до позичальника застосовано штрафні санкції — 70% від загальної суми сплачених підприємством відсотків. Решта суми поступає в уповноважений банк для покриття витрат на обслуговування бюджетної позики.