Кредитування підприємств

 

5. Сутність, особливості  і відмінності банківського,

комерційного і лізингового  кредитування.

 

  Банківський кредит — це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб’єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.

     Нині  найпоширенішим видом кредиту є  банківський. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника.

     Банківський кредит класифікують за такими ознаками:

1. Цільова направленість.
2. Термін кредиту.
3. Вид відсоткової ставки.
4. Валюта кредиту.
5. Види обслуговування.

     Залежно від мети кредит може надаватися на:

• фінансування оборотного капіталу;
• фінансування основного капіталу;
• викуп приватизованого підприємства.

     Чинне українське законодавство забороняє  надавати підприємствам кредити  на покриття збитків від господарської  діяльності, на формування і збільшення статутних фондів банків, для внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди.

     Не  можуть отримати кредити підприємства:

• проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредитування заходів фінансової санації);
• під укладені ними контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих втрат, пов’язаних із затримками в поставках товарів;
• коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами.

     Залежно від терміну розрізняють: короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий кредити.

     Залежно від відсоткової  ставки підприємства можуть одержувати кредити з плаваючою і фіксованою відсотковою ставкою.

     Позики  з фіксованою відсотковою ставкою  підприємствам надаються переважно за умов стабільної економіки. Іноді такі позики підприємство може отримати й за умов інфляції, але тільки на дуже короткий термін. За економічної нестабільності підприємствам, як правило, надаються позики з плаваючою відсотковою ставкою. Ставки по таких позиках залежать від рівня відсоткової ставки на міжбанківські кредити й офіційної облікової ставки Національного банку України. Підприємства переважно намагаються отримати в банках позики із фіксованою відсотковою ставкою.

     Підприємства  можуть одержувати в  банках кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Для одержання кредитів у іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство повинно мати відповідний дозвіл Національного банку України.

     Кредитування  в іноземній валюті має особливість, яка полягає в тім, що прогнозовані надходження в національній валюті, яких достатньо для купівлі іноземної валюти сьогодні, не можуть вважатися надійним джерелом погашення кредиту, бо можливі різкі зміни валютного курсу. Тому прогноз грошових потоків підприємства здійснюється в іноземній валюті.

     Видача  підприємству позики в іноземній  валюті, як і в національній, здійснюється банком тільки за відсутності простроченої заборгованості за раніше виданими позиками, незалежно від того, в якій валюті їх було надано.

     Кредит  в іноземній валюті може бути використаний підприємством на фінансування капітальних  вкладень, придбання обладнання, сировини, матеріалів. Зокрема, підприємство може передбачати часткове використання виданого кредиту на такі цілі:

• оплата комісійних за виконання банком платежів або інших операцій з валютою, які здійснюються відповідно до кредитного договору підприємства з іноземною фірмою;
• оплата витрат на відрядження працівників підприємства за кордон у межах встановлених нормативів, коли необхідність відряджень підтверджується контрактом;
• сплата мита, страхових та митних внесків, які встановлені країною-експортером і віднесені за умовами контракту на імпортера;
• оплата транспортних витрат у межах чинних тарифів або документально підтверджених витрат на транспортування експортної продукції.

     Часом банки відмовляють підприємству у видачі кредитів у іноземній  валюті. Так, банк може відмовити підприємству в позиці для спекулятивних операцій, оскільки такі операції мають зависокий ступінь ризику.

     Підприємства  можуть отримати різноманітні види кредитів та послуги кредитного характеру (рис. 1.5).

     Строковий кредит — це кредит, який надається повністю негайно після укладення кредитної угоди. Погашається він або періодичними внесками, або одноразовим платежем у кінці терміну.

     Кредитна  лінія — це згода  банку надати кредит протягом певного  періоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми.

     

     Рис. 1.5. Банківське обслуговування підприємства

 

  Комерційний кредит — це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами.

     Кругооборот коштів підприємства в процесі виробництва  продукції, послуг та інших видів комерційної діяльності часто супроводжується тимчасовим браком фінансових ресурсів — покупець продукції з різних причин не може своєчасно розрахуватися з постачальником. Тоді виникає потреба у відстрочці платежу, тобто в комерційному кредиті.

     Комерційний кредит — це одна з найперших форм кредитних відносин в економіці, саме він породив вексельний обіг і тим самим сприяв розвитку безготівкового грошового обігу. Основна мета комерційного кредиту — прискорення процесу реалізації товарів і отримання закладеного в них прибутку.

     Комерційний кредит — це відповідна кредитна угода  між двома підприємствами — продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником). Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що визначає фінансові зобов’язання позичальника стосовно кредитора.

     Відсоток  за комерційний кредит входить у  ціну товару та суму векселя і, як правило, є меншим, ніж за кредит банківський. Погашення кредиту може здійснюватися:

• оплатою векселя;
• передаванням векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі;
• переоформленням комерційного кредиту на банківський.

     Комерційний кредит принципово відрізняється від  банківського:

• в ролі кредитора виступають не спеціалізовані кредитно-фінансові організації, а юридичні особи, що зв’язані з виробництвом або реалізацією товарів та послуг;
• він надається тільки в товарній формі;
• позиковий капітал інтегровано з промисловим або торговим, що знайшло практичне втілення у створенні фінансових компаній, холдингів та інших аналогічних структур, які об’єднують підприємства різної спеціалізації і напрямків діяльності.

     В операціях з комерційним  кредитом виникають  певні ризики:

• ризик можливої зміни ціни товарів;
• ризик недотримання покупцем строків оплати;
• ризик банкрутства покупця;
• ризик можливого подорожчання кредиту.

     Конкретний  строк комерційного кредиту залежить від:

• виду товарів і послуг;
• вартості угоди;
• фінансового стану покупця і постачальника;
• вартості кредиту;
• наявності довготривалих зв’язків між постачальниками і покупцями;
• якості товару.

     Комерційний кредит має свої переваги і недоліки. До переваг належать:

• оперативність надання коштів у товарній формі;
• технічна нескладність оформлення угоди;
• надання підприємству ширших можливостей маневрування оборотними коштами;
• сприяння розвитку кредиткого ринку.

     Недоліками  комерційного кредиту є: обмежені можливості в часі та розмірах; наявність помітного ризику для кредитора; можливість небажаного впливу банків, що дисконтують векселі.

     Нині  на практиці застосовуються переважно три  різновиди комерційного кредиту:

• кредит із фіксованим терміном погашення;
• кредит із погашенням після фактичної реалізації позичальником одержаних товарів;
• кредитування за відкритим рахунком, коли постачання наступної партії товарів на умовах комерційного кредиту здійснюється до моменту погашення попередньої заборгованості.

     У ХІХ і на початку ХХ ст. у розвинених країнах у галузі внутрішньої  і міжнародної торгівлі переважав  традиційний вексельний кредит, із наданням продавцем покупцеві права погашати його частинами. Практикувалось надання продавцями комерційного кредиту у вигляді відстрочки платежів, без оформлення її векселем, а також надання покупцями комерційного кредиту постачальникам через авансові платежі.

     Нині  традиційний вексельний кредит починає  поступатись місцем кредиту, що надається продавцями покупцям через простий запис вартості проданих у кредит товарів.

     Маючи відкритий рахунок, підприємство-покупець може періодично закуповувати товари без оформлення кредитних угод у  кожному окремому випадку. На замовлення покупця товар негайно відвантажується, а оплата за нього здійснюється у визначені терміни після одержання рахунку-фактури.

     Сьогодні  у розвинених країнах відкритий  рахунок є основним фінансовим інструментом збуту продукції в оптовій торгівлі. Такий рахунок як одна з форм розрахунково-кредитних відносин між продавцем і покупцем широко застосовується у Великобританії, Німеччині, Франції та інших країнах.

     Кредит  за відкритим рахунком має кілька переваг порівняно з комерційним кредитом у вексельній формі. По-перше, кредит у вексельній формі дещо обмежений, оскільки вексельний кредит може надаватися підприємствами, що виготовляють продукцію, тільки підприємствам, що їх споживають, або товаровиробниками — торговим фірмам. Кредит за відкритим рахунком не має таких обмежень. Механізм кредитування й розрахунків за відкритим рахунком найчастіше застосовується у взаємних зустрічних поставках підприємств. На відкритому рахунку відображуються взаємні фінансові вимоги й зобов’язання, відбувається залік таких вимог і зобов’язань, що дещо зменшує платіжні ризики. По-друге, така система кредитування й розрахунків простіша у технічному відношенні порівняно із вексельною формою.

     Нині  механізм комерційного кредиту істотно  змінився. Значно розсунулися його межі. Якщо на початку нинішнього століття комерційний кредит функціонував переважно в галузі торгівлі, то нині його використовують практично всі промислові компанії і торгові фірми. Завдяки йому фінансується збут не тільки великих, а й дрібних партій товарів.

     З метою прискорення  реалізації товарів  і перетворення товарного  капіталу на грошовий застосовують такий спосіб надання комерційного кредиту покупцям, як торгові знижки з покупної вартості товару (сконто).

     Такий спосіб надання комерційного кредиту  полягає в тім, що підприємствам-покупцям надається знижка за умови оплати товару у визначений термін. Якщо оплату здійснено покупцем своєчасно, то ціна товару зменшується на суму торгової знижки. Розмір знижки підприємство-кредитор визначає самостійно. У зарубіжній практиці вона становить, як правило, 1—3% вартості товару.

     Величина сконто визначається у відсотках, диференціюється залежно від строку оплати кредиту і орієнтується на чинний рівень відсоткових ставок.

     Підприємства  з готовністю надають покупцям сконто, оскільки вартість товару здебільшого калькулюється так, що сума відстрочених платежів (тобто відсотки за наданий кредит) входить у ціну товару. Якщо ж оплата відбувається раніше, то замовнику товару надається знижка у формі сконто.