Фінансовий ринок України, проблеми та перспективи розвитку

6. В залежності від  кругообігу капіталу та оскільки  окремі сегменти вітчизняного  фінансового ринку мають специфічну  структуру та механізми функціонування, є сенс виділити: ринок цінних паперів (фондовий ринок), валютний та кредитний ринки.

Слід зазначити, що на розвинених фінансових ринках валютний ринок (ринок, на якому здійснюється торгівля іноземною валютою) не виділяється  окремо як складова фінансового ринку. Кредитний ринок виступає як специфічна складова ринку інструментів позики.

Рис. 1.5. Класифікація фінансових ринків в залежності від кругообігу капіталу

Вітчизняний валютний ринок  відокремлений і жорстко-регульований, його функціонування пов'язане із великою кількістю законодавчих та нормативних актів, що стосуються валютного регулювання та валютного контролю, правил обігу іноземної валюти на території України, основ функціонування міжбанківського валютного ринку тощо. Фондовий та кредитний ринки також функціонують за своїми законами. В цілому фінансовий ринок України досить відокремлений від інших фінансових ринків, і на сьогодні процес його інтеграції в систему міжнародних фінансових ринків знаходиться на начальному етапі.

Фінансовий ринок може бути як повністю сегментований, так і повністю інтегрований. Якщо ринок повністю сегментований, інвестор з однієї країни не може вкласти кошти в цінні папери в іншій країні. При цьому цінні папери одного ступеня ризику на різних ринках мають різну ставку доходу, що обумовлюється як сегментованістю ринків, так і різницею в курсах валют та відмінностями в системах оподаткування. В повністю інтегрованому ринку інвестор може інвестувати кошти будь-де. При цьому цінні папери одного ступеня ризику забезпечують інвестору однаковий рівень доходу. Сьогодні фінансові ринки різного рівня, а також ринки різних фінансових інструментів різною мірою інтегровані. Емітенти мають обмежені можливості щодо залучення дешевшого капіталу поза місцевим ринком, а інвестори — щодо вкладення коштів на ринках інших країн та на міжнародному ринку [27, c. 116-119].

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ФІНАНСОВОГО  РИНКУ В УКРАЇНІ ТА ПРОБЛЕМИ ЙОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ

4.  Основні тенденції розвитку фінансового ринку в Україні.

Фінансова система України формується під впливом конкретних форм та механізмів використання фінансів у національній економіці і відображає особливості сформованої моделі економіки. Відмічено, що фінансова система, в якій ключову роль відіграє фінансовий ринок, виконує ринкові функції: спрямовує тимчасово вільні фінансові ресурси від тих, у кого вони в надлишку, до тих, кому їх не вистачає; зменшує ризик і заощаджень, і позичальників; забезпечує необхідний рівень ліквідності, надає об’єктивну та прозору інформацію суб’єктам фінансового ринку.

У процесі перерозподілу  фінансових ресурсів фінансовий ринок  виконує ті функції, які не може виконати жодна інша складова фінансової системи, при цьому значно впливаючи на її ефективність, стійкість та еластичність. Побудова реального й ефективного фінансового ринку потребує закладення в його основу певних принципів, а саме: вільний доступ до ринкової інформації і ринкових інструментів для всіх учасників; прозорість і реальний захист інвесторів; ліквідність фінансових інструментів; конкурентоспроможність та ефективність; відповідність міжнародним стандартам.

Фінансовий ринок є  життєво важливим фундаментом для  зростання, розвитку і стабільності національної ринкової економіки. Становлення  і розвиток фінансового ринку  є ключовим елементом сильного економічного середовища, який забезпечує фінансування реального сектора економіки через залучення інвестицій, здійснення платежів та перерозподілу капіталів.

З метою дослідження  особливостей формування фінансового  ринку України та основних тенденцій  його розвитку чинники, під впливом яких це формування відбувається, умовно поділено на дві групи - внутрішні та зовнішні (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Чинники розвитку фінансового ринку України

Розвиток фінансового  ринку в Україні є невід'ємною  складовою процесу економічного зростання, орієнтованого на забезпечення стабільно високих показників розвитку на довгострокову перспективу. Фінансовий ринок потенційно здатний допомогти здійсненню в Україні структурної перебудови економіки, завдяки перетіканню капіталів, стати фактором економічного зростання, збільшення зайнятості, інтеграції економіки України у

Протягом останніх декількох  років, до моменту настання фінансової кризи 2008 року, фінансовий ринок України  динамічно розвивався. Тоді сукупні  активи фінансових посередників збільшилися у 5 разів протягом 2003 - 2008 років, тобто приблизно до 50% від ВВП, а обсяги торгів на організованому фондовому ринку - більше ніж вдвічі і складали 4,2% від ВВП[33]. Проте, загальний рівень розвитку фінансового ринку на сьогодні залишається досить низьким, оскільки наслідки кризи ще дають про себе знати як на грошовому ринку так і на ринку капіталів.

Огляд структури органів  державного регулювання фінансового  ринку показав, що остаточного вибору моделі регулювання та нагляду за фінансовим сектором в Україні поки що не сформовано. В теперішній час найкраще організовано нагляд і регулювання діяльності банківських установ. В той же час як діяльність Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) та Державної комісії з ринків фінансових послуг (ДКРФП) перебуває на етапі становлення.

Ґрунтуючись на загальноєвропейських і світових тенденціях об'єднання  регуляторів фінансового ринку, доцільною є передача повноважень  ДКРФП частково регулятору фондового  ринку та частково Національному банку України, що дозволить усунути дублювання певних функцій, скорочення операційних витрат і забезпечення прозорості ринку та умов роботи фінансово-кредитних установ. Одночасно таке об’єднання знижує можливі ризики виникнення монополії влади.

З точки зору структури власності в Україні існують особливості, що відрізняють її як від американської, так і від європейської традиції. Це, перш за все, характер приватизаційного процесу, ступінь відкритості країни та структура фінансування реального сектору економіки.

Підсумки процесу приватизації оцінюються неоднозначно. З одного боку, виконано головні завдання масової  приватизації - стимулювання прискореного розвитку недержавного сектору економіки; формування прошарку приватних власників, зацікавлених у модернізації виробництва та ефективному використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. З іншого боку, в результаті широкомасштабної сертифікатної приватизації громадяни України не стали реальними власниками, не відбулося відокремлення бізнесу від влади, не сформовано значного прошарку малого і середнього підприємництва, який у розвинених країнах є підґрунтям формування великої власності і найбільшою мірою сприяє становленню середнього класу, культури приватної власності, громадянського суспільства. На 01.01.10 р. в Україні було зареєстровано лише 312,4 тис. малих підприємств, тобто 65 на 10 тис. населення, або на порядок нижче, ніж у країнах з розвинутою економікою, навіть за умов їх припинення частини їх діяльності спричинених економічною кризою 2008 р.[20, c. 123-125].

Як каталізатор економічного зростання - фінансовий ринок істотно  впливає на забезпечення суверенітету держави та реалізацію її національних інтересів в умовах глобалізаційних  процесів. Сучасний стан фінансового  ринку унеможливлює вільне перетікання капіталів до найбільш ефективно працюючих секторів економіки, оскільки основна частина операцій з цінними паперами відбувається за межами організованого ринку.[ 12, с 37-38]

Основним сегментом фінансового  ринку є фондовий ринок, який сприяє обігу та раціональному розміщенню фінансових ресурсів, дає можливість самостійно оцінювати ефективність управління підприємством, створює умови для добросовісної конкуренції та обмежує монополізм. Головна мета фондового ринку України в майбутньому - це створення цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого ринку цінних паперів, який буде регульований державою і інтегрований в світові фондові ринки.

Якщо фінансовий ринок ліквідний, то є зацікавленість вкладати активи в довгострокові державні облігації та депозитні рахунки[ 9, с. 6]. А в країнах, де фінансова система не є розвиненою, в тому числі і в Україні, громадяни інвестують в короткострокові проекти. Таке інвестування є неефективним, з огляду на недостатність коштів для залучення в довгострокові інвестиційні проекти, які для економічного розвитку мають пріоритетне значення.

Сьогодні важливою умовою подолання  недоліків сучасного соціально-економічного стану України повинно бути створення  ліквідного та прозорого фінансового  ринку, який може забезпечити реалізацію національних інтересів України, сприяти підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної економіки шляхом: акумуляції та перерозподілу інвестиційних ресурсів між різними галузями економіки та підприємствами; формування коректної ринкової вартості підприємств; утворення інформаційних індикаторів для інвесторів, індикації загального стану економіки для всіх суб'єктів господарювання; залучення коштів для покриття дефіциту Державного та місцевих бюджетів, фінансування державних та місцевих програм розвитку; створення ефективної системи захисту прав та інтересів інвесторів; сприяння розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення та інститутів спільного інвестування. Успішне функціонування фінансового ринку вимагає існування цілого ряду різноманітних інституцій. Найбільш важливими з них є фінансові посередники, тому необхідно з’ясувати наявність та рівень розвитку даних інституцій в Україні.

2.2 Фінансові посередники та їх значення для функціонування національного фінансового ринку

На ринку фінансових послуг України найбільш розвинутими є три його структурні елементи:

- ринок банківських послуг, що  відповідає кредитному та валютному  ринкам. Серед найважливіших завдань  - зміцнення банківської системи,  подолання розриву між комерційними  банками і реальною економікою, залучення банків до реалізації нової економічної стратегії.

- ринок інвестиційних послуг, якому  відповідає фондовий ринок. Ситуація, що склалася, потребує прискореного  утвердження і розширення фондового  ринку, підвищення його ролі в залученні інвестицій та перерозподілі капіталу в національній економіці, забезпечення випереджаючого розвитку вторинного ринку й ринку корпоративних цінних паперів, освоєння емісії середньо- і довгострокових цінних паперів цільового інвестиційного призначення. В Україні доцільно розвивати фондовий ринок, бо він допоможе диверсифікувати ризики між банками та інвесторами, що у свою чергу сприятиме зміцненню фінансової системи.

- ринок страхових послуг почав  розвиватись відносно нещодавно,  тому потрібні невідкладні дієві заходи, покликані сприяти розвитку ринку страхових послуг. Це, насамперед, утворення національної системи страхових послуг, яка має стати реальним чинником стабільності та стимулом розвитку підприємництва, здатної забезпечити надійний захист довгострокових інвестиційних ресурсів, необхідних для економічного зростання [2, с 37].

Суб'єктами фінансового  ринку є фінансові посередники, а саме фінансові інститути (банки  та небанківські інститути) та інфраструктурні  учасники (біржі, позабіржові системи, депозитарії), чиї функції полягають в акумулюванні коштів фізичних та юридичних осіб і в подальшому їх наданні у розпорядження позичальників на комерційних основах [3, с 89-90]. Фінансові посередники враховують природу макроекономічних процесів, які відбуваються в країні, та їх взаємодію, і в зв'язку з цим мінімізується ризик втрат від неефективної та нескоординованої діяльності. До фінансових посередників відносять банки, фондові та страхові компанії, лізингові компанії, кредитні спілки, благодійні фонди, ломбарди, інститути спільного інвестування тощо.

Найрозвинутішою складовою  ринку залишаються комерційні банки  незважаючи на те, що саме з банківського сектору почався спад економічної активності в період фінансової кризи. Тому нагальним завданням для фінансового ринку України є повернення довіри до банківської системи, адже вона сприяє довгостроковому інвестуванню у високоприбуткові проекти та переміщення коштів з менш ефективних до більш ефективних галузей.[ 15, с. - 90] Взагалі в Україні склалася тенденція до того, що грошові ресурси розміщуються банківською системою неефективно. Це пов'язано з тим, що деякі банки є дочірніми підприємствами великих металургійних комбінатів, тому кошти рухаються лише в межах даної галузі, діяльність якої не є ефективною для економіки загалом. Тобто, стан фінансового ринку унеможливлює вільне перетікання капіталів до найбільш ефективно працюючих секторів економіки, оскільки основна частина операцій з цінними паперами відбувається за межами організованого ринку.

В цілому, банківський  сектор України розвивається співрозмірно до банківських секторів країн центральної  і східної Європи. Основні проблеми розвитку пов’язані скоріше з  невизначеністю економічного середовища та нерозвиненістю фондового ринку. Два найголовніші наслідки малого фондового ринку для банківської системи – обмежені можливості для залучення капіталу та дефіцит інструментів для диверсифікація ризиків [1, c. 50].

Набагато більше структурних і інституційних проблем існує в діяльності небанківських фінансових посередників і в функціонуванні фондового ринку.