Фінансовий ринок України, проблеми та перспективи розвитку

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП           3

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОНСНОВИ  ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ         6

1. Поняття фінансового ринку та його функції    6
2. Структура та основні елементи фінансового ринку   10
3. Класифікація фінансових ринків      15

 

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ФІНАНСОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ ТА ПРОБЛЕМИ ЙОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ      21

1. Основні тенденції розвитку фінансового ринку в Україні  21
2. Фінансові посередники та їх значення для функціонування національного фінансового ринку        25
3. Модель розвитку фінансового ринку в Україні    30

 

РОЗДІЛ 3. ОСОНВНІ ЗАСАДИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ  В УКРАЇНІ       35

1. Перспективи розвитку фінансового ринку в Україні   35
2. Підвищення ефективності інтеграції фінансового ринку України до світового фінансового простору       40

 

ВИСНОВКИ          44

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ     47

 

 

 

ВСТУП

 

 

Актуальність  теми. Фінансовий ринок є життєво важливим фундаментом для зростання, розвитку і стабільності національної ринкової економіки. Становлення і розвиток фінансового ринку є ключовим елементом сильного економічного середовища, який забезпечує фінансування реального сектора економіки через залучення інвестицій, здійснення платежів та перерозподілу капіталів.

Фінансовий  ринок виник у результаті появи  потреби в додатковій формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави, але крім того, він також є певним фінансовим барометром економіки, який ефективно працює при низьких темпах інфляції, стабільній законодавчій та нормативній базі, сприятливому політичному кліматі та певному балансі інтересів у суспільстві.

Враховуючи незначний  період функціонування, фінансовий ринок України порівняно із ринками економічно розвинутих країн має певні недоліки, які слід усунути, але для цього необхідно ретельно дослідити тенденції, що склалися у межах вітчизняного і міжнародного фінансового ринку. Формування ефективного фінансового ринку вимагає цілісного підходу та погоджених рішень щодо стратегії його розвитку.

Розвиток фінансового  ринку в Україні є невід'ємною  складовою процесу економічного зростання, орієнтованого на забезпечення стабільно високих показників розвитку на довгострокову перспективу. Тому обрана тема є досить актуальною на сьогодні, адже фінансовий ринок потенційно здатний допомогти здійсненню в Україні структурної перебудови економіки, завдяки перетіканню капіталів, стати фактором економічного зростання, збільшення зайнятості, інтеграції економіки України у світове господарство.

Дослідженню проблеми розвитку фінансового ринку  та його значення для економічного зростання країни приділяється значна увага як вітчизняними, так і  зарубіжними вченими. Серед вітчизняних науковців, які займаються дослідженням даної проблеми, слід виділити роботи наступних авторів: з питань місця та ролі фінансового ринку як складової фінансової системи країни – Л.М. Алексеєнко, О.І. Барановського, О.Д. Василика, В.М. Гриньової, І.О. Лютого, В.М. Шелудько, С.П. Ярошенка; з питань державного регулювання фінансового ринку – Д.П. Богині, М.О. Бурмаки, В.М. Гейця, О.Д. Данілова, Г.В. Задорожного, О.М. Іваницької, з питань розвитку фінансового посередництва –А.О. Єпіфанова, А.М. Єрмошенка, О.В. Козьменко, С.М. Козьменка, М.І. Савлука, І.В. Сала; з питань розвитку вітчизняного фінансового ринку як складової світового фінансового ринку – В.А. Кажан, Н.В. Стукало, В.С. Шафрана та ін.

Метою роботи є узагальнення теоретичних і методологічних положень забезпечення ефективного функціонування та стратегічного розвитку фінансового ринку країни.

Відповідно до мети дослідження  були сформовані такі завдання:

 – розкрити зміст і економічну  сутність категорії “фінансовий  ринок” як складової фінансової системи та визначити його вплив на стимулювання економічного зростання;

 – дослідити роль і місце  фінансового ринку України в  системі ринкових економічних відносин;

 – дослідити особливості  державного регулювання фінансового  ринку України та визначити  можливі напрями підвищення його  ефективності;

 – охарактеризувати структуру  фінансового ринку;

 – визначити необхідні та  достатні умови розвитку сегментів  фінансового ринку України;

дослідити стан інфраструктури фінансового  ринку.

Об’єктом  дослідження є економічні відносини між суб’єктами фінансового ринку як системи.

Предметом дослідження є фінансовий ринок України в сукупності його організаційно-економічних структурованих елементів, їх взаємозв’язку і взаємозалежності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОНСНОВИ  ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ

 

 

4. Поняття фінансового ринку та його функції.

 

Функціонування ринкової економіки ґрунтується на функціонуванні різноманітних ринків, які можна згрупувати в два основні класи: ринки виробленої продукції (товарів та послуг) та ринки трудових і фінансових ресурсів. На ринку фінансових ресурсів зустрічаються такі, в яких у процесі господарювання виникає потреба в коштах для розширення їх діяльності, а також такі, у яких накопичуються заощадження, що можуть бути використані для інвестицій. Саме на ринку фінансових ресурсів, або фінансовому ринку, відбувається перелив коштів, при якому вони переміщуються від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує інвестицій. При цьому, як правило, кошти спрямовуються від тих, хто не може їх ефективно використати, до тих, хто використовує їх продуктивно. Це сприяє не тільки підвищенню продуктивності та ефективності економіки в цілому, а й поліпшенню економічного добробуту кожного члена суспільства [31, c. 24-26].

Фінансовий ринок являє  собою систему економічних та правових відносин, пов'язаних із купівлею-продажем або випуском та обігом фінансових активів, а також сукупність різноманітних інститутів, що зводять покупців та продавців і обслуговують їх фінансові взаємовідносини. Суб'єктами такого ринку виступають держава, а також ті, хто бажає передати в користування вільні фінансові ресурси, ті, які потребують інвестицій, та фінансові посередники, які на стабільній, впорядкованій основі забезпечують перерозподіл фінансових ресурсів серед учасників ринку.

Під фінансовими ресурсами  розуміють власний, позиковий і  залучений капітал, який використовується учасниками фінансового ринку для формування своїх активів і здійснення діяльності з метою одержання відповідного прибутку.

На фінансовому ринку  ті, що мають вільні фінансові ресурси, передають їх на різних умовах іншим  учасникам ринку, які опосередковано через суб'єктів ринку або безпосередньо використовують залучені ресурси для фінансування різних галузей економіки, забезпечення потреб населення та потреб державного бюджету. Осіб, які інвестують кошти в діяльність інших суб'єктів ринку, купуючи певні фінансові активи, називають інвесторами та власниками фінансових активів – акцій, облігацій, депозитів тощо. Тих, хто залучає вільні фінансові ресурси через випуск та продаж інвесторам фінансових активів, називають емітентами таких активів. Кожен фінансовий актив є активом інвестора – власника активу та зобов'язанням того, хто емітував даний актив.[ 25, с 136]

Передача в користування фінансових ресурсів на фінансовому  ринку оформляється тим чи іншим  фінансовим інструментом. Якщо ресурси  передаються на умовах позики, це оформляється відповідними інструментами позики -- борговими цінними паперами (облігаціями, векселями, ощадними сертифікатами тощо) або різними видами кредитних інструментів. Якщо інвестор вкладає кошти в акціонерний капітал, така операція оформляється інструментами власності – акціями. Платою за надані в позику ресурси виступає процент, а при безстроковому інвестуванні коштів в акціонерний капітал – прибуток у вигляді дивідендів і капіталізований прибуток, що направляється на збільшення власного капіталу корпорації.

Фінансовий ринок забезпечує мобілізацію вільних фінансових ресурсів у інвесторів для найбільш ефективного використання суб'єктами господарювання. Головне значення фінансового ринку у сучасній економічній системі полягає в акумуляції заощаджень економічних агентів і використання цих коштів для створення нового капіталу і розширення масштабів господарської діяльності.

Торгівля фінансовими  активами між учасниками ринку відбувається за посередництвом різноманітних фінансових інститутів. Саме вони забезпечують безперервне функціонування ринку, розміщення серед інвесторів нових та обіг на ринку емітованих раніше активів. Наявність на фінансовому ринку великої кількості фінансових посередників з широким спектром послуг сприяє загостренню конкуренції між ними, а отже, зниженню цін на різні види фінансових послуг. Чим більш розвинений та конкурентний фінансовий ринок, тим меншою є винагорода фінансових посередників за надані іншим учасникам ринку послуги. Фінансові посередники є необхідними учасниками фінансового ринку, які забезпечують інвесторам оперативне вкладення коштів у фінансові активи та вилучення коштів з процесу інвестування. Учасникам ринку, які потребують інвестицій, фінансові посередники допомагають залучити кошти за відповідну своїй конкурентній позиції плату. Чим вища конкурентна позиція позичальника на ринку, тим нижчою є плата за користування фінансовими ресурсами.

Фінансові ринки виконують  ряд важливих функцій.

1. Забезпечують таку  взаємодію покупців та продавців  фінансових активів, у результаті  якої встановлюються ціни на фінансові активи, що зрівноважують попит і пропозицію на них.

На фінансовому ринку  кожен із інвесторів має певні  міркування щодо дохідності та ризиковості  своїх майбутніх вкладень у фінансові  активи. При цьому, звичайно, ним  враховується існуюча на фінансовому ринку ситуація: мінімальні процентні ставки та рівні процентних ставок, що відповідають різним рівням ризику. Емітенти фінансових активів, для того щоб бути конкурентоспроможними на фінансовому ринку, прагнуть забезпечити інвесторам необхідний рівень дохідності їх фінансових вкладень. У такий спосіб на ефективно діючому фінансовому ринку формується рівноважна ціна на фінансовий актив, яка задовольняє й інвесторів, і емітентів, і фінансових посередників.

2. Фінансові ринки запроваджують механізм викупу в інвесторів належних їм фінансових активів і тим самим підвищують ліквідність цих активів.

Викуп у інвесторів фінансових активів забезпечують фінансові  посередники — дилери ринку, які  в будь-який момент, коли це потрібно інвесторам, готові викупити фінансові активи, що їм належать. Чим ефективніше функціонує фінансовий ринок, тим вищу ліквідність він забезпечує фінансовим активам, що перебувають в обігу на ньому, оскільки будь-який інвестор може швидко і практично без втрат у будь-який момент перетворити фінансові активи на готівку.

Фінансові посередники  завжди готові не тільки викупити фінансові  активи, а й продати їх інвесторам у разі потреби. Здійснюючи на постійній  основі викуп і продаж фінансових активів, фінансові посередники  не тільки забезпечують ліквідність фінансових активів, що є в обігу на ринку, а й стабілізують ринок, протидіють значним коливанням цін, які не пов'язані зі змінами в реальній вартості фінансових активів та змінами в діяльності емітентів цих активів.

3. Фінансові ринки сприяють знаходженню для кожного з кредиторів (позичальників) контрагента угоди, а також суттєво зменшують витрати на проведення операцій та інформаційні витрати.

Фінансові посередники, здійснюючи великі обсяги операцій з  інвестування та залучення коштів, зменшують для учасників ринку витрати і відповідні ризики від проведення операцій із фінансовими активами. Як на ринку акцій та облігацій, так і на кредитному ринку саме посередники відіграють вирішальну роль у переміщенні капіталів. Особливо помітна ця роль при фінансуванні посередниками корпорацій, що мають не найвищий кредитний рейтинг, і кількість яких є значною в усіх країнах світу. Фінансові посередники зменшують витрати через здійснення економії на масштабі операцій і вдосконалення процедур оцінювання цінних паперів, емітентів та позичальників на кредитному ринку [6, c. 3-6].

У країнах з розвиненою ринковою економікою функціонують високоефективні  фінансові ринки, які забезпечують механізм перерозподілу фінансових ресурсів серед учасників ринку  і сприяють ефективному розміщенню заощаджень серед галузей економіки. В Україні та країнах, що ступили на шлях ринкових перетворень в економіці, фінансові ринки перебувають на різних стадіях формування та розвитку. Розвитку фінансових ринків у таких країнах сприяють масова приватизація, подолання кризових явищ та позитивні зрушення в економіці. Паралельно з цим, як правило, відбувається формування відповідної законодавчої бази та механізму, що гарантує її виконання [5, c. 65].

Для того, щоб зрозуміти  яким чином фінансовий ринок діє як механізм взаємодії власників заощаджень, фінансових посередників та реальних інвесторів, як відбувається мобілізація заощаджень у фінансові ресурси, необхідно з'ясувати структуру фінансового ринку.

 

 

2. Структура та основні елементи фінансового ринку.

 

На фінансовому ринку  постійно відбуваються процеси акумуляції, розподілу та перерозподілу вільних  фінансових ресурсів серед галузей  економіки. Передача фінансових ресурсів від одних суб'єктів ринку до інших відбувається через різні  фінансові інструменти, які як було вказано раніше, для інвесторів є фінансовими активами, а для тих, хто потребує інвестицій і виступає емітентом фінансових активів, є зобов'язаннями.

На фінансовому ринку  здійснюється як пряме, так і непряме  фінансування, яке передбачає участь фінансових посередників у процесах переміщення капіталів від одних учасників ринку до інших. При прямому фінансуванні інвестори беруть на себе істотну частину ризиків і зазнають значних витрат з оцінювання фінансових активів та їх емітентів. При непрямому фінансуванні визначальну роль в інвестиційному процесі відіграють фінансові посередники, які забезпечують переміщення коштів від кредиторів до позичальників та зменшують ризики і витрати, пов'язані з інвестуванням коштів. Саме непряме фінансування відіграє провідну роль на ринку запозичень, оскільки основним джерелом ресурсів для корпорацій та багатьох інших учасників ринку виступають кредитні ресурси, які надаються фінансовими посередниками — комерційними банками, а не інвесторами.