Ефективність інвестиційних процесів на підприємства

 Розрахунок індексу  прибутковості інвестицій ведеться  за такою загальною формулою:

 

 де ІПІ — індекс  прибутковості за інвестиційним  проектом, %;

 ЧПр — річна  сума дисконтованого чистого  прибутку у фазі експлуатації  інвестиційного проекту;

 ІВ — загальна  теперішня вартість інвестиційних  витрат за проектом.

 Використання показника індексу прибутковості для оцінки ефективності інвестиційного проекту має певні недоліки. Перш за все, важко визначити, який рік експлуатації проекту після досягнення ним передбаченої виробничої потужності можна вважати найбільш репрезентативним при розрахунках дисконтованого чистого прибутку (бо звичайно прибуток збільшується кожного року). Крім того, в перші роки експлуатації проекту підприємство використовує певні податкові пільги, тому чистий прибуток у цьому періоді не може бути коректно порівняний із прибутком в умовах нормального його оподаткування. Для усунення цих недоліків пропонується показник річної суми чистого прибутку розраховувати як середньорічний за весь період експлуатаційної фази інвестиційного проекту.

         Критерієм прийняття інвестиційних рішень на основі розрахованого показника індексу прибутковості інвестицій може виступати фактичний рівень прибутковості власного капіталу за операційною діяльністю підприємства. Позитивне інвестиційне рішення щодо реалізації інвестиційного проекту може бути прийнято, якщо індекс прибутковості інвестицій буде перевищувати фактичний рівень прибутковості власного капіталу за операційною діяльністю підприємства, і навпаки, якщо індекс прибутковості інвестицій буде нижчим, проект має бути відхилено.

         Показник період окупності інвестицій характеризує обсяг часу, необхідного для повного повернення інвестиційних витрат, пов’язаних із реалізацією проекту. При цьому слід нагадати, що, згідно з концепцією фінансового аналізу інвестиційних проектів, це повернення відбувається у формі чистого грошового потоку, який складається із суми як чистого прибутку, так і амортизаційних відрахувань за основними фондами і нематеріальними активами, які використовуються.

 Загальна формула,  за якою ведуться розрахунки періоду окупності інвестицій, має такий вигляд:

 де ПОІ — період  окупності інвестицій за проектом;

 ІВ — загальна  теперішня вартість інвестиційних  витрат за проектом;

 ЧГПр — середньорічна  сума дисконтованого чистого  грошового потоку за інвестиційним проектом.

 Показник періоду  окупності інвестицій має одну  суттєву ваду, на яку слід враховувати  в процесі проведення оцінки  ефективності інвестиційних проектів. Вона полягає в тому, що на  його основі не можна врахувати  ті чисті грошові потоки, які буде отримано після повної окупності інвестиційних витрат. Але його перевагою є те, що він чітко визначає, коли підприємство поверне інвестований капітал, що в сучасних умовах жорсткого обмеження вільних грошових коштів має велике значення в процесі оцінки інвестиційної привабливості проекту. Кожне підприємство самостійно визначає критеріальне значення показника періоду окупності для різних типів інвестиційних проектів.

 Отже, в процесі  фінансового аналізу інвестиційних  проектів для оцінки їх ефективності може бути використано значну кількість показників. Однак, роль окремих показників у процесі прийняття інвестиційних рішень щодо реалізації проектів нерівнозначна. Пріоритетним серед розглянутих показників оцінки є показник чистої приведеної вартості, потім — показник внутрішньої норми доходності, а інші оціночні показники слід використовувати в процесі фінансового аналізу інвестиційних проектів лише як допоміжні.

 Управління реалізацією  інвестиційних проектів здійснюється  в розрізі кожного проекту,  який включено до інвестиційної програми підприємства і передбачає розробку календарного плану реалізації проекту, а також розробку капітального бюджету.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Загальноекономічна характеристика виробничо-господарської діяльності СГВК Агрофірма “Перемога”

          СГВК "Агрофірма "Перемога" була заснована у 2000 році в результаті реорганізації агрофірми "Перемога", хоча датою свого заснування вважають квітень 1929 року. Вже у 1940 р. за вагомі здобутки у виробництві сільськогосподарської продукції господарство одержало найвищу на той час нагороду - орден Леніна. В актовій залі агрофірми зберігаються нагороди господарства, одержані за останні 30-40 років. Серед них - прапори, дипломи, грамоти, почесні відзнаки найвищого рівня.

Протягом усіх років свого існування буртівське господарство не тільки не здавало  досягнутих позицій, а й постійно їх зміцнювало, перетворивши Бурти  на справжню школу передового хліборобського досвіду, кузню керівних кадрів, оазис соціального благополуччя не тільки району, а й області та України в цілому.

За 78 років своєї  історії господарство зазнало різних реформацій і змін: укрупнювалося  і зменшувалося, змінювало свою організаційно-господарську структуру, але при цьому так і залишалося "Перемогою", підтверджуючи це звання високими показниками праці і соціальними досягненнями за будь-яких соціально-політичних, економічних і погодних умов. Пояснюючи феномен цієї стабільно впевненої ходи, слід виділити головне: кілька поколінь людей створили тут справжню школу, а точніше, навіть науку - науку перемагати.

СВК агрофірма "Перемога" є високорентабельним прибутковим багатогалузевим господарством  молочно-зерно-бурякового напряму з  розвинутим м'ясним тваринництвом.

Вартість основних виробничих фондів на 1.01.2007 р. становила 10 млн. грн.

Загальна земельна площа кооперативу складає 3092 га. Усі наявні в господарстві землі  своєчасно і якісно обробляються з дотриманням сівозміни та вимог  агротехніки.

Машинно-тракторний парк господарства нараховує 60 тракторів, 10 зернозбиральних, 4 кормозбиральних, 3 кукурудзозбиральних та 5 бурякозбиральних комбайнів, 48 вантажних автомобілів. При цьому машинно-тракторний парк господарства постійно оновлюється більш сучасною високопродуктивною технікою, на що протягом останніх років витрачається близько 2 млн. грн. щорічно.

Невід'ємною  часткою стабільного розвитку господарства є тваринництво. Агрофірма спеціалізується також на розведенні племінної ВРХ чорно-рябої молочної породи та свиней великої білої породи.

Агрофірма з  року в рік утримує стабільну  кількість поголів'я ВРХ, яке складає 2200 голів, у тому числі 800 корів, що становить  відповідно 71 і 26 голів на 100га сільгоспугідь. Крім того, господарство має поголів'я  свиней у кількості 1220 гол. та 1000 курей.

У 2002 році господарству присвоєно статус племінного заводу з розведення великої рогатої худоби української чорно-рябої молочної породи, а також статус племінного репродуктора з розведення свиней великої білої породи. У рослинництві господарство має паспорт на виробництво та реалізацію насіння і садивного матеріалу (оригінальне, елітне).

СВК агрофірма "Перемога" завдяки високій  культурі землеробства та передовим технологіям досягає досить високих показників у рослинництві. У господарстві нормою протягом останнього 10-річчя стало збирати з гектара по 70 і більше центнерів пшениці, по 500 - цукрових буряків, понад 100 - зернової кукурудзи.

Значна увага  у "Перемозі" приділяється тваринницькій галузі як постійному джерелу надходження живих коштів. Надій молока за останні роки становить більше 5200 кг на корову. Такі результати є наслідком інтенсифікації ведення тваринництва на основі збалансованої кормової бази, племінної роботи, прогресивних форм організації утримання, годівлі і догляду тварин.

Основні галузі і підрозділи кооперативу прибуткові: щороку чистого прибутку одержують близько 2-х млн. грн.

Кооператив  своєчасно розраховується перед  бюджетом, фондами, постачальниками, а  тому ніякого виду заборгованостей  не має.

Власникам земельних та майнових паїв виплачується орендна плата продукцією та послугами в розмірі 2% вартості паю, на що в цілому по господарству витрачається близько 1 млн. грн. щороку.

2.2 Оцінка фіансового стану підприємства

 

Стійкість фінансового становища організації в значній мірі залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. Активи динамічні по своїй природі. У процесі функціонування організації величина активів і їхня структура перетерплюють постійні зміни. Найбільш загальне представлення про якісні зміни, що мали місце, у структурі засобів і їхніх джерел, а також динаміці цих змін можна одержати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу даних бухгалтерської звітності.

Вертикальний аналіз. В основі вертикального аналізу лежить

представлення бухгалтерської звітності у виді відносних величин, що характеризують структуру узагальнюючих  підсумкових показників. Обов’язковим елементом аналізу служать динамічні ряди цих величин, що дозволяє відслідковувати і прогнозувати структурні зрушення в складі господарських засобів і джерел їхнього покриття.

Можна виділити дві основні  риси, що обумовлюють необхідність і доцільність проведення вертикального  аналізу:

-перехід до відносних показників дозволяє проводити міжгосподарські порівняння економічного потенціалу і результатів діяльності організацій, що розрізняються по величині використовуваних ресурсів і інших об’ємних показників;

-відносні показники деякою мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, що можуть істотно спотворювати абсолютні показники фінансової звітності і тим самим затрудняти їхнє зіставлення в динаміку.

Вертикальному аналізові  можна піддавати або вихідну  звітність, або модифіковану звітність (з укрупненою або трансформованою  номенклатурою статей)

Як позитивну тенденцію  варто розглядати скорочення питомої  ваги дебіторської заборгованості в  активі балансу. У структурі джерел засобів позитивною тенденцією є  збільшення частки власного капіталу.

Горизонтальний аналіз звітності дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей або їхніх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. Даний вид аналізу полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами росту (зниження)

У ході аналізу необхідно зіставити дані по валюті балансу на початок і кінець звітного періоду. При цьому зменшення (в абсолютному вираженні) валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення організацією господарського обороту, що може спричинити її неплатоспроможність. Установлення факту згортання господарської діяльності вимагає ретельного аналізу його причин.

Аналізуючи збільшення валюти балансу за звітний період, необхідно враховувати вплив  переоцінки основних засобів, незакінченого будівництва і невстановленого устаткування, коли збільшення їхньої вартості не позв’язано з розвитком виробничої діяльності. Найбільш складно врахувати вплив інфляційних процесів, однак без цього важко зробити однозначний висновок про те, чи є збільшення валюти балансу наслідком тільки лише подорожчання готової продукції під впливом росту цін на сировину і матеріали, або воно вказує і на розширення господарської діяльності організації. При наявності стійкої бази розширення господарського обороту організації, причини її неплатоспроможності варто шукати в нераціональності проведеної кредитно-фінансової політики, включаючи і використання одержуваного прибутку, у помилках при визначенні цінової стратегії і т.д.

При дослідженні структури  короткострокових зобов’язань організації  аналізуються їхній склад і тенденції зміни короткострокових зобов’язань.

Виявлена тенденція  до збільшення частки позикових засобів  у джерелах утворення активів  організації, з одного боку, свідчить про посилення фінансової нестійкості  організації і підвищення ступеня її фінансових ризиків, а з іншого, – про активний перерозподіл (в умовах інфляції і невиконання в термін фінансових зобов'язань) доходів від кредиторів до організації-боржника.

При наявності інформації про конкретних кредиторів організації  і терміни виконання зобов’язань перед ними доцільно скласти їхній перелік із указівкою повної назви, юридичної адреси, термінів і сум платежів і частки даного кредиту в загальній сумі заборгованості організації. Особливу увагу варто приділити наявності (і можливому ростові) простроченої заборгованості організації перед бюджетом, по позабюджетним платежам.

При аналізі внеоборотніх активів організації, зважаючи на те, що питома вага основних засобів може змінюватися унаслідок впливу зовнішніх факторів, наприклад, порядок їхнього обліку, при якому відбувається запізніла корекція вартості основних засобів в умовах інфляції, у той час як ціни на сировину, матеріали, готову продукцію можуть рости досить високими темпами, необхідно звернути особливу увагу на зміну абсолютних показників за звітний період, а також рух основних коштів (вибуття, запровадження в дію нових основних засобів).