Безработица

На сьогодні очевидним є те, що надання платних послуг державними організаціями й установами соціальної сфери, створення недержавного сектора у цій сфері повинно мати законодавче закріплення і контролюватися державними органами. Справа в тому, що соціальна сфера - явище досить багатогранне, платне надання благ і послуг повинно впроваджуватися з урахуванням особливостей функціонування кожного напрямку соціальної сфери.Так, наприклад, освіта включає за своїм соціальним призначенням дуже різноманітні форми послуг. Це дошкільне виховання, проведення заходів позашкільної роботи з дітьми, утримання них закладів, надання загальної, середньої, професійно-технічної, середньої спеціальної та вищої освіти. Кожний із цих напрямків потребує власного підходу до вирішення питань фінансового забезпечення.Державні заклади позашкільної роботи з дітьми, до яких належать палаци дитячої творчості, станції юних техніків, натуралістів, туристів, повинні одержувати дотації з місцевих бюджетів, а не перебувати на повному їх фінансуванні. Аналогічне фінансування повинно бути передбачене і для дошкільних закладів освіти.Фінансове забезпечення діяльності загальноосвітніх шкіл має здійснюватися за рахунок бюджетних коштів. Надання додаткових послуг повинно бути платним. Що стосується професійно-технічної освіти, то її фінансування слід здійснювати на основі пайової участі держави й підприємницьких структур, для яких ведеться підготовка кадрів.Досить складною є ситуація щодо фінансування вищої освіти. На сьогодні держава фінансує із бюджету не підготовку кадрів вищої кваліфікації, а державні вищі навчальні заклади, які мають право надавати окремі платні послуги і до 20 відсотків спеціалістів готувати за їхній кошт. Такий підхід не має достатнього обґрунтування і веде до нераціонального використання бюджетних коштів.Основною умовою поліпшення фінансового забезпечення діяльності вищих навчальних закладів і підвищення ефективності використання бюджетних коштів є науково обґрунтоване визначення потреби в спеціалістах вищої кваліфікації для державного сектора економіки. Держава повинна щорічно формувати замовлення на підготовку спеціалістів у вищих навчальних закладах і розміщувати це замовлення на конкурсній основі.Потребу в спеціалістах із вищою освітою для економіки держави загалом визначає ринок. Держава із бюджету за фінансовими нормативами фінансує лише державне замовлення. Підготовка фахівців понад державне замовлення повинна бути платною. Такий підхід зменшить навантаження на бюджетну систему, дасть змогу уникнути структурних перекосів у підготовці спеціалістів вищої кваліфікації. Водночас на всіх рівнях освітньої системи повинні функціонувати приватні школи, ліцеї, гімназії, коледжі, інститути та інші освітні заклади як гарантія конкурентного середовища й підвищення якості освіти.Потребує удосконалення фінансове забезпечення системи охорони здоров'я. На сьогодні в Україні це складний комплекс лікувальних, лікувально-профілактичних та санаторно-профілактичних закладів, до яких належать лікарні й територіальні медичні об'єднання, поліклініки й амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти, станції швидкої і невідкладної допомоги, станції переливання крові, санаторії для хворих на туберкульоз та для дітей і підлітків, будинки дитини, санітарно-епідеміологічні, дезінфекційні станції, центри здоров'я та заклади санітарної освіти. Тобто це розширена мережа державних закладів, що перебувають на бюджетному фінансуванні. Попередній досвід фінансування охорони здоров'я дає врешті-решт підставу дійти двох висновків. По-перше, держава не в змозі виділяти кошти в таких розмірах, які б забезпечували надання медичних послуг за постійно зростаючими якісними та кількісними показниками. По-друге, наявність лише одного джерела фінансового забезпечення охорони здоров'я уповні усуває конкурентні мотиви щодо діяльності цих установ.Світовий досвід підтверджує, що успішне надання медичних послуг населенню можливе при наявності декількох джерел фінансування.Найпоширенішими є на сьогодні три джерела - бюджет, кошти громадян і медичне страхування. Про вади бюджетного фінансування охорони здоров'я йшлося вище, проте платна медицина теж їх має. Вона недоступна для громадян із низькими доходами.Саме тому жодна країна у світі не використовує як платну, так і безоплатну медичну допомогу в чистому вигляді. Платні медичні послуги є скоріше елементом, що характеризує повноту ринку лікувальних послуг Платна медицина створює конкуренцію, так необхідну в ринковому середовищі. Отже, маючи досить високий рівень ефективності завдяки прямій формі оплати послуг, вона позитивно впливає на ефективність роботи всієї системи охорони здоров'я. З цих позицій створення й розвиток в Україні приватних лікарень і клінік слід розглядати як позитивне та необхідне явище. Водночас платні заклади, як і бюджетні, не можуть дати повноти забезпечення медичними послугами.Тому набув поширення метод фінансування медичних послуг за допомогою страхових фондів, тобто шляхом запровадження медичного страхування. Ця форма вдало доповнює усі інші джерела фінансування і має перспективу в умовах України. Згідно з Конституцією України кожний громадянин має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.За рахунок бюджетних коштів кожний громадянин мас право на безплатну медичну допомогу, водночас держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.Надання послуг у сфері культури, тобто фінансування витрат з утримання бібліотек, музеїв, палаців і будинків культури, клубів, народних театрів і мистецьких колективів повинно здійснюватися на основі пайової участі господарських структур, місцевих бюджетів і власних доходів.Джерелом фінансування соціальних послуг для населення можуть бути різні форми кредиту. Це насамперед споживчий кредит для придбання товарів довгострокового користування, на здобуття освіти, придбання житла. Заслуговують на увагу також житлові заощадження. Умови палання житлових позичок мають бути опрацьовані так, щоб вигода була двобічною. Крім того, треба упорядкувати систему інвестування житлового будівництва, випуску термінових або безстрокових житлових сертифікатів, акцій. Купуючи ті чи ІНШІ цінні папери, інвестори вкладають кошти у будівництво житла і при цьому одержують дохід залежно від зростання вартості житла.Розвиток системи фінансового забезпечення соціальних гарантій, як і соціального обслуговування населення, в цілому мас здійснюватися, і це підтверджує світовий досвід шляхом комплексного використання усіх джерел і оптимізації їх структури. Фінансове забезпечення повинно включати такі джерела: бюджетне фінансування; фінансові ресурси підприємств, спонсорство, меценатство, благодійництво, страхування; кредитування: плату за послуги.На сьогодні система фінансового забезпечення соціального розвитку в Україні перебуває на стадії свого становлення, тому актуальними є питання активного використання кожного із вказаних джерел, їх оптимізації, що зменшить навантаження на бюджет і сприятиме нормальному забезпеченню діяльності об'єктів соціальної сфери. Це дасть змогу зберегти і підвищити життєвий рівень населення, ступінь його освіченості, а в цілому - підвищити науковий потенціал держави [21].

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ЗДІЙСНЕННЯ ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ВІД БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ

2.1 Загальна характеристика бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, формування його доходної частини

З 1 січня 2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Функції по управлінню страхуванням на випадок безробіття, провадженням збору та акумуляцією страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплатою забезпечення та наданням соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно з цим Законом подано на Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створився як правонаступник Фонду сприяння зайнятості населення з метою управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із Законом і статутом Фонду.

Згідно із Законом "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" джерелами коштів Фонду є: страхові внески страхувальників (роботодавців, застрахованих осіб); асигнування державного бюджету; суми фінансових санкцій, що визначені Законами України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Про зайнятість населення"; благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб; інші надходження відповідно до законодавства України.

Відповідно до чинного законодавства  кошти Фонду використовуються на: допомогу по безробіттю; матеріальну  допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; матеріальну допомогу по безробіттю; допомогу на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні; професійну підготовку або перепідготовку; підвищення кваліфікації та профорієнтацію; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні; інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням; виплату забезпечення та надання соціальних послуг; відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію осіб; фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів; створення резерву коштів фонду тощо.

Як показують розрахунки доходи Фонду формуються головним чином  за рахунок внесків роботодавців - їх питома вага становить 70%, частка коштів, що надходять внаслідок утримань із заробітків працюючого населення  є не такою значною — 15%. Надходження  у вигляді асигнувань з Держбюджету  та інших джерел є незначними (відповідно 3% та 5%). Така мала частка надходжень із бюджету пояснюється тим, що Фонд є самодостатнім.

Якщо аналізувати видаткову  частину бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, то помітним є те, що найбільша частка коштів витрачається на фінансування матеріального забезпечення та соціальні послуги - 72%; достатньо значною є питома вага витрат — 10,7% - на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції, її робочих органів, управління Фондом; 6,7% - на розвиток матеріальної та інформаційної бази Фонду; 5,6% - на відшкодування Пенсійного фонду.

Кошти Фонду загальнодержавного страхування  на випадок безробіття не входять  до складу державного бюджету. Для централізованого зарахування коштів до Фонду в управліннях Державного казначейства відкриваються аналітичні рахунки за балансовим рахунком 3717 "Рахунки державних позабюджетних фондів" в розрізі відділень. Щоденно на аналітичні рахунки відділень Державного казначейства надходять кошти до фонду в розрізі видів надходжень. Засобами програмного забезпечення ці кошти акумулюються в обласних управліннях на окремих аналітичних рахунках, з яких відбувається перерахування коштів на центральний рівень [22].

Для перерахування коштів регіональні  відділення Фонду подають до управлінь  Державного казначейства платіжні доручення, на підставі яких проводиться відповідне перерахування коштів. На наступний день органи Державного казначейства подають фондам банківські виписки з рахунку, де відслідковується рух коштів за цим рахунком. Далі проводиться звірка на предмет проведення операцій за попередній день. За результатами проведених перерахувань щоденно складається оборотно-сальдова відомість по рахунку 3717 "Рахунки державних позабюджетних фондів", де показуються надходження та використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Діаграма 2.1.1.

2.2  Видатки Фонду

Видатки бюджету  Фонду щодо забезпечення виплати  допомоги по безробіттю є захищеними. Фінансування цих видатків проводиться у першочерговому порядку. З метою забезпечення фінансової стабільності Фонду утворюється резерв коштів Фонду, який не може перевищувати суму, необхідну для виплати допомоги по безробіттю в розрахунку не менш як на п'ять календарних днів. До коштів страхування на випадок безробіття застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України. Резерв коштів Фонду зберігається на спеціальному рахунку в уповноваженому банку України. Резерв коштів Фонду використовується за цільовим призначенням за рішенням правління Фонду.

Графік 2.2.1.

Таблиця 2.2.1

2.3 Діяльність та виконання бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття .

 За даними фінансової звітності доходна частина бюджету Фонду за 2010 рік з урахуванням залишку на початок року становила 7 457,3 млн гривень. Надходження від страхових внесків протягом року складали 7 121,2 млн грн., з державного бюджету до Фонду надійшли кошти у сумі – 1,5 млн грн, інші надходження, передбачені законодавством, – 67,2 млн гривень.

Станом на 01.01.2011р. на обліку у робочих органах виконавчої дирекції Фонду перебувало 1 297,0 тис. платників страхових внесків на випадок безробіття. В порівнянні з даними на 01.01.2010 року, база платників страхових внесків, що перебувають на обліку, збільшилась на 1,1 відсотка. Рівень сплати страхових внесків (перерахованих до нарахованих) становив 99,9 відсотків.

На початок 2011 року недоїмка за платниками страхових внесків склала 245,3 млн гривень та збільшилася, порівняно з попереднім періодом, на 12,2%.

Загальні видатки Фонду в 2010 році склали 6 856,8 млн гривень.

Відповідно до Закону України "Про  загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" соціальні послуги та матеріальне забезпечення протягом звітного періоду були надані 1,8 млн незайнятим особам, з яких застраховані особи склали більше ніж 86 відсотків. За 2010 рік було працевлаштовано 744,5 тис. незайнятих громадян, зареєстрованих у робочих органах виконавчої дирекції Фонду.

Всього на фінансування надання  соціальних послуг та матеріального забезпечення було спрямовано 4 770,1 млн гривень.

На виплату допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної  підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спрямовано 3023,5 млн гривень. Середньомісячна чисельність одержувачів допомоги по безробіттю склала 333 тис. безробітних. Середньомісячний розмір допомоги по безробіттю склав 713 гривень, що на 13% більше, ніж у 2009 році.

Протягом 2010 року професійним навчанням  було охоплено 203,3 тис. осіб, що майже на 30% більше, ніж у 2009 році. Навчання проводилося за 300 професіями та спеціальностями, що користуються попитом на ринку праці, перелік яких протягом року постійно оновлювався. Загальні витрати на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації безробітних склали 689,3 млн гривень.

У звітному періоді з метою реінтеграції незайнятих громадян до трудової діяльності та підтримки їх доходів в період пошуку роботи 318,2 тис. осіб було залучено до громадських робіт, що на третину більше, ніж у 2009 році. Видатки Фонду на організацію громадських робіт склали 186,5 млн гривень.