Безработица

Вступ

Головною метою реформування системи  соціального забезпечення населення  є розширення соціальної бази ринкових перетворень на основі стабілізації життєвого рівня населення, зменшення  тягаря наслідків реформ для найвразливіших верств населення, вжиття заходів щодо соціальної адаптації населення  до цих перетворень. Ситуація, що склалася в соціальній сфері, не дозволяє відкладати її формування на пізніші строки. В зв’язку з цим необхідно переосмислення орієнтирів у формуванні соціально-економічної політики. Вона має орієнтуватись на органічне поєднання політики фінансової стабілізації та економічного зростання з активною соціальною політикою, спрямованою на досягнення відчутного покращення матеріального добробуту та умов життя населення України. Проблеми пошуку національних підходів до перспективи реформування та розбудови фінансових механізмів соціального забезпечення ще недостатньо висвітлені в українській фінансово-економічній літературі. Потребує теоретичного узагальнення велика кількість фактичного матеріалу з цієї проблеми. Система соціального забезпечення має велике значення, адже Україна знаходиться на шляху реформування ринкової структури, тому важливим для нас є теоретичне обґрунтування досвіду розвинутих країн у застосуванні виправданих часом методів соціального забезпечення, а також з’ясування проблем, які виникають або можуть виникнути на цьому шляху.Внаслідок складності та заплутаності зв’язків систем соціальних служб, через велику розмаїтість громадських і приватних складових та зрослі технологічні труднощі при їх наданні, соціальне забезпечення вимагає підвищеної уваги.Оснащення соціальної політики не менш важливе, ніж сама політика, і не лише з причин адміністративної ефективності чи обов’язків клієнта. Не оснащенні належним чином соціальні програми дуже легко можуть спотворюватись і призводити до тяжких наслідків. Погано оснащенні програма породжують громадське невдоволення, зловживання, ізоляцію чи обман громадян. 
В Україні на нинішньому етапі демократичні перетворення в суспільстві поставили на порядок денний і питання про удосконалення системи соціального страхування. Соціальне страхування – це система, яка має безпосереднє відношення буквально до кожної людини, починаючи від її народження і до останнього дня життя. Система управління соціальним страхуванням та механізм його практичного здійснення вимагає відповідних знань і певної спеціальної підготовки.Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є складовою фінансової системи України та важливим елементом державних фінансів. Він розглядається як фонд грошових коштів, а також як орган державної виконавчої влади. В умовах трансформаційних перетворень через державні фінанси здійснюється вплив на економічний та соціальний розвиток. Виконуючи властивості для даного періоду функції держава забезпечує фінансування заходів щодо соціального захисту населення, підтримки державного сектору національної економіки, реалізації пріоритетних загальнодержавних програм. Основну роль у перерозподілі фінансових ресурсів між територіями, галузями, сферами діяльності, фізичними, юридичними особами відіграють державний та місцеві бюджети. На видаткову частину бюджетів в Україні в сучасних умовах впливають: економічна ситуація, зростання державного боргу, дефіцит бюджетів усіх рівнів, зовнішні показники. Ці негативні чинники викликають скорочення видатків з метою максимального їх наближення до обсягу доходів бюджетів. Для вирішення соціальних та економічних загальнодержавних програм залучаються нові форми перерозподілу централізованих фінансових ресурсів. 
Ринкові відносини, наявність різних форм власності та господарювання створюють об'єктивні умови для запровадження позабюджетного механізму мобілізації грошових коштів. Він дозволяє залучити додаткові фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що є важливим в умовах дефіциту бюджетів.При написанні магістерської роботи необхідно засвоїти знання з організації та управління державного цільового фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. До основних завдань відносять: - вивчення сутності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його роль у фінансуванні державних соціальних та економічних програм;- визначення структури та повноважень робочих органів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, їх діяльність по плануванню, обліку та контролю за надходженням коштів та цільовим використанням;- набуття навиків з управління діяльністю державного соціального фонду;Предметом державного соціального фонду є його організаційно-контрольна діяльність. Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є застрахована особа або інша особа у випадках, передбачених статтями 45, 47 закону «Про загальнообов " язкове державне соціальне страхування у зв " язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням», страхувальник та страховик.Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються є окремим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.Завданням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є встановлення гарантій щодо захисту прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності та пологів, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною, смерті громадянина або члена його сім’ї.В сьогоднішніх складних умовах в цілому сфера соціального захисту громадян, в т. ч. і система соціального страхування, зазнають постійного тиску і скорочення. Крім того, на жаль, буває, що кошти соціального страхування використовуються не за призначенням.Інколи можна почути окремі нарікання на адресу Фонду соціального страхування України про те, що мовляв, діюча система соціального страхування застаріла, отже – потребує радикального реформування. 
Соціальна політика має створити й підтримувати соціальні зв’язки та солідарність у суспільстві. Отож, важливо щоб при соціальному забезпеченні про цю мету ніколи не забували.Розробка і проведення активної соціальної політики залишається одним із найскладніших завдань України. Однобічне реформування економіки при забезпеченні основ старої системи соціально захисту призвело до надмірного навантаження на державний бюджет, високого ступеня оподаткування підприємств, глибоких деформацій у соціальній політиці. 
Необхідність соціального страхування обумовлена потребою у формуванні таких соціальних фондів, за рахунок яких працездатним громадянам можна було б гарантувати їхнє фінансове забезпечення у разі тимчасової втрати працездатності або втрати роботи. Перерви у роботі, викликані об'єктивними причинами (хворобою, травмами, вагітністю, безробіттям тощо) не можуть бути оплачені за рахунок фонду заробітної плати, тому держава зобов'язана створити такі умови, за яких втрачені доходи були б компенсовані суспільством за рахунок спеціальних джерел. Визначення джерел, принципів, умов формування відповідних соціальних фондів та порядку їхнього використання на вказані цілі здійснюються у процесі створення і функціонування системи соціального страхування.

Система соціального страхування повинна базуватися на таких загальних принципах:

• солідарності (перерозподіл коштів між працездатними і непрацездатними, здоровими і хворими, працюючими і безробітними);
• обов'язковості (охоплення соціальним страхуванням усіх працюючих за наймом, участь застрахованих осіб у формуванні відповідних фондів);
• рівноправності всіх застрахованих осіб (стосовно зобов'язань на фінансування витрат, прав і гарантій);
• державних гарантій щодо виплат із соціального страхування;
• контролю за формуванням і використанням фондів соціального страхування.

Джерелами соціального страхування  в Україні є відрахування підприємств, організацій і установ різних форм власності, кошти населення, бюджетні кошти та інші джерела. З метою  упорядкування системи соціального  страхування та ефективного використання коштів створюються відповідні соціальні  фонди, до яких належать Фонд соціального  страхування України, Фонд сприяння зайнятості населення та інші. Фонд соціального страхування є найбільшим за обсягами коштів та напрямками фінансування видатків. Його основними завданнями є: забезпечення надходжень і акумуляція збору на обов'язкове соціальне страхування та інших коштів, призначених для фінансування видатків на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, інших видів допомоги, встановлених законодавством, а також на санаторно-курортне лікування та оздоровлення працюючих та їхніх сімей; здійснення заходів щодо забезпечення виплат допоміг та інших витрат тощо. Основними джерелами Фонду є:

• збір на обов'язкове соціальне страхування (крім збору на обов'язкове соціальне страхування у разі безробіття);
• надходження за путівки на санаторно-курортне лікування та оздоровлення;
• добровільні внески підприємств, організацій, установ і фізичних осіб;
• інші надходження.

 Збір на обов'язкове соціальне страхування є головною статтею доходної частини Фонду соціального страхування України. Суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, їхні об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи й організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, філії, відділення та інші підрозділи суб'єктів підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, розташованої на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади, сплачують збір на обов'язкове соціальне страхування до Фонду в розмірі 4% від фактичних витрат на оплату праці. Підприємства, установи й організації, на яких працюють інваліди, цей збір до Фонду соціального страхування сплачують з витрат на оплату праці за винятком фактичних затрат на оплату праці інвалідів.

РОЗДІЛ 1 
ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВІД БЕЗРОБІТТЯ

1. Сутність соціального захисту і шляхи його досягнення. Фінансування

соціальних гарантій.         

Соціальний захист - це система економічних, соціальних та організаційних заходів, які здійснюються державою для підтримки незахищених  верств населення - пенсіонерів, інвалідів, ветеранів війни, багатодітних сімей  та інших малозабезпечених громадян [1].

Динамічний поступ України в  напрямі докорінних демократичних  змін дістав потужну підтримку в  Конституції як основному закону держави, яка дає чітку правову  регламентацію суспільних відносин, цивілізованого вирішення проблем  взаємовідносин особи, суспільства, держави.

Виходячи з положень Конституції, статті 46, держава зобов'язується вжити  відповідних заходів, спрямованих  на соціальний захист громадян, які  б забезпечували належний рівень життя.

Вже багато років в економіці  нашої країни відбуваються істотні  зміни у формах власності, трансформується  політична система. Але ці зміни майже не торкаються системи соціального захисту - вона і далі існує на старому фундаменті.

Існуючій системі соціального захисту все ще притаманні риси, успадковані від радянської системи. Проте такі безумовні елементи колишньої системи як повна зайнятість та дотації на товари та послуги зазнали серйозного впливу економічних реформ.

В результаті офіційна система соціального захисту має вирішувати набагато більше проблем, ніж раніше, особливо тих, що стосуються бідності та безробіття. Наголошується, що соціальний захист населення спрямований не тільки на боротьбу з бідністю, шляхом організації невідкладних персональних допомог бідним, а й на запобігання бідності, надавши можливість людям створити засади соціального захисту під час свого активного періоду життя.

В сучасних умовах різноманітних форм власності, розширення видів трудової діяльності, виникнення тіньової економіки, відбувається різка поляризація населення України: з одного боку утворюються клас соціальної еліти, чий доход у багато разів перевищує максимальну офіційну заробітну плату, з другого - відбувається падіння життєвого рівня більшості населення. З 1995 року були офіційно визнані поняття "бідності", "інфляції", "соціального захисту"[2].

Основними завданнями соціального захисту в Україні є:

• забезпечення мінімального рівня заробітної плати, її індексації згідно з прожитковим мінімумом, встановленим Верховною Радою України;
• задоволення належного рівня охорони здоров'я та освітньо-культурних потреб задля всебічного розвитку особистості;
• захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян;
• вирівнювання рівнів життя окремих категорій населення тощо.

Реалізація цих завдань можлива  лише за умови комплексного використання різних методів і важелів, зокрема, реалізації конституційних прав громадян на працю і допомогу з безробіття, запровадження оплати праці не нижче мінімального рівня, індексації зарплати в умовах зростання цін та прожиткового мінімуму, надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим сім'ям та сім'ям які мають дітей, матеріального забезпечення у разі досягнення пенсійного віку, тимчасової або постійної втрати працездатності, втрати годувальника тощо.

В результаті аварії на Чорнобильській АЕС, однієї з найтяжчих трагедій ХХ століття, офіційно визнані такими, що потребують допомоги - безкоштовного  лікування, забезпечення продуктами харчування, дострокового вихід на пенсію - 3,2 млн. чоловік; 130 тис. складають переселенці із територій, визнаних непридатними, небезпечними для проживання.

З часу катастрофи значна частина українського бюджету йде на ліквідацію її наслідків. У державному бюджеті України на 1999 рік на цю мету було  заплановано 2,6 млрд. грн.

З часу розпаду адміністративної системи виплила ще одна “хвороба” економіки - бюджетний дефіцит, перевищення видатків над доходами. Бюджетний дефіцит мав місце практично в усіх країнах світу, але причини його утворення різні. Дефіцит може бути результатом здійснення значних державних вкладень у розвиток економіки, в силу надзвичайних обставин (війна, стихійне лихо), а також відображати кризові явища в економіці. В Україні найбільший серед країн Східної Європи та колишнього СРСР дефіцит бюджету.

Зростання дефіциту призводить до росту  заборгованості по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій і інших  виплат. В умовах спаду виробництва, зростання взаємних неплатежів, недонадходження  доходів до бюджету зменшити бюджетний дефіцит вдалося шляхом здійснення жорсткої політики обмеження видатків. Через державний бюджет здійснюється розподіл і перерозподіл валового національного продукту і національного доходу. За умов перехідної економіки провідна роль бюджету в перерозподілі фінансових ресурсів є об’єктивною реальністю, але рівень перерозподілу ВВП через бюджети поступово зменшується, зокрема в бюджеті зведеного на 1997 рік - до 36,8% проти 46% запланованих на 1996 рік, а без доходів цільових бюджетних фондів (Пенсійного фонду, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших загальнодержавних фондів) - до 27,4% проти передбачених на 1996 рік 33,6%. (фактично 26,2%).

Динаміка бюджетних показників свідчить, що бюджет, був сильно перевантажений видатками, які пов’язані з економічною функцією держави, тоді як його соціальна функція не отримала необхідної фінансової підтримки для її реалізації.

За розрахунками загальна сума соціальних пільг, що надана чинним законодавством України становить близько 6 млрд. грн., а можливості забезпечення становлять близько 2 млрд. грн. Внаслідок цього ускладнюється реформування системи соціального захисту, перехід від безплатних до платних форм надання соціальних послуг.

Перехід до ринкової економіки потребує зміни підходів до соціальних потреб, необхідність забезпечення соціальних гарантій з боку держави. Позитивними рисами віджилої “командної” економіки були: відсутність явного безробіття, відкритої інфляції, досить висока соціальна захищеність населення [5, 7].

Основними видами соціального страхування і захисту населення є:

• пенсійне страхування;
• соціальне страхування ;
• пільги ветеранам війни та праці;
• допомога сім’ям з дітьми;
• інші види соціальної допомоги;
• пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ;
• утримання установ соціального забезпечення;
• інші види.

Головною рисою системи соціального захисту в адміністративно-розподільчій економіці, було те, що вона базувалася на обов’язковій участі громадян у суспільному виробництві. Обов’язковість праці виключала питання про безробіття. Питання про страхування від безробіття просто не існувало. Основним джерелом доходів була оплата праці працівників по найму. Перевагою такої системи оплати був її гарантований характер. Форми споживання носили колективний характер. В ринковій економіці переважають індивідуальні форми споживання. Значна кількість соціальних пільг в адміністративно-розподільчій економіці надавалася працівникам в натуральній формі. Це стосується на сам перед, дитячого відпочинку, таборів відпочинку, баз відпочинку, санаторіїв – профілакторіїв. Безкоштовно надавались медичні послуги. Квартирна плата компенсувала лиш незначну частину витрат на створення і отримання житла.

Потреби громадян, що задовольнялися таким чином , а також витрати, що надавались громадянам з суспільних фондів споживання,  були враховані при формуванні низького рівня заробітної плати. Це стало ще одним фактором її значного зниження на Україні. В умовах незалежної держави створення національної системи забезпечення соціальних гарантій населенню має першочергове значення.