Анализ банкротства предприятия

 

    Проведений  вертикальний і горизонтальний аналіз балансу свідчить, що за розглянутий  період стан майна і його джерел змінювалося в такий спосіб: величина активів підприємства зросла протягом звітного періоду на 1678 тис. грн. Далі необхідно проаналізувати за рахунок яких змін відбулася подібна зміна; величина основних засобів підприємства збільшилася на 98тис. грн, це означає, що виробничий потенціал підприємства підвищується; загальна частка необоротних активів збільшилася на 532 тис. грн.. Вартість оборотних активів збільшилась протягом звітного періоду на 1145 тис. грн., що є позитивною тенденцією, оскільки збільшення оборотних активів відбулося не за рахунок збільшення частки сумнівних боргів у загальній структурі дебіторської заборгованості. Власній капітал збільшився на 2296 тис. грн.. Таким чином, у фінансовому стані відбулися  позитивні зміни, виявити масштабність яких допоможе наступний аналіз. На наступному етапі фінансової діагностики розраховується система показників-індикаторів кризового стану підприємства. Розрахунок цих показників представлений у таблиці 2.1.2

     Таблиця 2.1.2 – Система показників-індикаторів кризового стану підприємства

 

     Поточні пасиви – це сукупність поточних зобов'язань, забезпечення наступних витрат і  платежів, доходів майбутніх періодів. Аналізуючи таблицю 2.1.2 можна зробити висновок про те, що на кінець звітного періоду значення лише деяких показників-індикаторів погіршується. Так, майже всі показники фінансової стійкості і стабільності підприємства, а також показники ділової активності не відповідають нормативним значенням. Коефіцієнт забезпечення власними коштами як на початок, так і на кінець періоду в нормі, спостерігається тенденція зростання, що свідчить про те, що розмір необоротних активів підприємства значно менший за розмір коштів, які беруть участь у обороті.

     Балансові (агрегатні) моделі базуються на абсолютних оціночних показниках, розрахованих у спеціальний спосіб на підставі звітності підприємства, що дають  змогу зробити висновок стосовно фінансово-майно-вого стану в іншій, ніж коефіцієнтна, формі.

     Реалізація  цього методичного підходу передбачає визначення показників, наведених в  таблиці 2.1.3 

     Таблиця 2.1.3 - Показники джерел формування запасів

 

    Значення  джерел формування запасів свідчить про те, що підприємство  має власні обігові кошти для формування виробничих запасів. Цей показник на початок року становить 2726 тис. грн., а на кінець 4490 тис. грн. Величина запасів збільшилась порівняно із базовим періодом, проте це не є позитивною тенденцією, адже це свідчить про те, що готова продукція не реалізується, а залишається на складах підприємства. Складемо порівняльну таблицю основних типів фінансової стійкості підприємства і на основі отриманих даних визначимо, до якого з типів можна віднести аналізоване підприємство.

    Таблиця 2.1.4 - Типи фінансової стійкості підприємства

 

     Аналізуючи  отримані раніше показники можна  сказати, що підприємство в нестійкому фінансовому стані.

    2.2. Оцінка і прогнозування показників задовільності структури балансу

     В сучасних умовах для виявлення ознак  неплатоспроможності підприємства та для своєчасного виявлення  формування незадовільної структури  балансу в цілях здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутства  застосовані затверджені Мінекономіки України Методичні рекомендації. Згідно до них, оцінка і прогнозування показників задовільності структури балансу відбувається на основі аналізу нижче перерахованих показників. Поточна неплатоспроможність – це фінансовий стан підприємства, коли на певний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми наявних коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу.

     Показник  поточної неплатоспроможності підприємства визначається за формулою:

                              П_П = ДФІ + ПФІ + ГКЕ – ПЗ,                               (2.2.1)

    де  ДФІ – довгострокові фінансові  інвестиції;

    ПФІ – поточні фінансові інвестиції;

    ГКЕ – грошові кошти та їх еквіваленти;

    ПЗ  – поточні зобов’язання.

    Показник  поточної неплатоспроможності підприємства:

    Пп(п.р.) = 0 + 0 + 4 – 1788 = - 1784 тис. грн.

    Пп(к.р.) = 0 + 0 + 0 – 1285 =  - 1285 тис. грн.

     Від'ємний  результат свідчить про поточну  неплатоспроможність підприємства.

     Критична  неплатоспроможність – це фінансовий стан підприємства, що відповідає потенційному банкрутству, коли на початок і кінець звітного періоду мають місце  поточна неплатоспроможність, а  коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними коштами наприкінці звітного періоду менші від їх нормативних  значень 1,5 і 0,1.

     Коефіцієнт  покриття характеризує достатність  оборотних коштів підприємства для  погашення своїх боргів і визначається:

                                      К_П = ОА : ПЗ,                                         (2.2.2) 

    де  ОА – загальна сума оборотних активів;

    ПЗ  – загальна сума поточних зобов’язань.

    Коефіцієнт  покриття дорівнює:

    Кп(п.р.) = 4910 : 1788 = 2,7461

    Кп(к.р.) = 6055 : 1285 = 4,7121

    Дане  значення коефіцієнта покриття свідчить про те, що у підприємства достатньо  оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і на протязі року, кількість оборотних коштів зростає.

     Коефіцієнт  забезпечення власними коштами характеризує наявність оборотних коштів у  підприємства, необхідних для його фінансової стійкості, і визначається за формулою: 

                        К_З = (ВК – НОА) : ОА,                                           (2.2.3) 

     де  ВК – джерела власних та прирівняних  до них коштів (власний капітал);

     НОА – необоротні активи.

     Кз(п.р.) = ( 4600 – 1874 ) : 4910 = 0,555193

     Кз(к.р.) = ( 6896 – 2406 ) : 6055 = 0,741536

     1. Якщо значення обох коефіцієнтів  нижче нормативних, але є тенденція  до їх зростання, розраховують  коефіцієнт відновлення платоспроможності:

                                 К_ВП =

,                            (2.2.4)

     де  К_ПК, К_ПН, К_ПНЗ – значення коефіцієнтів покриття на кінець і початок звітного періоду та його нормативне значення;

     6 – кількість місяців, що становлять  нормативний період відновлення  платоспроможності;

     Т – звітний період, місяців.

    Коефіцієнт  забезпечення власними коштами дорівнює:

    Квп = (0,741536 + 6 : 12 (0,741536 – 0,555193)) : 1,5 =  0,55647

     Коли  К_ВП > 1, то підприємство має реальну спроможність відновити свою платоспроможність, а коли < 1, то, навпаки, не має можливості відновити свою платоспроможність на протязі півріччя.

     Отже, на підприємстві має місце поточна  неплатоспроможність, коефіцієнт відновлення  платоспроможності говорить про  відсутність у підприємства можливості протягом 6 місяців відновити платоспроможність.

     Щоб своєчасно виявити тенденції  формування незадовільної структури  балансу у підприємства та вжити  застережних заходів, спрямованих  на запобігання банкрутству, здійснюється систематичний експрес-аналіз