Анализ банкротства предприятия

     Z = EAnXn, (1.4.1) 

     де Z - показник неплатоспроможності підприємства; A - параметри, які показують міру впливу показників на імовірність банкрутства; X - показники (фактори впливу) діяльності підприємства.

     Ця  модель була двофакторною, зокрема, у  розрахунках використовувалися  такі показники, як коефіцієнт покриття і коефіцієнт фінансової залежності. Постає запитання: чи можна у дійсності, користуючись такою простою функцією, адекватно розв"язати задачу, тобто чи можна імовірність банкрутства передбачити, використовуючи тільки два показники? Відповідь на це запитання ствердна: найчастіше, досліджуючи функціонування різноманітних господарських систем, обмежуються використанням простої функції. Поряд з тим очевидно, що прогнозування неплатоспроможності підприємства за допомогою двофакторної моделі не забезпечує високої точності розрахунків, бо не враховується вплив інших показників, які характеризують ділову активність і ефективність функціонування підприємства. Потрібна була складніша функція, залежна від більшої кількості змінних.

     Продовжуючи свої дослідження, Альтман за результатами обстеження 66 підприємств (з них  половина збанкрутували , а решта  працювали успішно), з використанням 22 аналітичних коефіцієнтів вивів  комбінацію найважливіших з них  для визначення рівнів можливого  банкрутства підприємств, - це так  звана модель "Altman Z-score". Вона являє  собою функцію від деяких показників, що характеризують економічний потенціал  підприємства і результати його роботи за звітний період Z = EAnXn, де n змінюється від 1 до 5.

     У міжнародній практиці в умовах економіки, що стабільно функціонує, для оцінки імовірності банкрутства підприємства використовують так званий Z-рахунок Е. Альтмана .

     Розглянемо 2-факторну і 5-факторну модель Z-рахунку  Е. Альтмана.

     Двофакторна модель:

     Z = - 0,3877 + (- 1,0736) * коефіцієнт поточної  ліквідності + 0,579 * питома вага  залучених коштів у пасивах.

     Z > 0 – імовірність банкрутства  велика;

     Z < 0 – імовірність банкрутства  мала.

     П’ятифакторна модель:

     Z = (обіговий капітал / усі активи) * 1,2 + (нерозподілений прибуток / усі  активи) * 1,4 + (прибуток від основної  діяльності / усі активи) * 3,3 + (ринкова  вартість усіх акцій / усі активи) * 0,6 + (обсяг продажів / усі активи)*0,99.

     Якщо:

     Z < 1,81 – імовірність банкрутства  дуже висока

     1,81 < Z < 2,765 – імовірність банкрутства  середня

     2,765 < Z < 2,99 – імовірність банкрутства  невелика

     Z > 2,99 – імовірність банкрутства  дуже мала.

     Правильність  даної формули – 95%.

     В умовах перехідної української економіки  використання Z-рахунку Альтмана не дає точних результатів. Причиною цього  можуть бути переоцінки основних фондів, неможливість встановити реальну ринкову  ціну деяких основних фондів, і, як результат, вирахування чисельника та знаменника за різними цінами.

     Важливо пам"ятати, що ніколи імовірність  банкрутства не може бути оцінена  як нульова. Особливо це стосується українських  підприємств, на діяльність яких значною  мірою впливають фактори неекономічного характеру. Для українських підприємств Z-рахунок Альтмана виводиться на основі двох форм звітності - №1 "Баланс підприємства" та №2 "Звіт про фінансові результати підприємства". Для отримання  реальних, об’єктивних даних необхідно, щоб якість фінансової звітності  була високою. У цьому заінтересоване в першу чергу саме підприємство, бо з обчисленого результату можна  судити про фінансовий стан фірми  в цілому, а це дасть змогу розробити  стратегію її функціонування.

     Досвід  використання цієї моделі в ряді країн - США, Канаді, Бразилії, Австрії, Японії - показав, що спрогнозувати ймовірність  банкрутства за її допомогою за один рік можливо з точністю 90%, за два  роки - 70%, за три - 50%. Але незважаючи на ефективність та відносну простоту використання цієї моделі для оцінки загрози банкротства, в наших  економічних умовах вона не дозволяє отримати достатньо об’єктивний  результат. Це обумовлено розбіжностями  в врахуванні окремих показників, впливом інфляції на їхнє формування, невідповідністю балансової та ринкової вартості окремих активів та іншими об’єктивними причинами, які визначають необхідність коригування коефіцієнтів значимості показників, наведених в моделі Альтмана, та врахування ряду інших показників оцінки кризового розвитку підприємства. 

    1.5. Характеристика сучасних  систем діагностики  банкрутства

     Як  відомо, показники діяльності підприємства формуються випадково під впливом  дії багатьох чинників внутрішнього та зовнішнього середовища. Це обумовлює  доцільність доповнення інструментарію оцінки вірогідності банкрутства підприємства методом стохастичного комп'ютерного моделювання (методом Монте-Карло).

     Використання  цього методичного прийому дослідження  базується на проведенні комп'ютерних  експериментів подальшого розвитку підприємства для визначення частоти  та обсягів можливих ліквідних ускладнень. Для реалізації цієї ідеї використовується спеціально розроблена оболонка імітаційного стохастичного моделювання - „ Моделювання  випадкових процесів ", яка дає  можливість проводити комп'ютерні експерименти за економіко-математичною моделлю будь-якого характеру.

     Аналогічним чином оцінюється вірогідність знаходження  функції в межах певного інтервалу, наприклад при визначенні нормативу  формування страхового запасу коштів. Очікуваний за результатами проведеного  комп'ютерного моделювання залишок  грошевих коштів та ступінь його коливання  дає можливість оцінити ймовірність  отримання дефіциту платоспроможності, а відповідно - і вірогідність виникнення ситуації банкрутства. Запропонований інструментарій може використовуватися  не тільки для проведення діагностики  вірогідності банкрутства, а й у  перебігу розробки програми антикризових дій, оцінки результативності запропонованих антикризових заходів.

     1. Методичне забезпечення діагностики  кризового стану та загрози  банкрутства підприємства надзвичайно  різноманітне, що обумовлює доцільність його класифікації за декількома ознаками: статус та обов'язковість застосування; характер оціночних показників та їх інформаційного забезпечення; напрям дослідження, підхід до формування оціночних показників, методика їх дослідження, наявність та характер формування узагальнюючого висновку; засоби обробки інформації тощо.

     2. В Україні прикладом державної  методики діагностики кризового  стану є „ Методичні рекомендації  щодо виявлення ознак неплатоспроможності  підприємства та ознак дій  з приховування банкрутства, фіктивного  банкрутства чи доведення до  банкрутства", затверджені наказом  Міністерства економіки та з  питань європейської інтеграції. Вони передбачають ідентифікацію  стану неплатоспроможності підприємства  та визначають правила прийняття  рішень стосовно економічних  ознак фіктивного банкрутства,  приховування банкрутства та  доведення до банкрутства, завершення  санаційних процедур.

     3. Найбільш поширеним методичним  підходом до діагностики стану  та загрози банкрутства є коефіцієнтний  підхід, який передбачає використання  певного переліку спеціальних  фінансових коефіцієнтів-індикаторів  стану підприємства - відносних показників, що розраховуються шляхом порівняння  між собою певних абсолютних  показників господарсько-фінансової  діяльності підприємств, інформація  про які відображується у фінансовій  та інших видах звітності. Діагностика  кризового стану та виявлення  загрози банкрутства на базі  використання фінансових коефіцієнтів  передбачає: формування системи  оціночних показників; розрахунок  їх величини, проведення горизонтального,  порівняльного та еталонного  аналізу. Коефіцієнти-індикатори  кризових явищ класифікують за  такими ознаками: залежно від  інформаційного забезпечення розрахунку (показники експрес та поглибленої  діагностики), залежно від функціонального  спрямування (показники, що характеризують  платоспроможність, структуру капіталу, ділову активність та прибутковість  діяльності), залежно від функціональних  можливостей (показники теперішньої  та майбутньої загрози банкрутства).

     4. Простим для застосування та  поширеним прийомом діагностики  є побудова балансових (агрегатних) моделей оцінки фінансового стану.  Під агрегатами слід розуміти  абсолютні оцінні показники, що  розраховуються за спеціальними  методиками на базі показників  звітності та управлінського  обліку підприємств.

     Ідентифікація кризового стану та виявлення  загрози банкрутства передбачає порівняння між собою певних агрегатів  та формулювання діагностичного висновку за визначеними правилами оцінки (залежно від результатів порівняння).

     Найбільшого поширення набула балансова модель, описана у працях В.Ковальова  та його послідовників.

     5. Широке визнання для проведення  діагностики набули також матричні  моделі ідентифікації стану підприємства, розроблені у працях французьких  дослідників Франшона та Романе.

     Матричні  моделі діагностики кризового стану  та виявлення загрози банкрутства  передбачають побудову діагностичної  матриці, кожен квадрат якої характеризується певним співвідношенням показників господарсько-фінансової діяльності підприємства або розрахованих оціночних агрегатів  ідентифікується як певний стан підприємства.

     У процесі діагностики стан підприємства та наявність загрози банкрутства  визначається залежно від поточного  місцезнаходження підприємства в межах  матриці та ретроспективного аналізу  зміни місцезнаходження (аналіз шляху).

     6. Статистичні моделі діагностики  банкрутства являють собою спеціальним  чином обчислену дискримінанту  функцію (границю), в якості аргументів  якої використовуються фінансові  коефіцієнти-індикаторами, що найбільшим  чином обумовлюють розвиток кризи,  а значення (Z-рахунок) - дозволяє ідентифікувати ступінь (ймовірність) загрози банкрутства.

     Розробкою статистичних моделей прогнозування  банкрутства займалися такі видатні  закордонні вчені:, Спрінгейт, Конан, Гольдер, Тофлер, Тисшоу, Ліс, Чессер та ін. Діагностика українських підприємств за закордонними статистичними методиками є некоректною, оскільки порушуються найважливіші умови застосування статистичних моделей: часова відповідність, відповідність об'єкта оцінювання, відповідність методики визначення параметрів моделі. Необхідно використовувати метод, а не результати його використання.

     В Україні метод дискримінантного аналізу використано при підготовці Порядку проведення оцінки фінансового  стану бенефіціара, затвердженого  наказом Міністерства фінансів України (шести-факторна модель). Існують інші спроби побудови статистичних моделей  на матеріалах українських підприємств  для розв'язання окремих дослідницьких  завдань. З методичної точки зору, перешкод для створення національних моделей діагностики банкрутства  немає. До складу багатьох сучасних програмних пакетів статистичної обробки інформації входить функція БДА, що суттєво  спрощує та прискорює процедуру  математичних обчислень.

     7. Рейтингові моделі діагностики  фінансового стану і загрози  банкрутства являють собою іншу  форму створення простої для  застосування системи узагальнюючої  оцінки різноманітних характеристик  об'єкта оцінювання, що мають вагоме  значення для визначення наявності  та глибини кризи його розвитку. Побудова рейтингової системи  передбачає проведення таких  основних етапів роботи: формування  переліку оціночних показників  фінансового стану та загрози  банкрутства підприємства; визначення  принципу діагностики показників; типізація фінансового стану  (виокремлення окремих типів життєздатності  та (або) стадій розгортання кризи); встановлення граничних значень  або ідентифікаційних якісних  ознак кожного показника відповідно  до визначеного типу фінансового  стану; розробка принципів бальної  оцінки окремих оціночних показників та формування ідентифікаційних таблиць оцінювання; визначення узагальнюючого критерію, інтерпретація результатів рейтингової оцінки. Існують різні підходи до обґрунтування критеріальних меж оціночних показників, які будуються на обробці певного статичного масиву даних (наприклад, техніка кредитного скорінгу) або на математичній обробці (наприклад, методика В. Вітлінського).

     8. У ході діагностики кризового  стану доцільно використовувати  графічний метод, який носить  допоміжний характер і використовується  для наочної інтерпретації результатів  попередньо проведеної

     аналітичної роботи. Для проведення діагностики  будується 2-3-мірна матриця, кожен  квадрант якої характеризується певним діапазоном значення окремих оціночних  показників. Ідентифікація стану  підприємства здійснюється в графічній  формі шляхом визначення місцезнаходження підприємства в межах діагностичної  матриці та аналізу його зміни  за попередній період.