Збільшення урожайності озимої пшениці,озимого ячменю та соняшнику за рахунок впровадження нового сорту

ЗМІСТ

 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

      Рослинництво  є базовою галуззю сільськогосподарського виробництва України, однією з провідних ланок усього АПК країни. Частка рослинницьких галузей у вартості всієї продукції сільського господарства становить 51,7%.

      Рослинництво    забезпечує    населення    продуктами    харчування, тваринництво-кормами, харчову, переробну і легку промисловість - сировиною, зовнішню торгівлю - експортними товарами. Воно охоплює цілий ряд галузей: зернове господарство, цукрово-бурякове виробництво, вирощування олійних культур, картоплі, городини, кормових та інших культур. Поєднуючись між собою, ці культури формують структуру посівної площі. Вона характеризується такими основними показниками. Подальший розвиток сільського господарства має базуватися на основі раціоналізації, використання сільськогосподарських угідь, підвищення їх ефективності розробки і вироблення науково обґрунтованих ресурсозберігаючих, економічно стійких систем і екологічно високоефективних систем ведення сільського господарства, здійснення комплексу середовищно-формуючих, природоохоронних, агрозоотехнічних, ветеринарних, організаційно-господарських, технічних і економічних заходів, спрямованих на підвищення продуктивності та економічної ефективності використання аграрно-ресурсного потенціалу.

     Теоретичною і методологічною основою дослідження  стали системний підхід до вивчення економічних явищ, законодавчі та інші нормативні акти з питань аграрної реформи, праці економістів-теоретиків і сучасні концепції підвищення економічної ефективності в нових умовах господарювання. Широко використовувалися праці українських, російських та інших вчених з економіки й організації сільськогосподарського виробництва, зокрема, роботи, присвячені ефективності і резервам її підвищення, ефективності інтенсифікації і зростання рентабельності виробництва.

     Метою нашої  роботи є вивчення теоретичних основ економічної ефективності виробництва продукції рослинництва, аналіз сучасного стану галузі в ТОВ “Відродження” Нижньо-Сірогозького району Херсонської області та розробка шляхів підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва на підприємстві.

       В процесі дослідження використовувались  наступні методи: монографічний –  при аналізі сучасного стану  та економічної ефективності виробництва продукції рослинництва в динаміці; абстрактно-логічний при теоретичних узагальненнях та формулюванні висновків, індексний аналіз при визначенні ступеню впливу різних факторів на зміну виробництва продукції рослинництва, трендовий при виявлення загальної тенденції зміни виробництва сільськогосподарських культур, графічний. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1 

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 

1.1 Сутність  поняття «ефективність» в економіці 

       Економічна  ефективність виробництва відображає в собі комплекс взаємопов’язаних факторів, які формують їх рівень і  визначають тенденцію розвитку. Оцінка економічної ефективності виробництва пшениці відбуваються за відповідними критеріями і системою взаємопов’язаних показників, які характеризують вимоги економічних законів і вплив різних факторів.

       Розглянемо  поняття «економічна ефективність». Термін «ефект» в широкому розумінні означає результат будь-якого процесу. Тому і ефект і результат можна розглядати як синоніми. Однак, як відмічають окремі автори, у деяких випадках ці терміни розмежовують. При цьому під умовним поняттям економічний результат мають на увазі загальний результат, а під поняттям економічний ефект – чистий результат (зокрема, прибуток)[8, с.24].

            Що стосується категорії «ефективність», то вона на відмінну від «ефекту» є значно ширшим поняттям і враховує не лише отриманий результат, але й витрати, які були затрачені на його отримання. Разом з цим, при визначенні ефективності потрібно приймати до уваги умови в яких був досягнутий даний результат і як це вплине в подальшому на діяльність підприємства. Якщо, наприклад, підприємство для розширення своєї діяльності вирішило придбати нове устаткування, внаслідок чого воно збільшило свій прибуток і понесло мінімальні витрати на отримання бажаного результату. То можна було б сказати, що така зміна на підприємстві є ефективною, оскільки в даному випадку виконується співвідношення результату та понесених витрат. Чи можна погодитися з цією думкою? Якщо при визначенні ефективності були враховані додаткові умови, які мають місце в проведенні даного господарського заходу, тоді можна вважати його ефективним. Що розуміється під додатковими умовами? В даному випадку це може бути якість новопридбаної продукції, вплив її на навколишнє середовище, умови праці працівників тощо. Визначення єдиних умов, що мають місце при оцінці ефективності, не можливо. Тому що проведення кожного господарського заходу має свої індивідуальні особливості, а тому й додаткові умови ефективності будуть різні.

               Як зазначалось вище, термін “ефективність” використовується в різних сферах діяльності. З огляду на це є вирізнення за окремими ознаками відповідних видів ефективності, кожний з яких має свої особливості. У науковій літературі в основному мають місце економічна, соціальна і екологічна ефективність. Економічна ефективність – зниження матеріаломісткості, фондомісткості, трудомісткості продукції, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції тощо. Соціальна ефективність – збільшення кількості нових робочих місць, рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці, скорочення тривалості робочого тижня тощо. Екологічна ефективність – відносини людини з навколишнім середовищем. Більш детальніше розглянемо економічну ефективність.

       Економічна  ефективність виробництва пшениці  або будь-якої іншої зернової культури означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектару земельної площі при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються якість продукції і її здатність задовольнити ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

       Економічна  ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів  до витрат засобів виробництва і живої праці. Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою розширення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі[1, c.17].

       Суть  підвищення економічної ефективності виробництва пшениці полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат: трудових, матеріальних, фінансових досягти істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення потреб суспільства. 
 

1.2 Показники  ефективності 

       Ефективність  виробництва з кількісного боку характеризується системою економічних  показників, між якими існує відповідність  щодо змісту та методики обчислення.

       При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва застосовують натуральні і вартісні показники.

       Натуральні  показники є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. До них відносяться врожайність культур та продуктивність худоби і птиці [2, c.35].

       Вартісні  показники використовують для одержання порівняльних величин витрат і результатів. Для цьому обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному виразі.

       Найважливішими  вартісними показниками, що характеризують обсяг сільськогосподарського виробництва  є вартість валової і товарної продукції, на їх основі розраховуються валовий, і чистий дохід, прибуток.

       Валова  продукція сільського господарства становить суму вартості всіх вироблених продуктів за певний період, переважно за рік. Показник валової продукції сільського господарства встановлюється в поточних і порівнянних цінах:

• валова продукція сільського господарства в поточних цінах використовується для визначення розмірів валової продукції сільського господарства як частини сукупного суспільного продукту, визначення розміру валового і чистого доходу;
• валова продукція сільського господарства в порівняльних цінах використовується для визначення фізичного обсягу продукції, її зміни по роках, а також для виявлення динаміки продуктивності праці. На сьогоднішній день такими цінами є порівнянні ціни 2005 року (раніше 1996 р.,1983 р, 1973 р., 2000р.) [6, c.65].

       Товарна продукція сільськогосподарського підприємства це частина валової продукції яка продана за каналам реалізації.

       Валовий доход (чиста продукція) - виражена в грошовій формі заново створена вартість і являє собою валовий продукт за мінусом матеріальних витрат на його виробництво.

       Чистий  доход є частиною валового доходу, після виключення з нього витрат на оплату праці. У створенні чистого доходу бере участь як реалізована, так і не реалізована продукція господарства.

       Прибуток є реалізованою частиною доходу, яка в процесі обігу перетворена в грошову форму [2, c.37].

       Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва  необхідно не тільки розрахувати  одержаний ефект, але ї зіставити його з витратами засобів виробництва і живої праці.

       З цією метою використовується наступна система показників :

    1. Вартість валової продукції в  грн. на 1 га сільськогосподарській  угідь, на середньорічного робітника,  на 1 людино-годину, на 100 грн. виробничих фондів і оборотних коштів:

   ;                                     (1.1)

де  ВП - вартість валової продукції, грн.;

S - площа сільськогосподарських угідь, га;

Р - середньорічна чисельність робітників, чол.;

Т - витрати праці, людино-год;

Пв  - поточні виробничі витрати, грн.;

Фосн.+Фоб. - вартість основних фондів і оборотних коштів, гри [3].

       2. Розмір валового, чистого прибутку і прибутку на 1га сільськогосподарських угідь, на середньорічного робітника, на 1 людино-година, на 100 грн. витрат виробництва, на 100 грн. виробничих фондів.

                                        ;                                  (1.2.)

де  ВД, ЧД,П - валовий, чистий прибуток і прибуток, грн.

       Прибуток  визначається вирахуванням із грошового виторгу, отриманої від реалізації товарної продукції, повної її собівартості:

П = Вир- Пс.с,                                            (1.3)