Закономірності,принципи і фактори розміщення продуктових сил та формування економіки регіонів

                     МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

    ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ 
 

                                                                     

                                                                         Кафедра регіональної економіки 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА 

З курсу:<< Регіональна економіка>>                                                                                 На тему:<<Закономірності,принципи і фактори розміщення     продуктових сил та формування економіки регіонів>> 
 
 

Виконав:                                                                             Ю.А.Гавриш

Студент заочного факультету

Група 104-1

1 курс 
 
 
 

Перевырив: Г.М.Шумська

К.е.н.доцент 
 
 
 
 

      Харків

   2012 
План

1. Закономірності розміщення продуктивних сил.
2. Принципи розміщення продуктивних сил.
3. Фактори розміщення продуктивних сил.

 

 

      Поступовий  перехід до нових, переважно ринкових принципів господарювання, що здійснюється в  Україні, спричиняє  до істотних зрушень  в самих методологічних підходах до наукового обгрунтування закономірностей, принципів та факторів розміщення продуктивних сил. За будь-яких соціально-економічних умов процес розвитку і розміщення продуктивних сил опосередковується дією певних економічних законів, які виражають об'єктивні, істотні, необхідні та постійно відновлювані взаємозв'язки і взаємозалежності в процесі виробництва, розподілу й споживання матеріальних благ,Економічні закони характеризують об'єктивні відносини (тобто такі, що не залежать від волі окремих людей), які проявляються лише в процесі суспільне корисної трудової діяльності. Саме в цьому полягає їх головна відмінність від законів природи.                                                                                                       1. Закономірності  розміщення  продуктивних  сил

      Формування  основ ринкової економіки в Україні  відбувається з урахуванням таких  класичних, загальновизнаних закономірностей: відповідності розміщення виробництва  характеру і рівню розвитку продуктивних сил; територіального поділу суспільної праці; економії затрат праці на подолання  просторового розриву між елементами виробництва; територіальної концентрації і комплексності виробництва, формування агломерацій населених пунктів. 

      Закономірність  територіального поділу суспільної праці об'єктивно відображає принципові відмінності між територіями  за природними, соціально-економічними та національно-історичними особливостями, максимально повне врахування яких в господарській діяльності зумовлює певну спеціалізацію територій. Завдяки цьому досягається істотне  зростання продуктивності суспільної праці. 

      Закономірність  концентрації та комплексного розміщення продуктивних сил є результатом  прояву територіального поділу праці. Спеціалізація виробництва спричиняє  необхідність взаємопов'язаного розвитку галузей на окремій території, на основі чого досягається оптимальний  режим використання усіх видів ресурсів. Основними якісними ознаками комплексного розміщення продуктивних сил виступають: економічно обгрунтований, раціональний режим використання природних ресурсів; максимально повне залучення  до суспільне корисної трудової діяльності наявного трудового потенціалу регіону; збалансованість галузевої структури  економіки регіону за природними, трудовими і виробничими параметрами; тісний взаємозв'язок (на основі комбінування, кооперації та спільного використання інфраструктури) між основними ланками  господарства регіону.Крім зазначених, до закономірностей розміщення продуктивних сил - в контексті нових методологічних основ їх формування - відносять: соціальну  спрямованість та усталеність розвитку продуктивних сил, відповідність їх розміщення вимогам національної економічної  безпеки, а також забезпечення планомірності, керованості процесів розміщення продуктивних сил, їх орієнтації на досягнення високої  економічної ефективності господарської  діяльності та конкурентоспроможності виготовленої продукції.Соціальна  спрямованість розвитку і розміщення продуктивних сил логічно випливає з необхідності загальної соціалізації економічної системи, оскільки саме всебічний розвиток людини та задоволення  її потреб є метою економічного прогресу. Вона реалізується через врахування інтересів населення щодо піднесення рівня соціально-економічного розвитку території, пріоритетність вирішення  соціальних проблем та реалізацію права  всіх громадян і на вільний вибір  місця і сфери прикладання  праці. Отже, соціальна спрямованість  передбачає насамперед таке розміщення продуктивних сил регіону, яке б  давало змогу забезпечити повну  продуктивну зайнятість трудоактивного населення регіону як першооснову  його життєдіяльності і добробуту. При цьому важливо мінімізувати рівень регіонального безробіття (як зареєстрованого, так і прихованого) з тим, щоб він істотно не перевищував  природної норми, що знаходиться  в межах 4-6 % працездатного населення. Доцільність соціальної спрямованості  розміщення і розвитку продуктивних сил регіону вимагає: інтенсивного розвитку соціальної інфраструктури, особливо в сільській місцевості; збереження здоров'я населення через  зниження екологічного навантаження на певні території; формування раціональної системи розселення; збільшення місткості регіонального ринку праці через створення додаткових робочих місць на діючих та нововведених підприємствах.Поняття простір і територія не є тотожними. Територія – це поверхня суходолу, яка характеризується двомірністю, а поняття простору пов’язане з поняттям часу. Простір має такі властивості: протяжність, єдність перервності і безперервності. Якщо є зв’язок виробництва з територією, то це буде елементом географічного простору. Географічний простір – це сукупність відносин між географічними об’єктами, які розташовані на конкретній території і розвиваються в часі.

      Економіко-географічний простір формується господарськими об’єктами і їхніми зв’язками на конкретній території. Підприємство впливає на навколишню територію в трьох напрямах: виробництво, населення, природа. Формується три ареали впливу: виробничий, соціальний, економічний. Вони разом створюють економіко-географічне поле підприємства. Якщо розглядається не територія, а організаційно-господарські зв’язки, виявлені через систему управління, то вживається термін “економічний простір”.

      РПС є наслідком впливу об’єктивних  законів і закономірностей та суб’єктивної волі людини.

      Закон – це необхідне, істотне, стійке, повторюване відношення між явищами у природі і суспільстві.

      Закономірність – це об’єктивно дійсний, повторюваний зв’язок явищ природи з громадським життям.

      Закони  і закономірності не залежать від  волі людей.

      Закономірності  РПС виявляються у відношенні між виробничою діяльністю людей  і територією, на якій вони діють.

      Свідома розробка і впровадження доцільних  заходів з економічної організації  території, згідно закономірностей  розміщення називаються принципами розміщення продуктивних сил, або принципами регіональної соціально-економічної  політики.

      Існують наступні закономірності:

- ефективне розміщення продуктивних сил;

- територіальний поділ праці;

- економічна цілісность регіону;

- регіональна інтеграція господарства;

- територіальна комплексність продуктивних сил;

- територіальна концентрація продуктивних сил;

- зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів;

- соціальна спрямованість;

- усталеність  розвитку;

- національна  безпека;

- планомірність;

- керованість;

- комплексність;

- конкурентоспроможність;

- ефективність господарства  економічних  районів.

      Важливою  закономірністю, що об'єктивно зумовлена  умовами ринкового господарювання, є орієнтація в процесі вирішення  конкретних питань щодо розміщення продуктивних сил на забезпечення високої конкурентоздатності  продукції, яка значною мірою  залежить від прийнятого варіанта розміщення нових виробничих чи соціально-культурних об'єктів та напрямів удосконалення  існуючої структури господарства регіону. Ця закономірність базується на врахуванні специфіки ринкової кон'юнктури, в  основі якої - кількісне і якісне співвідношення попиту і пропозиції не тільки на товарному ринку, а й на ринку робочої сили, Іринку капіталу тощо. Якщо коливання ринкової кон'юнктури короткотермінові, то їх вплив на розвиток продуктивних сил не істотний чи повністю відсутній. І навпаки, суттєві зміни ринкової кон'юнктури та їх довготривалий характер спричиняють необхідність радикальних зрушень у територіальній структурі господарства. Результативною закономірністю розміщення продуктивних сил виступає забезпечення його високої економічної ефективності. Безумовно, ефективність залежить від цілого спектра різних чинників, взаємодія яких і визначає кінцеву економічну результативність розміщення. При цьому економічний ефект досягається через вдосконалення територіальної та галузевої структури господарського комплексу, раціональне використання природного і трудового потенціалу, оптимізацію галузевих і міжгалузевих зв'язків тощо. Існують різні методи оцінки ефекту від економії витрат за рахунок оптимального розміщення продуктивних сил; найпоширеніший з них - це підсумовування ефекту, що обчислюється для окремих галузей.Певні уявлення щодо ефективності розміщення продуктивних сил регіону дає система таких показників: співвідношення за чисельністю зайнятих між спеціалізованими, обслуговуючими та допоміжними галузями; питома вага господарського комплексу регіону у валовому внутрішньому продукті чи національному доході у зіставленні з його питомою вагою в трудових ресурсах, основних виробничих фондах, інвестиційних ресурсах; рівень та динаміка продуктивності суспільної праці в регіоні; забезпеченість населення закладами соціальної інфраструктури та ін.

      2. Принципи   розміщення  продуктивних  сил

      Розміщення  і розвиток продуктивних сил здійснюються на основі певних принципів. Принципи розміщення продуктивних сил - це науково  обгрунтовані ідеї і положення, якими  керуються в практичній діяльності при вирішенні конкретних питань щодо розташування нових об'єктів, вдосконалення  територіальної і галузевої структури  господарського комплексу регіону, опрацюванні окремих напрямків  регіональної політики.Принципи розміщення і розвитку продуктивних сил регіону  випливають із закономірностей, виражають  суспільне необхідні потреби  і забезпечують ефективність регіонального  розвитку. Вони являють собою сукупність головних ідей та вихідних положень, що формують першооснову розміщення продуктивних сил. Отже, принципи - це результат пізнання особливостей дії закономірностей  розміщення окремих об'єктів, галузей  та територіальних господарських комплексів. Існують твердження, згідно з якими  принципи розміщення продуктивних сил - це правила діяльності та управління економікою, економічна політика держави  в реалізації законів розміщенняДо принципів РПС відносяться свідома економічна політика, направлена на здійснення пізнаних закономірностей. У сучасних умовах відбувається переорієнтація господарської діяльності й зміна пріоритетів регіонального розвитку під впливом соціальної орієнтації економіки. Це дає підставу вважати соціальну орієнтацію провідним принципом розміщення продуктивних сил і регіонального розвитку. Сутність його полягає в тому, щоб у кожному регіоні створити таку структуру господарства, яка б найповніше задовольняла матеріальні та духовні потреби населення. Реалізація цього принципу сприяє відтворенню соціальної справедливості рівноправного функціонування регіонів, повнішому використанню внутрішніх ресурсів і резервів, підвищенню соціально-економічної ефективності територіального розвитку, формуванню всебічного розвитку особистості. Керуючись цим принципом, суб'єкти господарювання певною мірою виводять підприємства і виробництва зі сфери відомчого монополізму, сприяють розвитку їхньої самостійності в системі ринково-грошових відносин. Вільна оптова торгівля засобами виробництва вносить нові аспекти в процес удосконалення господарської спеціалізації та комплексного розвитку регіонів. При цьому принцип поєднання регіональної спеціалізації та комплексного розвитку економіки регіонів на основі вдосконалення територіального розвитку й інтеграції праці збагачується новим змістом. Перетворення полягають в тому, що на зміну територіальному поділу праці, що складався під впливом відомчого диктату і вузькогалузевої ефективності, яка видавалася за державну, приходить інтеграційний поділ праці. Він формувався поєднанням інтересів держави, регіонів, міжгалузевих комплексів, окремих підприємств тощо. Основні внутрішні міжрегіональні економічні зв'язки будуть формуватися на основі становлення ринкових товарно-грошових відносин економічно самостійних підприємств і виробництв. Найважливіші принципи:

      - принцип оптимальності розміщення виробництва; -принцип раціонального розміщення виробництва випливає із закономірності «ефективного розміщення продуктивних сил» і передбачає: 

       - наближення відповідних виробництв  до джерел сировини, палива, енергії,  води, трудових ресурсів, споживача; 

       - охорону природи та науковообгрунтоване  природокористування, забезпечення  здорових гігієнічних умов життя  та праці населення; 

       - обмеження надмірної концентрації  промисловості в містах. 
 

      - принцип комплексного розміщення виробництва; - збалансованості між обсягом виробництва і наявністю сировинних, паливно-енергетичних, трудових, сільськогосподарських ресурсів регіону; 

- пропорційності  між галузями спеціалізації, допоміжними  та обслуговуючими, між виробництвом  засобів виробництва і предметів  споживання, виробничою та невиробничою  сферами принцип раціонального розміщення виробництва; 
 

      - принцип розміщення підприємств,  згідно з раціональними формами  суспільної організації виробництва; Принцип збалансованості і пропорційності розміщення виробництва вимагає дотримання: 

      - принцип збалансованості і пропорційності; Принцип комплексного розміщення виробництва випливає з однойменної закономірності і передбачає: 

       - комплексне використання природних  та трудових ресурсів; 

       - встановлення ефективних виробничих  зв'язків між підприємствами регіону; 

       - створення єдиної інфраструктури. 
 

- принцип урахування міжнародного територіального поділу праці;

- принцип збереження економічної рівноваги;

- принцип обмеженого централізму.

      Принцип раціонального розміщення виробництва  передбачає всебічне врахування економічних, демографічних, соціальних та екологічних  передумов і факторів розміщення продуктивних сил з пріоритетністю соціальних та екологічних чинників. Його реалізація в господарській  діяльності означає: наближення матеріаломістких, енергомістких, водомістких виробництв до джерел відповідної сировини, палива і енергії, водних ресурсів; наближення виробництв низькотранспортабельної  продукції до місць її споживання; уникнення зустрічних перевезень однотипної продукції, сировини і палива з одного регіону в інший.