Україна в процесах міжнародної міграції робочої сили

Автор: Пользователь скрыл имя, 18 Апреля 2011 в 22:37, курсовая работа

Краткое описание

Формування економіки відкритого типу в Україні, прагнення до інтеграції у світове господарство висувають до кола першочергових завдань дослідження процесів міграції у нашій країні. Потребує удосконалення вітчизняне законодавство з питань міграції, формування раціональних механізмів державного регулювання міграції трудових ресурсів, розробки методів оцінки її соціально-економічного ефекту та наслідків для економічного поступу.

Оглавление

Вступ 3

1. Поняття і причини міжнародної міграції робочої сили 5

2. Види і особливості міжнародної міграції робочої сили 7

3. Державне регулювання міжнародних міграційних процесів 9

4. Україна в процесах міжнародної міграції робочої сили 14

5. Негативні і позитивні аспекти зовнішньої трудової міграції 21

Висновок 28

Список використаної літератури 34

Файлы: 1 файл

Зміст.docx

— 441.18 Кб (Скачать)

     Засоби  і методи реалізації міграційної  політики західних країн Європи змінюються залежно від ситуації на ринку праці. Так, в умовах дефіциту трудового потенціалу у західних європейських країнах уряди цих держав уживали заходів до заохочення імміграції, в тому числі й нелегальної.

     Імміграційна  політика західних європейських держав не завжди дає бажані результати в обмеженні міграційних потоків, оскільки нелегальна міграція стає вигідною сферою бізнесу для інфраструктурних підрозділів ринку праці, які іноді використовують дипломатичні представництва для одержання шенгенських віз з метою в'їзду в країни ЄС. Так, тільки за останні 5 років у посольстві Німеччини в Україні серед усієї кількості оформлених віз для українських громадян частка віз,  оформлених нечесним шляхом,  становила 70%. Такою нелегальною діяльністю переважно займаються співробітники туристичних бюро та інших служб.

     У цілому можна говорити про те, що розвиток в Україні міжнародної міграції робочої сили, яка призводить до значного відпливу трудового потенціалу, несприятливо впливає на розвиток трудового потенціалу нашої країни.

     Окремі  науковці стверджують, що міжнародна міграція робочої сили для України нині має переважно негативні наслідки:  масовий відплив продуктивної робочої сили, особливо вчених і спеціалістів, негативно впливає на трудовий потенціал країни та її регіони, знижується інтелектуальний потенціал країни (водночас національна економіка втрачає наймобільнішу і,  зазвичай,  найконкурентоспроможнішу частину трудового потенціалу,  оскільки з метою працевлаштування за кордон виїжджають, в основному, молоді люди з досить високим рівнем освіти,  внаслідок чого відбувається зміна структури трудових ресурсів); еміграція, зазвичай, супроводжується вимушеним розривом, хоч не рідко й не остаточним, сімейних зв'язків, їх послаблення.

     Хоча  не заперечуючи окремих негативних аспектів міжнародної міграції робочої  сили, вона все ж таки на даному етапі  має більше позитивних результатів, оскільки, хоч це явище є соціальним лихом, але воно долає ще більше лихо – високий рівень безробіття, який далеко перейшов межі природного рівня безробіття в регіоні; y значну частину зарплати емігранти переказують або перевозять на батьківщину, що поповнює валютний фонд країни та забезпечує достатній прожитковий рівень для їхніх сімей (якщо від 1 млн. емігрантів за місяць надійде 200 дол. від кожного, то в цілому це становитиме 200 млн. дол. та 1,2 млрд. дол. за 6 місяців, тобто ця сума більша від одноразового кредиту для України від міжнародних фінансових організацій); y грошові перекази працівниками-мігрантами іноземної валюти в Україну сприяють розширенню торгівлі товарами, в тому числі й вітчизняного виробництва. Частина емігрантів після повернення з-за кордону вкладає зароблені кошти в організацію бізнесу, виробництва, що певною мірою сприяє формуванню ринкових відносин.

     Крім  цього, частина емігрантів отримує за кордоном освіту,  професійну підготовку, досвід роботи, що також є позитивним моментом для країни-донора робочої сили.

     Аналіз  наукових публікацій вітчизняних вчених, присвячених проблемам міграції населення (О.В. Позняка, Е.М. Лібанової, О.А. Маліновської, М.Д. Романюка та інших), дозволяє фактори протягування та виштовхування умовно поділити на п’ять груп: економічні, політичні, соціальні, культурні та екологічні.

     До  економічних чинників у першу  чергу слід віднести рівень заробітної плати, якість життя, рівень безробіття, рівень розвитку економіки та тип  податкової системи. Слід відзначити, що найбільш впливовим чинником, що спонукає населення до міграції, є  рівень заробітної плати. Низькі розміри заробітної плати в Україні ставлять частину населення на межу виживання (особливо якщо мова йде про неповну сім’ю, пенсіонерів, інвалідів). В Україні середньомісячна заробітна плата в січні 2010 р. становила 1 тис. 916 грн. (найвищий рівень: у Донецькій області – 2 тис. 183 грн., Дніпропетровській – 2 тис. 023 грн., м. Києві – 2 тис. 969 грн.; найнижчий рівень: в Тернопільській області – 1 тис. 386 грн., Волинській – 1 тис. 419 грн., Чернігівській – 1 тис. 423 грн.).

     Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» закріплено: розмір мінімальної  заробітної плати з 1 квітня 2010 р. – 884 грн., з 1 липня 2010 р. – 888 грн.; 1 жовтня 2010 р. – 907 грн., 1 грудня 2010 р. – 922 грн.; розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 квітня 2010 р. – 884 грн., з 1 липня 2010 р. – 888 грн.; 1 жовтня 2010 р. – 907 грн., 1 грудня 2010 р. – 922 грн. Тобто розмір мінімальної заробітної плати і розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб зрівняно. Слід зазначити, що певна частина осіб (близько 18%), які працюють на території держави, отримують заробітну плату нижчу за встановлений прожитковий мінімум. Такі дані свідчать про неприпустиме для будь-якого  суспільства явище – поширення бідності серед працюючого населення. Наступним чинником, який спонукає населення до трудової міграції є високий рівень безробіття. В Україні на 10 робочих місць претендує 83 людини (на 1 січня 2010 року 9 82 людини). При цьому, за даними Держкомстату, кількість українців, які перебувають на обліку в Державній службі зайнятості, з початку 2010 року збільшилося на 0,3% – до 547 тис. чоловік (на 1 січня 2010 року – 542,8 тис. чоловік, на 1 січня 2009 року – 930 тис. чоловік). На 1 березня 2010 року потреба підприємств у працівниках на заміщення вакантних посад складала 65,9 тис. чоловік (на 1 січня 2010 року – 65,8 тис. чоловік). Зокрема, у лютому 2009 року потреба підприємств у працівниках збільшилася на 0,3 тис. чоловік. За даними Держкомстату, рівень зареєстрованого безробіття у цілому по Україні на 1 березня 2010 року склав 1,9% від кількості населення працездатного віку.

     Статистичні дані свідчать, що найбільший відтік мігрантів  відбувається саме з праце надлишкових  областей України (Волинська, Житомирська, Івано9Франківська, Рівненська, Тернопільська, Луганська, Чернівецька та Львівська).

     Слід  зауважити, що у країнах Західної Європи та в Російській Федерації  рівень безробіття є не нижчим, а  подекуди навіть і вищим, ніж в  Україні. Однак, поряд із високим  загальним рівнем безробіття, зазначені  країни мають гостру потребу у працівниках робітничих спеціальностей, таких як будівельники, працівники сільського господарства, прибиральники тощо. Такі непривабливі для місцевих мешканців робочі місця доволі часто заповнюються за рахунок мігрантів із менш розвинених країн, до складу яких входить і Україна.

     На  зростання масштабів міграції населення  з України впливає також і  економічна нестабільність. Невпевненість  у майбутньому спонукає працездатне  населення до пошуку більш стабільних джерел доходу за кордоном. До соціальних чинників, які спричиняють міграцію населення, можна віднести неналежні умови  праці, відсутність можливостей до професійної самореалізації , неналежна якість системи освіти тощо. Неналежні умови праці спонукають працівників шукати кращі варіанти за кордоном. Особливо чутливими до зазначеного фактора є лікарі, вчителі, науковці тощо.

     Важливим  чинником, що пожвавлює труду міграцію української молоді є бажання  отримати високоякісну освіту у зарубіжних навчальних закладах, що у майбутньому  дозволить підвищити рівень конкурентоспроможності на ринку праці. Найбільш популярними  країнами для навчання серед вітчизняних  студентів на сьогоднішній день є  США, Німеччина, Франція і Польща.

     До  основних культурних чинників, що сприяють зростанню міграційних потоків  населення, слід віднести етичну і расову приналежність, свободу віросповідання.

     Вплив на міграційні процеси мають також  політичні і екологічні чинники. До політичних чинників можна віднести ступінь розвитку демократії й країні, стабільність політичної системи, поширеність  корупції тощо. До екологічних чинників – екологічну ситуацію в країні (наявність доступу до чистої питної води, високоякісної їжі тощо).

     Узагальнюючи  можна зазначити, що до основних причини  існування міжнародної трудової міграції можна віднести:

     а) з боку країни, з якої йде міграція:

       велика густота населення; 

       масове безробіття;

       низький життєвий рівень і  незадовільний рівень заробітної  плати; 

       виробнича необхідність (для спеціалістів, що працюють у слаборозвинених  країнах).

     б) з боку країн, які приймають міграцію:

       потреба у додатковій висококваліфікованій  робочій силі;

       потреба у додатковій дешевій  робочій силі;

       порівняно висока зарплата.

     З метою оцінювання масштабів, поширеності  та географічної спрямованості потоків  зовнішніх трудових міграцій, соціально-демографічного складу мігрантів та характеристик їх зайнятості у 2008 р. Українським центром соціальних реформ за участю Державного комітету статистики в Україні, за фінансової і технічної підтримки Фонду Арсенія Яценюка, було проведено перше загальнонаціональне вибіркове обстеження населення (домогосподарств) з питань трудової міграції.

     Для пілотного обстеження було обрано наступні області: Вінницька (кордон з Молдовою та вихід на Румунію через Одеську  та Чернівецьку області); Волинська (кордон з Польщею та Білоруссю); Донецька (кордон з Російською Федерацією); Житомирська (кордон з Білоруссю); Закарпатська (кордон з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією); Івано-Франківська (кордон з Румунією та вихід на Польщу, Словаччину, Угорщину через сусідню Закарпатську область); Луганська (кордон з Російською Федерацією); Львівська (кордон з Польщею та вихід на Румунію, Словаччину, Угорщину через сусідню Закарпатську область); Одеська (кордон з Молдовою, Румунією); Рівненська (кордон з Білоруссю та вихід на Польщу через сусідню Волинську та Львівську області); Тернопільська (безпосередньо не обмежена державним кордоном, але межує з Чернівецькою прикордонною областю); Чернівецька (кордон з Молдовою, Румунією); Чернігівська (кордон з Білоруссю, Російською Федерацією).

     Під час цього дослідження було опитано 48 тис. осіб працездатного віку –  представників 22 тис. домогосподарств  регіонів країни. За результатами проведеного  дослідження визначено, що 48,4% від  загальної кількості заробітчан перебували в Російській Федерації  і майже стільки ж у країнах  Європейського Союзу (в Італії – 13,4%;  Чехії – 12,8%, Польщі – 7,4%; Іспанії  – 3,9% та Португалії – 3,0%).

     

     Основною  причиною, що спонукає громадян України  до  пошуків заробітку за кордоном було визначено (за результатами опитування) низький рівень оплати за відповідну роботу в Україні. Окрім низького рівня оплати праці слід додати також  і високий рівень безробіття, тобто  неможливість для певної категорії  громадян знайти відповідну роботу (тобто  роботу, яка б забезпечувала належний заробіток, відповідала фаховій  підготовці та гарантувала належні  умови праці). Значна частина областей України має аграрну спеціалізацію  і є традиційно праценадлишковими (переважно західні області).

     Згідно  результатів обстеження, кількість  громадян,  які впродовж останніх трьох з половиною років, хоча б один раз виїздили за кордон з  метою працевлаштування, склала майже 1,5 млн. або 5,1 % населення працездатного  віку.

5. Негативні і позитивні аспекти зовнішньої трудової міграції

     Трудова міграція має як негативні, так і  позитивні наслідки.

     Негативними наслідками трудової міграції можна  вважати:

       депопуляція населення каїни; 

       погіршення якості виховання  дітей в родинах трудових мігрантів  (соціальне сирітство або проблема  ще одного втраченого покоління), розпад сімей; 

       відтік кращого трудового потенціалу  України; 

       злочинність і корупція;

       політичний аспект;

       трудові мігранти переважно зайняті  на роботах, що мало сприяють  підвищенню їх кваліфікації, набуттю  навичок, потрібних для майбутньої  продуктивної діяльності на батьківщині. 

     Позитивними наслідками трудової міграції можна  вважати:

       підвищення платоспроможності родин  трудових мігрантів; 

       сприяння формуванню середнього  класу в Україні; 

       надходження додаткових коштів  до бюджету України; 

       зниження навантаження на ринок  праці; 

       тривале перебування у розвинених  країнах сприяє формування у  трудових мігрантів досвіду сучасного  господарювання, ринкової свідомості, засвоєння цінностей і норм  цивілізованого суспільства. 

Информация о работе Україна в процесах міжнародної міграції робочої сили