Трансакційні витрати, їх види та шляхи скорочення

Автор: Пользователь скрыл имя, 01 Марта 2013 в 18:43, курсовая работа

Краткое описание

Мета курсової роботи полягає в тому, щоб визначити основні напрями впливу трансакційних витрат на поведінку економічних суб'єктів, а також дати економічну оцінку трансакційних витрат підприємницького сектору України в рамках ринкової трансформації і антикризового регулювання.
У відповідності до поставленої мети в роботі вирішуються такі задачі
· уточнення терміну «трансакційні витрати» і їх складу
· виявлення впливу трансакційних витрат на діяльність економічних суб'єктів
· з'ясування ролі трансакційних витрат в формуванні соціально-економічних інститутів.

Оглавление

Вступ
Розділ І. Сутність трансакційних витрат
1.1 Ідейно-теоретичні основи інституціоналізму та етапи його розвитку. Неоінституціоналізм
1.2 Поняття трансакційних витрат. Проблема вимірювання та мінімізації трансакційних витрат
Розділ ІІ. Види трансакційних витрат
2.1 Загальна класифікація трансакційних витрат
2.2 Класифікація трансакційних витрат стосовно контрактного процесу
2.3 Класифікація трансакційних витрат за К. Менаром
Розділ ІІІ. Економічна теорія прав власності. Теорема Коуза
Розділ V. Проблеми формування і оцінки трансакційних витрат у підприємницькому секторі України
Висновки
Список використаних джерел

Файлы: 1 файл

Поняття трансакційних витрат, їх види та шляхи скорочення.docx

— 49.36 Кб (Скачать)

Цікаво відзначити, що теорема  Коуза доводить значення трансакційних  витрат «від протилежного». У реальній дійсності вони відіграють величезну  роль і дивно те, що неокласична  економічна теорія до недавнього часу їх зовсім не помічала.

Розділ V. Проблеми формування і оцінки трансакційних витрат у  підприємницькому секторі України

Як вже зазначалось  вище проблема трансакційних витрат на сучасному етапі розвитку України  залишається дуже актуальним питанням.

Проблемою оцінки рівня трансакційних  витрат у підприємницькому секторі  України займались вчені І.Коропецький, С.Архірєєв і І.Булєєва, що займались  аналізом трансакційного сектору України. Але методики оцінки трансакційних  витрат, що були ними запропоновані, дають  дуже приблизні оцінки, в силу відсутності  окремого обліку трансакційних витрат ведення бізнесу і відповідних  статистичних даних.

Слід відмітити, що у вітчизняній  літературі, присвяченій розвитку підприємництва в Україні, в тій чи іншій мірі присутня проблематика трансакційних  витрат. Наприклад, щорічно проводяться  «Дослідження підприємницького сектора  економіки України» Міжнародної  фінансової корпорації, «Вартість ведення  підприємницької діяльності в Україні». Але ці дослідження в першу  чергу присвячені аналізу бар'єрних  витрат ведення бізнесу, не носять комплексного характеру й не вписуються в більш  широкий контекст теорії трансакційних  витрат. Єдиної методології механізмів формування трансакційних витрат у  підприємницькому секторі України, аналізу і структури, динаміки й  оцінки їх рівня у наш час не існує. Навіть в рамках одного проекту  не було виділено єдиної структури  показників (як правило, щороку в дослідженнях показники змінюються), що не дає  можливості прослідкувати динаміку зміни трансакційних витрат. [6, с.156]

Дослідження трансакційного сектору показують, що в Україні  надзвичайно високий рівень невиробничих витрат, тобто витрат, що несуть економічні агенти для подолання всіляких штучно створених бар'єрів - економічних, адміністративних та ін.

Економічні втрати суспільства  від існування адміністративних бар'єрів ведення господарської  діяльності, складаються з двох частин:

· Трансакційних витрат, пов'язаних з необхідністю подолання бар'єрів, значна частина яких трансформується  у втрати населення за рахунок  зростання роздрібних цін - прямі  втрати;

· Зниження ефективності використання наявних ресурсів (наявність адміністративних бар'єрів істотно ускладнює вхід на ринок, перш за все, для малого та середнього бізнесу, що призводить до зниження рівня конкуренції й  відповідно, загальної ефективності економіки) - побічні втрати.

Прямі витрати виникають  через офіційні й тіньові виплати, що змушені здійснювати господарюючі суб'єкти для формального виконання  правил, що встановлюють адміністративні  бар'єри. Ці виплати за своєю економічною  природою представляють різновид трансакційних  витрат, оскільки вони - не плата за ресурси як такі, а плата за право  користування ними. [6, с.159-160]

Найчастіше у підприємницькому секторі економіки досліджується  така складова трансакційних витрат, як невиробничі витрати, що пов'язані  з подоланням адміністративних бар'єрів.

Використовуючи методику, запропоновану де Сото [7, с.176-189], оцінку рівня невиробничих трансакційних  витрат у процесі підприємницької  діяльності можна проводити з  допомогою наступної формули:

,

де - альтернативна вартість часу, необхідного на виконання регуляторних процедур;

- пряма вартість хабарів  за успішне проходження бюрократичних  процедур;

- офіційні тарифи на  проходження бюрократичних процедур;

- високі податки, пов'язані  зі зменшенням кількості платників  податків (пов'язані з ростом нелегального  сектору);

- хабарі на забезпечення  преференційних умов (витрати рентоорієнтованої  поведінки для агентів);

- витрати на неформальне  забезпечення захисту й виконання  контрактів (витрати на «кришу»,  підкуп посадових осіб і т.д.);

- альтернативна вартість  затрат часу на пошук достовірної  інформації про контрагентів, перевірку  їх надійності, інші інформаційні  витрати;

- витрати на моніторинг  виконання контрактів.

Перші чотири компоненти витрат - так звана «ціна легальності» чи ціна підкорення закону. Перераховані затрати, звісно, не відображають усієї  різноманітності трансакційних  витрат, але дають основну картину.

Якщо взяти перші три  компоненти затрат (тобто затрати, пов'язані  з виконанням регуляторних вимог), то за даними опитування підприємців, проведеного  Всесвітнім Банком в Україні в 2002р., загальна кількість витрат на регуляторні  цілі склала близько $2248,0. Хоча цей рівень зменшився у порівнянні з 1999р., коли він складав $3222,2, все ж він  залишався достатньо високим.

Помноживши ці цифри на кількість малих підприємств  у відповідному році, отримаємо, що загальний рівень регуляторних витрат в Україні в 2002р. склав приблизно $570 млн., а в 1999р. понад $630 млн.

 Таблиця №2

Деякі регуляторні витрати  підприємств у процесі підприємницької  діяльності [6, с.163-164]

 

Часові витрати, днів  

Грошові витрати, $ Корупційні витрати

 

в адміністративних органах, % 

 

1999 

2002 

1999 

2002 

1999 

2002 

 

Регуляторне середовище 

 

Реєстрація 

26,4 

34,9 

158 

64,3 

12 

3,6 

 

Дозвіл на будівництво 

39,4 

14,3 

668 

437,1 

25 

22,8 

 

Дозвіл на експлуатацію 

20,2 

6,8 

390 

488 

21,3 

20,5 

 

Ліцензування 

21 

69,3 

236,8 

252,3 

18,6 

19 

 

Сертифікація 

15,3 

2,3 

1212 

313 

18,8 

12,5 

 

Витрати, пов'язані з перевірками 

Витрати, пов'язані

 

з перевірками (штрафи, ДПАУ) 

х 

х 

1262 

2910,1 

246 

218,8 

Загальні витрати

 

на проведення інспекцій 

15,7 

14,8 

1393 

1177,8 

 

Ведення імпортних операцій 

Отримання сертифікату

 

відповідності 

8,2 

1,8 

1756 

346 

300 

310,8 

Налагодження митних

 

процедур (на 1 операцію) 

2,6 

5,33 

5461,6 

7438,5 

… 

428,4 

 

Ведення експортних операцій 

 

Реєстрація договорів 

х 

10,42 

54,2 

323,4 

… 

1214,3 

 

Налагодження митних процедур (на 1 операцію) 

2,6 

4,3 

3100 

11035,6 

… 

945,5 

 

 

Таким чином, регуляторні  трансакційні витрати в Україні (по трьом компонентам затрат) в 2002р. склали близько $600 млн. Крім того, слід зазначити, що в Україні існують  досить суттєві регіональні відмінності  часових і грошових показників. В  Одесі «часовий податок», тобто кількість  часу, затраченого керівництвом підприємства на роботу з державними чиновниками  й виконання вимог державних  регуляторних органів, в 2002р. складав  біля 20%.

За даними соцопитування, українські підприємницькі структури, що реєструвались в 2002р., витрачали  в середньому на повний реєстраційний  процес 34,9 днів і $64,3. При використанні посередницьких послуг цей процес займав 18,7 днів і коштував $148,4.

Дані показують істотні  відмінності в об'ємах затрат часу й коштів у залежності від регіону. Такі регіональні зміни свідчать про наявність проблем із реалізацією  законодавства України на регіональному рівні. В 2002р. Одеса зайняла 3-є місце по рівню реєстраційних затрат серед 27 міст, що приймали участь в опитуванні.

Найбільш проблемною сферою для українських підприємців  на протязі останніх років залишається  отримання всіляких дозволів для  того, щоб розпочати підприємницьку діяльність. Кількість цих дозволів, вартість, строк дії, відповідальність державних органів встановлюється різноманітними органами влади й  не підлягають централізованому контролю.

До основних дозволів, що повинні отримати створені підприємства, відносять:

· дозвіл на початок будівництва, реконструкцію й використання;

· дозвіл на відведення земельної  ділянки від органу, відповідального  за земельні ресурси;

· дозвіл від Комітету з  нагляду за охороною праці на початок  діяльності;

· дозвіл від Комітету з  нагляду за охороною праці на розробку нових технологій і використання нових машин і механізмів;

· дозвіл інспекції по енергозабезпеченню на початок діяльності на ін.

 Таблиця №3

Розміри платежів, пов'язаних з отриманням однієї ліцензії

 

2002 

1999 

Сплачена

 

сума, % Сплачена

 

сума, $ Сплачена

 

сума, % Сплачена

 

сума, $ 

 

Офіційні збори 

90,6 

226,3 

… 

162 

 

Збори на експертизу 

29,8 

175,7 

17,6 

119 

 

Вартість нотаріальних послуг


Информация о работе Трансакційні витрати, їх види та шляхи скорочення