Сутність та види банківських кредитів

У зв’язку з цим слід відмітити, що ефективність управлінських дій щодо покращення якості кредитного портфеля банків певною мірою залежить і від визначення сутності та складових проблемної кредитної заборгованості, оскільки у зарубіжній науково-практичній та юридичній літературі немає однозначного її тлумачення (табл. 1). 

 

Таблиця 1. Основні визначення проблемних кредитів у зарубіжній практиці [1]

Установа	Визначення проблемної заборгованості
Міжнародний валютний фонд	Проблемний кредит – це зобов’язання, повне погашення якого сумнівне внаслідок неадекватного фінансового стану позичальника чи забезпечення за цим зобов’язанням, а також спостерігається прострочення сплати основного боргу й/або відсотків за ним більше 90 днів.
Базельський комітет з банківського нагляду	Проблемний кредит – це кредитний продукт, за яким є істотні порушення строків виконання зобов’язань перед банком, істотне погіршення фінансового стану боржника, істотне погіршення якості чи повна втрата забезпечення.
Федеральна резервна система США	Проблемний кредит – це кредит чи позика, що не приносять доходів, тобто процентних платежів і/або виплати відсотків за якими затримуються більш як на 90 днів.
Центральний банк Росії	Проблемний кредит – це прострочена й сумнівна кредитна, вексельна і процентна заборгованість, а також прострочена заборгованість за комісіями.

 

 

Проте найточнішим, вважаємо, є визначення поняття проблемної позичкової заборгованості банків, наведене у вітчизняній науковій літературі, де проблемний кредит трактується як кредит, за яким вчасно не проведений один або декілька платежів, істотно знизилась ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, які призводять до сумнівів щодо повернення кредиту.

Таким чином, значна кількість проблемних кредитів у кредитному портфелі банків і їх негативний вплив на фінансову стабільність як окремих банківських установ, так і банківської системи України в цілому, змушують шукати ефективні способи вирішення цієї проблеми.

Узагальнюючи накопичений досвід роботи банків з проблемними кредитами, виокремимо основні методи повернення проблемної позикової заборгованості (рис. 1). 

 

  

 

Рис. 1. Основні методи управління проблемними кредитами

Слід зауважити, що оцінка кожного з вказаних на рисунку 1 методів повернення банком проблемних кредитів повинна здійснюватись з урахуванням інтересів обох сторін кредитної угоди, а також із врахуванням наявності умов для практичної реалізації цих методів.

З цього приводу відзначимо, що сьогодні банки активно використовують різні методи повернення проблемних кредитів, враховуючи сукупність різних факторів, що визначають можливість і ефективність їх застосування, а також можливості позичальника надалі розрахуватись перед банком за простроченою заборгованістю. Проте якість кредитного портфеля значної кількості банків в Україні залишається вкрай незадовільною. Це дає підстави стверджувати, що самого лише досвіду менеджерів банку і їхньої інтуїції вже недостатньо для того, щоб своєчасно передбачати можливі розміри простроченої й сумнівної щодо повернення позикової заборгованості та своєчасно приймати рішення щодо її попередження і зменшення.

 

Причини виникнення проблемної заборгованості можна поділити на зовнішні та внутрішні. На зовнішні чинники (фактори) комерційні банки безпосереднього впливу не мають, в основному вони можуть тільки до них адаптуватись. До зовнішніх (макроекономічних) факторів можна віднести:

-  загальний фінансово-економічний стан країни і регіону, в якому банк здійснює свою діяльність;

-  рівень захисту економічних інтересів банківської системи і кожного окремо узятого банку, передбачений законодавством країни;

-  діюча податкова система і рівень оподаткування;

-  середній рівень кредитоспроможності позичальників;

-  інші зовнішні фактори, включаючи події, що носять форс-мажорний характер (зокрема, дефолти платежів по зобов'язаннях держави) .

Усі ці фактори визначають макроекономічну складову ризику неповернення кредитів і відповідно регіональну складову величини показника питомої ваги простроченої заборгованості.

Внутрішні ж чинники виникнення проблемної заборгованості пов'язані з діяльністю самого банку:

-  недостатня кваліфікація персоналу та система перепідготовки кадрів;

-  неповна та недостовірна інформація про позичальника;

-  недостатньо продумана та розроблена кредитна політика банку;

-  неякісна оцінка кредитоспроможності позичальника;

-  помилки при структуруванні кредиту (щодо терміну, суми, процентів);

-  недоврахування у кредитному договорі інтересів банку;

-  помилки при оцінюванні забезпечення кредиту;

-  недостатній рівень контролю за позичальником після видачі кредиту;

-  перевищення службових повноважень працівниками банку .

Слід відмітити, що зростання частки проблемних позик у кредитному портфелі  українських банків призводить до зростання непрацюючих активів та скорочує можливості кредитування національної економіки.

Як видно з таблиці 2, до 2008 року простежується стійка тенденція до зниження частки проблемних позик у кредитному портфелі і на початок 2008 року проблемні кредити становили всього 1,31% від загального обсягу кредитного портфеля українських банків, а в абсолютному вираженні це складало 6357 млн. грн.

Проте фінансова криза 2008 року призвела до стрімкого зростання проблемної заборгованості (рис. 2). Частка проблемних кредитів у сукупному обсязі наданих українськими банками позик зростала протягом 2008 – 2010 років. Так, якщо на 01.01.2009 року питома вага проблемних позик у кредитному портфелі вітчизняних банків становила 2,27%, то на 01.01.2011 року вже 11,24%, тобто зросла на 8,97 п. п. В абсолютному вираженні обсяг проблемних кредитів банківської системи України збільшився за 2008 – 2010 роки на 66836 млн. грн. або в 4,7 рази. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2. Кредитний портфель вітчизняних банків на 01.01*

Показник	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Кредитний портфель, млн. грн.	73442	97197	156385	269688	485368	792244	747348	755030	825320
Темп зростання кредитного портфеля, %	57,14	32,35	60,89	72,45	79,97	63,23	-5,67	1,03	9,31
Проблемні кредити, млн. грн.	2500	3145	3379	4456	6357	18015	69935	84851	79292
Темп зростання проблемних кредитів, %	18,32	25,80	7,44	31,87	42,66	183,39	288,20	21,33	-6,55
Частка проблемних кредитів у кредитному портфелі, %	3,40	3,24	2,16	1,65	1,31	2,27	9,36	11,24	9,61

 

 

За результатами 2010 року, внаслідок покращення економічної ситуації, темп зростання залишків за простроченими кредитами сповільнився до 21,33%, проте їхня абсолютна сума продовжувала зростати, досягнувши свого найбільшого значення на 01.01.2011 року 84851 млн. грн. Приріст прострочених кредитів практично припинився після 2010 року, що можна пояснити, з одного боку, початком стабілізації економіки, а з іншого – активізацією угод з продажу кредитних портфелів і першими кроками банків у напрямку відновлення кредитування.  

 

Рис. 2. Динаміка проблемних кредитів у кредитному портфелі вітчизняних банків станом на 01.01

(складено на основі  даних таблиці 2) 

 

У 2011 році більш високі вимоги до позичальників і посилення банками роботи з оцінки ризиків стримували зростання простроченої заборгованості за кредитами. Упродовж року динаміка прострочених кредитів була різноспрямованою, але в цілому за результатами 2011 року залишки за простроченими кредитами скоротились на 5,6 млрд. грн., або на 6,55%, і на 01.01.2012 становили 79,3 млрд. грн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Проблеми та шляхи  вдосконалення прийняття рішень  в процесі банківського кредитування

 

 

 

В умовах стрімкого зростання обсягів банківських кредитів та зниження дохідності кредитних операцій банків особливого значення набуває розробка методичних підходів до підвищення ефективності банківського менеджменту в цілому та менеджменту кредитних операцій зокрема. З огляду на це актуальним питанням є поглиблена оцінка ефективності кредитної політики, проведення якої в практичній діяльності дасть змогу визначати пріоритети формування стратегії та політики банків на кредитному ринку з метою підвищення дохідності кредитного портфеля.

Банківські кредити відіграють значну роль у процесах фінансування розвитку ринкової економіки, задовольняючи тимчасову потребу одних суб'єктів у додаткових коштах за рахунок їх тимчасового надлишку в інших. Стимулювання кредитування реального сектору економіки сприяє збільшенню обсягів ВВП і, зрештою, підвищенню добробуту нації. Виходячи з потреб суб'єктів господарювання, банківські кредити надаються як на фінансування поточної діяльності з метою задоволення тимчасової потреби в коштах для придбання поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійсненням витрат, так і на фінансування інвестиційної діяльності для задоволення довгострокових потреб під час реалізації інвестиційних проектів.

Збільшення обсягів банківських кредитів супроводжується підвищенням банківських ризиків, найвпливовішим із яких є кредитний. Виходячи з цього, ключовою передумовою системи управління кредитним портфелем банку є продумана та зважена кредитна політика.

З метою її реалізації банки в сучасних умовах ефективної кредитної діяльності розробляють власну внутрішню кредитну політику та впроваджують механізми її здійснення. Кредитна політика охоплює найважливіші елементи і принципи організації кредитної роботи в банку, які фіксуються у письмовому вигляді і затверджуються на засіданнях кредитного комітету і комітету кредитного нагляду. Ця політика формується на основі факторів, що визначаються обсягом капіталу й активів банку, складом його клієнтури, спеціалізацією, місцезнаходженням, наявністю мережі філій, станом економічної кон'юнктури, ситуацією на грошовому ринку тощо. До зазначених факторів можна також винести пріоритети у виборі клієнтів і кредитних інструментів (сегментація ринку) та норми і правила, що регламентують повноваження персоналу банку, який реалізує ці пріоритети на практиці.

У процесі проведення кредитної політики банківські установи виходять із необхідності забезпечити поєднання своїх інтересів та інтересів акціонерів банку, вкладників і позичальників. З огляду на це основним критерієм кредитної політики є принцип пріоритетності мінімізації рівня ризику над дохідністю, відповідно до якого банк незалежно від суми потенційного доходу має відмовити клієнту в наданні кредиту, якщо така операція пов'язана з недопустимим рівнем ризику.

Отже, банк має встановлювати для себе плановий рівень процентного доходу за кредитом (що вимірюється рівнем відсотка за кредитною операцією) та максимально допустимий рівень ризику, який він може взяти на себе, надавши цю позичку.

Дотримання зазначених критеріїв дає змогу банку отримувати запланований рівень дохідності кредитного портфеля і в результаті цього забезпечувати реалізацію ефективної кредитної політики.

 

Недостатньо глибокий аналіз фінансового стану позичальника, відсутність дисконтування застави з врахуванням ризику його знецінення в до кризовий період і призвели в період кризи до високого рівня проблемної заборгованості. Загалом проблемні кредити  українських банків складають  іпотечні кредити та авто кредитування. Щодо проблемних  споживчих кредитів, то в 2011 році за даними НБУ вони мали тенденцію до скорочення. Основною проблемою в авто кредитуванні є те, що заставні автомобілі, які були взяті в кредит у 2008 та 2009 роках на сьогодні значно знизилися у ціні, а також мають певний знос, тому реалізація таких автомобілів для банків є проблематичною, а також  їх продаж  може навіть не повністю погасити борги. Щодо іпотечних кредитів, то проблема стає в заставі  по кредитах, а саме в заморожених новобудовах. Однак, видані кредити в час економічної кризи не є однією з причин в збільшенні проблемних кредитів. Фахівці, які аналізують портфелі застав великих українських банків відзначають, що часто під багатомільйонні кредити закладалися товари в обороті, немайнові права на доходи майбутніх періодів, зобов'язання з оформлення застав в майбутньому. Вартість багатьох об'єктів нерухомості була також серйозно завищена, навіть враховуючи високі ціни на неї. При цьому де-факто опис і стан об'єктів застави фактично були сфальсифіковані. Можна передбачити, що при оцінці адекватності застав середнім менеджментом банків вочевидь допускалися зловживання. Так згідно показників НБУ на кінець 2008 року, тобто на початку фінансової кризи, питома вага простроченої заборгованості в українських банках складала 2,45% від загальної кількості наданих кредитів, а вже через рік, тобто на кінець 2009 року, питома вага простроченої заборгованості складала 9,36%, на кінець 2010 року це значення підскочило до  14,6% від загальної кількості наданих кредитів, прострочена заборгованість на початок червня 2011 року склала 15,4% загального кредитного портфеля. За даними НБУ загальний обсяг простроченої заборгованості за позиками 176 українських банків на 1 вересня 2011 р. склав 83,1 млрд. грн., що на 1,8 млрд. грн. (2,2%) менше ніж на початку 2011 року. Значний рівень проблемної заборгованості чинить тиск на фінансовий результат банківської системи. Так за підсумками І півріччя 2011 року співвідношення витрат на формування резервів до загального доходу банківської системи склало 29% проблемних кредитів. Чистий збиток банківської системи в І півріччі 2011 року склав 1,06 млрд. грн., об'єм валових і процентних доходів – 67,9 млрд. грн. і  54,9 млрд. грн. .Вирішенням проблеми неповернення кредитів може бути продаж проблемної заборгованості. Традиційно продаж проблемних кредитів в більшій мірі здійснюється колекторським фірмам та факторинговим компаніям, вони стягують борги на досудовому етапі .Факторингові компанії виступають посередниками між банками та колекторськими фірмами. З серпня по грудень 2011року банки продали колекторським і факторинговим компаніям понад 1,5 млрд. грн. кредитів за 1–11% від їх номінальної вартості. Низьку вартість боргів колектори пояснюють високим рівнем шахрайства по банківським кредитам (до 20–50%) і дефіцитом інформації про позичальників .Першочерговими завданням для банків є визначення сигналів, які свідчать про виникнення можливих проблем із погашенням заборгованості за кредитом з боку позичальника і всіма можливими способами запобігти виникненню проблемної заборгованості .Таким чином можна стверджувати, що з одного боку виникнення проблемної заборгованості зумовлене негативними наслідками фінансової кризи, з іншого - серйозними помилками в кредитній політиці самих банків і з третього - умисними неплатежами позичальників. Нажаль збільшення частки проблемних кредитів в портфелі банку це не єдина проблема, яка існує в банківському кредитуванні на сьогодні, наприкінці 2011 року підвищилися ставки за кредитами. Зміни торкнулися іпотечного кредитування, а також у деяких банках відбулося не значне згортання кредитування .