Сучасні проблеми розвитку і розміщення металургійних районів України

У зв’язку з  цим керченська руда використовується тільки на комбінаті «Азовсталь», куди вона доставляється по Азовському морю.

Придніпровський марганцеворудний басейн за запасами і видобутком руд є другим у  світі. В ньому зосереджено 80% запасів  марганцю колишнього Радянського Союзу. В 1989-1990 рр. Україна забезпечувала 75% загальносоюзного видобутку марганцевих руд.

Басейн розташований у південній частині Дніпропетровської  і Запорізької областей і складається  з трьох підрайонів: Нікопольського (запаси понад 1 млрд. т), Великотокмакського (запаси 1,4 млрд. т) і Інгулецького (запаси близько 600 млн. т), розташованого між річками Інгулець і Дніпро. Загальні запаси басейну перевищують 3 млрд. т. На даний час експлуатується переважно Нікопольський підрайон [19, c. 365].

В Україні з  рідкісних металів, які використовуються в чорній металургії як легуючі добавки для надання сталі певних якостей, є родовища титану і хрому.

 

 

 

       3. Сучасний стан та територіальна структура розвитку і розміщення металургійних районів України

 

Металургійний комплекс є базовою галуззю економіки України, оскільки забезпечує понад 25 % промислового виробництва, 34 % загального експорту товарів. Частка України у світовому виробництві сталі становить 2,4 % (рис. 1). Серед країн-виробників металургійної продукції Україна посідає восьме місце.

Рис. 1. Світове  виробництво сталі у 2010 р. [30]

Джерело:  Розраховано за даними World Steel Association (Worldsteel) за

              2010 рік / Електронний ресурс (http://www.worldsteel.org/statistics).

 

Світова фінансово-економічна криза 2008-2009 рр. внесла суттєві корективи у завантаження виробничих потужностей металургійного комплексу і позиціювання вітчизняних виробників металургійної продукції на світовому ринку. Так, виробництво сталі в Україні скоротилось у 2008 р. на 13,3 % (у порівнянні з попереднім роком), у 2009 р. - на 19,4 %, у 2010 р. - спостерігалось зростання на 12,4 %. В інших країнах, що є основними виробниками сталі, падіння виробництва під час кризи було меншим, а у Китаї та Індії, незважаючи на кризу, відбувся приріст (табл. 1).

 

Таблиця 1

Основні виробники сталі у світі (млн. тонн ) [30]

Країна	2006	2007	2008	2009	2010
Китай	423,0	494,9	500,5	573,6	626,7
Японія	116,2	120,2	118,7	87,5	109,6
США	98,6	98,1	91,4	58,2	80,6
РФ	70,8	72,4	68,5	60,0	67,0
Індія	49,5	53,1	55,2	62,8	66,8
Південна Корея	48,5	51,5	53,6	48,6	58,5
Німеччина	47,2	48,6	45,8	32,7	43,8
Україна	40,9	42,8	37,1	29,9	33,6

      Джерело: Торгівельна система Metaltorg.ru, розрахунки Мінекономіки /

       Електронний ресурс (www.metaltorg.ru/).

 

На сьогодні гірничо-металургійний комплекс України  включає:

• 15 металургійних комбінатів і заводів;
• 3 феросплавних заводи;
• 14 гірничодобувних підприємств;
• 12 коксохімічних заводів;
• 13 заводів з виробництва вогнетривів;
• 20 метизних заводів;
• 8 підприємств з виробництва труб і 134 підприємства, що організували виробництво труб [27].

Основні види продукції  ГМК - залізорудний концентрат, агломерат  і окатиші, кокс, вогнетриви, чавун, сталь, прокат чорних металів, труби й феросплави.

З того моменту, як Україна стала незалежною державою, металургійна галузь пройшла певний шлях змін та перебудови.

Перш за все, галузь було переорієнтовано на зовнішні ринки збуту. І, як наслідок, сьогодні приблизно 80 % виробленої металопродукції експортується закордон, забезпечуючи, за різними даними, понад 40-48 % валютних надходжень від експорту, частка металу при цьому складає 33 %. Завдяки переходу на експортну орієнтацію галузі було освоєно випуск продукції згідно з міжнародними стандартами, здійснено сертифікацію технологічних процесів та якості виготовленої продукції, поліпшено товарний вигляд продукції.

Також було проведено  реконструкцію та модернізацію виробництва, удосконалення обладнання і технології металургійного циклу з метою скорочення затрат сировинних та енергетичних ресурсів, підвищення якості продукції.

На жаль, зміни, що відбулися в галузі за останні  десять років, мали не лише позитивні  наслідки.

Корпоративна  революція в галузі, перехід прав власності у приватні руки, втрата державою керівництва стратегічними підприємствами призвели до значного погіршення конкурентних позицій підприємств ГМК України та стабільності держави в цілому.

Як вже зазначалось, розмір експорту металопродукції складає 80 %, на внутрішній ринок ГМК України відвантажується лише 20 %. Але, на сьогодні, зовнішні ринки металу швидко скорочуються. Це відбувається більшою мірою, внаслідок створення нових сучасних металургійних потужностей у Китаї та Індії. Росія - головний торгівельний партнер України серед держав СНД, її частка становить 62 % у загальній структурі експорту українського металопрокату до СНД [28]. Обсяги експорту української металопродукції в 2007-2008 рр. до країн СНД знизилися на 5-7 %. Так, за січень-жовтень 2009 року за кордон було продано металу на суму близько 10,4 млрд. дол., але це складає всього 41,3 % обсягу продажу за цей же період 2008 року [23].

Підприємствам, що мають зовнішні ринки збуту, вдалося  не допустити катастрофічних темпів падіння виробництва на відміну від інших. У першій половині 2009 року українські гірничорудні підприємства істотно скоротили обсяги виробництва залізорудної сировини. Випуск агломерату впав на 35 % (16,6 млн. тонн), окатишів - на 22% (до 9,0 млн. тонн). Падіння обсягів виробництва в першу чергу викликане стагнацією вітчизняної металургії. В січні-червні виробництво чавуну впало на третину в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року, що вплинуло і на виробництво сировини [23].

Гірничорудні  підприємства України в січні-липні 2009 р. в порівнянні з аналогічним періодом 2008 р. скоротили обсяги виробництва необробленої залізорудної сировини на 28 % - до 34,362 млн. тонн. Зокрема, виробництво залізорудного концентрату скоротилося на 24 % - до 28,651 млн. тонн і залізної руди на 40 % - до 5712 тис. тонн.

Виробництво підготовленої  залізорудної сировини за вказаний період скоротилося на 29 % - до 30,694 млн. тонн, зокрема агломератів на 33 % - до 19,814 млн. тонн, окатишів на 19 % - до 10,879 млн. тонн. У липні 2009 року українські гірничо-збагачувальні комбінати провели 6097 тис. т непідготовленої залізорудної сировини, зокрема 5083 тис. тонн концентрату і 1014 тис. тонн залізняку. Окрім цього, гірничорудні підприємства України в червні 2009 року провели 5110 тис. тонн підготовленої залізорудної сировини, зокрема 1895 тис. тонн окатишів і 5110 тис. тонн агломерату [13].

Завантаження  виробничих потужностей українських  металургійних підприємств на липень 2009 року складало 58,8 %. Низький рівень завантаження підприємств і низькі ціни на металопродукцію на світових ринках призвели до мінімальної рентабельності українських металургійних підприємств і до зростання їх кредиторської заборгованості.

Сучасний металургійний  комплекс України майже повністю зосереджений в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій областях, де сформувався один з найбільших металургійних районів світу. На території цього району з урахуванням умов і особливостей розвитку і розміщення галузей комплексу виділяються три металургійних підрайони: Придніпровський, Донецький і Приазовський.

Придніпровський металургійний підрайон розташований вздовж правого і лівого берегів  Дніпра - від Кременчука до півдня Дніпропетровської і Запорізької областей. За своїм значенням цей підрайон є найбільшим виробником сталі і прокату. На його території сформувалися три крупних металургійних промвузли: Дніпропетровсько-Дніпродзержинський, Запорізько-Нікопольський і Криворізький.

У Дніпропетровсько-Дніпродзержинському  вузлі зосереджені такі заводи: в  Дніпропетровську - три металургійних, трубопрокатний, коксохімічний, металоконструкцій, а в Дніпродзержинську - металургійний комбінат, два коксохімічних заводи, в Новомосковську - трубний завод.

В Криворізькому  вузлі знаходяться металургійний  комбінат, коксохімічний завод, 5 крупних гірничо-збагачувальних комбінатів, понад 15 шахт, об’єднаних рудоуправліннями.

В Запорізько-Нікопольському вузлі знаходяться: в Запоріжжі - металургійний комбінат «Запоріжсталь», завод «Дніпроспецсталь», коксохімічний завод і завод феросплавів, в Нікополі - південно-трубний і феросплавний заводи. Тут же розташовані Нікопольський, Великотокмакський підрайони Придніпровського марганцеворудного басейну з підприємствами, які видобувають руду, а також Білозерське залізорудне родовище і гірничозбагачувальний комбінат. Руда Кременчуцького родовища використовується заводами Придніпровського підрайону і транспортується переважно по Дніпру [14, c. 140].

Донецький металургійний  підрайон охоплює металургійні підприємства Донецької і Луганської областей. Це основний підрайон по виробництву коксу і чавуну. На його території сформувалися три вузли: Донецько-Макіївський, Стахановсько-Алчевський і Приторецький.

Донецько-Макіївський вузол - найбільш потужний із трьох. До його складу входять Макіївський металургійний комбінат, два коксохімзаводи і трубний завод, Донецький металургійний і два коксохімічні заводи, Авдіївський коксохімзавод, Єнакїівський металургійний комбінат, Єнакіївський і Горлівський коксохімзаводи, Харцизький трубопрокатний і канатно-дротовий заводи. До цього вузла належать також потужний комплекс вогнетривких матеріалів і флюсових вапняків (Докучаєвськ, Комсомольське, Ново-Троїцьке та ін.).

На півночі Донецької  області знаходиться невеликий  Приторецький вузол у складі Краматорського металургійного і коксохімічного заводів, Костянтинівського заводу «Вторчермет» і вогнетривів. Поблизу цих заводів знаходяться крупні центри видобутку сировини і виробництва вогнетривких матеріалів - Часів-Яр, Артемівськ, Северськ, Райське [18, c. 305].

На території Луганської області сформувався металургійний вузол, до складу якого входять Алчевський металургійний комбінат з його цехом у м. Алмазна і коксохімзавод, Стахановський коксохімічний і феросплавний заводи. Недалеко від цього вузла знаходиться Луганський трубний завод.

Приазовський металургійний підрайон включає дві території: місто Маріуполь з його двома металургійними комбінатами - «Азовсталь» та ім. Ілліча, коксохімзаводом, а також північну і східну частини Керченського півострова, де знаходиться залізорудний район і Комиш-Бурунський залізорудний комбінат, та невеличкий, частково відбудований після війни металургійний завод ім. Войкова. Зв’язок між цими частинами підрайону здійснюється морським транспортом по Азовському морю.

Незважаючи на кризовий стан, металургія України є основним постачальником валютних надходжень у державу. Вартість експортної продукції чорної металургії України становила в окремі роки понад 3 млрд. доларів. А її частка в загальному експорті трималась на рівні понад 40%. В країни СНД експортується більша частина металопродукції України.

 

4. Місце та значення  продукції металургійних районів  України у внутрішній та зовнішній  торгівлі

 

Україна займає провідне місце у світовому виробництві  металургійної продукції світу. З країн ЄС найбільші обсяги виробництва металургійної продукції спостерігаються у Німеччини, Італії, Іспанії, Франції, Великобританії, Бельгії, Польщі, Австрії, Нідерландах, Чехії, Швеції, Словаччині, Фінляндії, Румунії та Люксембурзі. Найбільшими країнами-виробниками металургійної продукції СНД є Росія, Україна, Казахстан та Білорусія. З інших країн Європи, що не входять до ЄС або СНД найбільшим виробником металопродукції є Туреччина. У табл. 2 наведено найбільші країни-виробники Європи, їх обсяги та відсоток виробництва, місця за рейтингом найбільших 40 країн-виробників металургійної продукції, складеним World Steel Association.

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                 Таблиця 2

          Найбільші країни-виробники Європи за рейтингом World Steel Association у 2010 р. [30]

Місце	Країна	Млн.. т	% у Європі	% у світі	Місце	Країна	Млн. т	% у Європі	% у світі
7	Німеччина	43,8	13,9	3,1	4	Росія	67,0	21,3	4,7
11	Італія	25,8	8,2	1,8	8	Україна	33,6	10,7	2,4
14	Іспанія	16,3	5,2	1,2	31	Казахстан	4,3	1,4	0,3
15	Франція	15,4	4,9	1,1	39	Білорусія	2,5	0,8	0,2
18	Великобританія	9,7	3,1	0,7
20	Бельгія	8,1	2,6	0,6		Інші країни Європи
21	Польща	8,0	2,5	0,6	10	Туреччина	29,0	9,2	2,1
23	Австрія	7,2	2,3	0,5
25	Нідерланди	6,7	2,1	0,5
26	Чехія	5,2	1,7	0,4
29	Швеція	4,8	1,5	0,3
30	Словаччина	4,6	1,5	0,3
33	Фінляндія	4,0	1,3	0,3
34	Румунія	3,9	1,2	0,3
38	Люксембург	2,9	0,9	0,2