Шпаргалки «Міжнародна економіка»

Ключевой текущей задачей является выверенная во времени и в отраслевых приоритетах точечная поддержка технологических и экспортоориентированных производств. Зарубежный опыт свидетельствует, что и в сложных экономических условиях сильное государство может осуществлять в определенных минимальных объемах ориентированную промышленную политику. Речь идет о формировании такой идеологии промышленной политики, которая была бы адекватна условиям рынка, требованиям независимости государства и ее эффективного интегрирования в мировую экономическую систему. Практической основой ее разработки и реализации должны стать решения таких главных задач:

- оценка степени конкурентоспособности национальной экономики с определением условий и факторов, которые могут оказывать содействие эффективной конкуренции, увеличению экспортного потенциала государства;

- обоснование приоритетных отраслей, производств и видов продукции, которые имеют или могут получить в кратко- и среднесрочном периоде конкурентные преимущества на мировом рынке;

- определение путей и мероприятий государственного содействия повышению конкурентоспособности отечественного производства, в частности за счет целевой поддержки приоритетных отраслей и производств;

- объединение усилий государства в осуществлении структурной перестройки, инновационной политики и социально-экономического развития регионов для повышения конкурентоспособности отечественного производства;

- научно-практическое и институциональное обеспечение мероприятий по повышению конкурентоспособности отечественного производства, исходя из национальных условий и особенностей мирового рынка.³³

 

 

23. Напрямок міграції та основні центри притягнення робочої сили.

Можно выделить 5 направлений  международной миграции рабочей  силы:

- миграция из развивающихся  стран в промышленно развитые;

- миграция в рамках  промышленно развитых стран;

- миграция рабочей силы  между развивающимися странами;

- миграция рабочей силы  из постсоциалистических стран  в промышленно развитые (подобна миграции из развивающихся в промышленно развитые страны);

- миграция научных работников, квалифицированных специалистов  из промышленно развитых в  развивающиеся страны.³⁴

На современном  этапе сложилось несколько центров, в наибольшей степени притягивающих  мигрантов:

1. США, Канада и Австралия.  Эти страны принимают преимущественно квалифицированных специалистов. Низкоквалифицированная рабочая сила направляется в США в основном из близлежащих латиноамериканских стран и стран Карибского бассейна.

2. Страны Западной Европы. Здесь на не престижных, тяжелых  и вредных для здоровья рабочих местах постоянно используется большое количество неквалифицированной рабочей силы.

3. Нефтедобывающие страны Ближнего Востока (ОАЭ, Катар, Кувейт, Саудовская Аравия, Бахрейн). Нефтедобывающие страны этого региона привлекают дешевую иностранную рабочую силу на тяжелые низкооплачиваемые работы.

4. Новые индустриальные  страны Юго-Восточной Азии (Южная Корея, Малайзия). Значительно увеличился приток иммигрантов в государства Юго-Восточной Азии в основном на временные работы. В большей своей части это иммигранты из Мексики и развивающихся стран Азии.

5. Другие развивающиеся страны. Новый феномен 90-х годов – интенсификация трудовой миграции среди самих развивающихся стран. Обычно потоки работников направляются по пути экономических реформ.³⁵

 

 

24. Елементи зовнішньоекономічної політики.

До основних елементів  зовнішньоекономічної політики відносяться  наступні: торговельна політика, валютна  політика, політика іноземного інвестування.

Головну роль в зовнішньоекономічній політиці відіграє торговельна політика. Слід розрізняти два типи торговельної політики: протекціонізм і вільна торгівля.

Протекціонізм –  це політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної  конкуренції. 

Вільна торгівля (торговий лібералізм) – це торгівля без обмежень, тобто без державного втручання. 

В реальній практиці зовнішньоторговельна політика кожної країни є змішаною. Вона поєднує  елементи як протекціонізму, так і  вільної торгівлі, елементи протекціонізму в торгівлі – в періоди економічного падіння, послаблення експортного потенціалу. Елементи вільної торгівлі переважають в періоди економічного піднесення, збільшення експортних можливостей країни.

До основних елементів  валютної політики можна віднести такі:

- регулювання рівня лібералізації валютного ринку, тобто регламентація доступу окремих резидентів до валютних операцій;

- нормування обов’язкових валютних резервів комерційних банків, які уповноважені здійснювати валютні операції;

- встановлення режиму формування валютних курсів (фіксований, плаваючий або керований плаваючий валютний курс);

- впровадження контролю за розподілом іноземної валюти, яка надходить до резидентів країни;

- застосування валютних інтервенцій, за допомогою яких держава отримує можливість впливати на співвідношення між попитом і пропозицією на валютному ринку і завдяки цьому обмежувати коливання валютного курсу.

Політика іноземного інвестування покликана створювати відповідний клімат в країні для  залучення іноземного капіталу. Великий вплив на створення привабливого клімату щодо іноземного інвестування має державна політика. Вона може застосовувати як прямі адміністративні заходи, так і важелі економічного стимулювання.  Прямі адміністративні заходи регламентують правила залучення іноземного капіталу та форми його фінансування, систему гарантій іноземного капіталу, галузеві пріоритети іноземного інвестування тощо. До важелів економічного стимулювання належать заходи фіскального впливу (податкові, інвестиційні та інші пільги).³⁶

 

 

 

25. Причини міжнародного руху капіталу.

Основною причиною експорту (вивозу) капіталу за кордон є його відносний надлишок. Це знаходить прояв в насиченні внутрішнього ринку такою кількістю капіталу, коли його застосування на національному ринку не приносить прибутку, або веде до його зменшення. Пошук сфер прибуткового вкладення капіталу штовхає за межі національної економіки. В основі міжнародного руху капіталу лежать також процеси інтернаціоналізації виробництва, розвиток і поглиблення міжнародних економічних, політичних, культурних та інших відносин між країнами. Серед інших причин вивезення капіталу можна також виділити:

• відмінності у витратах виробництва;
• бажання обійти тарифні і нетарифні обмеження;
• бажання захистити свій капітал від інфляції;
• непередбачуваність економічної і політичної ситуації в країні;
• прагнення на довгий період забезпечити задоволення своїх економічних, політичних та інших інтересів на території тієї чи іншої країни.

З іншого боку, завжди є країни, в  яких відчувається дефіцит інвестиційних ресурсів, капіталу в грошовій формі. Також країни можуть прагнути залучити іноземні технології в національне виробництво, підвищити його науково-технічний і технологічний рівень, здійснити структурну перебудову в напрямі експортоорієнтованих та високотехнологічних галузей. Причиною ввезення капіталу може бути і намагання країн вирішити за допомогою іноземного капіталу проблеми зайнятості населення, особливо коли відчувається напруга на ринку праці. Особливо гостру потребу в додаткових ресурсах капіталу відчувають країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою, країни, в яких відбуваються структурні перетворення. Як правило, в таких країнах нагромадження власного капіталу недостатні.³⁷

26. Структура транснаціональних корпорацій.

Для  ТНК  характерна трьохрівнева організаційна структура:

• головна компанія;

• підконтрольні філії;

• конкретні підприємства.

      Головна  компанія, як правило складається  з холдингової  й  оперативної

компанії. Холдиногова  компанія  -  компанія  власниця  контрольного  пакета акцій дочірніх товариств THK. Оперативна компанія -  компанія,  що  здійснює загальностратегічне  керівництво,   фінансове,   бухгалтерське   планування, наукові дослідження, розробки, ведення статистичного урахування,  зв'язку  з громадськістю.

      Підконтрольні  підрозділи  тісно  прив'язані   до  головної  компанії  у

виробничому і технологічному спектах - це:

      1.  філії   і  відділення,  що  не   мають   юридичної   і   фінансової

самостійності;

      2.  дочірні   акціонерні  товариства,  що  є   юридичними  особами,   що

зберігають певну  незалежність  у  фінансово-господарській  і  дослідницькій діяльності.

      Третій  рівень  -  це  конкретні   підприємства   -   первинні   ланки

організаційної  структури   ТНК,   що   займаються   виробничою,   збутовою, обслуговуючою, фінансово-кредитною, науково-дослідною діяльністю.³⁸

 

 

 

 

 

 

27. Фактори що сприяють і стимулюють вивіз капіталу.

До факторів, що сприяють і стимулюють вивіз капіталу, можна віднести: 

- Інтернаціоналізацію виробництва; 

- Міжнародну промислову кооперацію; 

- Економічну політику ПРС (розвитку й співробітництва)³⁹, спрямовану на залучення капіталу для підтримки темпів економічного зростання, рівня зайнятості, розвитку передових галузей промисловості; 

- Економічну політику PC, що прагнуть за допомогою іноземного капіталу прискорити темпи свого економічного розвитку, вирватися з "порочного кола бідності": лібералізацію світової та національних економік (угоди про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталів між країнами сприяють розвитку торговельного, науково-технічного співробітництва, залучення інвестицій); 

- Розвиток довгострокового кредитування на міжнародному рівні (за допомогою МВФ, СБ, регіональних банків реконструкції та розвитку, інших міжнародних кредитних організацій).⁴⁰ 

 

 

 

 

 

 

 

 

28. Типи транснаціональних корпорацій.

Виділяють такі типи транснаціональних  корпорацій:

-  горизонтально  інтегровані   корпорації   з   підприємствами,   що випускають велику частину  продукції. Наприклад,  виробництво   автомобілів  у США або мережа  підприємств «Fast Food».

-  вертикально  інтегровані   корпорації,  що  об'єднують   при   однім власнику і під  єдиним контролем найважливіші  сфери у  виробництві  кінцевого продукту. Зокрема, у нафтовій  промисловості  видобуток  сирої  нафти  часто здійснюється в одній країні,  рафінування  -  в  інший,  а  продаж  кінцевих нафтопродуктів - у третіх країнах.

- диверсифіковані  транснаціональні  корпорації,  що  містять  у  собі національні  підприємства  з  вертикальною  і  горизонтальною   інтеграцією. Типовим прикладом корпорації такого типу є шведська  корпорації  Nestle,  що має 95%  свого  виробництва  за  рубежем  і  зайнята  ресторанним  бізнесом, виробництвом продуктів харчування, реалізацією косметики, вин і  т.д.  Число таких компаній в останні роки швидко росте.⁴¹

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

29. Форми руху капіталу.

Класифікація форм міжнародного руху капіталу відбиває різні сторони  цього процесу.  Капітал вивозиться,  ввозиться і функціонує за рубежем у наступних формах:

1. У формі приватного і державного капіталу в залежності від того вивозиться він приватними або державними організаціями і компаніями.

2. У грошовій і товарній формах.  Наприклад, вивозом капіталу можуть бути машини й устаткування,  патенти і  ноу-хау,  якщо  вони вкладаються в статутний капітал створюваної за рубежем фірми, або можуть бути товарні кредити.

3. У  короткостроковій  (звичайно  на термін до 1 року – банківські депозити і засоби на рахунках інших фінансових інститутів, короткострокові позики  і кредити) і довгострокової формах (прямі і портфельні інвестиції, довгострокові позики і кредити).

4. У  позичковій  і підприємницькій формі.  Позичковий капітал приносить його власникові доход в основному у вигляді відсотка по  внесках, позикам  і кредитам,  а капітал у підприємницькій формі - переважно у вигляді прибутку.⁴²

 

 

 

 

 

 

 

30. Функції світової валютної системи.

Функції МВС:

• Сприяння розвитку торгівлі товарами між державами