Шпаргалки «Міжнародна економіка»

— ліцензії й квоти;

— «добровільне»  обмеження експорту;

— встановлення мінімальних імпортних цін;

— імпортні депозити;

— імпортні податки;

— компенсаційне  мито;

— антидемпінгове мито тощо.

Другу групу нетарифних обмежень складають  різноманітні заходи адміністративного  характеру та технічні процедури. Іх ще називають методами прихованого протекціонізму. В дану групу попадають, наприклад, умови проведення митних процедур, встановлення технічних стандартів, санітарних норм, вимоги до упаковки та маркування, екологічні вимоги тощо.

Третю групу заходів нетарифного регулювання  формують заходи, спрямовані на стимулювання експорту та національного виробництва. Серед них провідну роль грають експортні субсидії. Вони є формою стимулювання вітчизняних експортних галузей. Експортні субсидії — це пільги фінансового характеру, які надає держава експортерам для розширення вивозу товарів за кордон.

Четверту  групу нетарифних заходів регулювання  складають різноманітні інструменти макроекономічного регулювання, які опосередковано впливають на міжнародну торгівлю, наприклад, валютні обмеження, правила ввозу та вивозу капіталу, податкова політика, заходи організаційно-інформаційного забезпечення розвитку зовнішньоекономічних відносин тощо.²⁵

 

 

16. Форми міжнародної економічної діяльності.

Міжнародна економічна діяльність опосередковується численними формами співробітництва різних країн, виробничих, торговельних комерційних контактів, які виходять за межі окремих держав, а також засобів регулювання зазначених контактів з боку національних та міжнародних інституцій. Ці форми відповідають характеру традиційної спеціалізації, яка пов’язана із досягнутими рівнями економічного розвитку та розміщенням факторів виробництва, природних багатств, а також спеціалізації, яка формується згідно з уявленнями про доцільні напрями концентрації трудових зусиль для виробників та країн у цілому.

Міжнародна економічна діяльність опосередковується численними формами співробітництва різних країн, виробничих, торговельних комерційних контактів, які виходять за межі окремих держав, а також засобів регулювання зазначених контактів з боку національних та міжнародних інституцій. Ці форми відповідають характеру традиційної спеціалізації, яка пов’язана із досягнутими рівнями економічного розвитку та розміщенням факторів виробництва, природних багатств, а також спеціалізації, яка формується згідно з уявленнями про доцільні напрями концентрації трудових зусиль для виробників та країн у цілому.

Форми міжнародної економічної діяльності:

·   міжнародна торгівля товарами;

·   надання міжнародних послуг;

·   транскордонний рух капіталів;

·   міжнародний кредит;

·   міжнародні валютно-фінансові відносини;

·   міжнародна міграція робочої сили;

·   участь у діяльності міжнародних економічних організацій;

·   міжнародне співробітництво у виробничих, науково-технічних сферах;

·   спільне розв’язання економічними засобами глобальних проблем розвитку.²⁶

 

 

 

 

17. Види міжнародної міграції та її причини.

Міжнародна міграція робочої  сили — це процес організованого або  стихійного переміщення працездатного  населення з країни до країни, викликаний причинами економічного характеру.

ММРС зумовлена (загальні причини):

• швидким зростанням населення нашої планети;
• нерівномірністю економічного економічного розвитку країн;
• розвитком НТР;
• соціально-економічнім розвитком держав;
• екологічним станом нац. господарства.

(Конкретні причини) –  економічні:

• Відмінності в оплаті праці в різних країнах;
• відмінності в умовах проживання в різних країнах;
• кращі можливості для реалізації особистості.

Основними причинами, які  зумовлюють міжнародну міграцію робочої  сили, є:

• незадовільні економічні умови життя працездатного населення в країнах еміграції (низький рівень заробітної плати, безробіття, низький життєвий рівень, зубожіння і т. д.);
• стабільний порівняно високий рівень заробітної платні в основних імміграційних центрах (США, Західна Європа);
• порівняно вищий технічний рівень умов праці в країнах імміграції;
• соціальні умови для більш повної реалізації своїх можливостей у країнах імміграції;
• природні катаклізми в країнах еміграції і вищий рівень охорони навколишнього середовища у країнах імміграції;
• політичні причини;
• військові причини;
• релігійні причини;
• національні причини;
• культурні причини.

Зовнішня міграція поділяється на міжконтинентальну і внутрішньоконтинентальну.

Зовнішня міграція, крім того, має дві сторони:

• еміграція, тобто виїзд працездатного населення з країни перебування для довготривалого чи постійного проживання в іншу країну;
• імміграція, тобто приїзд робочої сили в країну з-за кордону.

Залежно від тривалості кожного  переміщення міграція робочої сили поділяється на: постійну, або безповоротну; тимчасову, як правило, внутрішньоконтинентальну; сезонну, пов'язану зі щорічними  поїздками на заробітки; маятникову, яка передбачає щоденну поїздку  до місця роботи за межі свого населеного пункту. Залежно від правового статусу міграція робочої сили може бути легальною чи нелегальною.²⁷

18. Цілі міжнародного бізнесу.

Ведення міжнародного бізнесу  має значні відмінності в порівнянні з веденням бізнесу в рамках країни. Велике значення для успішної діяльності фірми набувають речі, про які національним компаніям не доводиться навіть думати. У зв'язку з цим стає очевидним необхідність ретельного вивчення особливостей ведення і управління міжнародним бізнесом, чим саме і займається міжнародний менеджмент.

Міжнародний бізнес можна  визначити як ділову взаємодію фірм різних форм власності або їхніх  підрозділів, що знаходяться в різних країнах, що має головною метою одержання прибутку за рахунок отримання вигод із переваг ділових міжнародних операцій.

Міжнародний бізнес включає  будь-які господарські операції, що здійснюються двома і більше країнами. Такі ділові взаємовідносини можуть виникати на рівні як приватних, так і державних організацій. У випадку участі приватних компаній у міжнародному бізнесі господарські операції, як правило, проводяться з метою одержання прибутку. Діяльність фірм, що мають державну форму власності, не завжди орієнтована на прибуток.

Основні причини здійснення міжнародного бізнесу:

1)Вихід до нових джерел корисних копалин і сировини;

2) Доступ до нових ринків  робочої сили;

3) Прагнення до нових  ринків збуту.

Характерні риси міжнародного бізнесу:

1) Отримання прибутку  відбувається за рахунок використання  переваг виходу за межі національних ринків.

2) Підприємства отримують  додаткові економічні можливості, що витікають із: a. Ресурсних особливостей міжнародних ринків; b. Місткості зарубіжних ринків; c. Правових особливостей зарубіжних країн; d. Специфіки міждержавних політичних та економічних взаємовідносин.

3) Внаслідок інтернаціоналізації  кожному бізнесу стає максимально  доступним глобальний бізнес-сервіс, незалежний від національної належності, орієнтований лише на економічну ефективність.

4) Визначна роль культурного  фактора в діяльності міжнародних  компаній.

5) Міжнародний бізнес  – це система постійно оновлюваних  і складно взаємодіючих професійних  знань принципово вищого рівня,  ніж наявна в будь-якому національному  бізнесі.

6) Міжнародний бізнес  вбирає в себе найкращі національні  зразки, все найкраще у світовій  практиці.

7) Принципова відмінність  міжнародного бізнесу полягає  в оберненій оцінці внутрішньої  державної ситуації: негативні тенденції  в економіці можуть відкрити додаткові можливості для розвитку міжнародних компаній.

8) На відміну від національної  конкуренції, міжнародний бізнес  може відчувати підтримку своєї держави у боротьбі з конкурентами в багатьох формах.

9) Інформація – головний  стратегічний ресурс міжнародного  бізнесу, адаптація – його головна стратегічна зброя.²⁸

19. Позитивні наслідки трудової міграції.

Щодо позитивних наслідків  трудової міграції, можна перерахувати такі:

1. Зменшення соціальної  напруги та навантаження на  ринок праці, зокрема зниження  рівня безробіття;

2. Значний грошовий (валютний) приплив (заробітчанські гроші). Не складно підрахувати, що  в середньому щорічно в область  надходить більш як 2 млн. дол.  США таких коштів, що дає широкі  можливості для збільшення власного  добробуту населення;

3. Можливість матеріального  утримання на Батьківщині сімей,  зокрема дітей, фінансування їхнього навчання, покращення житлових умов, купівлі товарів довготривалого використання, оздоровлення родичів тощо;

4. Розвиток малого бізнесу  за рахунок залучених коштів  від "човникової" торгівлі;

5. Розширення світогляду, набуття свідомості та розуміння  реальних умов ринкової економіки  розвинутих країн, вивчення іноземних  мов.²⁹

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

20. Цілі лібералізації зовнішньої торгівлі.³⁰

Лібералізація зовнішньої торгівлі — це розширення свободи економічних дій і зняття обмежень на діяльність у сфері міжнародної торгівлі для національних господарюючих суб'єктів, а також спрощення доступу на внутрішній ринок для зарубіжних суб'єктів.   Відомо, що чим динамічнішим є процеслібералізації торгівлі, тим більше потерпають від іноземної конкуренції галузі, які не можуть швидко адаптуватися до нових реалій міжнародного поділу праці. Тому сама лібералізація породжує протекціоністські вимоги та настрої виробників і населення в цілому. В менш розвинутих країнах ця ситуація загострюється ще й внаслідок того, що позитивний ефект від лібералізації міжнародного обміну першими отримують сильніші партнери, а вже потім — слабші. Це пояснюється наявністю більш розгалуженої структури економіки у сильних партнерах, яка не тільки відповідає вимогам міжнародного поділу праці, а й є гнучкішою та конкурентоспроможнішою.  

Лібералізація торгівлі є віддзеркаленням об'єктивного процесу інтернаціоналізації національних економік. Сьогодні можна виокремити такі її типи: 

–двостороння; 

–багатостороння(наднаціональна); 

– глобальна. 

Глобальна лібералізація  зовнішньоторговельної політики країни здійснюється при вступі в систему  ГАТТ–СОТ та в міру участі в роботі цієї міжнародної організації.³¹

 

 

 

 

 

 

 

21. Негативні наслідки трудової міграції.

Загалом, виділяють наступні негативні наслідки трудової міграції:

1. Виїжджає частина трудового  потенціалу, в тому числі висококваліфіковані працівники, які згодом втрачають свої професійні навики, оскільки за кордоном виконувана ними робота часто носить примітивний та непрестижний характер;

2. Морально-психологічний аспект має різносторонній вплив: з одного боку - розпадаються сім’ї, часто залишаються бездоглядними діти та люди похилого віку, з іншого - працюючи на чужині, заробітчани втрачають власне здоров’я, не отримуючи при цьому кваліфіковану медичну допомогу, зазнають впливу важкої фізичної і часто ненормованої праці, насильства з боку роботодавців, в тому числі й сексуального, важких побутових умов, а крім цього, вони не мають гарантії щодо отримання зароблених грошей та правового захисту від злочинних елементів;

3. Зниження народжуваності  у молодих сім’ях. Поряд з цим  відомі факти, коли молоді жінки-заробітчанки  незаконно народжують дітей для  сімей за кордоном нібито "на замовлення", а в подальшому не можуть забрати їх додому як власних;

4. Зростання цін на  товари і послуги на внутрішньому  ринку, зокрема на житло, при  існуючій низькій купівельній  спроможності основної маси населення. Це, в свою чергу, призводить до нерівномірного розподілу коштів та ще більшого розшарування суспільства, оскільки найбідніші верстви не мають змога виїхати за кордон на заробітки;

5. Загальна зневіра, втрата  національної самосвідомості, набуття  чужих звичаїв та невластивого  менталітету.³²

 

 

 

 

 

 

 

 

 

22. Ознаки політики підвищення конкурентоспроможності.

Теория конкуренции исходит  из того, что конкурируют не страны, а отдельные производители или продавцы продукции. Но экономический успех государства, то есть ее конкурентоспособность, непосредственно определяется наличием в ней конкурентоспособных отраслей и производств. Эта довольно объемная и кропотливая работа, которая требует постоянного мониторинга конкурентной среды с учетом особенностей национальной экономики и мирового рынка, условий производства и факторов, которые могут оказывать содействие эффективной конкуренции. Безусловно, что ни одна страна, даже самая развитая, не ставит себе целью достижение эффективной конкуренции по всему спектру продукции, которую она может потенциально производить. Приоритет дается лишь тем секторам экономики, которые имеют реальные условия для получения конкурентных преимуществ на мировом рынке.