Шпаргалки «Міжнародна економіка»

Счета текущих операций включают в себя экспортно-импортное движение товаров и услуг, а также трансферты. Именно поэтому составными частями счета баланса текущих операций являются торговый баланс, баланс «невидимых операций» (баланс услуг) и баланс трансфертов.

Наиболее часто в печати публикуется торговый баланс, т.к. данные для этого баланса поставляет таможня и они являются наиболее доступными.

Учет ввозимых ивывозимых товаров осуществляется в разных системах цен. Экспорт страны учитывается в ценах FOB, а импорт – в ценах CIF.

Баланс услуг включает различные операции, объединенные нетоварным характером происхождения: транспортные перевозки, экспорт-импорт лицензий и патентов, торговля технологиями, внешнеторговые страховые операции и т.п.

Баланс трансфертов состоит  из баланса некоммерческих платежей и баланса доходов и расходов по заграничным инвестициям. В свою очередь, баланс некоммерческих платежей включает в себя расходы, связанные  с содержанием дипломатических представительств и военных комиссий, а также частные и официальные односторонние переводы в виде государственной помощи иностранным государствам. В баланс доходов и расходов по заграничным инвестициям включается движение процентов и дивидендов на вложенный капитал между странами.

Баланс счета текущих  операций образуется путем суммирования составляющих его балансов: торгового, услуг и трансфертов.¹⁷

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9. Міжнародна торгівля, динаміка і структура.

Международная торговля является формой связи между товаропроизводителями разных стран, возникающей на основе международного разделения труда, и выражает их взаимную экономическую зависимость. Международная торговля служит средством, позволяющим странам-участникам процесса, развивая свою специализацию, повышать производительность имеющихся ресурсов и таким образом увеличивать объем производимых ими товаров и услуг, а также уровень благосостояния их населения.¹⁸

Зовнішня торгівля на сучасному  етапі є надзвичайно динамічною. Це зумовлено в значній мірі розвитком спеціалізації та кооперації виробництва в міжнародному масштабі, скасування ряду обмежень у міжнародній торгівлі, високими темпами розвитку нових індустріальних країн. Панівні позиції в світовій торгівлі посідають розвинуті країни, найбільшими експортерами світу є: США, ФРН, Японія, Франція, Великобританія, Італія, Канада, Нідерланди, Бельгія.

Зовнішня торгівля на сучасному  етапі перетворилась у важливу  сферу економіку будь-якої крани, зростає її вплив на світовий економічний  розвиток. Незважаючи на загальну тенденцію до зростання, міжнародна торгівля зазнає значних коливань, що зумовлено економічними, енергетичними кризами, нестачею сировини та іншими проблемами.

Структуру міжнародної торгівлі розглядають у двох ракурсах: як торгівлю окремими групами товарів і як систему методів організації реалізації товарів на світовому ринку.

Товарна структура міжнародної  торгівлі – це частка тих чи інших  товарів у світовому товарообігу. Сюда відносять основні групи  товарів:

Продовольство(включаючи  напої та тютюн), сировина, мінеральне пальне, продукція переробної промисловості(машини,устаткування, хімічні товари, метали, текстиль).

Структура міжнародної торгівлі за формами міжнародної торгівлі:

Торгівля продукцією у рамках кооперації – це спосіб реалізації продукції між суб”єктами міжнародної виробничої кооперації, яка здійснюється, як правило, за трансфертними цінами у пільговому режимі.

Зустрічна торгівля – це сукупністьміжнародних торговельних угод, при укладанні яких закупівля продукції супроводжується зворотнім постачанням товарів, з метою досягнення балансу експортно-імпортних операцій.

Традиційна торгівля – це торгівля між суб”єктами за традиційними правилами: гроші – товар.¹⁹

 

 

10. Суть і основні передумови розвитку інтеграційних процесів.

Міжнародну економічну інтеграцію можна визначити як якісно новий етап розвитку інтернаціоналізації господарського життя, що реалізується через зближення, переплетення і зрощення господарських механізмів національних господарств. В основі цього процесу лежать економічні інтереси самостійних суб'єктів господарювання і міжнародний поділ праці. Вказані процеси набувають форми відповідних міждержавних договорів і узгоджено регулюються на національному і міжнародному рівнях.

Визначальними передумовами міжнародної економічної інтеграції виступають:

- якісні зміни в продуктивних  силах, викликані сучасною науково-технічною  революцією;

- соціально-економічна однорідність  національних господарств, близькість  рівнів їх ринкової зрілості;

- забезпечення розширення ринку  з метою отримання переваг  масштабної економіки;

- зовнішньополітичне середовище, яке сприяє соціально-економічному  розвиткові країн, що інтегруються;

- географічна близькість країн,  що інтегруються;

- спільність проблем соціально-економічного  характеру, які стоять перед  країнами, що інтегруються;

- цілеспрямована політика держав, зацікавлених у розвитку інтеграційних  процесів.²⁰

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11. Поняття протекціонізму. Аргументи за і проти протекціонізму.

Протекціонізм - політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції через систему певних обмежень: імпортних та експортних мит, субсидій та інших заходів. З одного боку, така політика сприяє розвитку національного виробництва.

Протекціонізм розглядається  як політика, що стимулює економічне зростання в цілому, а також промислове зростання і зростання добробуту країни, яка проводить таку політику. Теорія протекціонізму стверджує, що найбільший ефект досягається: 1) при однаковості застосування імпортних та експортних мит, субсидій та податків стосовно до всіх суб'єктів, без будь-яких винятків, 2) при підвищенні розмірів мит і субсидій у міру збільшення глибини переробки і при повній скасування мит на імпортовану сировину, 3) при суцільному оподаткуванні імпортними митами всіх товарів і виробів, або вже вироблених в країні, або тих, виробництво яких в принципі є сенс розвивати (як правило, в розмірі не менше 25-30%, але й не на рівні, який є заборонним для будь-якого конкуруючого імпорту), 4) при відмові від митного оподаткування імпорту товарів, виробництво яких неможливо або недоцільно (наприклад, бананів на півночі Європи).

Критики протекціонізму звичайно вказують на те, що мита підвищують вартість імпортних товарів усередині  країни, від чого можуть постраждати  споживачі. Крім того, важливим аргументом проти протекціонізму є загроза  монополізації: захист від зовнішньої конкуренції може допомогти монополістам встановити повний контроль над внутрішнім ринком. Прикладом може служити швидка монополізація промисловості в Німеччині та Росії наприкінці XIX - початку XX ст., Що відбулася в умовах проведення ними протекціоністської політики.²¹

 

 

 

 

 

 

12.  Суть міжнародної економічної діяльності. Перешкоди в МЕД Україні.

Міжнародна економічна діяльність – це цілісна система господарських зв’язків між національними економіками різних країн, належних до них або утворених ними суб’єктами господарського життя, а також міжнародними організаціями, яка має характерні лише для себе взаємозв’язки , закономірності та реалізує ті специфічні інтереси, які пов’язані з використанням міжнародного співробітництва.

Поняття “ міжнародна економічна діяльність“ органічно охоплює не тільки сферу виробничої, комерційної діяльності, та міжнародні за характером економічні акції, які спрямовані на отримання та максимізацію індивідуального, приватного прибутку, поліпшення власного добробуту. Воно поширюється також і на непідприємницькі, регулятивні за характером акції, на інструмент впливу з метою поліпшення загальних умов господарювання як з боку національних урядів, спеціалізованих інститутів, так і з боку міжнародних організацій та структур. Таким чином, широке тлумачення терміну “ міжнародна економічна діяльність ” охоплює всі форми господарювання, до яких залучаються різнонаціональні за походженням або місцем свого перебування кооперанти агенти підприємницької та регулятивної діяльності.

Головні перешкоди: недосконалість та нестабільність законодавчої бази міжнародної економічної діяльності, відсутність внутрішньо узгодженої системи митного, податкового регулювання механізмів банкрутства; нерозвиненість або відсутність багатьох важливих інституцій регулювання, сприяння їй, передусім у банківській, страхувальній, кредитній, фінансовій сферах;адміністративні і фінансові обмеження, несприятливі для експортно-імпортних та інвестиційних операцій умови митного та податкового регулювання;дефіцит інституцій і організаційних структур підтримки та обслуговування міжнародної економічної діяльності, зокрема інформаційних, маркетингових, дослідних, аналітичних центрів, консалтингових та інжинірингових служб( інжиніринг – надання знань, проведення технічних робіт, консультування на місці подій з метою оптимізації, виробничо-комерційної діяльності; консалтинг – надання ділової інформації щодо дослідження стану та прогнозування динаміки ринку товарів, послуг, технології…)²²

 

 

 

13. Тарифні методи регулювання міжнародних торгових відносин.

Тарифні методи - це ті, що базуються на відповідних тарифах. Тарифи - це сукупність нормативів, за допомогою яких держава і міжнародні економічні організації регулюють ціни на послуги, виробництво і споживання, а також збори, податки і мито. Зміст тарифів розкривається в тарифних ставках, тарифних сітках, тарифно-кваліфікаційних довідниках і національних митних тарифах.

Митний тариф - це конкретна ставка мита, що підлягає сплаті при вивезенні чи ввезенні певного товару на митну територію країни. Митний тариф (мито) виконує три основні функції: Фіскальну, оскільки експортне та імпортне мито виступає однією із статей доходної частини бюджету. Протекціоністську, оскільки за допомогою імпортного мита держава захищає місцевих виробників від іноземних конкурентів. Балансувальну, оскільки через експортне мито держава відвертає небажаний експорт товарів, внутрішні ціни на які з якихось причин нижчі за світові.

Мито класифікують за способом зняття, за об'єктом обкладання за характером, за походженням, за типом ставок і за способом обчислення. 
За способом зняття розрізняють три види мита: адвалорне, тобто таке, що нараховується в процентах до митної вартості товарів (скажімо, 20% від митної вартості); специфічне, тобто таке, що нараховується фіскально за одиницю товару (скажімо, 20 дол. за 1 тонну); комбіноване, тобто таке, що поєднує обидва види мита (скажімо 20% від митної вартості, але не більше 10 дол. за 1 тонну).

За об'єктом обкладання мито поділяється на:

імпортне мито. Воно накладається на імпортні товари при випуск їх для вільного обігу на внутрішньому ринку країни;

експортне мито. Воно накладається на експортні товари при вивезенні за межі митної території;

транзитне мито. Воно накладається на товари, що перевозяться транзитом через територію даної країни.

 

²³

14. Цілі зовнішньоекономічної діяльності.

Зовнішньоекономічна діяльність - це сукупність відносин суб´єктів господарської діяльності України та іноземних суб´єктів господарювання, побудованих на принципах взаємної вигоди, еквівалентного обміну і дотримання положень міжнародного права.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності передбачає створення певних умов та механізмів для ефективного розвитку відносин суб´єктів господарювання в різних країнах.

Цылы державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності:

— сприяння забезпеченню збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку;

— стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

— створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур зарубіжних країн;

— захист економічних інтересів суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності;

— створення рівних можливостей для всіх суб´єктів зовнішньоекономічних відносин незалежно від форм власності;

— заохочення до конкуренції та ліквідації монополізму в цій сфері.²⁴

 

 

 

 

 

 

 

 

15. Нетарифні методи регулювання міжнародних торгових відносин.

Хоча не існує єдиної загальновизнаної класифікації нетарифних заходів регулювання, їх умовно можна об´єднати в чотири основні групи:

1) група  заходів безпосереднього обмеження  імпорту/експорту з метою захисту  певних галузей національного  виробництва;

2) група  адміністративних формальностей  та технічних процедур;

3) група  заходів, спрямованих на стимулювання  експорту та національного виробництва;

4) група  інших супутніх заходів державного  регулювання.

Група заходів безпосереднього обмеження  імпорту/експорту найбільш впливова. Понад 50% всіх заходів нетарифного регулювання відносяться до даної групи. Серед них найпоширенішими формами нетарифного обмеження зовнішньої торгівлі є: