Регіональні аспекти зовнішньоекономічних звязків Норвегії

Норвегія не проводить активної інвестиційної політики за кордоном. Проте триває ріст норвезьких інвестицій в економіку Росії (таблиця 4).

Таблиця 4

Ріст норвезьких інвестицій в економіку Росії, 2004-2008 р.р. млрд. дол. США

*джерело Росстат

На 1 квітня 2008 р. накопичені норвезькі інвестиції склали 150,3 млн. дол. США. В 2008 р. приплив інвестицій, що надійшли, склав 20,5 млн. дол. США, у тому числі прямих - 19,8 млн. дол. США. Норвезькі інвестиції направлялися в розвиток зв’язку й телекомунікацій, виробництво продуктів харчування, розробку нафтогазоконденсатних родовищ, видавнича справа, суднобудування, товарне розведення риби [17].

5. Проблеми і перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Норвегії

Щодо проблем розвитку зовнішньоекономічних зв’язків потрібно відмітити, що для зовнішньої торгівлі, що відіграє винятково важливу роль у господарськім житті Норвегії, характерний традиційний великий дефіцит: вартість імпорту товарів набагато перевищує вартість їх експорту. Цей дефіцит в умовах сприятливого розвитку міжнародної торгівлі звичайно майже повністю покривався доходами від закордонного судноплавства. Однак тепер цих доходів часто не вистачає, і країна змушена все більше прибігати до іноземних позик, у результаті чого швидко росте її зовнішня заборгованість.

В останні роки різко  виріс експорт нафти й газу (по трубопроводах). Однак темпи розвитку нафтової економіки знижуються, видобуток нафти поступово скорочується, а видобуток газу, навпаки, іде по висхідній. Тому експорт газу різко збільшується, а контракти на продаж газу вже перевищили загальний обсяг в 50 млрд. кубометрів у рік.

Сьогодні є можливість розбудовувати контакти із сусідами так, як це було немислиме всього кілька років назад. В економічній області - тому, що торгівля з Росією може сприяти позитивному економічному розвитку. Росія - ослаблена країна, для якої характерні економічні проблеми й політична нестабільність. Росія може стати добрим партнером у справі співробітництва й джерелом позитивного розвитку для Норвегії, але попереду видні також і небезпечні ознаки. Тому необхідно налагодити міцні зв’язки між обома суспільствами, створити клімат співробітництва.

Баренцев регіон - регіон можливостей. Тут у великій кількості є необхідні ресурси: риба, нафта й газ, мінеральна сировина, ліс та інше. Поки ці можливості реалізуються лише в малому ступені. Із причин політичного порядку утруднене розумне й раціональне використання великих природних ресурсів на території Росії й керування ними. Природі нанесений великий збиток, недостатньо розвинена інфраструктура, господарство й структура економіки потребують перетворення, модернізації й доданні їй ефективності. Дотепер була відсутня можливість зв’язати воєдино ресурси, економіку, експертні знання й ринки, що перебувають по східну й західну сторони границі [13].

Що може норвезька  економіка запропонувати Росії  й країнам Східної Європи? Дотепер  основний упор робився на торгівлю товарами. При розрахунках готівкою така торгівля менш піддана впливу особливих проблем, наявних у Росії. Нині відкриваються можливості встановлення між норвезької й російської економіками набагато більш тісних і міцних зв’язків. У якості центральної області здійснення проектів співробітництва вимальовується рибальство. Великі поставки російської тріски норвезькими рибогосподарськими компаніями рибопереробним підприємствам дозволили встановити між ними важливі зв’язки. Норвезькі підприємства мають більший досвід також у тому, що стосується поставок устаткування для рибопромислового флоту, а також в інших сферах виробництва. Реорганізація в Росії колишніх державних рибогосподарських компаній і колгоспів підштовхнула норвезьку й російську сторони до досить втішного й корисного для обох сторін співробітництва.

Енергетика - ще одна область, яка відзначена динамізмом і в якій норвезька економіка займає особливо порочні позиції. Як відомо, Росія відчуває потребу в розвитку своєї енергетики з метою досягнення більшої ефективності виробництва. У нафтогазовій галузі північно-заходу Росії є великий невикористаний потенціал, залучення якого зажадає значних експертних знань, інвестицій і поставок устаткування. Великі завдання коштують і в області електропостачання, додання ефективності ринкам збуту, технічного вдосконалювання й економії енергії.

Норвегія розташовує досить конкурентноздатною промисловістю, пов’язаною з діяльністю на морі. Для економічного співробітництва між цими галузями двох країн повинна існувати гарна основа. Близькість Норвегії до північно-заходу Росії, схожість кліматичних і ґрунтових умов створюють сприятливі передумови для розвитку співробітництва в області сільського господарства. Норвезькі підприємства мають гарні вихідні позиції в таких важливих галузях, як будівництво, експлуатація шахт і видобуток мінеральних ресурсів, а також, не в останню чергу, в інформатиці.

Сильною стороною норвезької економіки є її здатність поєднувати багато функцій в окремих галузях, у яких є свого роду комплекси підприємств, що доповнюють один одного у виробництві, сервісі, фінансуванні, страхуванні, маркетингу, дослідженнях і розробках. Норвезька економіка, маючи такі комплекси, особливо в області енергетики, рибальства, судноплавства, суднобудування, металургії й деревообробки, має особливо вигідні вихідні позиції в плані надання конструктивного сприяння перетворенням і додання ефективності економіці Росії.

Сфера послуг і міжнародний  туризм забезпечують 67 % ВВП Норвегії. Південна частина країни має велику мережу залізних і автомобільних доріг. Багато довгих (до 10-12 км) тунелів, що зв’язують гірські райони; широко розвинене поромне повідомлення через фіорди, ряд прибережних островів пов’язаний з материком високими мостами. Норвегія належить до країн з високим рівнем життя: по величині ВВП на душу населення (в 2009 р. - 42 тис. дол. США), входить у п’ятірку провідних країн світу. З 2000 р. Норвегія втримує 1- е місце у світі по так званому індексу людського розвитку, розробленому ООН [18].

Якщо говорити про Норвегію, то Statoil дає державі 78% валютного доходу, а уряд перекачує ці нафтові гроші в спеціальний нафтовий фонд, який призначений для витрати в той період, коли виснажаться нафтові родовища. Сьогодні в Норвегії накопичений найбільший пенсійний фонд у світі, який дозволяє країні влаштувати своє життя цілком комфортно. Не дивно, що Норвегія сьогодні вважається найбагатшим суспільством у світі. У країни повністю відсутній державний борг, є величезний надлишок податкових вступів, Норвегія має найнижчий рівень безробіття в Європі. Усе це визначається нафтовими доходами, і особливими методами, які застосовує норвезький уряд, щоб відкласти нафтові доходи на майбутнє.

Багато країн за минулі десятиліття розтратили свої нафтові  багатства, але тільки не Норвегія. Ця країна має найбільший у світі пенсійний фонд, і при нинішніх високих цінах на нафту, гроші продовжують прибувати. Незважаючи на величезний приплив готівки, багато з людей ведуть досить скромний спосіб життя, при цьому маючи солідні гарантії забезпечення на майбутнє.

Однак слід зазначити, що світовий видобуток нафти сьогодні фактично досяг рекордного рівня. В останні декілька років ціни ростуть не тому, що пропозиція скорочується, але тому, що різко виріс попит. Через дев’ять років глобальний обсяг видобутку нафти буде на 25% вище, чим сьогодні, що буде найбільшим розширенням поставки в історії ринку. Сьогодні не можна із упевненістю сказати, чи буде цього досить. Із зменшенням запасів нафти люди будуть мати більше стимулів для енергозбереження й інвестицій в альтернативні технології, і це - найкраща державна політика.

Програма Норвегії скоріше готовить країну не до того дня, коли в шпарах зникне нафта, а до того дня, коли ціни на нафту стануть набагато нижче, чим сьогодні. Така політика вирівнює потоки доходів, і в цьому Норвегія не самотня - багато країн, зокрема, Росія, мають свого роду стабілізаційні фонд.

Таким чином, з вищесказаного  можна зробити висновок, що економічна спрямованість на стабілізаційну політику робить Норвегію досить потужним і  надійним партнером для розвитку довгострокових міцних зовнішньоекономічних зв’язків.

ВИСНОВКИ

У ході курсової роботи мною було вивчено і досліджено значення та види зовнішньоекономічних зв’язків для країни, закономірності та принципи їх розвитку, розглянуто фактори територіальної організації та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків регіону. Країною для дослідження було обрано Норвегію – одну з найбагатших і найрозвиненіших країн Північної Європи. Норвезька промисловість значною мірою базується на використанні природних ресурсів. І водночас знайдеться не багато країн, які б ще більше, ніж Норвегія, залежали від зовнішньої торгівлі. Щоб і далі йти в ногу з часом, в країні проводять інтенсивні наукові дослідження перспективного плану, як у промисловості, так і в державному секторі.

За розмірами прибутку з розрахунку на душу населення Норвегія - одна з найбільш багатих країн в світі. У 2008 р. валовий внутрішній продукт (ВВП), тобто загальна вартість ринкових товарів і послуг, оцінювався в 163 млрд. дол. США, або 36 806 дол. США з розрахунку на душу населення, а купівельна здатність - в 11 593 дол. США на душу населення. У 2008 на частку сільського господарства і рибальства припадало 2,2% ВВП проти 2% в Швеції (2008) і 1,7% в США (2007). Частка добувної промисловості (завдяки видобутку нафти в Північному морі) і будівництва складала близько 30% ВВП в порівнянні з 25% в Швеції. Приблизно 25% ВВП спрямували на витрати держави (в Швеції 26%, в Данії 25%). У Норвегії порівняно висока частка ВВП (20,5%) спрямована на капіталовкладення (в Швеції 15%, в США 18%). Як і в інших Скандинавських країнах, відносно невелика частка ВВП (50%) йде на особисте споживання (в Данії - 54%, в США - 67%).

Отже, під час дослідження  даної країни мною було визначено  і розкрито поняття «зовнішньоекономічні зв’язків» для Норвегії, як системи двохсторонніх економічних контактів і відносин, що виникають при русі усіх ресурсів між державами та їх економічними суб’єктами – регіонами – і які є інструментом впливу на економіку регіону, що здійснюється через механізм зовнішньоекономічної діяльності підприємств, розташованих на його території. Регулювання зовнішньоекономічних зв’язків регіону розглядається як створення умов досягнення пріоритетів і перспективних напрямків зовнішньоекономічного розвитку регіону з урахуванням орієнтації на загальнодержавні цілі при забезпеченні необхідної децентралізації.

Я вважаю, що першим завданням при регулюванні зовнішньоекономічних зв’язків регіону є визначення передумов та умов їхнього розвитку. До основних передумов віднесені нерівномірність і відмінності в економічному та науково-технічному розвитку регіонів, у ресурсах, природних і кліматичних умовах, специфіка географічного положення. Як умови розвитку зовнішньоторговельних зв’язків виділено міжнародні правила торгівлі, соціально-культурне середовище, звичаї та правила валютно-фінансових розрахунків. На розвиток іноземних інвестиційних зв’язків впливають інвестиційний клімат регіону та держави.

Також необхідно зазначити, що особливості регулювання зовнішньоекономічних зв’язків регіонів у сучасних умовах визначаються застосуванням економічних методів, які впливають на експортно-імпортні операції через ціновий механізм, сприяючи зміні конкурентоспроможності продукції країни.

Отже, з вищесказаного  можна зробити висновок, що встановлення сприятливих зовнішньоекономічних відносин перш за все залежить від економічного розвитку країни, а також природних ресурсів та територіального розташування. Норвегія – економічно-розвинена країна, з багатими природними ресурсами, що дає можливість країні посідати лідируючі позиції у світі.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»
2. Арапова В.І., Кузьміна О.М., Рябіна Л.Б. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. Посіб. – Вінниця, 2005
3. Гранберг А.Г. Основы региональной экономики: Учеб. Для вузов. – М.: ГУ, ВШЭ, 2003
4. Дорошенко И.В. Региональная экономика и размещение продуктивных сил. – М.: ЮНИТИ, 2006
5. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посіб. – К., 2006
6. Коваль Я.В., Антоненко І.Я. Регіональна економіка: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2005
7. Круш П.В., Кожемяченко О.О. Регіональна економіка: Навч. посіб. – К.: ЦНУЛ, 2007. – 248 с.
8. Манів З.О., Луцький І.М., Манів З.С. Регіональна економіка: Навч. Посіб. – Л.: Магнолія 2006, 2007. – 562 с.
9. Географічний енциклопедичний словар (Москва, 2004 р.)
10. Економічна географія іноземних країн (Москва, 2005 р.)
11. Країни світу . Довідники (2006-2008 р.р.)
12. Бурнаева Е. Северная Европа в международном разделении труда. // МЭиМО. 2007, №12, с.100
13. Гундерсон Т. Норвегия - экономическое и прочее развитие в Баренцевом регионе. // МЭиМО. 2006, №7-8
14. Сергеєв П. Норвежский нефтяной директорат и его образовательная программа. МЭиМО: 2008, №3, с.140
15. «Привет из Норвегии» // Экономика и жизнь. 2008, №36
16. Журнал «Міжнародне життя» (2006-2008)
17. http://catalog.fmb.ru/norway9.shtml
18. http://www.economy-esr.ru/S_Norvey.htm