Регіональні аспекти зовнішньоекономічних звязків Норвегії

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Значення і види зовнішньоекономічних зв’язків Норвегії, загальні закономірності та принципи їх розвитку…………………………………………..5
2. Фактори територіальної організації та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Норвегії…………………………………………………………………….10
3. Зовнішня торгівля Норвегії, її товарна і територіальна структура. Участь у міжнародних торговельних та економічних союзах……………………………..15
4. Зовнішні зв’язки Норвегії в банківсько-кредитній, фінансово-інвестиційній, освітньо-науковій, транспортно-комунікаційній та техніко-технологічній сферах……………………………………………………………………………….22
5. Проблеми і перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Норвегії……………………………………………………………………………...25

Висновки……………………………………………………………………………29

Список використаних джерел……………………………………………………..31

Додатки……………………………………………………………………………...32

 

ВСТУП

У сфері сучасного світового господарства зовнішньоекономічні зв’язки охоплюють широкий спектр взаємодій. Поряд з торгівлею у світовому економічному співробітництві одержує розвиток модель зовнішньоекономічних зв’язків – виробничо-інвестиційна, котра, модифікуючи товарне виробництво, підвищує його ефективність.

Тема курсової роботи є дуже актуальною, так як зовнішньоекономічні зв’язки в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку.

Вибір теми і структури  викладу матеріалу зумовлений зростанням ефективності регулювання політики зовнішньоекономічні зв’язки, що передбачає дослідження класифікацій зовнішньоекономічних зв’язків, які по структурі діляться на такі основні форми, як зовнішньоторговельні (товари, послуги, продукти інтелектуальної власності) та інвестиційні; за напрямами потоків ресурсів – на експорт і імпорт.

Метою написання курсової роботи є дослідження на основі узагальнення існуючих підходів до визначення поняття «зовнішньоекономічні зв’язки» як системи двохсторонніх економічних контактів і відносин, які виникають при русі ресурсів між державами та економічними суб’єктами різних країн (регіонами), впливають на економіку регіону, що здійснюється через механізм зовнішньоекономічної діяльності підприємств, розташованих на його території.

Країною для дослідження  було обрано Норвегію (Королівство Норвегію) - державу на Півночі Європи, що займає західну й північну частини Скандинавського півострова; територія – 323 895 кв. км; населення - близько 4,3 млн.; столиця - Осло. Норвегія – високорозвинена індустріальна країна. Основні галузі економіки: нафтова і газова, харчова, кораблебудування, паперова, металургійна, хімічна, текстильна та легка промисловість, гірнича, рибна. Основні види транспорту – автомобільний, залізничний, морський. Морські порти: Осло, Берген.

Основні завдання, що були поставлені при написанні курсової роботи:

• визначити значення і види зовнішньоекономічних зв’язків Норвегії, загальні закономірності та принципи їх розвитку;
• розглянути фактори територіальної організації та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Норвегії;
• дослідити зовнішню торгівлю Норвегії, її товарну і територіальну структуру;
• розглянути зовнішні зв’язки Норвегії в банківсько-кредитній, фінансово-інвестиційній, освітньо-науковій, транспортно-комунікаційній та техніко-технологічній сферах;
• проаналізувати проблеми і перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Норвегії.

          Об’єктом дослідження є зовнішньоекономічна діяльність Норвегії, яка включає в себе політичні, економічні, наукові, культурні, військові, екологічні, гуманітарні зв’язки тощо.

Інформаційною базою  слугуватимуть вітчизняні літературні  джерела, періодичні видання, картографічні  матеріали атласів, статистичні  щорічкини, енциклопедії, довідники  та Інтернет-джерела.

 

1. Значення і види зовнішньоекономічних зв’язків Норвегії, загальні закономірності та принципи їх розвитку

Зовнішньоекономічні зв’язки представляють  собою взаємообмін з іншими країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, інформацією, послугами на основі міжнародного поділу праці; співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розв’язання глобальних проблем людства; здійснення культурних, освітянських та інших громадських та особистих контактів.

Зовнішні зв’язки мають розгалужену  структуру. За змістом та характером вони поділяються на економічні, політичні, наукові, інформаційні тощо. Згідно з тривалістю виділяються постійні та епізодичні зв’язки. Місце держави в світі – дуже важлива характеристика, яка відображає комплексне вираження міжнародного рейтингу країни, що характеризується багатьма складовими, і також зовнішньоекономічними зв’язками, які, в свою чергу, визначають зовнішню функцію країни. Вона об’єднує в собі наступне [3, с. 20-21]:

- матеріально виражені трудові, сировинні, продуктові, інформаційні та інші «потоки», які кількісно вимірюються;

- міждержавні (прикордонні і транснаціональні) структури, банківські та інші посередницькі послуги, якісно духовні феномени і т.д.

Зовнішня функція повинна формуватися  згідно з принципами:

- підвищення суспільної ефективності;

- відповідності геополітичному розташуванню;

- природоохоронної спрямованості;

- підвищення конкурентоспроможності виробництва;

- значного розширення транспортно-транзитної складової;

- розширення посередницьких послуг і т.д.

Північну Європу поєднують багато соціально-економічних характеристик: близькість виробничих і фірмових структур, високі ефективність господарства й рівень життя. У цілому регіон - це великий економічний комплекс, що займає внаслідок спеціалізації виробництва особливе місце у світовім господарстві й міжнародному поділі праці. При розвинутій промисловості, інтенсивнім сільськім господарстві, великій сфері послуг і широких зовнішньоекономічних зв’язків ці країни, поступаючись великим державам по загальним масштабам виробництва й розмірам трудових ресурсів, випереджають їх за багатьма показниками на душу населення. Якщо частка країн Північної Європи в капіталістичному світі становить по населенню менш 1%, то по внутрішньому валовому продукту й промисловому виробництву - приблизно 3%, а по експорту - близько 5% [10].

Норвегія є однією з держав Північної Європи. На додатку А представлено розміщення Норвегії на карті світу. Норвегія належить до малих промислово розвинених країн світу з ринковою економікою. Норвезька економіка унікальна тим, що має як високорозвинені галузі господарства, так і потужну експортно-орієнтовану нафто- і газодобувну промисловість, що гарантує цій країні стабільні валютні надходження на найближчі десятиліття. Історично склалося так, що галузева структура й вузькість внутрішнього ринку визначили її широку участь у міжнародному поділі праці на базі спеціалізації.

Більшу частину території Норвегії займають Скандинавські гори. Тут перебуває найвища гірська вершина Північної Європи - гора Гальхепигген. Норвегія має у своєму розпорядженні більші запаси гідроенергії, лісу (продуктивний ліс займає 23,3% території), родовищами заліза, міді, цинку, свинцю, нікелю, титану, молібдену, срібла, граніту, мармуру й ін. Достовірні запаси нафти становлять більш 800 млн. т., природного газу – 1 210 млрд. кубічних метрів. Загальні капітальні вкладення в прибережний нафтовий сектор досягли рекордної цифри - 60 млрд. норвезьких крон, або 7,5% ВВП, значно сприяли росту інших галузей матеріального виробництва, що виготовляли устаткування для нафтовидобутку, і створювали відповідну інфраструктуру. Ціль цього величезного інвестування - підвищити прибутковість нафтової галузі й поліпшити стан макроекономіки країни. Інвестиції в основному спрямовані в гігантське родовище Стотфорд, відкрите 20 років тому на зорі нафтової ери Норвегії [11].

Якщо нафтовидобуток має тенденцію до зниження, то видобуток газу в Норвегії йде по висхідній. Норвегія з успіхом перетворюється у важливу газодобувну країну. Її частка на західноєвропейському газовому ринку наближається до 15%. Видобуток газу, як очікують, досягне 70 млрд. кубічних метрів на рік, а контракти на продаж газу вже перевищили загальний обсяг в 50 млрд. кубометрів у рік.

На континентальному шельфі Норвегії перебувають більш половини всіх виявлених газових родовищ Західної Європи. На думку представників норвезької державної компанії «Статойл», на відміну від ХХ століття, яке було століттям нафти, ХХІ століття, очевидно, стане століттям газу, особливо у зв’язку з тим, що турбота про чистоту навколишнього середовища стає рушійною силою росту його споживання [14].

Щодо основних форм зовнішньоекономічних зв’язків Норвегії можна визначити настпуні (рис. 1):

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Форми зовнішньоекономічних зв’язків Норвегії

У ході вивчення матеріалів стосовно теми роботи мною було виявлено, що важливим принципом при встановленні зовнішньоекономічних зв’язків є їх регулювання, яке розглядається як створення умов досягнення пріоритетів і перспективних напрямків зовнішньоекономічного розвитку Норвегії з урахуванням орієнтації на загальнодержавні цілі при забезпеченні необхідної децентралізації. Розширення зовнішньоторговельних та інвестиційних зв’язків дозволяє повніше розкрити економічну сутність зовнішньоекономічних зв’язків Норвегії та їх врегулювання з метою забезпечення зростання економіки країни в цілому. Наступним принципом є виділення позитивних і негативних умов розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Норвегії, які дозволяють більш обґрунтовано підійти до виявлення загроз і розширення можливостей зовнішньоекономічних зв’язків країни в цілому.

Також визначено, що при регулюванні зовнішньоекономічних зв’язків Норвегії важливим є визначення передумов та умов їхнього розвитку. До основних передумов віднесені нерівномірність і відмінності в економічному та науково-технічному розвитку регіонів (економічних зон), у ресурсах, природних і кліматичних умовах, специфіка географічного положення. Специфічними умовами зовнішньоторговельних зв’язків є: міжнародні правила торгівлі, соціально-культурне середовище, звичаї, правила валютно-фінансових розрахунків.

Розглядаючи закономірність встановлення зовнішньоекономічних зв’язків Норвегії, варто звернутися до деяких особливостей економічного розвитку країни. Володіючи передовою виробничою базою й висококваліфікованої силою, Норвегія з її залежністю від зовнішніх ринків тривалий час ішла переважно по шляху пошуку й закріплення своїх «ніш» щодо вузької спеціалізації на виробництві певних продуктів, систем, компонентів, вузлів. При цьому економіці Норвегії завжди була властива здатність швидко пристосовуватися до мінливої ситуації у світовій економіці. Споконвічно спеціалізація базувалася на природних багатствах і географічному положенні. Важливу роль відіграло море. Норвегія славилася своїм міжнародним судноплавством, рибальством і китобійним промислом. Наявність великого числа повноводних і бурхливих рік вивела Норвегію по запасах гідроенергії на перше місце по Західній Європі.

Останні десятиліття  на перший план вийшли галузі сучасних технологій. У цей час усе більше підсилюється орієнтація на випуск наукомісткої, високотехнологічної продукції (електроніка, промислові роботи, біотехнології й таке інше). У поєднанні новітніх галузей із традиційними, що переживають або вже пережили корінну перебудову, лежить основа сучасної спеціалізації економіки Норвегії.

Певною своєрідністю відрізнялася в Норвегії формування капіталістичних економічних структур: більш пізні строки індустріалізації, її значна обумовленість потребами зовнішнього ринку, можливість добитися вигідного положення на ньому своїх товарів і послуг. Майже не беручи участь у територіальному розділі світі, Норвегія й без колоній завдяки виробничо-фінансовим зв’язкам з прибутками великих держав, стала частиною світової господарської системи. Уже наприкінці минулого - початку нинішнього століття на базі концентрації й централізації виробництва й капіталу виникли великі компанії, переважно експортного напрямку, почали складатися фінансові групи [10].

Норвезька економіка - процвітаючий бастіон капіталізму, що поєднує в собі вільний ринок і державне регулювання. Уряд контролює ключові області в економіці: паливний сектор (через великі державні підприємства), сільське й рибне господарства. Як країна, тісно пов’язана з морем і залежна від міжнародної торгівлі, Норвегія в основному експортер сировини та напівоброблених товарів. Норвегія багато забезпечена природними багатствами - гідроенергетика, ліс, риба, мінеральні речовини. Одну з головних ролей відіграє виробництво нафтопродуктів - країна сильно залежить від виробництва й світових цін на нафту.

Вище перераховані особливості економічного розвитку Норвегії і створили передумови встановлення сучасних зовнішньоекономічних зв’язків країни.

 

2. Фактори територіальної організації та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Норвегії

Важливим фактором територіальної організації та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків Норвегії є територіально визначені економічні зони країни. Охарактеризуємо кожну з них. Загалом у Норвегії виділяють п’ять економічних районів:

• Східний (історична провінція Естланн),
• Південний (Серланн),
• Південно-Західний (Вестланн),
• Центральний (Треннелаг)
• Північний (Нур-Норге).

Східний район (Естланн) - це найбільш розвинута в економічному відношенні частина Норвегії. У місті Осло представлений широкий спектр промислових галузей, у тому числі металургія, машинобудування, борошномельна, поліграфічна, а також майже вся текстильна промисловість. Осло - центр суднобудування. На частку району Осло припадає близько 1/5 всіх зайнятих у промисловості країни. На північний схід від Осло знаходиться місто Сарпсборг - другий за величиною промисловий центр країни. У Скагерраку розташовані підприємства лісопильної і целюлозно-паперової промисловості, які працюють на основі місцевої сировини. З цією метою використовуються лісові ресурси басейну р. Гломма. На західному березі Осло-фіорду, на південний захід від Осло, розташовані міста, промисловість яких пов’язана з морем і переробкою морепродуктів. Це центр суднобудування Тенсберг і колишня база норвезького китобійного флоту Санне фіорд [11].